У цілодобовій "Б'єдронці" (польською – "Biedronka" – божа корівка і назва мережі супермаркетів) гуляє вітер. Фірми, які жили із прикордонного руху почали звільняти працівників. Криза в Україні добиває міста Люблінського воєводства. Наприклад, такі як Томашов-Любельський. 20-тисячне місто лежить за 20 кілометрів від пункту пропуску Гребенне і лише за 80 км від Львова. Роботу там дає лікарня, адміністрація міста, але передусім – фірми, які живуть з кордону.
Бургомістр Войцех Жуковскі закінчив історію в Католицькому університеті Любліна, був вчителем, Люблінським воєводою, депутатом до Сейму від партії Право і справедливість.
"Впродовж останніх чотирьох років надходження з податків до бюджету міста збільшилися з 8 до 12 млн злотих. Безробіття впало до 10%, тобто набагато нижче середньої величини у Любельському воєводстві. У містечку є зареєстрованих аж 1627 господарських суб'єктів, що в перерахунку на кількість мешканців дає один з найкращих результатів у країні. Кожне третє робоче місце дає кордон", - каже Жуковскі.
Пункт пропуску в Гребенному вражає – шість смуг в одному напряму, оформлення документів під величезним дахом розміром у спортивний майданчик. У грудні минулого року треба було вистояти добу, щоб проїхати кордон, сьогодні – 15 хвилин.
У місті є аж три "Б'єдронки". "Ту, що розташована у центрі ми називаємо міською, ту, яка при виїзді з міста – сільська, а та, що при самому кордоні – українська", - розповідає Жуковскі.
Магазин ще донедавна хвалився найбільшими оборотами в державі. Божена (ім'я змінене) два роки працює в "Б'єдронці".
"Колись магазин тріщав по швах. Дев'ять клієнтів з десяти – були українцями. Усі візки повні товарів: пральні порошки, пакети з молоком, коробки зі сметаною, каші, макарони, сири. Рахунки – по 200-300 злотих. Від перекидання того всього на касі приходила додому непритомна. Як сьогодні? Тоненько. Лише поляки і порожнеча. У них в кошику мінеральна вода, кілька помідорів і йогурт…", - каже Божена.
На паркінгу біля магазину 23 автомобілі. Серед них є один бус з українськими номерами. Мирон – кремезний водій автомобіля, має 40 років, приїхав до Томашова з Жовкви (райцентр у Львівській області). У "Б'єдронці" залишив 20 злотих – купив пів кілограма ковбаси і оселедець.
- Чому перестали до нас їздити?
- Шеф платить мені дві тисячі гривень. Минулого року за зарплату я одержував 800 злотих (Мирон має на увазі суму у перерахунку на польські злоті. 1 злотий – 4,5 грн - ред). Сьогодні, після того, що Путін з нами зробив, отримую менше 400 злотих. Тобто все, що у вас продається є для мене наполовину дорожчим. Сьогодні ми приїхали з братом до знайомих. Покупки ми зробили для дітлахів, бо українська ковбаса їм не смачна.
У мережі RTV AGD (мережа торгує побутовою технікою - ред), що знаходиться в єдиному в Томашові торговому центрі – пустка. Томаш Цяпа управляє в місті двома магазинами. 30-річний чоловік розчарований таблицями продажів.
"Половина наших клієнтів – громадяни України. Ще в грудні щодня ми продавали по п'ять, шість телевізорів. Серед них ті найдорожчі, 55-дюймові за 10 тис і більше злотих. Добре продавались пральні машини, холодильники, мікрохвильові печі, пилососи. А сьогодні? Шкода балакати, драма. Якщо один телевізор я продам українцям впродовж двох тижнів, то є непогано", - каже Томаш.
"Напевно хтось скаже, що зрештою і без Путіна все б так склалося і українці самі почали б робити телевізори чи холодильники. Це помилкова думка. Вони вже мають монтажні цехи відомих фірм. Однак протягом всього часу вважають, що устаткування, що виробляється в Україні, є гіршої якості від того, що з Євросоюзу. Українці завжди бажали трохи доплатити і мати холодильник на роки. Я не знаю, чи йдеться про холодильники, але це вже не має значення, бо сьогодні їм наші холодильники вже їм не по кишені", - додає Томаш.
Інший підприємець - Леслав Капка дає роботу 80 людям, має 17 вантажівок і три рефрежиратори. Пів року тому торгівля з Україною становила майже половину обігу його фірми, сьогодні тільки декілька відсотків. Ще недавно фірма Капки постачала в Україну щомісяця 50 тонн товару. Сьогодні у десять разів менше.
Леслав аж підскакує, коли розповідає про свого водія, який вже два тижні кочує в Іспанії, чекаючи, поки фірма з України надішле гроші на покупку фруктів. У протилежному разі вантажівка повертатиметься порожня, а це збитки.
"Маємо у Львові таку тямущу директорку офісу. Саме вона повинна була взяти з рахунку фірми 35 тис грн, щоб надіслати одному з контрагентів. Однак в жодному банку не було грошей. Ви вірите у це? В Україні у банках бракує гривень. У таких умовах бізнесу вести не можна. Незабаром мене чекає важка розмова з працівниками. Потрібно порахувати кошти і ввести заощадження", - резюмує Капка.
Анджей Кудліцкі, сивий чоловік років 50-ти є уродженцем Томашова. Вперше поїхав до Львова в кінці 80-их років на художній пленер. "Я закохався в це місто, я пообіцяв, що туди повернусь", - каже Анджей.
"У 90-х роках заснував туристичне агентство Quand. Почав продавати подорожі по Розточчю і Люблінському воєводстві. Десять років тому додав до пропозиції також Львів. "В туризмі конкуренція величезна. З року в рік розширив пропозицію українськими Карпатами, Поділлям, Волинню, катанням на лижах в Буковелі, нарешті Крим", - розповілає Анджей.
Торік, Quand організував поїздки для 15 тис людей. Цього року мало бути ще краще. Кудліцкі видав каталог вартістю десятки тисяч злотих.
"Навіть його не беруть. Наведу приклад. Минулого року під час маївки ми вислали в Україну кільканадцять повних автобусів, тепер тільки два, і то лише малі. При Личаківськім кладовищі є великий паркінг. Доти не було там як шпильки всунути. Минулої неділі я був у Львові. Стояв один наш автобус і кілька німецьких. Знайомий в кінці минулого року викупив на ціле літо будинок в Криму. Тепер рве рештки волосся на голові", - каже Анджей.
Він змушений був звільнити двох працівників з семи. Розмовляємо в офісі турагенції. Під час півгодинної бесіди консультант отримує телефонний дзвінок. Хтось питає, чи Quand поїде на футбольний матч "Легії" і "Металіста" з Харкова. Матч мав відбутися у Львові 23 жовтня. Може хоч за це вдасться зачепитись?
Ще рік тому з Томашова у бік Гребенного тягнулись черги машин із причепами навантаженими мішками овочів. Торгівля відбувалась тут же, на шосе. Але це лише спогади. Пан Зиґмунт господарює на 18 гектарах землі біля кордону. Щира посмішка, пишні вуса, велика долоня, як буханець. Завдяки українцям вибудував дім і вивчив четверо дітей.
"То був початок 90-их років. Все з місяця у місяць дорожчало, на селі зовсім нічого не окупалося обробляти. І українці заїжджали під магазин і розмітали все. Навіщо тобі картопля, запитав я молодого українця. У нас після розпаду колгоспів навіть картоплі немає, відповів він", - розповідає Зиґмунт.
Коли про картопляний ринок дізнались гуртові продавці з центральної Польщі, село перелаштувалось і почало садити цибулю, після цибулі – моркву і квасолю. "Я сам насадив нею 10 гектарів. Українці виривали собі мішки з рук. Тоді заробив на дім. Досі згадуємо в селі, що за картоплю поміняли вікна, а за цибулю – дахи. На жаль, коли на них напав Путін, вони припинили приїжджати. Не так, щоб раптово, але поступово усе менше й менше", - шкодує фермер.
Господар відкриває комору. У коробках червоний перець, баклажани і помідори:
"Разом півтори тонни. Що мені робити з усім цим? Я не йду на ринок, тому що ринок забитий перцем. Як тепер жити без України? Наше село живило їх протягом двох десятиліть", - нарікає Зиґмунт.
Щоб звести кінці з кінцями дружина Зиґмунта два тижні тому виїхала до Німеччини. Там, на кордоні з Францією вона доглядатиме за старою жінкою.
Перед початком революції на Майдані у томашовських пунктах обміну валюти за одну гривню треба було заплатити 40 ґрошів. Від цього часу гривня постійно дешевіє. У момент анексії Росією Криму гривня коштувала 33 ґроші, а на початку вересня впала до 21. Зараз трохи піднялась – до 23 ґрошів.
Набагато стабільнішим є російський рубль. Саме тому Труймясто (агломерація на півночі Польщі до якої входять міста Ґданськ, Ґдиня і Сопот) не фіксують зменшення напливу росіян, які їдуть на закупи з Калінінградської області. На початку року за 10 рублів потрібно було заплатити в польських канторах 90 грошів. Сьогодні - від 84 до 85 грошів.
Джерело: Gazeta Wyborcza
Переклад: iPress.ua
