В одному з Ваших інтерв’ю Ви зізнались, що підтримували Євромайдан, це стало причиною Вашого звільнення з МГУ?
Я справді підтримувала Євромайдан, ходила на мітинги, але звільнилась ще в 2011 році, ще до Євромайдану і до Pussy Riot, яких я захищала. Ситуація з моїм звільненням має довгу передісторію. Спочатку в МГУ не подобалось, що займаюсь релігією, мабуть через те, що при владі в університеті була ще стара радянська гвардія. А після того, як вони зрозуміли, що релігія стала новою ідеологією і бути релігійним стало модно, то керівництву не сподобались мої підходи до релігії.
Єлена Волкова. Фото: Анна Артьом'єва / "Новая газета"
Мій підхід до релігії досить вільний, і я поєдную релігію і літературу. В письменників дуже часто простежується критичне ставлення до Біблії і релігійних традицій, я вважаю, що Бог говорить не лише через Біблію, але й через художників і письменників. В мене було дуже багато проблем з керівництвом, адже не затверджували теми дисертацій моїх аспірантів, не допускали їх до захистів. Тобто конфлікт тривав досить довго і моє звільнення не пов’язане з Євромайданом. Була також історія з підручником О.І. Вдовіна, О.С. Барсінкова з історії ХХ століття. - це підручник дуже просталінський. Відбувся досить великий скандал: моя колега Ірина Карацуба виступала на "Ехо Москви" і критикувала не тільки цей підручник, але й факультет за те, що на ньому був організований факультатив під назвою "Русский клуб". З 1995 року почали викладали предмет "Русский мир", хоча тоді він не був таким агресивним - це була дисципліна з вивчення історії Росії. А з початку 2000-их почали відбуватися зміни, ідея "Русского мира" була підхоплена церквою і державою. З того часу на мене почали тиснути, а коли почали кричати і тупотіти ногами, то я пішла. І пішла дуже вчасно, бо в 2011 році почався протестний рух в Росії, до якого я змогла досить вільно приєднатись.
Після звільнення з МГУ і початку вашої громадської діяльності тиску не було?
Спочатку я вела блог і тоді ніякого тиску не відчувала. Згодом пішла в храм Хреста Спасителя на річницю панк-молебеню Pussy Riot. До того я писала статті на підтримку дівчат, але церква на це уваги не звертала, я навіть відкрила Pussy Riot school, вела уроки Pussy Riot, але церкві було байдуже. А на річницю панк-молебеню я зі своєю колегою, про яку згадувала раніше, вирішили піти в храм Христа Спасителя, ми купили тюльпани, зшили балаклави з кольорових наволочок. Так от, ми рівно в 12-ій годині вдягли ці балаклави, поклали квіти і за 30 секунд нас заарештували, відвели в автозак.
Єлена Волкова та Ірина Карацуба на акції в підтримку Pussy Riot. Фото: yablor.ru
Спочатку погрожували центром кримінальної психіатрії Сербського, але відвезли в відділок МВС. Там нас довго тримали, а потім прийшов молодий чоловік з "Центру Е" (структура, яка бореться з проявами екстремізму в РФ, - ред.) і я йому почала розповідати, що насправді багато церковників нас підтримують, але бояться признатись, хоча насправді трішки блефувала (сміється), нас відпустили. Після цього інциденту деякий час я відчувала контроль над собою.
Думаю, що багато людей в Україні не дуже зрозуміли вчинку дівчат з Pussy Riot, дехто навіть засуджував цей вчинок через те, що панк-молебень відбувся в церкві і сприйняв як насмішку над релігією. Що насправді відбулося?
Це зовсім не було насмішкою над релігією. Справа в тому, що храм Хреста Спасителя став символом єдності церкви і держави. Держави авторитарної, диктаторської і церкви, яка служить в першу чергу лідеру держави. Церква в Росії була вільною на початку 90-их, але потім пішла служити Єльцину, а згодом і Путіну. Тобто церква підмінила поняття і замість Бога почала прославляти божка Путіна. Там взагалі відбувались дивовижні речі: спочатку кадили Путіну, а потім Христу, спочатку звертались до президента, а лише згодом починали літургію. Президента причащали в олтарі, як царя. Більше того, в цьому храмі святкувалось 60-ліття ядерного комплексу Росії. Путін же заявив, що православ’я це другий щит Росі, після цього православ’я почали називати атомним православ’ям. Тобто церква займалась виправданням насильства, мілітаризму, прославленням правителя Путіна і т.д. І Pussy Riot вирішили прийти в цей храм після того, як Кіріл заявив, що 90-ті роки для Росії були як нашестя Наполеона, Гітлера і смути, а Путін був посланий Богом, щоб виправити помилку історії.
Ну от дівчата і прийшли в той храм, де служать Путіну більше, ніж Богу, і просили Богородицю Путіна прогнати.
Акція гурту Pussy Riot. Фото: via-midgard.info
Тобто створили новий образ Богородиці, яка підтримує репресованих і розстріляних людей. Якщо в Україні є образ і Христа, і Богородиці у зв’язку з національно-визвольним рухом, то в Росії цього не було, а за допомогою панк-молебню він виник. Дівчата заговорили релігійною мовою протесту, вони виступили проти використання релігії в політичних цілях. Учасниці гурту потрапили в дуже болючу точку для влади, вони продемонстрували, що християнська релігія підміняється релігією Кремля. Вони зробили це на Масляну, тобто у карнавальний тиждень. Отже місце і час проведення акції були обрані дуже вдало. Після 1965 року, коли був написаний відкритий лист отця Гліба Якуніна і Миколи Ешлімана проти хрущовських гонінь церкви ця акція була найяскравішою.
Ви є доктором культурологічних наук, чи можете Ви підтвердити чи заперечити, що українці та росіяни є ментально різними народами?
Я не займалась таким дослідженням як культуролог, тому можу сказати скоріше як гість Вашої країни, що головною відмінністю українців і росіян є відсутність в українців духу вищості, імперської вищості. Якщо і є якесь бажання зверхності, то це у визвольних рухах, в дусі свободи. В Україні, як в Києві, так і Львові, я не відчуваю цієї духовної хвороби, на яку хворіють росіяни. В росіян присутнє бажання силової вищості над іншими державами, це і є вірусом імперськості. Для мене цей вірус зовсім не зрозумілий, і не я знаю звідки він взявся та чому люди так швидко ним інфікуються. Я розумію, що всередині України відбувається боротьба з корупцією і совком, але тут немає імперської гнилі, яка заполонила Росію.
Фото: news.pn
Росію дуже часто порівнюють з гопником у світовій політиці, а владу російську порівнюють з купкою гопників, які пресують усіх незгодних. Наскільки Ви з цим погоджуєтесь?
Або гопник, або інтелектуал-ліберал, якого лупцює гопник. Думаю, це абсолютно адекватне уявлення про сучасну Росію (сміється). Путін теж свого роду гопник, хоча масштаб його діянь набагато серйозніший за діяння звичайного гопника. Вчинки СРСР і Путіна повинні розглядатися міжнародним судом. Мені дивно, що в Україні так довго збирають матеріали для Гааги, адже у вас стільки доказів…
Ви вірите, що Путіна будуть судити в Гаазі?
Я не вірю, я надіюсь. Та й іншого варіанту у нас немає. Надіятись на візантійський переворот? Тоді до влади прийде якийсь Шойгу чи Рогозін? "Хрен редьки не слаще". Ліберали владу не знесуть, вони надто мирні, а "русский мужык" візьметься за сокиру тільки якщо порожній холодильник переважить телевізор. Треба також враховувати, що в Росії є велика кількість озброєних банд, які сама влада і створила. От куди підуть виживші "герої Новоросії"? Їх всі цураються, от вони і будуть поповнювати всі ці банди, або якусь національну гвардію.
Ці банди підконтрольні Кремлю чи ні?
Непідконтрольні Кремлю лише армія Кадирова (і це дуже серйозна загроза) та розкидані по всій Росії качки-нацики, які теж озброєні.
Армія Кадирова. Фото: tanzpol.org
В якому стані сьогодні перебуває протестний рух після вбивства Нємцова?
Звичайно ж вбивство Нємцова – це трагедія і злочин, який лежить на плечах ФСБ. Але вбивство Нємцова не було надзвичайно знаковим моментом для руху, адже протести в Росії пішли на спад ще задовго до вбивства Нємцова. Я ходила фактично на усі мітинги і на останні акції Нємцов нас кликав уже далеко за межами центру Москви, нас туди уже не пускали. Людей злякали "справи Болотної площі". Тоді влада провела дуже вдалу провокацію: перекрили дорогу ході і дуже чітко сфабрикували справи проти "болотників". Ми всі відчуваємо величезну провину перед в’язнями "болотної справи", адже ми не вийшли в великій кількості вимагати їхнього звільнення. У нас не було солідарності з цими "болотниками", яких посадили за всіх нас.
Акція на "Болотній площі". Фото: vedomosti.ru
Звичайно ж шкода, що все здулось і тепер навіть за лайк в інтернеті можна отримати строк. Дуже мало залишилось сміливців, які ще протестують.
Як Ви вважаєте, чим це все закінчиться?
Коли я чую це запитання, то мені хочеться відбігти в сторону і застрелитись , як в Чехова (сміється). Звичайно ж є конфлікти між різними угрупуваннями в Росії, є дуже велике невдоволення Москвою, тому що Москва ще за Союзу висмоктувала всю силу з регіонів, є падіння цін на нафту... Тому не дивно, що політологи проводять паралелі між розпадом СРСР і можливим розпадом Росії. І я вважаю, що це справедливо. Думаю, як тільки помре Путін чи піде з політики, то почнуться політичні міжусобиці і регіони, почувши відсутність сильної руки, почнуть відколюватись. В росіян мабуть почнеться пост-диктаторський синдром, будуть розповідати, що їх змусили, а Путіна вони взагалі терпіти не могли. Кадиров буде розповідати ісламському світу, що він вірний мусульманин, який рятував свою країну, і був вимушений піти на компроміс з Москвою, бо він вірний син свого народу, і цей народ він хотів врятувати від Третьої чеченської війни. Я дуже надіюсь, що ми згадаємо, що Росія є частиною Європи і до влади в Росії прийдуть проєвропейські політики. Але в Росії нема ніякого майбутнього, поки самі росіяни не визнають злочини російської і радянської влади, хоча для цього потрібне дуже велике потрясіння для народу.
Розмовляв Максим Детинченко
