Пропаганда гетеросексуалізму. Частина друга: Райдужна криза
(Першу частину читайте тут).
У радянські часи була така мила традиція - закопувати або замуровувати послання нащадкам. "Ми, комсомольці 30-х, крізь роки шлемо вам, щасливим мешканцям нового суспільства, наше комуністичне вітання!" Тоді у людей було майбутнє, до якого хотілося дожити і побачити. Зараз, якщо кому приходить в голову замурувати таку капсулу, в неї вкладається геть інший месседж: "Шановні нащадки! Ось ми - ваші предки. Ось наше життя: так ми вдягалися, так харчувалися, таку музику слухали, таке знімали кіно. Поставте все це у ваш музей, якщо у вас там є музеї".
Нам нема чого сказати нащадкам. Коли ми викопуємо з землі античні статуї, ми бачимо живі образи. Якщо в далекому майбутньому хтось розкопає наші сучасні галереї - що він побачить? Він не побачить нічого. Химерно фарбовані стіни, конструкції з велосипедів, безформенні брили - вони приймуть це за будівельне сміття, відкинуть в сторону, продовжуючи шукати образи, до яких тягнулися митці нашої епохи, і не знайдуть. Сучасна європейська цивілізація ніби втратила ідеал, втратила бажане майбутнє, залишилося тільки сите, веселе, загалом непогане теперішнє. "Шановні нащадки, сподіваємося, у вас там не гірше".
В найзабезпеченіших країнах люди перестали народжувати дітей. Найнижчий рівень - в Японії, Австрії, Німеччині. А діти, між іншим, - це єдиний наочний доказ безсмертя. Єдиний матеріальне підтвердження, - якщо не ви, то ваш унікальний генокод продовжиться кудись туди, в темряву прийдешніх століть. Через багато років хтось із вашим обличчям, вашими очима дивитиметься на те, що ви собі зараз і не уявляєте. Але розвинене суспільство не хоче в майбутнє, йому і тут добре.
Що б там не казали травмовані марксизмом і теорією Енгельса соціологи, єдина функція шлюбу та сім'ї - народження та виховання нових поколінь. Решта функцій лише супроводжують цю основну. Сім'я видозмінюється, набуває різних форм, але завдання її завжди одне - народжувати, виховувати, ставити на ноги, відпускати у велику дорогу. Якщо ж імпульс до народження зник, якщо майбутнє закінчилося на нас, то сенс сім'ї зникає. Вона починає заважати. Взагалі стає незрозуміло, навіщо люди навішують на себе цей тягар, якщо можна жити вільно, "самореалізовуватися", насолоджуватися життям. "Склянка води"? Та не смішіть.
Криза сім'ї почалася не з гей-шлюбів, і не з занепаду релігії. Криза почалася, коли, обираючи дружину, чоловік перестав шукати “матір своїх дітей”, а почав обирати “супутницю життя”, тобто людину, з якою особисто йому буде комфортно. Легалізація гей-шлюбів - лише симптом. Якщо сім'я - це тільки економічні відносини, то яка різниця, будуть геї одружуватися чи не будуть? Хіба шкода, щоб вони мали право наслідувати майно один одного?
Але люди, які виступають проти гей-шлюбів, відчувають, що мова не тільки про майно. Йдеться про те, що мутує основа основ суспільства, елемент, з якого все складене. Ніби організм стає толерантним до ракових клітин. Якщо за сім'єю по дефолту не передбачається репродуктивна функція, то який в ній взагалі сенс? Що характерно - навіть у гомоеротичній давній Греції шлюб укладався лише між чоловіком та жінкою, бо іншим шляхом діти не робляться.
Статистика: у Нідерландах в 2011 році відзначали десятиріччя легалізації одностатевих шлюбів, це найперша країна, яка їх впровадила. Гетеросексуальних шлюбів на даний момент там реєструється 97-98%, тобто весь світовий гай-вай щодо шлюбного рівноправ'я іде навколо 2-3%. Лише 10-20% одностатевих пар реєструють свої відносини, тоді як для гетеросексуальних норма - 80%. Розумієте? Геям шлюб, по суті, не потрібен. "Гірше шлюбу може бути тільки розлучення".
Здавалося б - 2-3%, про що мова! На здоров'я, одружуйтеся та мучтеся, як усі. Але ні. Легалізація - це поштовх, від якого починаються оті "партнер А" та "партнер Б" замість матері та батька. Початок кінця.
Усереднений спосіб життя геїв - це щось протилежне сімейним цінностям, зате повністю вкладене в загальні сучасні тенденції. Саме тому вони йдуть в їх авангарді, саме тому навколо їх точиться стільки дискусій. Власне, вони не винні - якби наше суспільство не було таки темним, і не гнобило людей із іншою орієнтацією, прапором виродження був би хтось інший.
Мені дивно чути, що лише у 20-му сторіччі сталася "революція", і сексуальність була звільнена з вікових кайданів. Навіть не чіпаючи нав'язлий в зубах приклад Давнього Риму часів занепаду, краще нагадаю про 18-е сторіччя у Франції, яке подарувало людству мемуари Казанови, образи розпусних аристократів в пудрених перуках, атмосферу пишного багатства та надзвичайно легких нравів. Тоді існувала ціла субкультура "лібертінців", яка складалася з аристократів та їх наближених, вони практикували сексуальну свободу і експерименти. Цю “епоху рококо” історики ще називають “сторіччям жінок”, бо тоді жінки вийшли на перші ролі в суспільстві – вони керували державами, їх смак задавав тон в мистецтві, архітектурі та моді. Феміністки торжествували - чоловіки відійшли на другий план, навіть зовнішньо втративши маскулінність. Образ чоловіка став витончений та жіночний. Символом “рококо” став “Оленячий парк” - маєток, побудований біля Версалю за наказом маркізи де Помпадур, офіційної коханки Людовіка ХV. У цей маєток вона постачала лінивому та ласому задоволень королю коханок неофіційних, ревно слідкуючи, щоб жодна з них не могла посунути її від керма держави. Розпуста як офіційна політика.
Ще маркіза подарувала людству знамениту фразу: “Після нас – хоч потоп”. А те, що потоп незабаром гряне, вони відчували нутрощами. Вже наступна офіційна коханка короля, колишня повія мадам Дюбаррі була страчена під час Французської революції.
P.S.
Я не мораліст. Не закликаю відрощувати бороду, засновувати фермерські господарства, плодити дітей десятками. Як і всі, я - продукт нашого віку, мені подобається свобода і задоволення. Я не вважаю, що незабаром нас всіх переріжуть мусульмани - якщо мої прогнози правильні, Європі ще жити і жити. З рештою, її неминучу смерть пророкують так давно, що вже й не віриться. Я думаю, перш ніж настане кінець, буде не одне відродження, історія ж бо рухається маятником. Просто мені здається, що деякі люди, розхитуючи деякі тенденції, не до кінця розуміють всієї картини, при цьому будучи певні, що сприяють прогресу та розвитку. Всі, з ким мені довелося сперечатися про роль сім'ї, всі, хто вважав, що її відмирання - неминуча ознака прогресу, мали одну спільну рису - у жодного з них не було дітей.
ЛГБТ-пропаганда, як і всяка пропаганда, міцно бреше: гомосексуалісти - не та публіка, щоб варто було занадто перейматися їх проблемами. Але й травити їх у повсякденному житті - жорстоко і безсенсово. Окрема розмова про ЛГБТ-активістів. Так сталося, що відстоюючи своє рівноправ'я, кожен з них тягне за собою на додачу такий возик всілякої політичної гидоти та брехні (наприклад, брехні про терпимість і толерантність, якою насправді ця тусовка геть не відзначається), яку ігнорувати не можна.
Оригінал: reznichenko-d.livejournal.com
