"Страх перед “расистською” Україною - сам по собі ксенофобський"
Власну позицію щодо бойкоту України він виклав своєму блозі на blogs.telegraph.co.uk:
"Іронія кампанії за бойкот Євро-2012 в Україні набула таких обсягів, що її важко підрахувати.
Це лобі, яке представляє себе як антирасистське, яке, мовляв, хоче лише захистити англійських футболістів і фанатів він расистських нападок в Україні. Однак, водночас воно зображує цю східноєвропейську країну як дивацьке лігво відсталостей.
Це рух, який публічно виступає проти виявів расизму. Водночас, його представники ставляться до України подібно до вікторіанських колоністів, які прибули в Африканську глибинку та з сум’яттям витріщалися на її тубільців, що розмовляли дивними мовами.
Ця кампанія з бойкоту підтверджує, що нинішній антирасизм – за іронією всіх іроній – більше полягає у вираженні зверхності над неосвіченими народами, ніж у забезпеченні власне рівності.
Під банером "антирасизму" чиняться деякі навдивовижу широкі узагальнення про Україну - тими, хто вважає, що футбольним фанам слід триматися подалі від Євро-2012, яке відбудеться там наступного місяця.
Виявляється, расизм в Україні – "ендемічна соціальна проблема", а країна "сумно відома своїми екстремістськими молокососами", – пише таблоїд The Sun. Якщо вірити The Sun, пристойним британцям невдовзі, можливо, доведеться перевоювати Другу Світову війну на українських стадіонах. Виявляється, "неонацистькі парамілітаристи тренують бандитів у єдиноборствах без зброї, ножових боях та використанні гвинтівок і пістолетів", з метою "посіяти спустошення" під час Євро-2012.
Репортаж The Sun супроводжувався фотографією чотирьох доволі сумних українців у лісі, вдягнених у псевдовійськову форму. Четверо пацанів не роблять Четвертого Райху.
Коли родина чорношкірого англійського гравця Тео Волкотта сказала, що вони не приїдуть на Євро-2012 через страх расистського нападу, британські ЗМІ впали в анитукраїнську істерію.
Поза всяким сумнівом, в Україні – як і в кожній іншій країні у світі – є злісні расисти. Але британські ЗМІ постійно зображують цілу націю як вигрібну яму ксенофобії.
"Нацистське кодло чекає на англійських фанів", – істерично стверджує інша газета, ще раз повідомляючи нам, що расизм в Україні "ендемічний".
Британське МЗС випустило твердження, яке зазвичай воно робить тільки для неєвропейських країн, просячи туристів "азіатського чи афро-карибського походжянне" бути "особливо обережними".
Колишній гравець "Арсеналу" Сол Кемпбел довів цей страх дивної України до логічного завершення, застерігши англійських фанів не їхати на Євро-2012, бо "ви можете повернутися в труні". Він каже, що Україні нізащо не слід було давати право на проведення Євро-2012, оскільки якщо ви – расистська країна, то "ви не заслуговуєте на такі престижні турніри".
Коротше, турніри слід проводити лише в цивілізованих країнах – можливо, тут в Англії – а не в в цих колишніх радянських утвореннях, де люди дурні й упереджені, і перебувають за одну зігу від відродження фашизму.
ЗМІ кажуть нам, що деякі українські футбольні фанати вважають чорних гравців "дикунами", і я впевнений, що так воно і є. Але в онлайн-дискусіях ми самі часто ставимося до українців як до "дикунів", які живуть у "дуже відсталій країні".
В істерії щодо звичаїв в Україні ми насправді спостерігаємо власне упередження щодо дивних східноєвропейців, замасковане під просвітницький антирасизм.
Якщо тупо, коли невеличка купка українських футбольних фанів шикає на чорних і азіатів, то так само тупо, коли британські ЗМІ шикають на всю Україну. А насправді, спроби продемонструвати свої антирасистські грамоти, будучи відверто ксенофобськими щодо начебто расистських "людей зі сходу" – це найдурніша позиція, яка лише можлива".
Оригінал: blogs.telegraph.co.uk, Переклад: Артем Чапай, infocorn.org.ua
