Україна втрачає до 10 000 безпілотників щомісяця переважно через російську радіоелектронну боротьбу, тому є спокуса інвестувати в захист від РЕБ. Але, на думку експертів економічно вигідніше змиритися з високими втратами і просто купувати більше "голих" БПЛА.
Водночас американське видання Breaking Defense наголошує, що хоча війна в Україні стала жорстоким випробувальним полігоном для широкого спектру технологій і тактик, мабуть, ніщо так не визначає цей конфлікт, як повсюдне поширення безпілотників.
Дешеві літальні апарати, як-от китайський DJI Mavic, і навіть висококласні моделі, що коштують всього пару тисяч доларів, можуть точно визначати цілі для артилерії, попереджати війська про засідки, скидати саморобні бомби, і навіть знімати відео для онлайн-пропаганди.
Ці БПЛА занадто малі, повільні й низькі, щоб їх могли збити винищувачі або зенітні ракети, але Україна все одно втрачає від 5 до 10 тисяч таких на місяць – понад 160 щодня. Хоча частина з них гине від обстрілів зі землі, вони масово падають від засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які можуть глушити їхні навігаційні системи GPS або радіозв'язок з їхніми віддаленими операторами. Як зауважує Breaking Defense, без постійного управління ними крихітні комп'ютерні мізки дронів можуть врізатися в дерева або просто безпечно зависати у повітрі в очікуванні нових команд, доки не розрядяться батареї і вони не впадуть на землю.
Може здатися, що логічним кроком у цій гонці озброєнь мінідронів буде посилення їхнього захисту від атак радіоелектронної боротьби, але деякі експерти вважають, що цього робити не варто. Натомість, зазначає видання, відповідь полягає в тому, щоб просто купувати і запускати більше дешевих дронів.
На війні кількість має свою якість. Зокрема, коли актив стає дешевшим і численнішим, ви можете використовувати його для більш ризикованих місій, тому що втрата одного або тисяч не завдасть такої шкоди, як втрата однієї дороговартісної системи. За словами наукового співробітника Університету Джорджа Мейсона Закарі Калленборна, пожертвувати дроном вартістю кілька тисяч доларів, щоб врятувати солдата від засідки чи уникнути вистрілу кількох артилерійських снарядів, вартістю кілька тисяч доларів за штуку, не по тій цілі, – це чудова віддача від вкладених у нього коштів.
"Сьогодні в Україні комерційні квадрокоптери і безпілотники FPV розглядаються як витратні матеріали, – сказав Семюель Бендетт із CNA в інтерв'ю для Breaking Defense. – Обидві сторони визнають, що ворожа РЕБ має значний вплив на такі дрони, але захищати їх економічно не вигідно. Просто дешевше і простіше придбати велику кількість БПЛА і замінити ними вже втрачені безпілотники".
Breaking Defense наголошує, що американські військові намагаються засвоїти цей урок, маючи довгу і погану історію "золотих" програм закупівель, які мають благі наміри, технічні вимоги доти, доки вартість, вага і час розробки не вийдуть з-під контролю.
Дрони – витратний матеріал. На це вже орієнтується армія США
Двозірковий генерал Патрік Донагью, який нещодавно вийшов у відставку, зазначає, що в своєму прагненні до високих можливостей, втрачається вимога забезпечити ці системи солдатам у кожному ешелоні. На його думку, дрони мають бути одноразовими, щоб у разі розриву зв'язку і виходу з ладу, військовослужбовцям не доводилося шукати їх.
Генерал Донагью наводить приклади зі свого досвіду. Так, коли він був молодим капітаном у Боснії, за його словами, він витратив... півтора дня на те, щоб стежити за підрозділами, які шукали, що сталося з Predator. В Іраку, будучи командиром батальйону, він провів два дні з хлопцями у пошуках Raven, що розбився в річці Євфрат.
За інформацією Breaking Defense, нещодавно армія США опублікувала оголошення, в якому просить малий бізнес подати пропозиції щодо системи скидання бомб з мінідронів. Наголосивши на простоті, армія вимагає використовувати боєприпаси, які вже є в її системі постачання, і просить, щоб вони були принаймні такими ж смертоносними, як дрон, що скидає гранати, який вже розробляється в Центрі озброєнь DEVCOM. Солдати повинні мати можливість безпечно прикріпити чи зняти боєприпаси в польових умовах.
Армія США вимагає від компаній використовувати дрони, схвалені "блакитним списком" відділу оборонних інновацій (DIU). Це відносно невеликі і за мірками американської армії недорогі комерційні варіанти, як-от SkydioX2D, ціна якого стартує приблизно від 10 000 доларів, що дорівнює вартості п'яти китайських MavicPro. X2D вже використовується у війську США як частина системи ближньої розвідки RQ-28A.
Експерти та ветерани бойових дій в Україні повідомили Breaking Defense, що військові середньовисотні БПЛА, такі як знаменитий американський Predator або турецький Bayraktar TB2, занадто великі й літають занадто високо, а це робить їх легкою здобиччю для зенітної зброї з радіолокаційним наведенням. На відміну від них, низьколітаючі квадрокоптери – складні мішені.
Так, видання цитує офіцера ВПС України, який стверджує, що є 90-відсотковий шанс, що Grey Eagle буде збитий російською протиповітряною обороною, якщо використовуватиметься зараз. Bayraktar набагато дешевший, тому втрачати їх – це нормально.
Але, як слушно зауважує Breaking Defense, навіть найдешевша модель Bayraktar коштує щонайменше 1 мільйон доларів – це менше, аніж Predator/GrayEagle, але приблизно стільки ж, скільки сотня Skydio X2Ds або 500 MavicPro. Звісно, ці дрони мають кардинально різні можливості: великі мають значно більшу дальність польоту і більше корисного навантаження. Спеціальні військові дрони мають певний вбудований захист від радіоелектронної боротьби, наприклад, стійкі до перешкод, альтернативні навігаційні системи на випадок виходу з ладу GPS або навіть програмне забезпечення для автономного керування, яке дозволяє їм літати без нагляду людини.
Однак додавання таких засобів захисту від РЕБ до набагато меншого за розміром мінідрона швидко наштовхується на обмеження щодо ваги, енергоспоживання і вартості.
Штучний інтелект для дронів? Більш далека перспектива
Натомість, на думку Breaking Defense, майбутні досягнення можуть дозволити втиснути більше можливостей у невелику, дешеву платформу, особливо, коли йдеться про обчислювальну потужність і штучний інтелект. Теоретично, безпілотник зі ШІ може літати без прямого зв'язку з людиною-оператором: він міг би отримувати інструкції перед запуском, самостійно літати над визначеною територією, використовувати програмне забезпечення для розпізнавання об'єктів, щоб знаходити потенційні цілі, і надсилати короткі, стислі й зашифровані звіти замість відео у реальному часі.
За словами цитованого вище Заккарі Калленборна, деякі сучасні дрони DJI вже можуть відстежувати визначену ціль. Будь-яка складна автоматизована обробка розвідувальних даних вимагатиме значних обчислень, які не будуть доступні на маленькому дроні. Автономність і ШІ, безумовно, можуть допомогти, але з огляду на обмеження на даний момент, це не срібна куля.
Науковий аналітик із Центру безпеки і нових технологій Джорджтаунського університету Кайл Міллер вважає, що ШІ навряд чи вплине на баланс між атакою РЕБ і захистом від безпілотників у короткостроковій перспективі. Про подальшу перспективу поки важко говорити.
Насправді, зазначає видання, хоча безпілотник зі штучним інтелектом був би більш стійким до глушіння його каналів управління, але був би так само вразливим до РЕБ, що засліплює його сенсори, і, можливо, більш вразливим до хакерських атак, оскільки він повністю контролювався б складним програмним забезпеченням.
Тож, резюмує Breaking Defense, для більшості комерційних дронів витрати на засоби боротьби з РЕБ не виправдовують затрат.
Джерело: Breaking Defense
