RSS
CУСПІЛЬСТВО СТАТТІ

Отруєні насильством суспільства

Бути свідком теж шкідливо
Це за крок до булера або до жертви. Мовчазна згода щоб у світі відбувалось насильство. Кожна людина в суспільстві може змінити ситуацію, бо активна позиція має значення. Ти один з тих, хто може вплинути на рівень насильства і не пройдеш повз двох дітей, які б’ються.
Отруєні насильством суспільства 
Фото: iStock

Існує проблема у виявленні та реагуванні на факти булінгу. Важко визначити, що саме є цькуванням і реагувати законодавчо. Зважаючи на відсутність визначення булінгу, поліція поки не здатна ефективно реагувати. В Україні відсутня відповідальність як за булінг, так і за його приховування.

"Якщо дитина відповість перед законом раз чи другий, існує шанс, що вона виправиться", - вважає старша інспекторка відділу зв'язків з громадськістю управління патрульної поліції у Львівській області Богдана Лефменко. 

Вперше про булінг згадали у законі №2229 "Про домашнє насильство".

Поняття "булінгу" визначене в законопроекті №8584, в законі "Про освіту" і Кодексі України про адміністративні правопорушення (окрема стаття 173-4). Тут є недопрацювання, оскільки нічого не вказано про систематичність. 

Зараз у законопроекті, який пропонується і прийнятий в першому читання зазначають: булінг, тобто моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого, жорстокого ставлення. Про свідомість вказано, а про систематичність - ні. Потрібно чіткіше визначати, оскільки потім буде важко притягувати до відповідальності, - зазначає Богдана Лефменко. 

Є відповідальність за наслідки булінгу. За сам булінг - ні. Можна притягнути особу, якщо вона здійснює психологічний булінг (за вчинення хуліганських дій - стаття 173. Дрібне хуліганство). В статті вказано "образливе чіпляння до громадян".

За фізичний вид булінгу - тілесні ушкодження (починаючи з легких) - стаття 125, але вже ККУ (Кримінальний кодекс України). 

Школа і поліція

Богдана є координаторкою шкільних офіцерів поліції.  

Управління патрульної поліції, а також ювенальна превенція в межах своєї компетенції проводять превентивну діяльність і у 2016 році було створено проект "Школа і поліція", в якому існує шкільний комітет поліції.  

Комітет проводить профілактичну роботу з учнями, вчителями. Шкільний офіцер поліції присутній на батьківських зборах, за запрошенням. Веде активну комунікацію з адміністрацією школи. Він знає, що відбувається в школі і де потрібна допомога поліції. 

Богдана наводить статистику з березня по жовтень 2017 року. 

Шкільними офіцерами поліції у Львівській області було проведено 654 заняття у 202 школах, відвідано 56 дитячих садків і охоплено загалом 26 тисяч дітей. 

Ми маємо розроблений посібник, де працюємо з дітьми від 1 до 11 класу. Теми відповідно до віку. Проводимо інформативні заняття по булінгу: що це таке, які види існують і як саме має поводитися свідок.  

Якщо у місті є відділення патрульної поліції, то можна написати навіть у Facebook, запитати чи є шкільні офіцери і запросити їх у школу. Якщо в управлінні патрульної поліції немає кваліфікованих працівників, то можна звернутись до працівників ювенальної превенції. Цей відділ присутній у кожному відділені поліції. Вони зобов'язані проводити таку профілактичну превентивну діяльність у школах і повинні приходити на заняття до дітей, проводити лекції.  

Відповідальність за сам факт булінгу - лише штраф, бо законопроект ще не прийнятий. А якщо це будуть хуліганські дії і це відбувається систематично, потрібно запросити представника ювенальної превенції, де він з батьками може скласти протокол за хуліганські дії чи нанесення ушкоджень. 

Стоп, припини

"Ніхто, нізащо і ні з яких причин не має права мене критикувати. Якщо я часто запізнююся чи не так виглядаю. Якщо мене вважають недостатньо розумним або я не такий, як хоче вчитель", - вважає психологиня, казкотерапевтка, експертка КМДШ Львів Олена Петрушкевич. 

Для того, щоб булінг називати булінгом  має бути приниження гідності. Не кожна людина, яку штовхнули чи вдарили буде вважатися жертвою. Поки людина не відчуває, що їй погано, це не можна назвати булінгом. Потрібно знати, що булер діє свідомо. Запитати себе, "чи я хоч раз сказала комусь, що мені не подобається, як зі мною поводяться". Якщо людина заявила про це і після цього поведінка булера не змінилася, то можна говорити про систематичне насильство. Це важливо, оскільки людина може здивуватися і запитати: "а чого ти раніше не казала?"

Навіть якщо булінг відбувається на території школи, то без співпраці з батьками вирішити його практично неможливо. Можливо зупинити, але для того, щоб не повторити - обов'язковим є залучення батьків. 

Педагоги повинні знати основні поняття антибулінгової політики, розуміти як відреагувати, коли побачив булінг. 

В КМДШ зупиняють булінг простою фразою "стоп, припини". А в документі вже розписані подальші кроки і ти знаєш, як розв'язувати проблему.


Інфографіка: КМДШ


Інфографіка: КМДШ

Коли є булінг, то в цьому беруть участь всі. І до кожного з учасників є певні вимоги до дій.  

В процес повинні бути включені всі. Для нульового класу проводили заняття, де їх вчили говорити "стоп, припини", коли їм було неприємно. Для молодшого шкільного віку ми використовуємо термін "цькування". Чим доросліші діти, тим складніші в них були завдання, відрізнялися відео. Основна мета двох занять - впровадження політики, а не профілактика. Бо профілактика - це всі заняття, які й так час від часу відбуваються в школах. Вони спрямовані на розвиток емпатії. Наша мета була іншою - впровадити правила.

Є діти, які не розуміють, що їхня поведінка насильницька. Для них все, що вони роблять - прийнятно. Всі хто є свідками булінгу страждають так само, як булери і жертви. Булерами теж вважаються ті, хто постраждали. 

Тому в класі слід піднімати рівень комунікації та рівень емпатії для того, аби маючи групу ризику, дати шанс іншим дітям зупинити булінг.

Треба усвідомити, що булінг присутній не там, де є булер, а де середовище толерує і не зупиняє його. 

Булінг не робить сильнішим

Для дітей - дорослі є прикладом поведінки. Якщо дитина вважатиме, що окрім неї самої її ніхто не захистить, то і в дорослому віці вона ніколи не звертатиметься за допомогою. Коли дитина розуміє, що в конкретній ситуації є жертвою цькування, вона повинна знати, що не існує жодної ситуації яку б вона могла вирішити самостійно. Завжди потрібно звертатися по допомогу до дорослого. Не може до батьків чи вчителя, то хоча б до сусіда, чи тренера.  

Часом батьки вважають, що якщо не втручатись, то дитина стане сильнішою. Добре, коли на зустрічах є психолог, який пояснює, що це не так.  

Є дорослі, яким складно, коли вони спостерігають цькування або натяк на цькування. Якщо в дитинстві вони переживали подібне, то може включитися дитячий страх і їм непросто буде втрутитися. Але в подібних випадках вони звертаються за допомогою до іншого дорослого.

"Рівень насильства у суспільстві - високий. Найпростіше сказати "ну що ми тут можемо зробити?". Не хочеться, щоб в наших дітей та внуків це стало нормою. Я знаю, що це довгий процес. В середовищі, в якому хтось цькує, а інші зупиняють, добре жити. Тоді не виникає проблеми навчити дитину давати здачі, щоб вона могла себе захистити", - резюмує Олена.

 

Матеріал підготовлено в рамках Форуму інноваційної освіти INED, який відбувся 23-24 листопада 2018 року в Центрі Шептицького УКУ за підтримки Міжнародного Фонду Відродження, Простору освітніх ініціатив УКУУправління ІТ Львівської міської радиГО "Центр суспільних інновацій" та STEAM SPACE

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

19 12 2018 17:14
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ