Чингварні міста Фес

Місто Фес (або Фез) – третє за величиною місто Марокко, колишня столиця країни – засноване у 8 столітті і сьогодні є домом для понад одного мільйона мешканців.

Місто є типовим для арабського світу, зокрема його історична частина, яка називається Фес-ель-Балі, що майже не змінювалася століттями. Квартал Фес-ель-Балі розташований за високою стіною, де вузенькі алеї пронизують його вздовж і впоперек. Саме там сотні ремісників та купців щодня виставляють на показ свої товари: рибу, приправи, скрині, килими, музичні інструменти тощо. Місто Фес відоме своїми шкіряними виробами, більшість з яких надходить зі шкіряного ринку (сук). Сук є домівкою для трьох старовинних дубилень шкіри. Найбільша і найстаріша – Дубильня Шуара. Це квартал під відкритим небом, де виготовляються шкіряні вироби вже близько тисячі років.

Дубильні Феза виглядають наче палітра акварелей з безліччю кам’яних посудин, наповнених різноманітними рідинами та барвниками для обробки шкіри. Чоловіки, занурені по пояс у барвники, щодня працюють під пекучим сонцем та змочують шкуру в спеціальних урнах. Шкура корів, овець, кіз та верблюдів в майстерні перетворюється в якісний шкіряний виріб: сумку, куртку, взуття тощо. Все робиться в ручну і цей процес ледь змінився з часів середньовіччя. Саме тому квартали, де виготовляються шкіряні вироби популярні серед туристів.

В Дубильні Шуара шкуру спершу замочують в суміші з коров’ячої сечі, вапна, води та солі. Ця їдка речовина допомагає розм’якшити тверду шкіру, позбутися жиру, кусків м’яса та волосяного покриву. Після того, як заготовка перележала в суміші два-три дні, ремісники зішкрібають непотрібні волокна і жир, щоб приготувати шкуру до фарбування. Згодом її змочують в ще одному чані, наповненому сумішшю води та голуб’ячих екскрементів. Голуб’ячі екскременти містять аміак, який діє як пом’якшувач, що дозволяє шкурі в майбутньому абсорбувати фарбу. Ремісник впродовж трьох годин топчеться босими ногами по шкурі, щоб пом’якшити її.

Шкуру поміщають у фарбувальні ями. Майстри використовують лише рослинні барвники, зокрема квітку маку (червоний), індиго (синій), хну (помаранчевий), кедрове дерево (коричневий), м’яту (зелений) та шафран (жовтий). Інші матеріали, які використовують при фарбуванні містять гранатовий порошок, який втирають в шкіру, щоб вона була жовта, та оливкову олію, яка зробить її блискучою.

Після фарбування, шкіру сушать на сонці. Кінцеву заготовку продають іншим ремісникам, які виготовляють з неї відомі марокканські капці (так звані бабуші (від франц. babouche)), гаманці, сумки, візитниці, обкладинки до паспортів та інші шкіряні аксесуари. Багато з цих продуктів пізніше мандрує на європейський ринок.

За дубильнями найкраще спостерігати з навколишніх терас, де розташовані магазини зі шкіряними виробами. Достатньо відвідати крамницю і спитати у продавця про тур, і він виділить час, щоб показати та розповісти вам усі тонкощі цього процесу. Він також пропонуватиме вам листя свіжої м’яти, що вас менше дратував різкий сморід, який несеться з урн.

За матеріалами amusingplanet.com

Джерело: oleksynprannyk.com.ua