Шведська модель економічного відновлення
Серед всіх похмурих економічних новин з Європи, варто відзначити, що є й історії успіху. Ну, звичайно, ви скажете – Німеччина. Окей. Але є й ще один помітний кандидат, і він може здатися дивним – Швеція. Для багатьох американців Швеція – неефективна держава загальної благодаті. Але реальність і стереотипи не співпадають.
Подивіться на історію.
Зростання рівня зайнятості в Швеції (у відсотках) дорівнює рівню Німеччини з 2006 року. Сьогоднішній рівень безробіття в 7,5% є низьким для країн з розвиненою економікою, інфляція в середньому близько 2%, економічне зростання за останні п'ять років трохи перевищує рівень Німеччини, а частка державного боргу в структурі економіки нижча, ніж у Німеччині.
Швеція зазнала власної економічної кризи в 1992 році – і відповідь цієї країни потішить і водночас занепокоїть американських лібералів і консерваторів.
Консерваторів порадує те, що багато із посткризових заходів Швеції співпадають з їхніми канонами. Прибуткова база оподаткування була розширена і податкові ставки були різко скорочені. (У 1996 році середня гранична ставка – ставка оподаткування найменших доходів – становила 46%, в 2010 році – вже 33%). Витрати були скорочені на пенсії по старості, допомогу по догляду за дітьми, допомогу по безробіттю та житлові субсидії. Контроль профспілок над рівнем заробітної плати був обмежений. Багато ринків (банківський, повітряного транспорту, телекомунікацій, виробництва електроенергії) були розрегульовані. Низька інфляція і збалансований бюджет отримали розуміння і широку підтримку.
З іншого боку, лібералам теж сподобаються шведські рецепти. Хоча країна урізала соціальні допомоги, навряд чи вона відмовилася від держави загального добробуту. Загальні державні витрати, як і раніше, становлять близько 50% економіки (ВВП), що набагато вище, ніж в Сполучених Штатах, де зазвичай співвідношення становить близько 35%. Для зниження ставок прибуткового податку, уряд збільшив інші податки. Податки на бензин і сигарети були збільшені, а також податки на дивіденди і приріст капіталу, що спрямовані проти багатіїв. У підсумку, скорочення дефіциту бюджету сягнуло аж 12% ВВП з 1991 по 1998 рік. Лише більше третини цієї суми принесли доходи від зростання оподаткування.
Андерс Борг. Фото: flickr.com
Андерс Борг, міністр фінансів Швеції стверджує, що можливо проводити консервативну економічну та ліберальну соціальну політики водночас. Мета зрозуміла: винагороджувати працю за рахунок скорочення ставок податку на прибуток, змушувати людей звертатися на ринок праці через скорочення деяких державних допомог, а також підвищувати продуктивність за рахунок збільшення конкуренції. Ефективність праці і "реальна" (післяінфляційна) заробітна плата помітно зросли. Тим не менш, це не призвело до збільшення у Швеції економічної нерівності, як у більшості розвинених країн.
Чи можна шведську модель застосовувати в інших країнах? За словами Борга, це потребує широкого політичного консенсусу. Хоча скороченню витрат "надається перевавага порівняно із підвищенням податків", скорочення дефіциту бюджету повинне спиратися на обидва заходи. Він також стверджує, що Швеція була набагато більш успішною, ніж Сполучені Штати у боротьбі з витратами на охорону здоров'я. Ще зовсім недавно, в 1980 році, видатки на охорону здоров'я в обох країнах – у вигляді частки від ВВП – були приблизно однаковими. Зараз витрати Швеції становлять приблизно половину від рівня США. Серед іншого, він сказав, що Швеція спиралася на більш високі доплати пацієнтів, щоб заохочувати людей не зловживати медичними послугами.
На жаль, в одному вирішальному аспекті шведський досвід не можна повторити. На початку 1990-х років інша частина світової економіки була відносно здорова. Швеція змогла компенсувати депресивні ефекти своєї внутрішньої політики, експортуючи більше – через проведення величезної девальвації своєї валюти, крони. Девальвація зробила місцевий експорт більш конкурентноспроможним.
"Вони опустили [крону] приблизно на 25%, і це спричинило експортний бум, – говорить Десмонд Лахман, колишній топ-економіст Міжнародного валютного фонду, який вивчав шведську кризу. – Це дозволило їм зробити масове переналаштування [бюджету], не піддаючи економіку глибокій рецесії".
Жорсткі економічні дії більш терпимі, якщо тільки одна або декілька країн вдаються до них, і коли девальвація може стимулювати експорт. В Європі жодної з цих умов на даний час немає. Багато країн – Греція, Ірландія, Португалія, Іспанія та Італія – прийняли політику жорсткої економії. І всі основні країни-боржники використовують євро, що робить неможливим для будь-кого вдаватися до односторонньої девальвації. Удача Швеції у тому, що її криза трапилась два десятиліття тому.
Оригінал статті: The Swedish model for economic recovery
