У вересні відбудеться об’єднавчий собор УПЦ КП і УАПЦ задля створення Помісної православної української церкви. Яких змін можна чекати після об'єднання церков?
Нині це тільки декларація. На такий об’єднавчий процес церкви виходять вже впродовж останніх 16 років. На превеликий жаль, вони не зреалізували своїх намірів. Зараз також немає ніяких гарантій, що об'єднання відбудеться. Однак варто зазначити, що від самих початків виникнення такої ідеї саме зараз вдалося досягнути найвищого рівня домовленостей. Є вже певні реальні напрацювання. Важливо, що в цьому процесі задіяні представники Константинопольського Патріархату. Їхня участь є єдиною гарантією того, що можна сподіватися на позитивний результат. Досі ми бачили, що церковне середовище в Україні вже звикло до переваги особистих упереджень над завданнями загальноцерковного та загальнонаціонального вимірів, а також над перспективами ідеологічного рівня. Тому це рішення 8 червня можна назвати задекларованим довгим шляхом. УАПЦ ще хоче обговорити ці питання на єпархіальних зборах. У лоні цієї церкви є противники цього процесу. Думаю, що рішення п’яти членів комісії з об'єднання з боку УАПЦ не відображає всіх поглядів церкви. Тому всередині УАПЦ ще буде досить жорстка полеміка з цього приводу.
Андрій Юраш. Фото: lvivpost.net
Чому в УАПЦ існують противники об'єднання?
По-перше, УАПЦ вже проходила шлях об'єднання в 1992 році, коли був утворений Київський Патріархат і багато втратила при цьому. У цій церкві домінує упереджене ставлення до патріарха УПЦ КП Філарета. По-друге, ця церква має менший відсоток підтримки серед населення, що відповідно відобразиться на кількісному представленні УАПЦ на об’єднавчому соборі. За даними двох соціологічних досліджень, УПЦ КП має на сьогодні від 39 до 44% підтримки, а УАПЦ – від 1 до 2,5%. У рішенні об’єднавчої комісії закріпили пункт про те, що на майбутньому соборі у вересні церкви будуть представлені пропорційно за такою структурою, яка в них існує на 1 січня 2015 року. Тобто відповідно до реєстрації в Автокефальній церкві – 1200 парафій, а в КП – 4900. Відтак, на об’єднавчому соборі КП матиме очевидні переваги і будуть прийматися рішення, які підтримає більш чисельна церква. Однак на цьому соборі УАПЦ повинна засвідчити, наскільки загальнонаціональні ідеї для неї є більш вагомими аніж упередження, суб’єктивізм і приватні інтереси.
Відомо, що у квітні собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ на чолі з архиєпископом Ігорем (Ісіченком) заявила про своє бажання досягнути адміністративної та євхаристійної єдності з УГКЦ, оскільки втратив надії на повноцінне повернення до УАПЦ. Як ви прогнозуєте розвиток цієї єпархії? Чи досягне вона об'єднання з УГКЦ?
Після того, як Владика Ісіченко задекларував такий напрям розвитку, від цієї єпархії від'єдналися абсолютна більшість священиків. Його рішення підтримали тільки три священики із 17. Це є промовистим фактом, який вказує на підтримку даної концепції в досить обмеженому колі і духовенства. Думаю, що ці переговори між УГКЦ та Владикою Ісіченком триватимуть. Однак це буде локальне явище, яке відображатиме суб’єктивну позицію Владики Ісіченка. Він є одним з найбільш інтелектуальних і відомих у церковному житті, але його позиція не знаходить підтримки церков.
В Україні з кожним днем бачимо, як УПЦ Московського Патріархату втрачає свій авторитет. Через пасивну позиції щодо війни на сході з цієї церкви йдуть люди і переходять в парафії КП. Чи є майбутнє у цієї церкви в Україні?
Майбутнє Московського Патріархату буде залежати від того, наскільки успішно просуватиметься об’єднавчий процес між УАПЦ і УПЦ КП. Якщо об'єднання відбудеться, то це стане величезним стимулом для духовенства і для віруючих православної церкви долучатися в той чи інший спосіб до цих процесів. Якщо це об'єднання й відбудеться, то це буде лише першим кроком на шляху до Помісної православної української церкви. Важливо залучати до цього процесу православної церкви МП та отримати визнання з боку інших автокефальних церков. Якщо вдасться досягнути канонічного визнання, тоді для духовенства УПЦ зникне перешкода, яка не дозволяла почувати себе у лоні майбутньої Помісної церкви комфортно.
