Джерело: Washington Post
Шверін. Німеччина - Коли Маттіас Варніг, генеральний директор компанії, що будує газопровід "Північний потік-2" між росією та Німеччиною, прибув на зустріч в історичній будівлі Державної канцелярії на березі озера тут, він прийшов з квітами - символічним букетом.
Це був серпень 2020 року, і санкції адміністрації Трампа щодо майже збудованого трубопроводу по дну Балтійського моря призвели до того, що фінальні роботи над проектом зупинилися. Варніг, колишній офіцер Штазі, таємної поліції Східної Німеччини, шукав шляхи, як обійти дії США.
Його пошуки - і його подарунок у вигляді соняшників і люпину - знайшли «вдячну» аудиторію.
"Геть знахабніли", - промовила Мануела Швезіг, глава німецької землі Мекленбург-Передня Померанія, про дії США, спрямовані проти будь-якої фірми, яка допомагає завершити будівництво трубопроводу. Два газових маршрути - "Північний потік 1" і "Північний потік 2" - вийшли на берег в її північній німецькій землі."Але, - продовжила Швезіг після зустрічі з Варнігом, - я впевнена, що ми знайдемо рішення".
Маттіас Варніг, керуючий директор Nord Stream 2
І зрештою, рішення знайшлося – уряд створив непрозорий кліматичний фонд (фінансований переважно росією), щоб завершити будівництво і водночас захистити фірми, з якими він уклав контракти, від санкцій США. Очікувалося, що німецька державна установа не потрапить під санкції США, і фонд буде спокійнісінько виконувати функції підрядника будівництва трубопроводу, зберігаючи при цьому публічний профіль, зосереджений на питаннях охорони навколишнього середовища.
Після вторгнення російського президента владіміра путіна в Україну Фонд з питань клімату та захисту навколишнього середовища став емблемою того, як жага Німеччини до природного газу призвела до залежних і мутних відносин з москвою. Фонд був лише одним з гвинтиків у величезній мережі російського впливу в Німеччині, що розширювалася паралельно зі зростанням залежності країни від газу.Напередодні вторгнення Німеччина отримувала від москви більше половини природного газу і вугілля і третину нафти. Дочірня компанія російського державного енергетичного гіганта "Газпром" володіла найбільшим у Німеччині газосховищем розміром як 910 футбольних полів, яке на початок війни було виснажене і заповнене менш ніж на 5 відсотків, оскільки москва сповільнила поставки. росія також володіла контрольним пакетом акцій найважливішого національного газотранспортного підприємства країни і володіла нафтопереробним заводом, який забезпечував критично важливі поставки палива до Берліна.
Найбільше газосховище Західної Європи у 2014 році, вже після початку війни росії проти України стало власністю "Газпрому", Реден, Німеччина. Фото: zn.ua
Дехто з найбільш високопоставлених колишніх німецьких політиків, а також аналітичні центри, фонди, спортивні клуби і культурні організації по всій країні були нашпиговані російськими грошима. «Газпром» та його дочірні компанії спонсорували футбольні та волейбольні команди, вітрильну регату, фестиваль класичної музики, художні галереї і навіть "Блакитний вогонь" – «американські» гірки на тему природного газу в найбільшому тематичному парку Німеччини.
"російські гроші самі пливуть до ваших кишень, навіть коли ви їх не шукаєте", - висловився Герхард Блей, дослідник з Transparency International. "З огляду на все це, важко зрозуміти, як ми до цього дійшли, і як так довго ігнорували попередження".
Сотні сторінок документів, оприлюднених у відповідь на запити про свободу інформації та інтерв'ю з федеральними і земельними чиновниками, показують, наскільки тісно керівники "Північного потоку-2" і місцеві чиновники співпрацювали разом, щоб захистити новий трубопровід, на фоні питань законодавців про те, чи не перейшло лобіювання межу політичної корупції.
Чиновники Мекленбурга-Передньої Померанії спочатку заявили, що нібито незалежна кліматична організація фінансується за рахунок державних коштів у розмірі 200 000 євро та ще 20 мільйонів євро від "Газпрому". Його головною метою, за словами Швезіга, буде підтримка захисту довкілля, хоча чиновники тоді заявляли, що фонд відіграватиме певну роль у завершенні будівництва газопроводу.
З тих пір фонд, за рішенням суду, розкрив, що його фінансування від "Газпрому" склало майже 200 мільйонів євро - майже весь його бюджет, який в основному був використаний для завершення будівництва.
Швезіг відмовилася давати інтерв'ю і заявила, що фонд – це помилка з "сьогоднішньої точки зору" (цікавий спосіб виправдання власної корупції, заявити, що то всього лише помилка – iPress). Варніг не відповів на прохання про коментар.
Швезіг і Содер на кораблі біля Лубміна. Фото: Stefan Sauer / dpa
Відносини між Мекленбургом-Передньою Померанією, "Північним потоком" і "Газпромом" зараз є предметом розслідування в парламенті північної землі. Звинувачення у недостатній прозорості розслідування поставили під сумнів готовність Німеччини відповісти на питання - наскільки глибоко проник російський вплив.
"Багато ще чого потрібно розкопати", - повідомив Ганнес Дамм, політик від партії "Зелених", який входить до складу слідчої комісії.
Політичний трилер
Перші закупівлі Німеччиною російського газу відбулися ще півстоліття тому, але саме канцлер Герхард Шредер був в центрі цієї павутини. Шредер використав свої останні дні на посаді у 2005 році, щоб підписати угоду про будівництво "Північного потоку-1", після чого одразу увійшов до складу правління трубопровідної компанії. Його близькість до кремля (як святкування його 70-річчя з путіним у Санкт-Петербурзі через кілька тижнів після анексії Криму росією у 2014 році) вже давно викликає критику в Берліні.
Але хоча дехто очікував, що його наступниця Ангела Меркель спробує зменшити енергетичну залежність Німеччини від росії, за 16 років її перебування при владі ці зв'язки поглибилися, а імпорт російського газу продовжує зростати, оскільки її уряд пообіцяв відмовитися від ядерної та вугільної енергетики.
Угода про будівництво "Північного потоку-2" була укладена під керівництвом Меркель у 2015 році, незважаючи на санкції проти росії та протести з боку Сполучених Штатів і країн Східної Європи. Два балтійські газопроводи мали б забезпечити 100-відсоткове постачання газу до Німеччини за нинішніх обсягів, хоча "Північний потік-2" так і не запустили через вторгнення.
З самого початку виникали питання, навіщо будується "Північний потік-2". Німецький інститут економічних досліджень стверджував, що ще один підводний трубопровід для подвоєння потужності "не потрібен" з огляду на зниження споживання газу та кліматичні цілі Німеччини.
Вашингтон і Київ зазначили, що обхід сухопутного газового маршруту через Україну позбавить Україну мільярдів доларів транзитних платежів і усуне стримуючий фактор для більшої широкої російської атаки.
Члени парламентської слідчої комісії заявили, що очікують на виклик обох колишніх канцлерів для надання свідчень у Шверіні. "У Мекленбурзі-Передній Померанії на нас чекає політичний трилер", - йшлося у заголовку однієї з місцевих газет у червні, де перелічувалися ті, кого, ймовірно, викличуть для надання свідчень.
Герхард Шредер (ліворуч), прем'єр-міністр Франції Франсуа Фійон, канцлер Німеччини Ангела Меркель, прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте і президент Росії Дмитро Медведєв під час церемонії відкриття газопроводу Північний потік. Любмін 8 листопада 2011 року. Фото: Reuters
Угода щодо "Північного потоку-2" також має стати предметом розслідування на федеральному рівні, заявив Родеріх Кізеветтер, член парламенту від Християнських демократів Меркель. Однак серед політичних союзників Меркель існує небажання заплямувати довголітню спадщину канцлерки. "У моїй партії є достатньо сил, щоб захистити її; [люди] не бажають придивитися до минулого", - сказав Кізеветтер. Нещодавно Меркель заявила, що не шкодує про свою енергетичну політику.
За словами законодавців і активістів, домінування російського викопного палива супроводжувалося повільним переходом Німеччини на поновлювані джерела енергії, обмеженням субсидій, надмірною бюрократією і відсутністю інвестицій в електромережу країни.
"Ми втратили роки", - заявив Кізеветтер, він частково звинувачує в цьому російське лобіювання.
Він нагадав, що коли Варніг, якому наразі 67 років, приїхав виступити перед федеральними парламентаріями в 2017 році, він сказав скептикам "Північного потоку-2" в комітеті у закордонних справах, що якщо у них є питання до путіна з приводу трубопроводу, він має дати на них особисту відповідь. За вісім місяців після їх зустрічі в серпні 2020 року Швезіг зустрічалася або розмовляла з Варнігом ще п'ять разів, свідчать документи.
Варніг, який зараз перебуває під санкціями США, почав працювати на східнонімецьку таємну поліцію в 1974 році, шпигуючи за молодіжними групами, згідно з його офіційним досьє Штазі. У 1988 році йому було присвоєно звання капітана. На тій же церемонії молодий владі мір путін, який тоді працював у Східній Німеччині на кдб, отримав бронзову медаль за заслуги.
Варніг стверджує, що не був знайомий з путіним на той час, і розповів в інтерв'ю австрійському журналу Die Presse у 2018 році, що його дружба з російським лідером почалася під час "дуже особливої" поїздки до Санкт-Петербурга в 1991 році, коли Варніг очолював німецький банк Dresdner Bank.
"Ми обидва прийшли зі спецслужб і отримали нові посади, - згадував Варніг, який також був постійним відвідувачем міністерства економіки та енергетики в Берліні. "Ми говорили про все це. ... Якщо я чогось хочу і мені треба з ним зустрітися, ми все владнаємо".
Після лютневого вторгнення в Німеччину стало відомо дещо про масштаби впливу москви на німецьку політику. Після того, як минулого року нове керівництво "зелених" у Німеччині перебрало на себе Міністерство енергетики, воно було настільки стурбоване проросійською позицією в деяких внутрішніх документах, підготовлених усередині міністерства, що проти двох високопосадовців розпочали розслідування за звинуваченням у шпигунстві.
За словами представника служби безпеки, який говорив на умовах анонімності через делікатність теми, розслідування завершилося, і жодних доказів шпигунства не знайшли.
Підозри виникли, оскільки документи "просочені російською точкою зору", як писала газета Die Zeit, що першою повідомила про розслідування. В одному з документів, опублікованому в жовтні 2021 року, росію назвали "принципово надійною".
Ці інциденти викликали питання про те, чи виконували німецькі спецслужби свою роботу, чи попередження все таки проігнорували. Служба зовнішньої розвідки країни "не бачила цього" і була більше зосереджена на питаннях, таких як ісламський тероризм, як розповів один німецький чиновник, який говорив на умовах анонімності через делікатну тему.
"Коли країна веде бізнес з партнером, який не має тих же цінностей, це схоже на азартну гру", - висловився чиновник. "Ставка Німеччини закінчилася погано".
В останні тижні рішення канцлера Олафа Шольца проштовхнути угоду з продажу частки в поромному терміналі в порту Гамбурга китайській фірмі (незважаючи на рішучу опозицію з боку його міністерств) викликало занепокоєння, що уроки все ще не засвоєні, - кажуть посадовці.
Російський форпост
Мабуть, немає більш яскравого прикладу зв'язку між німецькою політикою і російським газом, ніж у Мекленбурзі-Передній Померанії, який російський чиновник, що відвідав країну у 2018 році, описав як "наш форпост" в Європі.
Після того, як у 2014 році Європа та Сполучені Штати запровадили санкції проти російського енергетичного сектору, уряд землі провів свій перший "День росії", спонсором якого виступив "Газпром". У приморському готелі, який раніше прозвали "готелем Штазі" за асоціації зі східнонімецькою розвідкою, почесний гість Шредер застеріг від посилення санкцій і подякував Меркель за те, що вона тримає лінії зв'язку з москвою відкритими.
Скептичне ставлення до Заходу і проросійські настрої не є чимось незвичайним у цих частинах колишнього сходу Німеччини, де дехто все ще вважає, що вони програли у возз'єднанні країни.
Герхард Шредер, Мануела Швезіг, глава німецької землі Мекленбург-Передня Померанія та Ервін Зеллерінг, попередній голова землі Мекленбург-Передня Померанія. Фото: Kay Nietfeld, nordkurier.de
Саме на цьому тлі з обуренням були зустрінуті санкції США щодо "Північного потоку-2".
"Колоніальні погрози у всій своїй красі", - написав Штеффен Еберт, менеджер з комунікацій "Північного потоку-2", в електронному листі Швезігу 19 грудня 2019 року, прикріпивши лист від республіканських сенаторів Теда Круза (Техас) і Рона Джонсона (Вісконсін), які погрожували «руйнівними і потенційно смертельними» санкціями швейцарській фірмі, що працює над трубопроводом. Пізніше того ж місяця президент Дональд Трамп підписав закон про санкції проти будь-якої компанії, яка допомагала добудовувати трубопровід.
Знадобився ще один рік для створення фонду, незважаючи на наявні ознаки несхвалення з боку Берліна. "Я був і залишаюся з переконанням, що державна влада не повинна була активно втручатися на користь цього проекту", - заявив Петер Альтмайер, який на той час був міністром енергетики.
У заяві офісу Швезіг зазначається, що уряд штату був відкритим, і що парламентарі проголосували за створення фонду з повним розумінням його реальної роботи. Але хоча в публічних заявах на той час зазначалося, що фонд допоможе з добудовою трубопроводу, якщо це буде необхідно, вона заявила, що не буде ні будувати, ні експлуатувати його.
У травні 2021 року, коли фонд намагався обійти американські санкції, адміністрація Байдена скасувала санкції щодо трубопроводу, намагаючись налагодити відносини з Німеччиною.
Державне розслідування сподівається встановити, хто саме подав ідею створення фонду, що порушує санкції, чи вводили політики в оману громадськість і чи були порушені закони, - повідомив Себастьян Елерс, голова комітету з розслідування. "Всі хочуть знати, чи брехала вона?" сказав Елерс про Швезіг. "І наскільки глибоким є російський вплив?"
Члени комітету стверджують, що процес може розтягнутися на роки, і скаржаться на затримки в оприлюдненні документів і прогалини у веденні документації.
Документи, що вже оприлюднені в рамках запитів на свободу інформації, показують тісний зв'язок між керівниками Nord Stream і законодавцями штатів, а також те, як місцеві посадовці іноді діяли від імені компанії.
В електронному листі від листопада 2020 року Крістіан Пегель, тодішній міністр енергетики землі Мекленбург-Передня Померанія, написав главі державної канцелярії, додавши статут того, що повинно було бути незалежним фондом. Він зазначив, що у керівництва Nord Stream були проблеми з проектом.
"Вони мали на увазі три зміни, які я включив і виділив жовтим кольором", - написав він. Одна з них передбачала, що компанія"Північний потік-2" повинна мати можливість займати дві посади в опікунській раді.
Пізніше того ж місяця Nord Stream попросив, щоб один з його представників "пасивно" слухав брифінг про фонд між канцелярією і журналістами.
"Заснування фонду було фарсом, - сказав Дамм. "Вони хотіли намалювати картину, що це добре для людей. Це було «відмивання грошей». Це була брехня".
За рішенням суду, фонд, очолюваний попередником Швезіга в уряді Ервіном Селлерінгом, визнав, що витратив 165 мільйонів євро на контракти, пов'язані з трубопроводом. Він навіть придбав днопоглиблювальне судно. Селлерінг намагається не розголошувати інформацію про бізнес-партнерів фонду в пресі, стверджуючи у справі у Верховному суді Німеччини, що вона не підпадає під дію законів про свободу інформації. Він також бореться з судовим рішенням, яке покладає на фонд відповідальність за мільйони несплачених податків.
І все ж з'ясувалися деякі деталі. У балтійському портовому місті Росток місцеві депутати поскаржилися, що їх обдурили на початку 2021 року, коли вони голосували за те, щоб здати в оренду частину свого порту для суден для обслуговування офшорних вітрових електростанцій "та інших об'єктів".
«Зелені» проголосували за це одноголосно. І лише пізніше виявилося, що кораблі працювали над завершенням будівництва газопроводу для компанії, яка, як повідомлялося, була субпідрядником фонду.
"Я почувалася обдуреною, шокованою і розчарованою", - заявила лідер фракції «Зелених» Андреа Кренерт, яка подала офіційну скаргу до міської адміністрації. Адміністрація заявила, що знала про те, що контракт пов'язаний з "Північним потоком-2", і шкодує про "непорозуміння в спілкуванні".
Кренерт сказала, що такі аномалії на їх місцевому рівні змушують її замислитися над тим, що сталося в інших місцях. "Ось така демократія", - сказала вона.
