Коли мова йде про війну в Україні, єдине, що зараз можна сказати напевно, – це те, що бойові дії та руйнування триватимуть і надалі.
владімір путін залишається повністю відданим поверненню всієї України під російський контроль або, якщо це не вдасться, – знищенню її як життєздатної країни. Він вважає, що це його історична доля – його месіанська місія – відновити російську імперію, і, як зауважив Збігнєв Бжезінський багато років тому, не може бути російської імперії без України.
Ми обоє неодноразово мали справу з путіним, і ми переконані: він вважає, що час на його боці. Що він може виснажити українців і що єдність та підтримка України з боку США та Європи зрештою буде розмита й розколота. Безумовно, російська економіка та народ постраждають від продовження війни, але росіянам доводилося переживати набагато гірше.
Для путіна поразка не є варіантом. Він не може поступитися Україні чотирма східними областями, які оголосив частиною росії. Якщо не зможе досягти військового успіху цьогоріч, він повинен зберегти контроль над позиціями на Сході та Півдні України, які забезпечують майбутні плацдарми для відновлення наступу з метою захоплення решти чорноморського узбережжя країни, контролю над усім Донбасом і подальшого просування на Захід. Вісім років відокремлюють захоплення росією Криму від її вторгнення майже рік тому. Розраховуйте на те, що путіну вистачить терпіння, щоб досягти своєї мети.
Тим часом, незважаючи на героїчну відповідь України на вторгнення та блискучі дії її збройних сил, економіка країни перебуває в руїнах, мільйони її мешканців втекли, інфраструктура руйнується, а значна частина її мінеральних багатств, промислових потужностей і сільськогосподарських угідь перебуває під російським контролем. Військовий потенціал і економіка України зараз майже повністю залежать від життєво необхідної допомоги із Заходу – в першу чергу, від Сполучених Штатів. За відсутності чергового значного прориву та успіху України у боротьбі з російськими військами, тиск Заходу на Україну з метою проведення переговорів про припинення вогню буде зростати по мірі того, як минатимуть місяці військового тупика. За нинішніх обставин будь-яке припинення вогню, досягнуте шляхом переговорів, залишить російські війська у сильному становищі, щоб відновити своє вторгнення, коли вони будуть до цього готові. Це неприйнятно.
Єдиним способом уникнути такого сценарію є термінове різке збільшення військових поставок та потенціалу Сполученими Штатами та їхніми союзниками Україні – достатнього для стримування відновлення російського наступу та надання можливості відтіснити російські сили на Сході та Півдні країни. Конгрес виділив достатньо коштів для оплати такого посилення. Зараз потрібні рішення Сполучених Штатів та їхніх союзників щодо надання українцям додаткового військового обладнання, якого вони потребують – насамперед мобільної бронетехніки. Домовленість США у четвер про надання бойових машин "Бредлі" є похвальною, хоча й запізнілою. Оскільки існують серйозні логістичні проблеми, пов'язані з відправкою американських важких танків "Абрамс", Німеччина та інші союзники повинні задовольнити цю потребу. Члени НАТО також мають надати українцям ракети більшої дальності, сучасні безпілотники, значні запаси боєприпасів (включаючи артилерійські снаряди), більше можливостей для розвідки і спостереження та інше обладнання. Ці можливості потрібні протягом тижнів, а не місяців.
Дедалі частіше члени Конгресу та інші учасники нашого публічного дискурсу запитують: "А що нам до цього? Це не наша боротьба". Але Сполучені Штати переконалися на власному досвіді у 1914, 1941 і 2001 роках, що неспровоковану агресію та нападки на верховенство права й міжнародний порядок не можна ігнорувати. Зрештою, наша безпека опинилася під загрозою, і ми були втягнуті у конфлікт. Цього разу економіки світу, і наша в тому числі, вже відчувають інфляційний вплив і гальмування зростання, спричинені цілеспрямованою агресією путіна. Краще зупинити його зараз, перш ніж від США і НАТО в цілому вимагатимуть більшого. Ми маємо рішучого партнера в особі України, який готовий брати на себе наслідки війни, щоб нам не довелося робити це самим у майбутньому.
Виступ президента Володимира Зеленського перед Конгресом минулого місяця нагадав нам заклик Вінстона Черчилля у лютому 1941 року: "Дайте нам інструменти, і ми закінчимо роботу". Ми погоджуємося з рішучістю адміністрації Байдена уникати прямої конфронтації з росією. Проте підбадьорений путін може не дати нам такого вибору. Шлях до уникнення конфронтації з рф у майбутньому – допомогти Україні відтіснити загарбника зараз. Це урок історії, яким ми повинні керуватися, і він надає невідкладності діям, які необхідно вжити. Поки не стало надто пізно.
Джерело: The Washington Post
