Пап-Джаз-Фест. Свято джазу і циганської культури

Дістатися до Ужгорода по закінченню літнього сезону може виявитися важкою справою, коли вже немає прямих рейсів з Києва, проте, як з’ясувалося, витрачені зусилля на дорогу туди були немарними, особливо коли в моєму розкладі була участь у щорічному фестивалі джазу Пап-Джаз-Фест.

Справи в Івано-Франківську дали мені гарний привід включити до розкладу відвідини чарівного міста на західному кордоні України зі Словаччиною. Прилетівши на захід від Києва суботнього вечора 10 листопада, я відзначив День ветеранів США  неквапливим сніданком у своєму готелі, перш ніж застрибнути до найнятого автомобіля для здійснення чотирьохгодинної подорожі на захід. Мій водій, Іван, випускник Івано-Франківського університету нафти і газу, ветеран нафтової промисловості, виявився також знавцем історії України, Західної України зокрема. Впродовж подорожі він прочитав цілу лекцію, в ході якої заразом перевірилися мої знання української мови. Я, звичайно, читав історію України та регіону, але ще багато чого дізнався завдяки цій подорожі.

Я ледве встиг зареєструватися у готелі, перш ніж Віллі Пап, організатор фестивалю, прийшов на зустріч зі мною. Віллі Пап є сином покійного Вілмоша Папа, знаменитого саксофоніста, громадського діяча, засновника фестивалю Пап-Джаз. Віллі грав на клавішних з кількома групами, які грали протягом вечора, він є вчителем багатьох молодих музикантів, які також грали на фестивалі, в тому числі свого сина, чия класна гра на саксофоні довела, що третє покоління сім’ї Пап готове зберігати джазовий авторитет сім’ї і в майбутньому.

15-й сезон цього високо шанованого циганського джазового фестивалю проходив у обласному палаці дитячої творчості “ПАДІЮН”, який, здається, зібрав 400-450 відвідувачів у пікові п’ять годин фестивалю. Я познайомився з чарівною дружиною і двома дочками Віллі Папа і отримав класне місце у 4-му ряду – чудове місце, щоб слухати музику і робити знімки виконавців (всі фото на цьому блозі – мої власні). Весь фестиваль демонструвався по місцевому телебаченню, включаючи привітання від Віллі, кількох місцевих чиновників і мене на честь відкриття фестивалю. Я був запрошений до слова через те, що Посольство США було в числі спонсорів фестивалю.

Віллі Пап і його син кожен грав з більш, ніж однією з семи груп, які виступали протягом вечора – від квартетів і квінтетів музикантів-ветеранів до двох груп молодих студентів. Другою студентською групою був квартет, який просто підірвав зал, заповнений не лише любителями музики, але й великою кількістю друзів і членів родин виконавців. Ужгородська циганська громада складала більшість аудиторії, багато з них були й серед виконавців. Один чудовий, не місцевий квартет з Донецька, мав нещастя виступати одразу після високо енергійного улюбленця публіки – молодого квартету, вийшовши на сцену в той час, як багато хто з шанувальників квартету ще перебували у холі.

Хедлайнером вечора був великий сурмач Майкл “Патчі” Стюарт, родом з Нового Орлеана, штат Луїзіана. Частина фінансової підтримки фестивалю від Посольства США полягала в тому, щоб привезти “Патчі” зі Штатів до Ужгорода, де він грав зі словацькою групою AMC Jazz Trio (клавішні, ударні та контрабас). Талановитий музикант ще зі шкільних років, Патчі зіграв і зробив свій перший професійний запис з групою LaBelle, разом вони виконали міжнародний хіт “Lady Marmalade”. З тих пір він грав з такими музикантами, як Квінсі Джонс, Ал Джарро, Девід Сенборн, Аніта Бейкер, Джордж Дюк, Бонні Райт, Рікі Лі Джонс, Соул II Соул, Маркус Міллер, Бейбіфейс, Дайана Росс і Уїтні Х’юстон. Союз Патча і AMC Trio подарував найбільш піднесені моменти вечора і привернув увагу багатьох інших музикантів фестивалю, які приєдналися до залу, щоб подивитися виступ.

Якби вечір складався тільки з виступу Патча і AMC Trio, це б уже коштувало чотирьох годин їзди від Івано-Франківська. Виступи кількох інших талановитих і цікавих груп залишили мені роздуми, як зробити так, аби потрапити на наступний сезон фестивалю.

Оригінал: usembassykyivukr.wordpress.com