RSS
СТАТТІ

"Комбат нам сказав: "Ви попали в "пи***рез". Спогади офіцера 93 ОМБр про звільнення Пісків

24 липня 2014 року українська армія і добровольчі батальйони звільнили село Піски, на самій околиці Донецька. Взяли під контроль, вивісили український прапор. Але відтоді, ціле село, яке колись було одним із найзаможніших на Донеччині, стало суцільною позицією. На сьогодні в Пісках, напевно не залишилося нікого з місцевих мешканців. І жодної вцілілої будівлі
Звільнення селища Піски мало стратегічне значення. Під контролем української армії повністю опинилась траса Дніпропетровськ-Донецьк, було створено головний шлях постачання боєприпасів, спорядження, всього необхідного для бійців, які обороняли Донецький аеропорт. Цим же шляхом евакуювали поранених, вивозили загиблих, проводили ротації.
"Комбат нам сказав: "Ви попали в "пи***рез". Спогади офіцера 93 ОМБр про звільнення Пісків Фото було зроблене наступного дня після звільнення селища Піски. Фото: 93 ОМБр

24 липня 2014 року звільнення Пісок відбулось без втрат особового складу 93 бригади завдяки бойовим діям, які були проведені 21 липня. Тоді група командира танкового батальйону підполковника Дмитра Кащенка атакувала позиції терористів на недобудованій ділянці об’їздної – на мосту, а група капітана Олександра Лавренка (він героїчно загинув у бою, підірвавши себе з танком) вийшла на блокпост бойовиків в передмісті Донецька.

А 24 липня селище остаточно зачистили від бойовиків та підняли у ньому український прапор. Про те, як це відбувалося, розповів офіцер 93-ої ОМБр Руслан Варлам.


Руслан Варлам. Фото: Сергій Жуковський

"23 липня, ввечері, коли стемніло, заїхали в аеропорт. Там стояв третій полк спецназу. Комбат в нас жосткий був – полковник Медведюк – одразу сказав: "Ви попали в пи***рез. Вживання спиртних напоїв забороняю, кого побачу – розстріл на місці". Так і було все жостко, вже тоді всі розуміли куди потрапили.

Розвідка, спецназ нас провели в підвал. Ми не виконували там ніяких завдань – лише перебазуватися на ніч. Переночували там і о пів на сьому комбат зібрав командирів (я тоді був командиром взводу), і поставив задачу: висуваємся на Піски.

Заходили в Піски 24 липня зранку. Одна група, 4 роти 2 батальйону 93 бригади, заходила з боку Водяного, друга – з боку Республіки Міст. Друга група – добровольчі  батальйони: Дніпро-1, Правий сектор, Шахтарськ і, по-моєму, 20-й батальйон територіальної оборони.


Піски. Фото: Дар'я Бура

Перший раз Піски зачистили, але дали команду на відступ. Наші відступили і повернулися в базовий табір. Одразу пройшло коротке відновлення і наступного ж дня знову поїхали. Мали висунутись на самий край і дійти вже перед Донецьком, закріпитися.

Під час заходу на Піски працювала наша артилерія по позиціям противника. Добровольчі батальйони зачищали село в пішому порядку, а ми, як Збройні Сили, уже з технікою, з танками заходили і противник відходив. Зайшли ми до половини села і повинні були просуватись далі, зачищати повністю село, але наша артилерія припинила вогонь, щоб не накрити своїх. Противник відреагував на цю ситуацію і почав працювати по нам.

Після цього обстрілу місцеві жителі Пісок подзвонили в поліцію, яка працювала на стороні противника, і сказали, що тут військові ходять обшукують будинки, лазять по дворам. Вони не зрозуміли, шо іде зачистка села, заходять Збройні сили України і відправили в село бусік. Це по-моєму, був Т-4, зеленого кольору. Їх було чоловік чотири чи п’ять в машині – ті, хто раніше в "Беркуті" служив.

Пам'ятаю, на краю села, біля позиції "Сауна" (вже потім там стояли наші), вони взяли одного бійця з Правого сектору в полон, забрали з собою в бусік і через дамбу виїхали на трасу Красноармійськ-Донецьк. Полонений намагався з бусіка вискочити і потягнув за собою одного "беркутівця", вони випали на трасу. Наші зрозуміли, що це чужа машина, вона не зупинялася, по ній стріляли. Комбат дав команду: "Мішка, виїхати на перехрестя і знищити "течик". Виїхав наш танк і кинув два снаряди навздогін "течику". Бусік зійшов в кювет, у бік Республіки Міст. Він тікав у бік Красноармійська, бо у бік Донецька повернути не міг – там стояли наші і попереду два танка. Як потім виявилось, одна людина там вижила. Після того, як танк вистрілив вперше, цей чоловік почав тікати у бік Донецька (там наші позиції були потім "Десна" і "За небом"). Другим пострілом танк прямим влучанням спалив "течик". Цього чоловіка, що намагався втекти взяли в полон.


Піски. Фото: Дар'я Бура

Коли наші почали підходити до бійця з правого сектору і "беркутівця", питати в них хто такі, "правосєк" нічого не міг сказати, бо "беркутівець" сидів на ньому, тримав однією рукою за обличчя. "Беркутівець" каже: "Ми свої". Наші питають: "Хто свої?". Він мовчав. Потім спитав, хто ми. Ми сказали, що Збройні сили України. Він з себе зняв дві гранати, кинув вперед у наш бік. По ньому відкрили вогонь. Він прикрився "правосєком". Ми його намагалися врятувати, але дорогою до лікарні він загинув. "Беркутівця" на місці вбили. Пам’ятаю, ми їздили на "бесі" в бік Республіки Міст, відпрацьовували терикони, з яких нас обстрілювали. Комбат давав команду. Ми відпрацювали так, що більше нас їхні снайпера не турбували. А коли верталися, той "беркутівець" так і лежав на дорозі, його не забрали "свої". Аж ввечері за ним приїхала швидка і мотилига (МТЛБ).

Після цього, ми закріпилися і командир сказав, що просуватися зараз команди не буде, треба закріплюватися на цих позиціях. Ми почали облаштовувати окопи і траншеї.

Прапор України підняли на позиції "Небо", на шахті. Потім облаштували там спостережну точку, тому що це була найвища точка в Пісках.


Підняття прапора над Пісками. Фото: 93 ОМБр

Простояли ми в Пісках десь дні два, були одиночні стрілкові постріли, а потім вже почалось нормально так. Ми закріпились, наші почали працювати артилерією, протитанкові комплекси. Там центральна дорога Красноармійськ-Донецьк і на краю села були ферми, у них якраз справа від ферм була позиція, Вольвоцентр, і біля нього укріп-район. Це для нас було шикарно, бо ми просто на дорозі виставляли СПГ і працювали по їхнім позиціям.

Тоді ще в аеропорту було спокійно…"

Сьогодні назва селища Піски щодня звучить у зведеннях прес-центру Операції об’єднаних сил. При усіх підрозділах української армії, які перебували і перебувають ротацію у цьому передмісті Донецька, ситуація не змінюється – росіяни продовжують щодня накривати село з мінометів. Там не залишилося вже живого місця. Але, певно, ворог розуміє, що Піски так близько до Донецька, що є одним із плацдармів для визволення окупованого міста.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

24 07 2018 09:37
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ