Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Ми маємо усі важелі для повернення Криму, але натомість ведемо переговори та торгуємо з Росією, - Андрій Клименко

Олег Костюк
Ми маємо усі важелі для повернення Криму, але натомість ведемо переговори та торгуємо з Росією, - Андрій Клименко
Андрій Клименко Фото: facebook.com/Андрей Клименко
Відомий кримський економічний аналітик, журналіст та громадський діяч Андрій Клименко є головним редактором онлайн-видання Blackseanews.net (Чорноморські новини), яке працювало в Ялті, а після анексії Криму переїхало до Києва. В столиці України він став головою наглядової ради та експертом фонду "Майдан закордонних справ", однією із головних цілей якого, за словами самого Клименка, є показ громадськості зрозумілого,ефективного і професійного, а що головне альтернативного погляду на зовнішню політику України. Учасники організації працюють над тим, щоб іноземна публіка отримувала максимально якісну та коректну інформацію про Україну.

Активність "Майдану закордонних справ" уже відома далеко за межами України, а аналітичні записки та рекомендації членів організації у багатьох питаннях навіть перевершують активність офіційного МЗС. Чимало матеріалів фонду присвячені анексії Криму. З Андрієм Клименком про мілітаризацію Криму, його українську "блокаду", економічну сторону анексії та про багато іншого.

На тлі військових подій на Донбасі питання анексії Криму дедалі рідше звучить у лексиконі українських політиків. Це свідчить про небажання обговорювати складні теми чи швидше про те, що політики де-факто погодились із російською анексією півострова?

Я б не говорив настільки категорично, швидше навпаки. Питання Криму досить часто згадується у виступах офіційних осіб держави. Гадаю, що всі оцінили те, коли очільник зовнішньополітичного відомства України Павло Клімкін привітав суспільство з католицьким Різдвом листівкою із засніженим "Ласточкіним гніздом".

Фото: twitter.com/PavloKlimkin

Вираз "Крим – частина України", досить часто звучить і у виступах президента Порошенка та прем’єр-міністра Яценюка. Однак, на моє глибоке переконання, слово "Крим" набуло своєрідного, так би мовити ритуального значення. Справа у тому, що незважаючи на велику кількість часу, яка пройшла після російської анексії Криму, до цього часу не існує жодної державної стратегії з реінтеграції та реокупації цієї території, її звільнення та повернення до складу України. Також немає чіткої позиції щодо українського бізнесу, який залишився на півострові та громадян України на окупованих територіях.

Але ж поширеною є думка, що більшість населення півострова таки дійсно хотіла приєднання до Росії.

Твердження про те, що більшість населення Криму хотіли у Росію є хибною. Близько половини громадян України, які проживали на півострові не підтримували та не ходили на так званий "референдум" на півострові. Пізніше вони не підтримували й анексію півострова Росією. Попри те, що ситуація на півострові не дозволяє цього продемонструвати у вигляді різноманітних мітингів та акцій, на сьогоднішній день кількість прихильників перебування Криму в складі України точно не зменшилась.

Зовсім інша справа, що державні урядовці та різні політичні кола в українському політикумі виробили, наскільки видається, абсолютно зрадницьку стратегію, що знайшла своє вираження у законі про "вільну економічну зону" в окупованому Криму, імені нардепа Тєрьохіна. Це абсолютно лобістський закон, який дає змогу системному українському бізнесу, а це загальноукраїнські торгові мережі і не тільки, які перереєструвалися за російським законодавством, вільно та без перешкод працювати. Тепер вони платять податки у казну окупантів і тим самим фінансують війну на Донбасі. Я маю на увазі низку підприємств, зокрема, наприклад, хімічний комплекс Північного Криму п. Фірташа, який отримав можливість експортувати та імпортувати свою продукцію у тому числі і через територію України.

ЧИТАЙТЕ: Кримський договірняк. Як влада здає окупований півострів

При цьому наші громадяни, які залишились мешкати на півострові залишаються в статусі нерезидентів, адже НБУ лише недавно виправив цю помилку. Це навіть не помилка, а швидше – свинство. Коли десятки тисяч українців, які виїхали за політичними мотивами з півострова на материкову частину України, не могли впродовж декількох місяців здійснити жодної фінансової операції: кримська прописка у паспорті – і все, нерезидент, не можеш здійснити транзакцію.

Це зовсім неприпустима ситуація, яка затяглася нажаль на декілька місяців. Президент чомусь даний закон підписав. Не виключено, що знову ж таки завдяки існуванню потужного лобі.

Від влади звучало чимало заяв щодо того, що Україна судитиметься з Росією за Крим, за відшкодування збитків, які завдала анексія. Що конкретно зроблено на сьогоднішній день?

Мені відомо, нажаль, лише про їхні заяви. Пан Пфайфер, посол США в Україні, заявив, що виглядає досить цікаво і несправедливо, що Україна вимагає в усього світу застосувати санкції щодо РФ у зв’язку із анексією Криму, але сама водночас продовжує на ньому заробляти. Думаю, що це повинно бути почутим.

Чи робилася спроба підрахувати збитки від анексії, бо урядовці називають колосальні цифри, які вимірюються мільярдами доларів?

Коли члени уряду заявляють про те, що збитки від анексії Криму становлять близько трильйона гривень, це звучить просто смішно. Судіть самі: окупаційною владою було "націоналізовано" понад 140 санаторіїв, які перебували у власності держави. Тут слід врахувати, що санаторії перебували у хороших місцях із земельними ділянками по 10-20-30 га чорноморського узбережжя. Кожний санаторій це мінімум десятки мільйонів доларів. Також "націоналізовані" виноробні заводи: Массандра, Магарач - це ще як мінімум $100 млн. До цього додайте ще 2 млрд кубометрів газу, який у нас просто вкрали за рік – це те, що добуває "Чорноморнафтогаз". До речі, у наступному році росіяни анонсують видобуток на рівні 2,5 млрд кубів. Сумнозвісні "вишки Бойка", за які бюджет України заплатив $800 млн... При цьому я не беру до уваги усі морські бурові платформи та усю інфраструктуру "Чорноморнафтогазу", оскільки тут мова йде про збитки, що обчислюються мільярдами доларів.

Не слід забувати і про таке економічне поняття, як "втрачена вигода". Трильйон доларів – звучало б більш реалістично, але і це справа невдячна, адже ті активи просто не обраховуються у грошовому та бізнесовому вимірі.

Але все ж таки уряд звітує про те, що Україна повертає Росії борги часів президентства Януковича.

Я не можу зрозуміти ні як економіст, ні як журналіст і пересічний громадянин наступного, як в умовах переговорів з "Газпромом" Росія насмілюється говорити, що Україна їй щось винна. Після анексії Криму Україна взагалі нічого не винна і нічого не зобов’язана Росії. Саме Росія повинна та, повірте, буде віддавати рано чи пізно ті збитки, які вона нанесла анексією Криму. Не зрозуміло, навіщо позичати гроші в МВФ та віддавати їх Росії. Як на мене це зовсім колабораціоністська та беззуба політика нашого уряду.

20 грудня були запроваджені нові санкції ЄС, а перед цим США теж розширили список санкційних заходів для протидії агресії Росії. На скільки ефективною є блокада?

У санкціях ЄС від 20 грудня насправді немає нічого нового, бо їх вводили і раніше. Відмінним моментом є те, що якщо раніше у переліку перебувало близько 30 найменувань продукції кримських виробників, на які поширювались санкції, то тепер цей список розширили до 160 пунктів. Закономірно виникає запитання: а в чому ж користь від санкцій? Більше того, наприклад левову частку – біля 80% інвестиційних виливань у Крим робились через офшори, зокрема Кіпр, Віргінські острови та ін. Це були російські, українські інвестиції та гроші далекого зарубіжжя. Оскільки тепер Кіпр – є часткою ЄС, Віргінські о-ви з офшорами перебувають під Великобританією – членом ЄС, тому ці всі інвестиції через офшорні зони відходять у минуле і на них можна поставити хрест. Це саме стосується і туристичної сфери. Для прикладу: у цьому році – туристичні круїзні лайнери в Крим не ходили зовсім, за винятком одного круїзного лайнера з грецьким прапором та німецькими туристами. Зараз щодо нього проводяться численні перевірки, як нами, так і в ЄС.

Згідно з планом у Крим впродовж сезону мали увійти 160 – 180 круїзних лайнерів. Це число можна помножити на 20-30 тис доларів від портового збору, також додати сотні тисячі туристів з їхніми грошима, які вони витратили б на півострові.

Щодо санкцій США, то тут трохи інша специфіка. Вони є набагато жорсткішими. Фактично США наклали повне ембарго на будь яку економічну співпрацю з Кримом і при цьому контроль проводиться навіть у випадку, коли кримська компанія перебуває у "технологічному ланцюжку". Дія таких санкцій поширюється не лише на гроші та товари, але й на послуги. За своїм змістом санкції щодо Криму схожі на ті, які США накладали на Іран. Це повна заборона усім суб’єктам бізнесу США мати будь які відносини з тими проектами до яких прямо чи опосередковано має відношення Крим. Думаю, що у подальшій перспективі нічим хорошим для півострова це не закінчиться.

Ви були ініціатором так званого "чорного списку", до якого вносили інформацію про судна, які входили до Криму вже після його анексії. На скільки позицій цей список за час свого існування розширився?

На сьогоднішній день, впродовж того часу, який ми відстежуємо, а це вже 9 місяців, таких суден близько двох сотень. 60% з них – це торгові судна російських власників, хоч і заходять вони під прапорами різних країн світу. Нажаль, на другому місці за Росією стоїть Туреччина, третє – за Грецією. Ми достатньо конструктивно співпрацюємо у цих питаннях із представництвом ЄС в Україні, з представництвом НАТО в Україні. Цікаво, що впродовж останнього часу відслідковується наступна тенденція: нових суден у останні місяці майже не спостерігається. 1-2 судна на місяць…. Очевидно, що міжнародний бізнес за допомогою ЗМІ зрозумів, що в Крим "ходити не треба". Першими на це відреагували морські страхові компанії. Зокрема, ми отримали інформацію, що декілька компаній із світовим ім’ям повідомили своїх клієнтів про відмову у страхуванні суден, які прямують у Крим, адже арешт судна несе за собою величезну кількість неприємностей.

Цей чинник зіграв, яка на мене, роль значно більшу, ніж діяльність офіційних державних органів. Я звісно їх не виправдовую, але могли б діяти трохи активніше.

Протидія морському сполученню з Кримом існує лише на рівні страхових компаній?

Не зовсім. Також велику роль відіграє і те, що усі члени команди суден, які входять у порти Криму розуміють, що тим самим порушують незаконно кордон України, за що передбачена кримінальна відповідальність. І на скільки нам стало відомо, моряки не хочуть проблем через це. Вони ж хочуть виходити у море не лише на цей рейс, але й на інші. А будь який рейс до Криму викликає потім проблеми у капітана корабля та членів команди. Тому, думаю, збережеться тенденція така: туди у найближчі місяці будуть входити лише судна російських власників.

На скільки потужним залишається чинник Туреччини у "кримському питанні"?

На початку анексії Криму великі надії у питанні захисту прав кримськотатарського населення півострова покладали на Туреччину, і не безпідставно. На початку анексії Туреччина чітко заявила, що виступає проти будь яких зазіхань на територіальну цілісність України. Впродовж деякого часу усім здавалося, що Туреччина зайняла досить жорстку позицію у питанні Криму. Зокрема країна підтримала резолюцію ООН від 27 березня, яка засуджувала анексію Криму. В цій резолюції звучала фраза, яку я пам’ятаю дослівно: "ГА ООН звертається до усієї міжнародної спільноти із закликом не здійснювати жодних дій, які б засвідчили пряме чи опосередковане визнання анексії Криму". І Туреччина за це проголосувала. Звісно, що ця країна завжди заявляла про права кримськотатарського народу.

ЧИТАЙТЕ: Муфтій Саїд Ісмагілов: Росія створила в Криму паралельне духовне об'єднання мусульман, щоб взяти під контроль кримських татар

Нажаль, зараз ми повинні констатувати, що попри заяви турецької влади про невизнання анексії Криму, дії бізнесових кіл Туреччини свідчать зовсім про протилежне.

Візит Путіна до Туреччини, який мав місце на початку грудня, заяви турецького прем’єра про те, що зараз у Туреччини із Росією найкращі стосунки за останніх 500 років, заяви членів турецького уряду про те, країна попри те, що не визнає анексію кримського півострова, не буде підтримувати санкції ЄС щодо Росії та окупованої території, свідчать про те, що усе це було лише деклараціями. З іншого боку, позиція наших чорноморських сусідів - Румунії та Болгарії, які як політично так і економічно не визнають анексію Криму, дає підстави стверджувати, що в України таки є союзники у Чорноморському регіоні.

У Туреччині під час візиту Путіна кримські татари організували протест. Фото: ЕРА

Останнім часом з Криму доходять чутки про те, що російська влада збільшує військову присутність на півострові. На скільки чинник мілітаризації Криму становить загрозу для безпеки України?

Усі розмови росіян про розвиток інфраструктури Криму та перетворення його у російський "Лас-Вегас" – туристичну принаду Чорного моря, це лише нова порція казок від Путіна та його оточення. Нам було завжди зрозуміло, що росіяни збираються розбудовувати у Криму військову базу. Декілька місяців назад стався один епізод, який не помітили у вітчизняному інформаційному просторі. Чиновник Збройних сил РФ обмовився, що у найближчий рік в Криму буде вручено 40 бойових знамен військовим частинам. Для розуміння: бойове знамено згідно із російським військовим статутом вручається військовій частині рівня полку чи бригади. Тобто сміло можна множити на 2,5 – отримаємо близько 100 тис. Разом із Чорноморським флотом, який до цього перебував у Криму, цифра виходить досить немаленька – 120 тис. У НАТО, якщо база має 1 тис військовослужбовців, то вона вважається великою, а коли контингент налічує 5 тис – величезною. Тому навіть за мірками НАТО військова база розміром у 120 тис військових це щось взагалі неймовірне. При цьому ми ще з травня говоримо іпопереджаємо, що після анексії Криму росіяни почали завозити на півострів ядерну зброю: боєголовки для ракет корабельного, берегового та авіаційного базування. Додатково розмістили два полки стратегічної авіації, берегові ракетні комплекси "Бастіон", частину ППО. Тобто, там зараз відбувається створення не лише простої військової бази.

ЧИТАЙТЕ: Росія розмістила в Криму ракетні комплекси "Іскандер"

Якщо півострів раніше сприймався як військово-морська база, то тепер це багатофункціональне угрупування, яке змінює військовий баланс сил не лише у Чорноморському, але і у Чорноморсько–Середземноморському регіоні, на стику між Європою, Азією та Африкою. Аналіз нещодавніх заяв головнокомандувача військами НАТО в Європі Філіпа Брідлава свідчать про те, що США та їхні союзники у Європі нарешті зрозуміли, що у питанні Криму мова іде про новий виток мілітаризації, який повністю зриває усі домовленості, що роками стримували так звану "гонку озброєння".

А все ж таки, які є нові ризики для України?

Мілітаризація Криму та створення там повноцінного військового угруповання несе загрозу насамперед для України, оскільки під час анексії було захоплено фактично увесь склад Військово-морських сил України. Нам практично немає чим зараз захищати усе узбережжя Одеської, Херсонської та Миколаївської областей від можливого вторгнення. Така ж сама ситуація спостерігається і на узбережжі Азовського моря.

Не можу не зазначити, що якісь "розумники" у Генеральному штабі та Адміністрації Президента вирішили перевести ядро того флоту, який ще залишився, з Одеси до Миколаєва, у замерзаючий Дніпро-Бузький лиман. Таким чином своїми руками Генштаб створює умови для того, щоб ВМС України та те, що від них залишилось, можна було заблокувати і знищити без особливих зусиль з боку нападника.

Фото: ITAR-TASS

Потрібно розуміти, що наявність мілітаризованого Криму несе як військову так і економічну загрозу усьому нашому експорту та імпорту, адже у зоні ризику перебувають ключові для експорту та імпорту порти України в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях. Лише за листопад через

Босфор в Україну пройшло близько 600 торгівельних суден. Якщо б хоча б з одним судном щось трапилось, то це б точно закрило на довгий час водне сполучення з Україною.

А чи не перебільшене значення для Росії французьких "Містралей"?

Слава Богу, що французи не дали "Містралів" росіянам, оскільки це фактично штаб десантних операцій на морі. Але і без того військова присутність Росії у Чорному морі є досить потужною. На сьогоднішній день на Чорноморському флоті є 7 кораблів, які здатні взяти на борт по батальйону морської піхоти. Також постійно знаходяться у Чорному морі 3-4 десантних корабля інших флотів РФ, які здатні одночасно висадити 10 батальйонних тактичних груп із підтримкою авіації. Щоб зрозуміти поняття військово-морської міці Росії наведу простий приклад: "вишки Бойка", що видобувають газ на шельфі, що належить Україні, знаходяться приблизно за 120 км від берегів Одеси. А до Криму відстань від них - 200 км. Здавалось би, чому там окупанти. А тому, що біля вишок стоїть малий ракетний катер та несе охорону. Якщо б ми могли поставити свій ракетний корабль чи хоча б катер, то ніхто не вів би жодного видобутку. Тому, у розрізі анексії Криму та побудови там військово-морської бази Росії, українській владі варто серйозно задуматись над тим, щоб прикривати та зміцнювати оборону морського узбережжя

Так званий міністр курортів та туризму Криму Олена Юрченко заявила що півострів цього року відвідали 3.6 млн туристів. Водночас вона анонсувала провал курортного сезону у 2015 році через проблеми зі сполученням між островом та Росією. Які ваші оцінки та прогнози розвитку туристичної галузі у цьому році?

За нашими оцінками, а це не ефемерні оцінки кримської "влади", 1,5 - 1,8 млн туристів було 2014 року в Криму. Хитрість полягає у тому, що влада Криму за кількість туристів видає цифри загального пасажиропотоку: людей які приїхали у відрядження і т.п. Заява Юрченко показова, тому що насправді так і буде. Паромна переправа у Керчі не забезпечує повноцінного сполучення з Кримом. Туризм залежить від оцінок людей, які були на відпочинку. І ті люди, які декілька днів своєї відпустки простояли в черзі на Керченську переправу, думаю, поділилися своїм досвідом із друзями та знайомими. Очевидно, що туристичний потік на кримські курорти впаде ще нижче. Минулого року Росія відправляла в Крим ще й велику кількість бюджетників, але цього року, через західні санкції і те, що рубль лихоманить, уряд РФ втричі скоротив держвитрати на забезпечення відпочинку бюджетників у санаторіях Криму. Тобто для Криму нічого хорошого не прогнозується у цьому році. Туризм там не потрібний, Путін робить там військову базу.

Як відобразилась на настроях місцевого населення нестача продуктів та їх суттєве подорожчання у кримських супермаркетах. Чи можна очікувати якогось соціального вибуху на півострові?

Думаю, що не варто. Серед того населення, яке підтримувало анексію наростає швидше роздратування. Я звісно не беру до уваги бабусь, які "в Росії померти хочуть", а так, люди звісно бачать, що продукти стали дорожчими у 1,5 – 3 рази, ліки точно в 3 рази. Щодня в Крим заходять близько 500 вантажівок з материкової України, вони везуть все: починаючи від продуктів закінчуючи побутовою технікою та будівельними матеріалами.

Що стосується наших громадян – то тут все зрозуміло. Зараз йде поступова міграція малого і середнього бізнесу з Криму на материкову Україну. Думаю, що ці процеси посиляться, коли піде призов до російської армії. Чимало людей призивного віку просто втікатимуть на материкову Україну.

До речі, а як зараз із військовими та правоохоронцями, які зрадили присязі та перейшли на бік противника?

Є різні ситуації. Щоправда, на серйозних командних постах перебіжчиків з України немає, за виключенням головного зрадника і командувача декількох днів ВМФ України контр-адмірала Дениса Березовського та командира бригади берегової охорони Олександра Саєнка. Їх все рівно вважають зрадниками. Росіяни чітко розуміють, що оскільки ті за певних обставин за гроші зрадили одну країну, то можуть і зрадити й іншу.

ЧИТАЙТЕ: Зрадники Батьківщини: військова прокуратура порушила справи проти моряків, які перейшли на бік Росії, - список дезертирів

Нещодавно в Крим, як частину РФ, відвідала перша іноземна делегація із Зімбабве. Як ви прокоментуєте такий "зовнішньополітичний" акт?

Російська влада шукає будь які шляхи, для того щоб легітимізувати анексію Криму в очах світу та свого населення. Тому вони тягнуть туди якихось малозрозумілих італійців з якогось села на узбережжі Італії, якихось сумнівних швейцарців, які як виявилось, підтримували російські праві партії та інший бруд. Чесно, якщо б я планував якусь інформаційно-підривну операцію проти Криму, то краще ніж візит представників Зімбабве я б не придумав (сміється). Чиновника, який придумав такий захід я б звільнив одразу, адже це показало просто інтелектуальний рівень тих, хто цю анексію безпосередньо проводив. Така акція була спрямована швидше проти Криму. Мені здається, що ми з вами ще станемо свідками багатьох таких візитів.

ЧИТАЙТЕ: Північна Корея схвалила анексію Криму Росією

Які найоптимальніші шляхи повернення Криму до складу України?

Це комплекс заходів, які є взаємопов’язаними. Його потрібно здійснювати за декількома напрямами, зокрема: підтримка кримськотатарського народу; реалізація методів економічного впливу на Росію (суть яких зводиться до того, щоб зробити утримання Криму якомога дорожчим для окупаційної влади); комплекс військово-дипломатичних заходів; комплекс заходів із покарання зрадників та формування "чорних списків". Ці ж зрадники ходять собі вільно, а у них навіть український закордонний паспорт не анульований ще й бізнес на материковій Україні процвітає. Особливо важливою є інформаційна робота із населенням Криму.

Пригадуєте дводенне віялове відключення світла в Криму? Воно докорінно показало залежність півострова від України. Маючи такі важелі, давно б можна було звільнити наших чотирьох полонених, які перебувають у СІЗО Лефортово (Лефортовське СІЗО в Москві - Ред) починаючи з Савченко і закінчуючи іншими, про яких вже дещо підзабули.

ЧИТАЙТЕ: Крим наш

Ми говоримо про те, що Україна має і повинна використовувати усі наявні у неї важелі впливу на Крим для боротьби із Росією. Ми маємо розкішні важелі впливу на Крим, але натомість ведемо переговори та торгуємо з агресором. Таке враження, що в Україні при владі люди діляться на дві категорії: ті які зрозуміли, що на сході йде війна, і ті хто цього не зрозуміли. От ті, хто розуміє – знають, що Росія наш ворог на багато років. До того часу, поки режим Путіна не буде замінено нормальним демократичним режимом, ця країна становитиме для нас основну загрозу. Інша ж половина українського політикуму хочуть у будь якому випадку заробляти на цьому. Тому наразі важливим залишається завдання того, щоб люди, які хочуть заробляти на війні торгуючи з окупантами, платити податки в Криму та годувати окупаційну армію, пішли з української політики.

Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер