Обставини загибелі двох поляків під час російської атаки будуть ретельно розслідуватися. Україна має брати участь у розслідуванні
У вівторок, 15 листопада, на території Польщі, неподалік від польсько-українського кордону у польському селищі Пшеводув Грубешівського повіту Люблінського воєводства, внаслідок вибуху загинуло двоє людей. Трагедія сталася близько 15:40 за місцевим часом.
Цей інцидент відбувся під час масованого ракетного обстрілу цивільної інфраструктури України, який здійснили росіяни. Польський президент Анджей Дуда терміново скликав засідання Ради національної безпеки та оборони й звернувся до керівних структур НАТО з метою з’ясування подробиць інциденту та вироблення узгодженої реакції. Усі ці події відбувалися на тлі засідання лідерів країн G20 на Балі, де прозвучали заклики до припинення російсько-української війни, а президентом України Володимиром Зеленським було озвучено наші умови.
Ракетний удар по українській території можна розцінювати як російську відповідь на заклики світового співтовариства припинити збройну агресію та сісти за стіл переговорів. Програючи на полі бою, росія намагається підвищувати ставки у своїй кривавій шулерській грі проти цивілізації. Обстріл цивільної інфраструктури України можна розглядати як своєрідну відповідь путінського режиму на заклики до миру.
Перші реакції на падіння ракети на територію Польщі були однозначними – це російська ракета. Навіть зазначалося, що це Х-101, яка відсутня в українських арсеналах, але перебуває на озброєнні країни-агресора. Цікаво, що у перших повідомленнях йшлося про дві ракети, які вибухнули на польській території. Речник МЗС Польщі Лукаш Ясіна заявив, що на територію Грубешівського повіту впала ракета російського виробництва. З цього приводу до МЗС Польщі було викликано посла росії Сєргєя Андрєєва.
Згодом тональність офіційних коментарів змінилася, почали говорити про те, що ракета, яка позбавила життя двох польських громадян, скоріше за все, була випущена українськими силами ППО для перехвату російської ракети та випадково потрапила до Польщі.
Наполягаючи на залученні України до розслідування трагедії президент Володимир Зеленський заявив: "Українська позиція дуже прозора: ми прагнемо встановити всі деталі, кожен факт. Саме тому ми потребуємо, щоб наші фахівці долучилися до роботи міжнародного слідства та щоб ми отримали доступ до всіх наявних у партнерів даних і до місця вибуху".
Натомість офіційні особи країн НАТО вважають, що ситуація потребує детального розслідування, схиляючись до версії про українську ракету С-300, проте оговорюючи, що провина у будь-якому випадку лежить на росії, оскільки це вона розпочала масовану ракетну атаку та змусила реагувати на неї українську ППО. Про це заявили представники Канади, США та інших країн.
москва провокує, Захід не ведеться. Але шукати логіку у діях путіна – марна трата часу
Ситуація дуже нагадує давній інцидент із збиттям над Чорним морем літака ТУ-154М російської авіакомпанії "Сібірь" з ізраїльтянами на борту, коли провину було покладено на українських ракетників, хоча усі факти свідчили на користь версії про влучання у літак саме російської ракети. Тоді політичні міркування взяли гору над фактичним станом справ, і після залаштункового обговорення Україна заявила, що це була її ракета. Щось подібне, здається, відбувається і зараз, коли держави НАТО воліють списати інцидент на випадковість, не обвинувачуючи росіян у зазіханні на територію країни-члена Північноатлантичного альянсу.
Водночас кілька російських телеграм-каналів подали інформацію про те, що напередодні дня ракетного терору президент путін поставив перед своїми військовими завдання підсилити градус конфлікту та спробувати якимось чином перевірити НАТО на міцність та витривалість. У сухому залишку ситуація виглядає таким чином, що масована ракетна атака не випадково відбулася під час саміту на Балі, а ракета з невизначеним громадянством, що позбавила життів двох поляків, цілком могла бути таким собі пробним каменем у натівський город, спробою втягнути НАТО до безпосередньої участі у російсько-українській війні. Цілі путіна при цьому залишаються незрозумілими, адже включення країн Альянсу у збройне протистояння з росією означатиме її блискавичний розгром.
Проблемою будь-якої спроби аналізу дипломатичної, воєнної, економічної активності росіян є те, що їхні дії неможливо прорахувати з точки зору прагматизму, ба навіть звичайної притомності. Які б версії російської поведінки не висували українські та західні аналітики, політики та журналісти, щоразу найвірогіднішим поясненням того, що вчиняє росія, є її розрахунок на "рускій авось". Докорінною відмінністю російської політики від західної є повна відсутність планування та прорахунків наслідків власних дій, хоча б на середньострокову перспективу.
російські дипломати і навіть путін заявляють про бажання переговорів з Україною і водночас посилюють ракетний терор. Якби росіяни усвідомлювали, як працює механізм ухвалення рішень у цивілізованому світі, наскільки важливою є для керівників держав громадська думка, вони б не вчиняли злочини проти цивільних осіб, не зрівнювали українські міста з землею, не атакували б електростанції та житлові квартали. Прихильність західної громадської думки, а отже й західних лідерів буде на боці жертв терору та військових злочинів, емпатія до українців перетвориться у нові транші фінансової допомоги та збільшення поставок зброї та боєприпасів для СЗУ. Якщо це була ракетна "розвідка боєм", спроба перевірити надійність систем ППО країн НАТО, то потрібно усвідомлювати, що вона побудована за дещо іншими принципами, ніж радянсько-російська. І неодмінно покаже свою ефективність, але краще б росіянам цього не побачити і не відчути.
Прикрий інцидент з ракетою, який, здається, з огляду на військово-політичну доцільність, вирішено покласти на випадкову помилку українських сил ППО, жодним чином не змінить ані дружні стосунки між Польщею та Україною, ані рівень підтримки України з боку НАТО та групи Рамштайн. Лідери Заходу одностайно заявляють про російську відповідальність у цій ситуації.
Водночас, цікаво, що інформація щодо другої ракети, згадки про яку уникають після перших повідомлень, втаємничена. Вважатимемо, що у цьому є якийсь геостратегічний сенс, який ми, можливо, зрозуміємо згодом.
За наслідками останніх політичних та військових кроків росії складається враження, що росіяни вже змирилися з поразкою у війні, але їм прикро усвідомлювати, що цю поразку вони отримають від свого колишнього заручника. Може тому путін і його оточення провокують Захід, щоб підняти руки вгору перед більш поважним, з їхньої точки хору, противником? Адже розпочинаючи війну в Україні, кремлівці заявляли, що вони таким чином воюють з усім блоком НАТО.
Суїцидальне підґрунтя такої позиції очевидне, якщо росія як держава дійсно бажає припинити своє існування внаслідок геополітичної евтаназії. Поки що росіян санкціями поступово відключають від систем життєзабезпечення. Російські спроби спровокувати Захід, очікування на миттєву непрораховану реакцію чергового разу не справджуються. Питання лише у ціні, які сплачують різні країни, що об’єдналися проти російської агресії. Україна, а тепер вже й братня Польща, платять кров’ю, решта – грошима. Усі ці рахунки кремлю неодмінно буде викладено на стіл, коли росія капітулюватиме.
