Сьогодні Сполучені Штати та їхні союзники стоять перед глобальними викликами. Питання в тому, чи є у нас політична воля, промисловий потенціал, економічні важелі й військовий потенціал для подолання цих викликів? Чи можемо ми організуватись для перемоги.., чи ми просто будемо котити бляшанку по дорозі?
Війна кремля проти України триває, вже минув десятий рік відтоді, як росія вперше вторглася в Україну, і більше двох років від початку її широкомасштабного вторгнення.
росія не самотня. Партнери та маріонетки
Іран, її близький союзник, постачає безпілотники "Шахед" і допомагає відволікати західні ресурси та увагу від України через атаки своїх маріонеток Хамасу, "Хезболли" та хуситів. Хамас активно бере участь у смертельних боях з Армією оборони Ізраїлю в Газі після шокуючих звірств Хамасу 7 жовтня минулого року. Надмірне застосування сили Цахалом на виконання директиви прем'єр-міністра Нетаньягу "знищити Хамас" додало величезних труднощів до завдання пошуку рішення, яке поверне додому заручників, припинить вбивства невинних палестинців і запропонує стійке рішення на основі принципу двох держав.
Інші маріонетки Ірану, хусити і "Хезболла", запускають ракети по ізраїльських та американських військах в регіоні і по міжнародному комерційному судноплавству в Червоному морі.
Північна Корея надає боєприпаси, зокрема великі балістичні ракети, які були використані проти українських міст.
Тим часом Китай нахабно ігнорує червоні лінії президента Байдена щодо матеріальної підтримки військових зусиль росії, відкрито постачаючи критичні компоненти, необхідні для виробництва ракет і безпілотників, які використовуються для вбивства невинних українських цивільних. У довгостроковій перспективі Пекін спостерігає за тим, чи готовий Захід допомогти Україні перемогти росію, обмежити ескалацію війни в Газі, досягти рішення про дві держави для Ізраїлю і Палестини, стримати Іран від подальших ударів по силах США в Сирії, і чи залишиться у нього достатньо сил, щоб стримати Китай від його власних незаконних претензій у Південно-Китайському морі або агресії проти Філіппін і, можливо, проти Тайваню.
Китай, Іран і росія поділяють зневагу до міжнародного порядку, заснованого на правилах, створеного після Другої світової війни, від якого багато хто з нас отримав вигоду та процвітав, і який ми, здається, сприймаємо як належне. Вони бачать слабкість нашої рішучості й уразливість наших суспільств і використовують різноманітні засоби для використання браку довіри та узгодженості. Вони бачать катастрофічне завершення 20-річної війни в Афганістані як доказ того, що жодна країна не може по-справжньому довіряти західним державам як надійним партнерам.
Цілісна стратегія. Як організуватись для перемоги?
Ці виклики пов'язані між собою, тому їх слід розглядати як частини цілісної стратегії. Це допоможе нам розробити чітко визначені стратегічні цілі та пріоритети й довести наш промисловий потенціал і військові можливості до необхідного рівня для ефективного стримування й оборони.
Отже, як нам організуватись для перемоги? Як нам, на Заході, зібрати воєдино політичну волю, розблокувати величезний промисловий потенціал, використати всі економічні інструменти, що є у нашому розпорядженні, і розгорнути неперевершений військовий потенціал, щоб протистояти цим загрозам нашим стратегічним інтересам?
Друга світова війна є прикладом того, як це зробити.
У січні 1942 року, після майже трьох років катастрофи для Великої Британії від рук нацистської Німеччини та імператорської Японії і відразу після знищення Японією більшої частини Тихоокеанського флоту США у Перл-Гарборі, президент США Франклін Рузвельт і прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль зустрілися у Вашингтоні, округ Колумбія, на Аркадійській конференції, щоб обговорити стратегію перемоги у війні. Не маючи особливих підстав для оптимізму і знаючи, що більшість американців виступають проти сухопутної війни в Європі, Рузвельт і Черчілль, тим не менш, погодилися зі стратегічним пріоритетом – спочатку перемогти нацистську Німеччину.
Через рік, у січні 1943-го, на конференції у Касабланці Рузвельт і Черчилль знову зустрілися, щоб узгодити стратегічну мету – "беззастережну капітуляцію" нацистської Німеччини та Японії.
Визначивши стратегічну мету і пріоритет війни, лідери союзників організували свою оборонну промисловість і побудували величезні армії, флоти та військово-повітряні сили, необхідні для перемоги у війні.
Нам потрібно повернутися до ясності Черчилля і Рузвельта. Захід повинен спочатку перемогти росію. Тільки так ми зможемо запобігти розширенню війни в Європі, на Близькому Сході і з Китаєм.
Україна може перемогти... Але Захід повинен робити більше
Очевидно, що нинішня ситуація в Україні є дуже складною, але не безнадійною. Насправді, я залишаюся впевненим, що Україна врешті-решт переможе росію і вижене окупантів назад до кордонів 1991 року.
Після 10 років війни, коли кремль має всі переваги, росія все ще контролює лише п'яту частину території України. російські військово-морські та військово-повітряні сили не виконали своїх основних завдань і зазнають величезних втрат. Україна змінила характер морської війни, вигравши битву в Чорному морі, не маючи власного традиційного військово-морського флоту. Понад 500 тисяч російських солдатів було вбито і поранено. росіяни досі не продемонстрували оперативної спроможності досягти значного розвитку своїх локальних тактичних успіхів у найвіддаленішій східній частині України, а також не мають можливості вибити Україну з війни.
Збройні сили України мають використати цей рік для стабілізації ситуації, виграти час для усунення проблем і нарощування бойової потужності для майбутніх наступальних операцій. Частково це завдання включає нарощування чисельності армії для відновлення зношених підрозділів, а також створення та підготовку нових, розвиток спроможності протистояти перевагам російських безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби. Це вимагатиме від українського уряду налагодити кадрову систему, щоб генерувати робочу силу, необхідну для створення додаткових бригад.
Президент Байден і його адміністрація повинні чітко заявити, що їхньою стратегічною метою є перемога України у цій війні. Нездатність адміністрації пояснити американському народу, що перемога України над росією відповідає нашим стратегічним інтересам, призвела до політики самостримування і прийняття рішень поетапно. Ця неспроможність відкрила двері для дезінформації та дозволила очолюваній MAGA Республіканській партії, незважаючи на підтримку більшості американців, включаючи демократів і республіканців у Конгресі, затримати пакет допомоги Україні майже на вісім місяців.
Україні потрібна спроможність зробити Крим, вирішальну територію цієї війни, непридатною для російських військово-морських, військово-повітряних сил і логістики. Україна вже довела цю концепцію лише трьома ракетами Storm Shadow, наданими Великою Британією, знищивши штаб Чорноморського флоту в Севастополі і можливості його обслуговування, що змусило Чорноморський флот почати відхід до Новоросійська. Вона також потребує здатності нейтралізувати російські масовані піхотні і бронетанкові сили. Це означає здатність наносити удари на великі відстані, які знищать російські штаби, російську артилерію і російську логістику, без яких масована російська піхота є неефективною. США і Німеччина можуть надати ці можливості на додаток до того, що вже надають Велика Британія і Франція.
Рік промислової конкуренції. Стратегія стримування росії 2.0
2024 рік також є Роком промислової конкуренції, і Захід повинен виграти цю конкуренцію. Як і на початку Другої світової війни, об'єднана оборонна промисловість Заходу має величезний потенціал. Але вона має стати нагальним пріоритетом, затьмаривши потенціал росії та її поплічників. Розширення промислових потужностей в Україні і на Заході, надійне постачання боєприпасів і перенесення можливостей технічного обслуговування в Україну – все це можна зробити вже цього року, якщо Захід матиме політичну волю.
Виробництво боєприпасів в Європі та США набирає обертів. Минулого року Сполучені Штати вже вчетверо збільшили виробництво 155-мм боєприпасів. Проте 70 відсотків того, що зараз виробляють країни ЄС, йде на потреби клієнтів за межами Європи, наприклад, в ОАЕ й Уганду. Країни мають переорієнтувати ці боєприпаси на Україну. Там вже є багато боєприпасів. Президент Чехії Павел нещодавно знайшов джерела для більш ніж мільйона набоїв, і країни стоять у черзі, щоб заплатити за них для України.
Організація для перемоги також вимагає від нас передбачення успіху – тобто думати про те, що має статися після того, як Україна переможе росію. Вимога стратегії стримування росії 2.0 стоїть перед нами вже зараз. Нашим найкращим партнером у розумінні росії та знанні того, як з нею боротися, буде Україна. Україна буде оплотом проти чітко сформульованих планів путіна щодо подальшого завоювання Європи. Виживання України і необхідність її вступу до НАТО має першорядне значення для нової європейської і глобальної стратегії стримування.
Ми знаємо з історії, що війна – це випробування волі та перевірка логістики. Ми маємо промисловий потенціал, щоб забезпечити необхідну логістику для перемоги над росією, ізоляції Ірану і Північної Кореї та стримування Китаю. Чи є у нас політична воля організуватись для перемоги?
Один фінський друг якось сказав мені, що фіни ніколи не бояться, тому що вони завжди готові.
Нам потрібно повернутися до чіткості Черчилля і Рузвельта, які доносили до громадськості, промисловості та військових чіткі стратегічні пріоритети. Наші обрані лідери повинні говорити з нами як з дорослими людьми і пояснювати загрози, витрати та жертви, на які ми всі повинні піти, щоб захистити наші стратегічні інтереси. Нам не потрібно боятися. Нам потрібно бути готовими.
Джерело: ICDS
