Зараз Юрій Бондар перебуває в Дебальцевому, де відбувається евакуація українських військ. В інтерв'ю iPress.ua Юрій Бондар розповів про ситуацію в місті,
Яка зараз ситуація у районі Дебальцевого?
Назвати це виводом військ важко. Відбувається чортзна-що. Люди не організовані, не знають куди йти і що робити. Одні йдуть своїм ходом – пішки, інші на транспорті намагалися прориватись. Статистика показує, що з трьох транспортів проривався максимум один. Решту по дорозі було підбито або спалено. Відбувається хаос. Частина змогла пробитись, решта залишається у місті.
Тобто анонсованого "зеленого коридору" не було?
Абсолютно. Ніякого "зеленого коридору". Люди виходять польовими дорогами, де ще більш-менш спокійніше. Хоча я б не сказав, що там аж настільки спокійно. Активного прикриття, яке мало б бути, щоб війська могли безпечно вийти теж не було.
Вихід українських військ із Дебальцевого. Фото: Константин Реуцкий/facebook.com
Ви володієте інформацією про кількість загиблих і полонених українських військових?
Інформація щодо загиблих є. Їх є багато. Але яка кількість – говорити не берусь, бо невпевнений. Якась кількість людей потрапила в полон, але хто і скільки – теж не готовий сказати. Ми змогли позбирати людей з полів, тих, хто йшов своїм ходом, знімали з броні поранених і доставляли в Артемівську лікарню.
На вашу думку, яка причина такого хаотичного відходу? Семен Семенченко, наприклад, вважає, що проблема у командуванні і поганій координації військ.
Справа навіть не у командуванні. У мене склалось враження, що люди приїжджали і не розуміли, де вони в принципі знаходяться. Спочатку працювали одні підрозділи. Ті підрозділи, які трохи знають місцевість, шляхи, якими можна наступати і відходити, потрапили в оперативне оточення. Командування прислало допомогу, яка нібито мала їм допомогти, але люди навіть теоретично не розуміли, де, що знаходиться, куди можна їхати, а куди ні. Багато підрозділів, які між собою не координуються, не мають між собою зв’язку. Відбувається абсурд. Не було навіть зв’язку із тією територією, яка від нас відрізана.
То котел все ж таки був?
Важко це назвати котлом. Цього варто було очікувати. Перший сигнал був тоді, коли був бій у Вуглегірську. Ми тоді про це говорили, намагалися донести, що вже коли з боку Вуглегірська почали тиснути сюди, то мало що залишилось аби відрізати дорогу і почати працювати з усіх напрямків, відтісняти наші позиції. Але до того поставились нехлюйськи і отримали те, що ми зараз маємо.
Проти українських військ воюють російські війська чи так звані "ополченці"?
Це регулярні війська Росії, які дуже добре підготовані. Я неодноразово мав змогу спостерігати як вони працюють. Якщо, наприклад, із 10 вистрілів нашої артилерії в ціль влучає 2-3, то у росіян навпаки – з 10 вистрілів в ціль влучає дев'ять.
Фото: Міністерство оборони України
Питання, яке виникає у кожного, хто стежить за ситуацією у Дебальцевому: для чого було так міцно утримувати це місто, щоб зараз його здати?
Ще з серпня минулого року були розмови про те, що на дебальцевському напрямку може бути котел. Але ніхто не розвернув ситуацію і не подумав у більш позитивну сторону. Якщо подивитися на карту прагматично, то можна побачити як котел, так і клин, яким можна було розрізати територію і розділити Луганську і Донецьку області. Цим клином можна було розпилювати і брати ворожі війська в оперативне оточення. Але чомусь тягнулась ґума, були якісь потуги - зайшли, зайняли позиції, вибили і закріпились. Навіть Вуглегірськ тримали з Нікішино і Фащівкою. А далі все почало сходити на нуль. І тепер отримали таку картину – не допрацювали, з нашого боку активні дії припинилися і отримували те, що від них прилітало. Нічого не робили, вперед не йшли.
Чому?
З того, що я чув і бачив, у нас все зводилось до того, що ми "спостерігаємо, рахуємо кількість порушень припинення перемир'я, якщо є явна загроза, відкриваємо вогонь у відповідь". Починаючи з вересня, військову техніку з Дебальцевого потроху відводили, залишаючи мінімум. Було явно зрозуміло, що у випадку якихось активних дій ворога, нема чим протистояти.
Фото: Piotr Andrusieczko/facebook.com
Ви вірите у те, що, здобувши Дебальцеве, ворог зупиниться і не піде далі?
Та ні. Я можу привести дуже просту аналогію. Те, що зараз відбувається із Дебальцевим повністю збігається із тим сценарієм, який відбувся у Донецькому аеропорту. Ми до певного часу тримали позицію відстрілювались, огризались. А потім, коли люди почали говорити про те, що пора приймати якісь рішення щодо ДАПу, вдаватись до активних дій – або ми йдемо далі, або посилюємо свої позиції, а у нас жувались соплі
Співвідношення сил також змінилось у районі аеропорту.
Власне, так. Люди про це говорили. Коли пішла активна фаза штурму, коли російські війська пішли у наступ і ми зрозуміли, що втримати аеропорт ми вже не зможемо, бо нема чим, двері зачинились і почався аврал. Вийти ми не можемо, бо сепаратисти зайняли стратегічні позиції. І ми розуміємо, що кожною групою, яку ми посилаємо, щоб врятувати бійців в аеропорту, ми лише примножуємо наші втрати і з героїзмом говоримо: "Дивіться, ми зробили щось корисне". Хоча всьому цьому можна було запобігти.
З чого все почалось? Я знаю, що ви на війні ще з весни минулого року. Ким були у мирному житті?
Я свого часу служив, займався бізнесом. Ми почали з того, що збирали допомогу, кошти, купували форму, обладнання і возили на фронт. Перші медичні машини ми купили в Польщі, перевезли у Львів, а зі Львова доставили в Артемівськ. Постала проблема: машини є, а працювати на них нема кому. Не вистачає рук – парамедиків, водіїв. Я закріпився на другій машині. Познайомився з Іллею Лисенком ("Хоттабичем").
А скільки вас працює у службі "Хоттабича"?
Зараз працює три екіпажі. Завтра приїде ще один. Один автомобіль в ремонті, ще один в дорозі з Європи. Все залежить від часу і обставин.
Фото: facebook/Юрій Бондар
Рахували те, скільки життів врятували?
Не завжди це вдається. З недавнього часу ми ввело правило вести в кожній машині бортовий журнал, де записуємо кого ми забрали, звідки, яка це військова частина, яке поранення, прізвище пораненого. У мене по цьому журналу є близько 100 осіб. Якщо врахувати події, які відбувались в аеропорту, коли через наші руки пройшли бійці із "Правого сектора", 90-го батальйону, то за шість діб ми вивезли понад 150 осіб. Якщо оцінити загалом, то ми перейдемо у дві, а може й три тисячі людей.
Вас не бентежить те, що ви виконуєте роботу, яку мала б робити держава і навіть якоїсь допомоги за це не отримуєте?
Не бентежить і не дивує. Враховуючи те, скільки ми вже робимо цю роботу, від держави ми не отримали нічого. Я не про матеріальні якісь речі для себе кажу, а про те, щоб допомогти нам робити ту роботу, які в принципі мала би робити держава. Ситуація абсурдна. Ми просимо, щоб нам на наші автомобілі дали військових медиків, які мають обов’язок бути на передовій. Жодного військового медика досі у нас немає. Тому у нас медики-волонтери, інколи беремо медиків з батальйонів, коли розуміємо, що десь є важкопоранені і потрібно їх евакуювати. Вирішуємо проблеми своїми силами.
А медикаменти, пальне?
Розхідні матеріали купують волонтери. У Львові в шпиталі є люди, які збирають нам допомогу, ми їм передаємо інколи запити про те, що нам потрібно. У Києві також є група волонтерів.
Що найбільше потрібно зараз?
Дизпаливо. Всі автомобілі, окрім одного, у нас на дизпаливі. Його ми закуповуємо по паливним картам, бо солярка, яка є в армії не найкращої якості. Враховуючи вартість і специфіку наших автомобілів, ремонт після заправки такою соляркою може обійтися дуже дорого.
Ви рятували двох львівських міліціонерів – Дмитра Загарію і Ігоря Вольського, які підірвались на фугасі в районі Дебальцевого. Розкажіть, будь ласка, як це було.
На тому відрізку дороги, який був замінований так званими сепаратистами, спершу підірвався один автомобіль медроти. Ми неодноразово робили спроби туди пробратися, щоб встановити чи є там поранені і евакуювати їх. У нас була інформація, що там є й загиблі. Буквально через короткий відрізок часу на тому ж самому місці підірвався автомобіль Дмитра Загарії. Мені відомо, що там фігурував такий чоловік із прізвищем Капилов, який халатно поставився до того, що там проблемна ділянка. Він сказав, що дорогою можна їхати. От вони поїхали і потрапили там у таку неприємність. Ми із Русланом Дреботом (командир третьої роти батальйону особливого призначення "Львів" - ред), з кількома його хлопцями і ще одним волонтером з четвертої спроби уночі спершу проїхали певний відрізок дороги машиною, а далі пішки йшли їм назустріч. Ми їх знайшли, допомогли дійти до машини і вивезли. Дуже велику роль зіграло те, що Дмитро Дмитрович (Загарія - ред) зміг відправити повідомлення Руслану Дреботу, що він і Вольський живі. Вони змогли відійти від місця вибуху більше кілометра і попросили про допомогу, щоб їх хтось зустрів, бо вони не знають місцевості. Це сталось на території, яку не контролювали ні наші сили, ні сили ворога. Туди сепаратисти систематично стріляли із важкої артилерії і була інформація, що там працювала ворожа диверсійно-розвідувальна група.
Ви пішли на завдання, яке б мали виконувати військові. Страшно не було?
Не страшно лише або дітям, або мертвим. Переживання якісь були, звичайно. Але хлопці були адекватні, зібрались чітко спланували куди йти і що робити, тихо, без зайвого шуму. І тихо туди поповзли. Це навіть трохи абсурдно, бо ми уночі це робили. Вдень ми з Русланом удвох спробували пробитись туди, звернулись до "тридцятки", щоб вони на бронетехніці підвезли нас наверх до того місця, де ще є наші позиції. Ми б вискочили на ходу, а вони б поїхали назад. Але хлопці не погодились, сказали: "Ні, ми туди не поїдемо, там стріляють. Ми можемо вас назад завезти". Але назад ми вже самі доберемось. Якщо ми самі підемо туди, то й повернемось самі. Це абсурд. Коли минуло декілька годин після того, як ми привезли Загарію в Артемівськ, то прочитали в інтернеті інформацію про те, що його вивезли за третьою спробою, що працювала "спецура" за підтримки Національної гвардії, Збройних сил України, що це була група із 27 осіб. Це було смішно читати – дурний піар. Бійці на останньому блокпості, які нас пропускали, самі сміються з цього і кажуть, щоб спитали їх про це – вони розкажуть, як все було.
Для охочих допомогти Фонду, подаємо його реквізити:
БЛАГОТВОРИТЕЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ «БЛАГОТВОРИТЕЛЬНЫЙ ФОНД «АСАП ЕМС ХОТТАБЫЧ»
РЕКВИЗИТЫ И СЧЕТА ФОНДА:
БЛАГОТВОРИТЕЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ «БЛАГОТВОРИТЕЛЬНЫЙ ФОНД «АСАП ЕМС ХОТТАБЫЧ»
Юридический адрес: 01033, г. Киев, ул. Ильи Еренбурга 5
Адрес для корреспонденции: 04114, г. Киев, ул. Вышгородская 52, абонентский ящик 71
Реквизиты для пополнения карточек:
Банк: «Райффайзен Банк Аваль»
Номер карты: 4149 5070 1984 5708
Получатель: Лысенко Илья Джонович
Банк: «ПРИВАТБАНК»
Номер карты: 4627 0822 0139 4049
Получатель: Тищенко Ольга Николаевна
Расчетные счета в гривне:
Название организации: БО «БФ «АСАП ЕМС ХОТТАБЫЧ»
Идентификационный код ЕГРПОУ: 39472085
Банк: Отделение №3 ПАО «Банк Национальный Кредит»
МФО: 320702
Номер счета: 2600010566500
Банк: ПАО Коммерческий банк «ПРИВАТБАНК»
МФО: 300711
Номер счета: 26002052742063
Реквизиты для перевода через SWIFT:
ДОЛЛАР США
Банк корреспондент: SWIFT – CHASUS33
Название: JP Morgan Chase Bank
Город: New York
Страна: USA
Банк получателя: SWIFT - PBANUA2X
Счет: 001-1-000080
Название PRIVATBANK
Город: DNIPROPEROVSK
Страна: UKRAINE
Получатель: CHARITABLE ORGANIZATION «CHARITABLE FOUNDATION«ASAP EMC HOTTABYCH»
Счет: 26002052734491
IBAN Code: UA323007110000026002052734491
Адрес: STR. 5 ILLI ERENBURGA
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Банк корреспондент: SWIFT – EXBSUAUXXXX
Название: JSC the State Export-Import Bank of Ukraine
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Банк получателя: SWIFT - NCRBUAUKXXX
Счет: 1600101218822
Название PJSC BANK NATIONAL CREDIT
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Получатель: CHARITABLE ORGANIZATION «CHARITABLE FOUNDATION«ASAP EMC HOTTABYCH»
Счет: 26000105665001
Адрес: STR. 5 ILLI ERENBURGA
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
ЕВРО
Банк корреспондент: SWIFT – DEUTDEFF
Название: DEUTSCHE BANK AG
Город: FRANKFURT
Страна: GERMANY
Банк получателя: SWIFT - PBANUA2X
Счет: 100-947012110
Название PRIVATBANK
Город: DNIPROPEROVSK
Страна: UKRAINE
Получатель: CHARITABLE ORGANIZATION «CHARITABLE FOUNDATION«ASAP EMC HOTTABYCH»
Счет: 26009052740886
IBAN Code: UA033007110000026009052740886
Адрес: STR. 5 ILLI ERENBURGA
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Банк корреспондент: SWIFT – COBADEFFXXX
Название: COMMERZBANK AG
Город: FRANKFURT AM MAIN
Страна: GERMANY
Банк получателя: SWIFT - NCRBUAUKXXX
Счет: 400887193100
Название PJSC BANK NATIONAL CREDIT
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Получатель: CHARITABLE ORGANIZATION «CHARITABLE FOUNDATION«ASAP EMC HOTTABYCH»
Счет: 26000105665001
Адрес: STR. 5 ILLI ERENBURGA
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Банк корреспондент: SWIFT – RZBAATWWXXX
Название: RAIFFEISEN BANK INTERNATIONAL AG
Город: VIENNA
Страна: AUSTRIA
Банк получателя: SWIFT - NCRBUAUKXXX
Счет: 1-55.088.280
Название PJSC BANK NATIONAL CREDIT
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
Получатель: CHARITABLE ORGANIZATION «CHARITABLE FOUNDATION«ASAP EMC HOTTABYCH»
Счет: 26000105665001
Адрес: STR. 5 ILLI ERENBURGA
Город: KIEV
Страна: UKRAINE
