Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Чому робоча людина зневажає еліти

Чому робоча людина зневажає еліти
Крістін Лагард. Фото: flickr.com
Щоденна британська газета The Guardian 3 червня публікує статтю Ніка Коена про кризу в єврозоні та європейську еліту, яка заявляє про боротьбу із кризою, а сама не платить податків.

Європейська криза в такій же мірі політична, як і економічна. Вона піднімає фундаментальні демократичні питання. За яким законом ви керуєте нами? Як ми можемо контролювати вас, поки ви при владі, і як ми можемо усунути вас, якщо ваше правління нам не подобається? Минулого тижня Майкл Ігнатьєфф, колишній оглядач цієї газети і колишній лідер канадської Ліберальної партії, приїхав до Лондона з країни, де політики можуть говорити виборцям, що вони мають достатньо обмежені повноваження, щоб вирішувати їх проблеми й поглянув на Європу із жахом. "Що", запитав він, "думає собі простий робочий в грецькому Піреї про Крістін Лагард?"

Питання знайшло свою відповідь трохи згодом. Пані Лагард розповіла грецьким батькам, які нічим не гребують, щоб знайти їжу для своїх сімей, що у неї більше співчуття до дітей субтропічної Африки. Не обтяжуючи себе незграбними думками, що страждання це боротьба, в якій бідних можна використати як зброю проти ще бідніших, керуючий директор Міжнародного валютного фонду додала: "Я думаю, вони також повинні допомогти собі самі. Через сплату своїх податків". Усвідомлення того, що вона сама не платить податки зовсім її не стримало.

Першосортні журналісти і, природно, дипломати обурені наступними грецькими звинуваченнями в лицемірстві. Світ сприйняв надто щедрі пропозиції Віденської конвенції 1961 року, які звільнили "дипломатичних працівників" від сплати податків протягом більш ніж 60 років. У кожному разі, додали вони, звільнення від податків будь-яких посадових осіб МВФ та інших дипломатів не має нічого спільного з проблемами єврозони. Вони забули, що пільги, які ніхто не помічає, в звичайні часи можуть в умовах кризи стати нестерпними, як податкові пільги аристократів і духовенства стали для французьких революціонерів 1789 року. У часи кризи, еліта повинна переконати маси, що є приблизна рівність у жертовності – це об’єднує маси і еліту – або ризикує втратити легітимність.

Британські консерватори давно вже мали б це знати. Якщо вони зазнають поразки на наступних виборах, історики зможуть сказати, що падіння їх влади почалося 21 березня 2012 року, коли Джордж Осборн запровадив зниження податків для надбагатих. Торі можуть стверджувати, що рішення залишати багатим більше грошей сприятиме зростанню, хоча є дуже мало доказів цього сьогодні. Вони можуть сказати, що 50% ставка податку стимулює лише ухилення від сплати податків. Але, щоб вони не говорили, ніхто їх не слухає. Надаючи переваги багатим, коаліція пройшла шлях від національного уряду до закритого товариства хлопців за інтересами, що піклуються лише про свої власні. Із моменту коли Осборн закінчив свою бюджетну промову, "ми" перестали "бути разом".

"Боже, допоможи мені, я бачу лише певну змову багатіїв, що дбають про свої власні закупівлі, що прикриваються ім'ям та заслугами Співдружності", писав Томас Мор в своїй "Утопії" 1516 року. Багато з тих хто проголосували за "комфорт" міністрів тепер дивляться на коаліцію і бачать те ж саме.

Принаймні, депутати зберігають за собою право висловити недовіру діяльності Осборна. Крім того, Девід Кемерон може звільнити його з казначейства або виборці можуть викинути всю коаліцію на наступних виборах. Деякі демократичні дії все ж залишаються можливими, незважаючи на всі обмеження, що встановлені правилами глобалізації, діями договорів і ринків облігацій.

В єврозоні немає "нас", тих, що здатні здійснювати контроль. Відсутність "демосу", законного політичного співтовариства, що в змозі діяти колективно, пояснює, чому найбагатший, найосвіченіший регіон планети паралізований - на неприкрите здивування решти світу. Стіни в'язниці, в якій ув'язнена Південна Європа та Ірландія були описані неодноразово. Національні уряди більше не можуть наказувати центральним банкам друкувати гроші, щоб погасити борги. Вони не мають ніякого контролю над встановленням процентних ставок або обмінних курсів. Їхні валюти зафіксовані ніби в золотому стандарті, їх курси встановлені на постійному неконкурентному рівні по відношенню до Німеччини. Рішення приймаються МВФ, Брюсселем та Німеччиною, а не власними виборцями. Як відомо, влада втратила можливості національного контролю.

Відповідь європейської еліти продовжує породжувати недовіру: "Я можу сказати, що ліки починають працювати", оголосив Жозе Мануель Баррозу, президент Європейської Комісії минулого місяця, в той час як безробіття серед молоді в Іспанії сягнуло 50%, а грецька та іспанська банківські системи вперто рухаються в напрямку катастрофи.

Ліві Євросоюзу атакують Баррозу і йому подібних за їх самовдоволення і черствість, на що вони повністю заслуговують. Але всі варіанти лівих зводяться до запровадження нових порятунків півдня Німеччиною, Нідерландами і Фінляндією. Або північ приймає інфляцію, яка виникне через дії Європейського центрального банку, що став кредитором останньої інстанції або північ передасть частину податкових надходжень на південь.

Німецьке суспільство лютує. Видавці кинулися видавати книги із назвами, які все пояснюють, такими як "Врятуйте наші гроші!" і "Незаконність порятунку євро". Робочий в Дюссельдорфі не страждає від надмірного егоїзму, не більше, ніж робочий в Піреї, який прагне отримати його гроші. Він також може задати жорсткі демократичні питання. Наскільки далеко можуть зайти північні європейські уряди в наданні Брюсселю своїх бюджетних повноважень, перш ніж втратиться зв'язок між оподаткуванням та представництвом? Рауль Рупарел, із скептичного аналітичного центру Відкрита Європа, розповів мені, що якби нове європейське казначейство складалося із представників національних урядів, воно б мало демократичну легітимність, але неодмінно б потрапило в тупик, який існує сьогодні між північчю і півднем. Ним би керували чиновники, які могли б відправити південній Європі допомогою,яку вона потребує. Але в такому випадку воно не буде мати виборчого мандату.

Говорячи про Утопію, Іммануїл Кант уявляв собі в 1795 році світ республік, які проживають у вічному мирі. Він не був повністю ідеалістичним. Протягом десятиліть Європейський Союз виконував пророкування наступників Канта, що вільні, демократичні країни можуть жити у гармонійній співпраці. Однак ЄС перетворився на щось, чого Кант не міг собі уявити. Це не є держава, що має джерелом  своєї легітимності лояльність своїх громадян, і навіть не вільна асоціація суверенних республік, це - щось середнє між ними.

Майкл Ігнатьєфф стурбований тим, що, якщо кульгаючий колосс впаде, це знову дозволить націоналістичним та фашистським силам піднятися. Це зрозумілий страх, як показують останні європейські вибори. Але я турбуюся більше тим, що станеться, якщо євро залишиться і європейці зрозуміють, що їхні вибори це - фікція, їхні голоси нічого не значать, а рішення, які впливають на їхнє життя, приймаються в зовсім іншому місці.

Оригінал: The Guardian

Переклад: iPress.ua

Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер