iPress.ua під час Форуму видавців у Львові поспілкувався із директором Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентином Бадраком про перемир'я, гібридну війну, воєнний стан і переоснащення української армії.
Західні аналітики стверджують, що підписавши мінські домовленості, Україна програла. Чиєю перемогою завершилась перша російсько-українська війна? Що отримав переможець і переможений?
По-перше, війна ще не завершилась. По-друге, говорити виграв чи програв – дуже важко, оскільки для України цей перепочинок є дуже важливим з огляду на те, що українська армія з березня до серпня зробила гіпер-стрибок у питаннях свого розвитку, але є речі, які подолати неможливо. Зокрема, це питання переоснащення і переозброєння. Це питання, на жаль, пов’язане із позицією Заходу, який висловлює дуже стримані оцінки і позиції щодо воєнно-технічної допомоги. І це є одним з головних чинників того, що для України є вигідною ця пауза у військових діях.
Другий чинник – це те, що в арсеналах армії залишилось ще дуже багато зброї. Це не сучасна зброя, це зброя третього покоління, радянського виробництва 70-80-их років. Але це зброя, якою можна боротися. З одного боку уряд постійно працював в режимі мирного часу – це одна з проблем. Другою проблемою є те, що тепер уряд втягнувся у парламентські вибори і невідкладні речі дивним чином відкладаються. Я особисто оцінюю роботу уряду в цій війні як не дуже вдалу у питанні саме військової справи. Я розумію, що є великі блоки питань, які не стосуються військової справи, які уряду вдалося зробити. Це – вдалі переговори з МВФ, робота з компаніями щодо забезпечення енергоносіїв. Але у військовій справі є багато питань.
Ця часова пауза дасть змогу пришвидшити ремонт і модернізацію цієї техніки, яка знаходиться в арсеналі Міноборони, поставити її у стрій і забезпечити мобільність і відносну захищеність наших підрозділів. Надзвичайно потрібен обмін полоненими. Це потрібно для морально-бойового духу військ. Бо патріотизм і морально-бойовий дух в українських військових набагато сильніший ніж в Росії. Цю хвилю треба утримати. Як? Довести, що влада піклується про людей і має програму забезпечення – мотиваційний пакет. Це, наприклад, можливість отримання житла для учасників бойових дій, можливість рано піти на пенсію, можливість отримання медичного страхування і т.д.
А для Росії?
Для Росії тут вдалі можливості втягнути Україну в переговорний процес, підготувати війська для можливого ймовірного штурму на східних напрямках, зробити прохід між ДНР і ЛНР і до Криму. Якщо вдасться, то й до Придністров'я. Це дуже небезпечна для на гра, але у нас немає виходу у ситуації, коли ми не маємо адекватної військової машини для того, щоб протистояти російській військовій машині. Тому я називаю це "брестське перемир'я", коли ми втрачаючи намагаємось здобути.
Впродовж усієї АТО політикум і експерти поділились на два табори – одні говорили, що треба негайно ввести воєнний стан на Донбасі і це начебто допоможе якнайшвидше розв’язати проблему, інші стверджували, що воєнного стану не потрібно запроваджувати, бо війни у нас немає. Якої ви думки з цього приводу і з погляду вже сьогоднішнього дня, що було б оптимальнішим у цій ситуації?
Я тут представляю книжки "Східна стратегія" і "Офіцерський гамбіт". У них я описав, як спецслужби Росії працювали в Україні. Фактично це не був надзвичайний прогноз. Росія ніколи не приховувала, що в неї є претензії до України. Чому я повертаюсь до тих часів? Тому що і військові фахівці, і експерти говорили, що Росія готується до війни. Але нічого не було зроблено і держава підійшла до війни неготовою. Що треба було робити далі? Готуватись до введення воєнного стану. Але є проблеми – закон про правовий статус воєнного стану був прийнятий у 2000 році, коли була одна держава. Потім було багато поправок до Конституції і держава стала іншою. Ми розробили перелік змін, які терміново необхідно внести в закон і підготувати державу до воєнного стану. У квітні ми розраховували на те, що нам потрібен легітимний президент і тому не вводили воєнного стану. Президента ми отримали, але небезпека збільшилась вторгненням російських військ на нашу територію. Ключовий момент в історії відбувся в останні дні серпня. Ці дні перевернули всю ситуацію. Після цього ми повинні були вводити воєнний стан. До цього я вважав, що ми можемо почекати і вийти на рівень виборів в парламент, а потім дивитися, як буде розвиватись ситуація. Сьогодні я вважаю, що вибори в парламент треба відкласти, бо ми можемо до них узагалі не дотягнути і забезпечити безпеку держави. Треба підготувати державу до воєнного стану. Зараз небезпека різко збільшилась. Україну змушують втягнутись у переговорний процес із терористичними переговорами.
Який термін потрібен Україні, щоб створити боєздатну армію, яка б могла протистояти такому агресору як Росія? Можемо говорити про, наприклад, рівень найближчої до нас Польщі.
Рівень польської армії – це дуже сильний рівень. Польща зробила великий крок уперед. Для того, щоб наша армія могла реально протистояти російській воєнній машині потрібно 5-7 років і політична воля в переоснащенні і переозброєнні. Асигнування повинні бути принаймні не менше, ніж було заявлено. А Порошенко заявив про 40 млрд грн на три роки. Це $1 млрд щороку. Це реальна сума. Якщо ці видатки будуть саме такими, то цей процес можна пришвидшити. Протягом року, якщо Україні вдасться забезпечити постачання головних систем – бронетехніки у значній кількості, високоточних засобів ураження, вертольотів, модернізованих авіаційних комплексів, цим можна протидіяти Путіну.
В цілому війна керованого хаосу або гібридна передбачає три стадії: розхитування ситуації, і через кризу інспірування внутрішньодержавного конфлікту в країні-жертві; деградація, розорення і розпад країни з перетворенням її в так звану "недієздатну" державу; зміна політичної влади на цілком підконтрольну агресору. Путін зупинився на другій стадії? Чи варто очікувати продовження?
Путін буде йти до кінця. Ми фактично мусимо готуватися до війни. Або ми здаємо Донбас і отримуємо певний перепочинок і це буде "брестський мир" у чистому вигляді. Або ми говоримо, що ми продовжуємо війну і намагаємося вирішити питання силовим шляхом. Це питання небезпечне і важко прогнозувати, як воно буде розвиватись. Багато чого залежить від двох чинників: позиції Заходу щодо постачання зброї. Це був би важливий сигнал того, що Захід є на боці України і буде втягуватися в боротьбу. Другий чинник – це стійкість військ, однорідність суспільства і здатність продовжувати боротьбу.
Яка роль керівництва Міноборони у поразках наших військ?
З квітня ми говорили про необхідність створення ставки головнокомандувача. Але ставка – це річ застаріла. Сьогодні ми переглянули ці позиції і вважаємо, що роль ставки може виконувати РНБО. Робочий орган цієї Ради – це Генштаб. Треба передати верховному командуванню керівництв операцією, заборонити міністрам і керівникам відомств брати участь військами, а лише брати участь у плануванні. Маю на увазі, що керівництво МВС, Нацгвардії, СБУ мають повністю підпорядковуватись Генеральному штабу.
Розмовляв Ярослав Іваночко
