RSS
СТАТТІ

Фуршет глобальної політики: Що не пропустити наприкінці 2018?

Промайнуло близько 2/3 цього року і вже можна підвести перші підсумки в його оцінці, а також визначити ті події, за якими потрібно слідкувати цієї осені
Як передбачала низка політичих експертів, 2018-ий став логічним продовженням попереднього року, розхитавши і до того не надто стабільний світ.
Фуршет глобальної політики: Що не пропустити наприкінці 2018? Фото: соцмережі

Напруження на Корейському півострові вважалося ризиком №1 для міжнародної політики, здатне втягнути у конфлікт не тільки регіональних але й глобальних гравців.

Втім, президент США Дональд Трамп, примірявши роль не то чарівника, не то голуба миру, взявся за майже неможливу, як здавалося до того, справу – переконати любителя ядерних ракет Кім Чен Ина, що закриття ядерної програми може бути доброю гарантією безпеки Північної Кореї.

Українці можуть гарно усміхнутися в цьому місці, однак частково це спрацювало - КНДР погодилася переглянути свою політику. Проте, незважаючи на взаємні обіцянки і усмішки на Сінгапурському Форумі, ситуація далі залишається напруженою. Згідно із свідченнями розвідувальної служби США, Північна Корея продовжує свою ядерну програму, США в свою чергу не призупинили санкції. Обидві сторони не готові рухатися далі, і ризик загострення ситуації не зник.

Близький Схід втримав свій статус "найгарячішого" регіону. Сирійська війна ще далека від свого завершення, незважаючи на недавні успіхи режиму Асада. Більше того, Президент Трамп майже відкрито заявляв про готовність “залишити Сирію на Росію” одразу після перемоги над "Ісламською Державою".

Присутність Росії в регіоні майже 100% означає збереження напруги до тих, пір допоки вона не зможе впевнено забезпечувати свої нафто-газово-збройно-експортні інтереси, або не поступиться підтримкою режиму Асада, що виглядає ще більш фантастично.

З іншого боку, все більш активне заангажування Ірану в регіональні спрви і конфлікти є ще однією постійно діючою "точкою кипіння" для регіону. Нещодавній вихід США з "найгіршої угоди за всі часи" (за словами Президента Трампа) – Іранської ядерної угоди, та накладення санкцій на Іран, не в останню чергу через лобі Ізраїлю та Саудівської Аравії є прямим запрошенням Ірану не лише убезпечувати нафтові експорті контракти із ЄС, Росією, Китаєм, тощо, але й згадати недавні часи президентсва Ахмедінеджада і ще більш активно вибудовувати свої впливи у регіоні.

Незважаючи на всю ексцентричність поведінки Трампа, яка в не в останню чергу була підігріта можливістю легко просувати своє бачення, маючи республіканську більшість і в Сенаті, і в Конгресі, цієї осені можна очікувати її коригування. Демократи мають всі шанси взяти більшість принаймні в Нижній Палаті Конгресу США на найближчих проміжних виборах. Вони потребують 24 місця, 23 з яких належать округам, де Гіларі Клінтон втратила підтримку. Статистично, перемога - достатньо складне завдання, але історія свідчить, що президентська партія завжди втрачає місця на проміжних виборах, особливо якщо враховувати низький ретинг довіри до теперішнього президента.

Однак, іноді здається, що всі події навколо президента Трампа складаються таким чином, щоб не допустити будь-яких прогнозів щодо нього і ці вибори можуть стати ще одним підтвердженням цього припущення. У будь-якому випадку, обмежений чи ні, президент Трамп буде продовжувати переглядати міжнародні угоди та зобов'язання США, ставлячи під питання надійність та ефективність існуючих міжнародних інституцій та коаліцій, що він нещодавно продемонстрував на черговому саміті НАТО.

Росія, незаважаючи на всю критику провела достатньо успішний, для внутрішнього споживача футбольний чемпіонат, однак відзначилася низкою скандалів в контексті отруєння колишніх розвідників за кордоном, що спровокувало нову чергу санкцій. Очевидно, що існуючі обмеження не можуть повністю зупинити економіку РФ, і власне не в тому завдання міжнародних санкцій, однак все частіше внутрішній споживач федерації зустрічається із непопулярними кроками російської адміністрації, як нова пенсійна реформа, що викликала значний резонанас в суспільстві (у війні холодильника і телевізора, холодний друг може точно зарахувати собі бал).

Спроби домовитися, як стає зрозуміло, після зустрічей президентів у Гамбурзі чи Гельсінкі, не виходять за рамок яскравих картинок в медіа, однак "нормалізації" відносин в умовах "Гарячого Миру" (за іронією колишньго посла США в РФ Майкла Макфола) на практиці не видно, зате добре видно потенційну "повноційну торгову війну", за визначенням прем’єра РФ Мєдвєдєва.

Гучні спортивні події, особливо світового рівня, завжди давали привід для відвернення уваги від буденних справ (недаремно в древні часи і війни зупинялися під час Олімпіад), але й медійний ефект від них не є тривалим. Тому цієї осені команда Путіна повинна буде запропонувати нові теми у своєму плані сторітелінгу для російського споживача.

Після Угорщини, Італія стала наступною країною, де в результаті виборів популістська риторика зуміла утвердитися в порядку денному – близько 50% країни проголосували за популістські гасла.

Восени пильна увага політичних аналітиків буде прикута до шведських виборів (де також популістькі партії мають шанс набрати понад третину голосів), і які або підтвердять існуючий тренд зростання популістських настроїв у Європі, або сформують нове припущення, що Італія в електоральному плані більш подібна до центрально-східної Європи, ніж до західної.

Однак, зростання популізму не стало кризою лише Старого Світу, оскільки Латинська Америка в 2018 році має шанси ще більше глобалізувати цю тенденцію. Після прогнозованих в контексті підтримки популістів виборів в Мексиці, які окрім нового президента відзначилися ще й чисельними вбивствами опозиційних активістів, жовтневі вибори в Бразилії як очікуються також відзначаться домінуванням популістської риторики. 

ЄС продовжуватиме стикатися із послабленням трансатлантичних зв’язків із США, що є логічним продовженням ревізіоністських поглядів популістських сил, браку лідерства та консолідації інтересів країн-членів.

Водночас, питання безпеки, особливо в Середземноморському напрямку стануть одними із найбільш пріоритетних на Європейському порядку денному.

Окремої уваги заслуговує детальніший погляд на Туреччину, яка після чергових конституційних змін потрохи, але безупинно перетворюється в султанат імені Ердогана. На фоні динамічної економічної кризи, що спостерігається сьогодні, Туреччина здатна створити новий пояс нестабільності в регіоні для усіх країн-сусідів. Країнам Заходу вкрай важливо знайти новий підхід до інтеграції Туреччини у "Західні справи", більше того такий підхід повинен здійснювати ще й стабілізуючий економічний ефект.

Китайська економіка навпаки виглядає достатньо впевнено, і здається готова протистояти будь-яким торгівельним війнам із США, більше того вести їх тривалий час.

Однак, ці протистояння двох найбільших економік, у випадку їхньої систематичності, матимуть негативний вплив на глобальний ринок, що може спровокувати нові економічні кризи.

Кліматичні зміни вчергове, але достатньо гостро виходять на порядок денний. Цьогорічне літо – одне із найгярячіших, що вже принесло не лише економічні втрати, але й людські (США, Греція). Вперше цього 2018 року ресурси, які планета здатна відновити за рік людство спожило за 7 місяців, встановивши позначку "екологічного боргу" на 1 серпня. Незважаючи на весь скепсис противників розмов про кліматичні зміни, вже сьогодні ми споживаємо в 1,7 разів більше ніж отримуємо за рік. Без коригування цих темпів за декілька десятків років нас може чекати справжній ресурсний голод.

Значна увага була прикута до скандалу, що розгорнувся навколо захисту персональних даних корпораціями-соціальними мережами, зокрема Фейсбук. Великі ІТ компанії, незважаючи на впровадження нових алгоритмів використання інформації, все ще залишаються невпевненими яким чином виконувати вимоги приватності в інтернеті, соціальні медіа не можуть знайти баланс між свободою висловлювань і попередження фейкової інформації та пропаганди, чи наприклад захистом від "мови ворожнечі". 

Тезу про занепад ліберального світового порядку не повторив хіба що лінивий, але його альтернативи все ще залишаються на рівні дискусій. В той же час, деконструкція цієї системи призводить до шаленого за темпами розмивання прав людини. Атаки на незалежні медіа та вбивства журналістів (США, Великобританія, Індія, Афганістан, Україна), представників громадського суспільства (Єгипет, Угорщина, Куба, Колумбія), екологічних активістів (Бразилія), опозиційних активістів (Росія, Венесуелла, Індія, Китай) стали поширеними і серед тих країн, що вважаються демократичними. Більше того, демократичні режими все частіше вдаються до прийняття обмежувальних законів для протидії можливим "провокаціям та загрозам", отримуючи, таким чином, більший контроль над суспільством. Така тенденція стає все більш поширенішою і вже не притаманна певним регіонам, суспільствам чи політичним режимам, а перетворюється на глобальний феномен.

Читайте також: Геополітична реверсія: "нові 80-ті"

Справитися із тими напругами та кризами, які виникають, та не допустити погіршення ситуації, в першу чергу, повинні ми самі, пильно спостерігаючи та аналізуючи події, що можуть негативно позначитися на нашому розвитку та провокуючи національні уряди на відповідні рішення.

Не даремно слоганом медіа-корпорації Washington Post є твердження про те, що демократія помирає у темноті. Осінь-зима 2018 року принесе ще багато незгаданих тут сюрпризів, і багато в чому від наших дій залежить чи будуть вони приємними.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

15 08 2018 12:26
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ