RSS
МЕДІА.ГОЛОВНЕ

Медведчуківський дизель для українських солдатів

Номінальний власник дизельного трубопроводу з Росії в Україну виявився пов’язаним через Німеччину з українським кумом Путіна
Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
Медведчуківський дизель для українських солдатів Фото: konotop5.com

Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

Днями Міністерство оборони повідомило про економію 170 мільйонів гривень  "порівняно з ринковими цінами" на поставці дизпалива фірмою "ПрикарпатЗахідтранс".

minoborony-pro-pochatok-12-veresnya

Ми, звісно, вирішили щиро привітати армію із цим здобутком, однак у процесі дослідження теми, виявили два нюанси. Перший стосується продавця палива, другий – ціни.

Кожен може особисто вирішити, наскільки переможна ця перемога. Ми дамо лише факти, тим паче, що їх є немало. Отож.

Міноборони у липні оголосило закупівлю 28 400 тис тонн дизельного палива на 399,83 млн грн. по переговорній процедурі. На жаль, у "Прозорро" не було оприлюднено обґрунтування вибору саме такої процедури, але відомо чому обрали саме "ПрикарпатЗахідтранс" – бо він єдиний зголосився на переговори. Так ця фірма 1 вересня і отримала підряд.

Все це відбувалось на фоні чуток з волонтерського середовища про #зраду – нібито у вояків скінчився дизель. Це було нібито пов’язано з тим, що зірвав поставки генеральний постачальник палива ТОВ "Трейд-коммодіті", з яким Міністерство оборони на відкритих торгах у травні уклало угоду вартістю 1,25 млрд грн.


Фото: Наші гроші

Ця фірма відразу викликала у фахівців скепсис через свою, скажімо так, маловідомість на ринку та мізерний статутний капітал. І "Трейд коммодіті" не підвело гірших сподівань, влаштувавши певний кавардак. Ось історія "Дзеркала тижня" про те, як фірма домовлялась з Міноборони про підвищення тендерних цін на підставі довідок "Держзовнішінформу", а потім чекала підйому ринкових цін для отримання необхідної "дельти" і лише тоді починала поставки.

Але давайте відмотаємо трохи назад і побачимо – закупівля у "ПрикарпатЗахідтрансу" взагалі жодним чином і ніяк не була пов’язана з нагальною необхідністю заткнути діру у паливному балансі.

Справа в тім, що це не Міноборони захотіло купити дизель саме у цієї фірми. А це бізнесмени прийшли до армії з комерційною пропозицією.

3 червня, лише через тиждень після того, як військові тиловики за результатами тендеру найняли "Трейд коммодіті" на поставки палива на 1,25 млрд грн., до Міноборони надійшов лист від "ПрикарпатЗахідтрансу" з пропозицією купити дизелю на 400 мільйонів по 13 500 грн за тонну.

Тоді нормальний дизель Євро-4 котирувався приблизно на 20% дорожче, відтак можна зрозуміти міністра Степана Полторака, який невідкладно сигналізував у Кабмін про можливість скупитись "значно нижче ринкових цін".

Документ: Наші гроші

Однак була велика заковика. "Прикарпатський" дизель був марки Євро-2 та 3. А нові "Спартани" вже їздять лише на Євро-4 та 5. Однак радянська техніка і не таке їла. Тому військові зовсім не проти купити дешево поганого, якщо на те буде дозвіл уряду на виключення у техрегламенті , який прямо забороняє використання в Україні дизелю Євро-2.

І прем’єр-міністр Володимир Гройсман зробив свою справу, підписавши необхідні Полтораку зміни 1 липня.


Документ: Наші гроші

Після цього вже був офіційно запущений маховик переговорної процедури.

19 липня Міноборони опублікувало у "Прозорро" оголошення про плановану закупівлю. Але очікувана вартість палива трохи змінилась. Ну як трохи… З 13 500 грн/т, про які Полторак сигналізував Гройсману, ціна підросла до 14 079 грн/т. Ми не будемо стверджувати, що ці 579 грн різниці мали когось стимулювати. Але коли мова йде про закупівлю 28 400 тонн, то калькулятор каже, що ця невеличка різниця у підсумку виливається у цілком пристойні 16 млн грн. Це майже як три квартири Лещенка.

Проте не будемо зрадофілити на таких копійках. Підемо далі.

Військові не збирались довго відтягувати контракт і вже 28 липня почали тендерну процедуру з "ПрикарпатЗахідтрансом".

Однак у комбінацію близьких президенту України Петру Порошенку людей – міністра Полторака і прем’єра Гройсмана – втрутилась Державна фіскальна служба Роман Насіров, який точно не є слугою одного лише головнокомандуючого.

Насіров надіслав до Міноборони листа, про зміст якого дізналось видання "Oilnews". Нібито у фіскалів виявились претензії до митного оформлення цього палива (воно ж справді старовинне), тому військовим запропонували перевести дихання до вирішення питань з розмитненням та власністю дизелю.


Документ: Наші гроші

Дихання переводили місяць. Цього разу ціна палива не зросла, але закупівля якимись домовленостями була розблокована і пішла у свою фінальну стадію – 22 серпня "ПрикарпатЗахітранс" офіційно акцептували, 1 вересня уклали остаточну угоду і пішло відвантаження дизелю військовим.

Однак виявлена фіскалами проблема насправді нікуди не поділась. За досить абстрактними формулюваннями про проблеми з розмитненням і власністю дизелю крилось набагато глибше питання до військових: "А ви взагалі розумієте у кого скуповуєтесь?"

Паливо "ПрикарпадЗахітрансу" було таким застарілим, бо воно було злите з магістральних трубопроводів, по яким через територію України до Європи ще з радянських часів йшли нафтопродукти з Росії та Білорусі. А належав трубопровід материнській фірмі "ПрикарпадЗахітрансу" – державному російському оператору нафтопроводів "Транснефть".

Після нападу Путіна у 2014 році прокачка зупинилась, коли у трубопроводі було саме оте Євро-2. Наші спецслужби тоді відрапортували, що відібрали у росіян контроль над трубопроводом. В умовах військового конфлікту з країною-агресором це виглядало перемогою.


Фото: Наші гроші

Однак в умовах гібридної війни перемога вийшла така сама. Вже у 2016 році з’ясувалось, що трубопроводи так і залишились у "ПрикарпатЗахідтрансу".

Також все очевиднішим було бажання президентського оточення не розривати стосунків з агресорами в енергетичному секторі. І у 2016 році "ПрикарпатЗахідтранс" вирішив, що знову може качати російський дизель по Україні.

Разом з тим росіяни у відповідності до світового тренду на екологічність покращили свій дизель. Тому старе Євро-2 з українських труб треба було кудись подіти, аби воно не змішалось з новим Євро-4 та 5. На землю злити таку купу грошей – безглуздо та й небезпечно. Продавати в роздріб колгоспникам, чиї трактори теж без проблем поглинуть стару горючку – довго. Ось так і вийшло, що фірма звернулась до українського Міноборони.

А тепер поставте себе на місце військових, які знаходяться хоча й і гібридному стані "антитерористичної операції", але все-таки вони знають від яких "ихтамнетов" на Донбасі загинули тисячі українців.

А тепер розглянемо наш "ПрикарпадЗахідтранс".

Він є дочірнім підприємством дочірнім підприємством Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів. До 2015 року це товариство належало "Транснефти" – російському державному оператору нафтопроводів. А потім трапилось те, що зробила купа інших російських компаній в Україні (наприклад "Лукойл") – вони змінили власників. "Транснефть" повідомила, що «продала» свою українську дочірку швейцарській фірмі "International Trading Partners AG", чиїм номінальним бенефіціаром вказано німця Анатолія Шефера.

Формально цей "продаж" міг дозволити не особливо вибагливим та проникливим чиновникам мати справу з "ПрикарпатЗахідтрансом". Але "руського міра" там було хоч відбавляй.

Анатолій Шефер раніше входив до складу засновників ПП "Львівтрейдсервіс", вказуючи свою німецьку адресу: вулиця Форстхоф, 6 у містечку Кірторф.


Документ: Наші гроші

Насправді, це навіть не містечко, а невеличке селище на кількадесят будинків далеко від великих міст. Гугл навіть не робив там вуличну зйомку, а лише з космосу:


Документ: Наші гроші

Ось і підтвердження з німецьких джерел, що Шефер справді там живе:


Документ: Наші гроші

А тепер –  дані з українського реєстру ЄДРЮО.

За цією ж адресою Форстхоф, 6 також зареєстрований такий собі Андрій Полянський. Ось актуальні дані про нього як співзасновника буковинського ПП "Анубіс+":


Документ: Наші гроші

У Полянського в Україні в різний час були частки ще у кількох фірмах у прикордонних регіонах, у тому числі пов’язаних з транспортними перевезеннями. Однак найбільш яскравою виглядає його директорська посада у фірмі "Керамбуд".


Документ: Наші гроші

"Керамбуд" належить Богдану Козаку і Сергію Медведчуку, брату того самого Віктора Медведчука, який нині намагається бути посередником  між Петром Порошенком і своїм кумом Володимиром Путіним.

За те посередництво вже говорилось не раз, тому не будемо повторювати відоме. Але акцентуємо на не дуже засвіченому факті.

Ні Медведчук, ні його брат ніколи публічно не світились як симпатики Порошенка. Такий собі нейтрально-позитивний контекст для вирішення робочих питань по обміну заручниками та політкоректних теревенів у Мінську.

А ось Богдан Козак у 2014 році виявився ініціатором створення Блоку Петра Порошенка у Львівській облраді, вже наступного року балотувався до цього органу саме від БПП.


Фото: Наші гроші

Тобто маємо повноцінний зв’язок між політичною силою Порошенка і угрупуванням Медведчуків через фірму "Керамбуд". А через німецьке кубельце у Кірторфі  маємо зв’язок ланцюжок слідів від російського дизпалива до оточення українського кума Путіна (ось підбірка інших зв’язків).

І тепер під цим кутом давайте поглянемо на історію контракту Міноборони і "Прикарпатзахідтрансу" ціною 400 млн грн.

Новий фаворит державних тендерів часів Порошенка "Трейд коммодіті" наприкінці травня отримує мільярдний підряд Міноборони. У ці ж дні до Міноборони звертається "Прикарпатзахідтранс" з паливом на чверть дешевше. Полторак і Гройсман забезпечують зелений коридор російському паливу від медведчуківців. Трохи палиць в колеса поставляв непорошенківець Насіров, але під соусом затяжних торгів з "Трейд коммодіті" армія все-таки купила російське.

І ось звертаємось до вас, читачі. Ви б купили у медведчуківців дизель по 14 079 грн за тонну чи сказали б "беру по тищі гривень за тонну, або зливай на землю і плати штраф екологам?"

Якби ви взяли всю партію по 1 000 гривень, то заплатили б не 400, а 28 мільйонів і беззаперечно зекономили б бюджету третину мільярда.

А оті 170 млн грн. економії, якими хизувалось Міноборони – це ніщо інше, ніж маніпуляція. Військові її порахували так: визначена ще в липні тендерна ціна – 14 079 грн/т, а у середині вересня через падіння гривні ринкові ціни виросли аж за 20 000 грн/т.

Насправді у липні, коли і визначалась закупівель ціна, дизпаливо набагато кращої якості котирувалось до 16 500 грн/т. А ринку такого лайна як Євро-2 в Україні взагалі не існує саме через заборону його використання. Тому можна припустити, що закупівля поганого дизелю дешевше на 2,5 тисячі гривень зекономила б військовим 70 мільйонів. А це далеко не та третина мільярда, яку український читач міг би віджати з медведчуківців твердою рукою.

Повторимо. Медведчуківці самі прийшли до Міноборони з пропозицією купити дизель, який їм все одно куди, але треба було дівати. А тепер перечитаємо визначення ціни на початку статті.

Юрій Ніколов для "Наші гроші"

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

20 09 2016 09:33
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ
TrendStat