Під час дискусії Ви говорили про те, що 80% мешканців Сєвєродонецька не підтримують жодної з політичних сил. Цю статистику можна спроектувати на весь регіон?
Немає такої статистики, яка розповсюджується на весь регіон. Ми дійшли висновку, що треба працювати у різник містах Донбасу окремо, тому що немає єдиного Донбасу насправді. Єдиний Донбас - це середня температура у госпіталі, насправді ж температура різна. Я люблю наводити приклад: між Слов'янськом і Краматорськом 15 км відстані, але вони дуже різні.
Боюся, нам не вдасться вже тепер повністю подолати травму, завдану суспільству
Різні в чому?
Різні у тому, що Краматорськ набагато більш проукраїнський, ніж Слов'янськ. Слов'янськ хоче в Митний союз, а Краматорськ у Євросоюз. В Слов'янську переважає регіональна самоідентифікація, а у Краматорську -загальноукраїнська, але, скажімо, у Слов'янську набагато більш активні громадські організації і там краще ставляться до місцевої влади, хоча і там і там немає мерів, там є виконувачі обов'язків, і у Слов'янську до влади ставляться краще.
З чим це пов'язано?
Це пов'язано з тим, що у Слов'янську влада більш відкрита, може, до прикладу, в будь-який час будь-хто зайти у місцеву раду, і, коли ми там проводили круглий стіл, просто реклами такої широкої не було, але люди з вулиці йшли, щоб подивитись на це. І там і там негативно ставляться до центральної влади і до місцевої влади і до так званої ДНР, там немає легітимного політичного представництва, але все ж таки у Слов'янську до місцевої влади ставляться позитивно 24% жителів, а у Краматорську 12%.
Ірина Бекешкіна. Фото: tyzhden.ua
Повернемося до тих 80%. Це вакуум. Чим він заповниться?
Це відкрите питання. Якщо брати Слов'янськ Краматорськ, там визначеності дещо більше, але ж повної визначеності теж немає. Питання хто. Центральну владу не поважають там і там, місцеву владу також не підтримують, Партія регіонів впала, ДНР, ЛНР вони теж не визнають. Позивний рейтинг довіри там мають церква і місцеві громадські організації, волонтери. Церква все ж таки не балотується.
Наші позиції хочуть здати так само, як Дебальцеве
Тому до місцевих виборів я не бачу, ким можна замінити цю місцеву владу. Всюди у місцевих радах - представники Партії регіонів та комуністи, проте ці партії вже зникли і ким замінити? Це дуже велика проблема. Я думаю, що на це повинні були націлені громадські організації, місцеві активісти, які мають певний авторитет і зараз їм вже варто розпочинати їх виборчі кампанії, адже може так статись, що прийде 10-15% жителів на вибори і оберуть тих, хто їм купуватиме гречку.
Хочу запитати про таку річ, як поріг терпимості, чи досліджували Ви останнім це явище, тому що досить багато-хто зараз каже, що очікують реформ, їх немає, очікування не справджуються?
Ми проводили дослідження у грудні: 10% були готові терпіти скільки треба для запровадження реформ, ще 34% готові були почекати рік-два. Але у березні це робив "Центр Разумкова" і мене здивувало, що цифри були такі ж самі, хоча зараз багато чого змінилося. Правда люди ще тоді не отримували нові платіжки за комунальні послуги, але гривня вже тоді впала, коли проводили опитування. Тобто певний є, але все-таки він не безконечний.
Про вектор Східний-Західний також йшлося на конференції. І Ви заявили про те, що Східний вектор розвитку України вже зник.
Він зник всюди в Україні, окрім Донбасу. На Донбасі він ще тримається. Ну як зник, на Сході все-таки є 30%, які тримаються за цей Східний вектор, але це не більшість, вони переорієнтувалися.
Повернення до нього ще може бути?
Я думаю, що після війни із Росією вже ні.
Українці весь час на виборах голосували не за когось, а проти когось, вони голосувати за Кучму, щоб не прийшов Симоненко, вони підтримали Порошенка, що не було другого раунду. Коли українці почнуть голосували за когось?
Може тоді, коли хтось з'явиться.
