Що ж, ми спробували кривити душею та хитро петляли, і подивіться, до чого це нас привело. Ми десятиліттями використовували дипломатичну двозначність на тему НАТО й України, і це закінчилося повним крахом.
Ми роками торочили українцям, що проводимо політику "відкритих дверей" в НАТО, і вони мають право "обирати свою долю", і те, що росія не повинна мати права вето.
І весь цей час ми відкрито натякали москві, що Україна ніколи не вступить до Альянсу – багато членів НАТО застосують своє право вето.
В принципі – так, на практиці – ні. Меседж був таким.
І який же результат всього цього одночасного всмоктування і видування? Чого ми досягли, м’яко кажучи, з обох боків?
Результат – найгірша за 80 років війна в Європі. президент росії владімір путін погубив численні життя, домівки, надії і мрії. Він знищив усі причини для того, щоб співчувати йому або висміювати його параною. Попутно він перетворив на попіл аргументи проти членства України в НАТО.
Раніше подейкували, що українське населення надто розділене у питанні членства в Альянсі. І до 2014 року ви, безумовно, могли б цим козиряти. Подивіться ж на цифри зараз. Підтримка членства в НАТО в Україні зараз захмарна – 83 %, згідно з одним із нещодавніх опитувань.
Раніше Україні закидали відсутність належної військової сумісності з Північноатлантичним альянсом. Сьогодні українці надзвичайно майстерно і хоробро застосовують приголомшливу та різноманітну кількість обладнання з країн НАТО.
Немає абсолютно нічого такого, чому б НАТО могло навчити українців вести війну. А фактично є багато чого, чому вони могли б навчити нас. Перш за все, люди звикли міркувати, що перспектива членства України в НАТО "провокаційна" для путіна і росії. Та насправді, ми ніколи не повинні були приймати цю думку.
Ми повинні були наполягати на фактах: кремлю немає чого боятися НАТО, тому що це оборонний альянс. Але країни-члени прийняли цю фальшиву тезу. Визнаю, що певний час і я так міркував.
Тож подивіться, що сталося, коли ми перестали провокувати путіна. Ми вгамували його на Бухарестському саміті НАТО у 2008 році. Українці хотіли отримати План дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ). Вони отримали кілька теплих слів про можливе членство, але не ПДЧ. путін був на цьому саміті і заявив, що задоволений результатом.
Що він зробив далі? У 2014 році він вторгся на Донбас і в Крим, використовуючи своє традиційне поєднання брехні та жорстокості. Замість того, щоб гарненько покарати його, ми відповіли політикою жалюгідного задобрювання.
Замість того, щоб допомогти українцям вигнати його зі своєї країни, ми створили трагікомічний "нормандський формат", в рамках якого до росії та України ставилися так, ніби вони однаково винні, тоді як росія по факту була агресором, а Україна – жертвою. Відтоді членство в НАТО було на порядку денному теоретично, але всі знали, що цього не станеться, принаймні, не за політичного життя будь-кого з присутніх за столом переговорів.
Отже, українці отримали найгірше з обох полюсів. НАТО виголосило достатньо гарних фраз про членство України, щоб путін міг використовувати їх у своїй пропаганді і стверджувати, що росія опинилася під загрозою.
І все ж реальність така: НАТО не зробило нічого для захисту України і нічого для просування справи членства України в Альянсі.
Правда полягає в тому, що якби ви запитали мене (до вторгнення путіна) коли Україна вступить до НАТО, я б відповів: "Приблизно тоді, коли замерзне пекло, або не раніше, ніж через 10 років".
А якби ви запитали мене, чи будемо ми зараз відправляти танки "Челленджер" в Україну, чи танки "Абрамс", чи німці відправлятимуть танки "Леопард" – я б подумав, що ви збожеволіли.
Так само я подумав би, що ви з'їхали з глузду, якби ви сказали мені, що путін збирається напасти.
путін напав не тому, бо думав, що Україна збирається вступити до НАТО. Він завжди знав, що це малоймовірно. Він напав на Україну, тому що вважав – і мав численні докази цього, що ми не дуже серйозно ставилися до захисту України. Він напав, тому що хотів відновити стару радянську імперію, і тому що вірив, тупо вірив, що він переможе.
Якби ми були достатньо сміливими і послідовними, щоб прийняти Україну до НАТО, якби ми дійсно мали на увазі те, про що говорили, – то цієї глобальної катастрофи можна було б уникнути.
Я знаю, що в деяких європейських столицях такий висновок буде важко переварити. Але логіка залізна.
Заради стабільності та миру Україна зараз потребує ясності щодо свого місця в євроатлантичній архітектурі безпеки. Всі наші ухиляння і викрутаси закінчилися бійнею.
Українці повинні отримати все необхідне, щоб закінчити цю війну якомога швидше, і ми повинні почати процес прийняття України до НАТО. І почати його зараз.
Нехай собі москва скаржиться. Колись у них було право, і до них прислухалися. Тепер це право розтерзали бомби і ракети путіна.
Борис Джонсон, колишній прем'єр-міністр Великої Британії
Джерело: Washington Post
