Навряд чи хтось із українських митців мав на творчому шляху співставний за масштабом сплеск популярності та уваги до своєї персони, як Лесь Подерв'янський. Наприкінці 90-х "Гамлєт" і "Король Літр" однаково заходять і молодим, і сивим, освіченим і не дуже. Записанi на аудiокасетах, а згодом і на СD-дисках, вони кочують від хати до хати. Підлітків захоплює смачна лексична брутальність текстів. Літературно підготовлений читач шукає в них паралелі зі Франсуа Рабле чи Шарлем Бодлєром. Хоча, може, і не шукає. А просто регоче до сліз від такої несподіваної літературної провокації. Натури витончені кривлять носом і "фекають" на надмірність підзаборної лексики у текстах. Але і вони слухають. Бо, як не крути, але таке поєднання смислової та образної ємності з компактністю текстів – то геніально.
Подерв'янський у спілкуванні з пресою жартома каже, що в українській драматургії рівних йому шекспірів немає. Але визнавати й приймати масштаби своєї слави не поспішає. Каже, що мужик, який виграв у лотерею "Жигулі", вважає себе успішним, а Юлій Цезар усе життя заздрить успіхам Македонського і вважає себе невдахою. А отже, успіх – річ суб'єктивна.
Разом з тим на тлі шаленої популярності автор літературних хітів дає розлогі інтерв'ю пресі, в яких свідомо чи підсвідомо, але підкреслює, що він передусім художник.
Подерв'янський і живопис. Робота, яка не потребує вербалізації
Було б дивно, якби Лесь Подерв'янський (справжнє ім'я – Олександр) не став художником. Батько – художник, професор, член Спілки художників, мама – відома мистецтвознавиця. Дід також був художником. Попри такі "зв'язки", до Київського художнього інституту вступив із другої спроби. Щоб по-чесному. Після першого провалу рік займався з батьком, вдосконалював техніку. Його вчителями були Тетяна Яблонська, Микола Стороженко, Вілен Чеканюк. 
Фото: facebook.com/poderviansky
"Справжній художник відрізняється від несправжнього тим, що якщо він опиниться на безлюдному острові, де ніхто і ніяк його не побачить, він все одно буде малювати. А коли оцієї складової у тебе немає, то, можливо, тобі треба міняти професію", – казав він в інтерв'ю Сергію Рахманіну для радіо "Свобода".
Загалом, у розмовах із пресою Лесь Подерв'янський неодноразово казав, що саме картини – його робота й заробіток, а аж ніяк не літературна діяльність. Його роботи виставляються у Європі та США, звідки потрапляють у приватні колекції поціновувачів живопису. Саме так написана наприкінці 90-х років картина "Воїн, смерть і диявол" з виставки Art Expo-2020 у Нью-Йорку переїхала в квартиру Вуді Аллена. Не плутати з гравюрою "Лицар, смерть і диявол" Альбрехта Дюрера. Хоча Подерв'янський якось казав, що назви для картин – то лише данина традиції, але по суті вони абсолютно не потрібні. Власне, як і коментарі до вже написаних робіт чи пояснення захованих у них сенсів.
Картина "Воїн, смерть і диявол", 1999 рік. Джерело: podervyansky.blogspot.com
"Я принципово жодним чином не трактую свою творчість. На живопис потрібно дивитися! І спостерігати. Це як у ресторані – їжу потрібно їсти ротом. А живопис – це та сама їжа, тільки їсти її треба очима. Якщо ви почнете в ресторані багато говорити, то мало з’їсте. Живопис і література ніяк не перетинаються. Вони існують паралельно і апелюють до різних речей. Живопис – невербальне, література – вербальне мистецтво".
Подерв'янський і матюки. Як не втратити потужну сутність
У відкритих джерелах дуже багато розмірковувань і коментарів автора творів "Кaм’яний Довбой…б. П’єсa про Донa Жуaнa" та "Місце встрєчi iзмєнiть нiззя, бл…!" про застосування ненормативної лексики у житті та літературі. Звісно ж, його питають про це скрізь і завжди. Воно й не дивно. Та щоразу у відповідь звучить, що він не поділяє слова на "погані" та "хороші". Бо, наприклад, вважає дискусійним запитання, яке слово краще: "х*й" чи "смерть"?
Для нього табуйована лексика – органічна іі напрочуд емоційно ємна частина мови, а в деяких ситуаціях без неї взагалі не висловиш гранично точно думку чи почуття. Але треба зважати на нюанс. Застосування матюків – це теж майстерність: "Дуже часто люди застосовують його неадекватно – просто до слова, і від того він втрачає свою потужну сутність. Якщо він спльовується з рота, як насіння, це доволі огидно. Мати – це ємні слова, як кулі…"
Подерв'янський і Революції. Народ, коли допечуть, знімає чергових рагулів
З дружиною на Помаранчевому Майдані, фото: censor.net
Як казав один із його літературних героїв, "не вірю у силу слова я, а вірю в силу пі*дюлей".
Лесь Подерв'янський активно підтримав Помаранчеву революцію 2004 року, згодом пояснюючи в інтерв'ю "Цензору" свою позицію так: "можна було лишатися вдома і почуватися бидлом, а можна було вийти на вулицю й почуватися людиною гідною".
Згодом головним надбанням тієї Революції він називав десакралізацію влади і казав, що український народ, якщо його допечуть, зніме й наступних "рагулів".
Подерв'янський, 2005 рік: "Величезне надбання нашого свободолюбного, волелюбного народу саме в тому і полягає, що ніхто не дивиться тепер на начальників знизу вгору".
Подерв'янський, 2013 рік: "Кажуть, що є вибір: туди чи сюди. Начебто є перша причина, друга і навіть третя. Я впевнений, що ні х*я ніяких причин немає, і вибору теж немає, тому що коли у вас в одній руці морозиво, а в іншій – гівно, то ви все одно оберете морозиво. Ви знаєте, що морозиво набагато небезпечніше: воно холодне, від нього може бути ангіна, воно солодке, від нього може бути діабет. Але це все одно морозиво, а не гівно. У нас немає вибору, ми маємо бути в Європі. Треба усвідомлювати, що росія – абсолютно ворожа Україні країна".
Подерв'янський і політика. Великий шанс занудьгувати та спитися
Людина з такою популярністю та харизмою за законами українського політикуму вже давно мала б кудись балотуватися. Вміння створювати епатаж навколо себе у цій царині – додатковий бонус. Подейкують, що і Подерв'янський на пару з тележурналістом Миколою Вереснем хотіли колись податися в депутати, щоб "внести певну жвавість у середовище цих занудних придурків". Але відмовилися від таких планів з остраху, що їм буде нудно і вони зіп'ються. "Дві нормальні особи серед 450-ти – це все-таки дуже мало. Жодних шансів".
Ідею Володимира Зеленського балотуватися в президенти у 2019 році Подерв'янський, м'яко кажучи, не підтримав. Зеленського і 95-й квартал він назвав лайном, а його виборців – бидлом.
Подерв'янський і війна. Мерзотний сцикливий кацапський нацизм
Звісно, автор пророчої п’єси "Кацапи" не міг промовчати після подій 24 лютого, і дав велике інтерв'ю Айдеру Муждабаєву.
"Тут перекидуються такими звинуваченнями: кацапи кажуть, що ми нацисти, ми кажемо, що вони нацисти. І я подумав, що нам можна було б сформулювати їхню форму нацизму як сцикливий. У німців нацизм був чесним, вони не казали, що вони хороші, когось звільняють. Ми дамо вам всім п*ди, бо ви недолюди. Але ж кацапи так не кажуть. Вони кажуть, нас там немає, ми хороші, ми звільняємо… Вони, коли бомлять, вони звільняють. Це такий мерзотний сцикливий нацизм".
А тим часом вся українська армія цитує його "Кацапів": "Міша: – Скажи, Толя, за*бав ти меня, папа, сваімі ахвіцеpами, я на моpе їду купаться. Хочеш купаться? Толя: – Я стpілять хочу!"
Подерв'янський і Перемога. Весь світ дасть зрозуміти кацапу, що він вонюче гівно
У тому ж інтерв'ю Лесь сказав дуже серйозно: "Це буде інша країна. Але буде важко. Спочатку точно буде важко, тому що впаде економіка, впаде зарплата, впаде все на світі і всі муситимуть згуртуватися й допомагати один одному, багаті допомагати бідним… І ясно, що весь світ допомагатиме нам. Але легко не буде". І своєю згуртованістю сьогодні ми доводимо, що Митець правий. Але й ми готові.
Втім, будуть і приємні моменти. "Побачивши українця кацап буде дуже сильно кланятися, робити ку, оскільки в усьому світі йому дадуть зрозуміти, що він вонюче гівно. І це не може не тішити".
