Сирія: чому Росія змінила свою тактику
Російські представники вже в понеділок змінили свої висловлювання щодо подій в Хула, де, за оцінками ООН, в результаті бомбардування урядовими силами в минулу п'ятницю, загинули 116 мирних жителів, включно з десятками дітей. Росіяни заявляли, що обставини подій були "малоз’ясованими", що супротивники режиму несуть велику частину провини за те, що сталося, та що опозиція Росії до зміни режиму залишається непохитною.
Але нікуди не дітися від того факту, що одностайна заява ООН демонструє собою прогалини в дипломатичному захисті Москви, побудованому навколо сирійського режиму. І можна припустити з великою часткою імовірності, що президент Росії Володимир Путін особисто приймав рішення.
У той час як, за даними ООН, кількість загиблих у Сирії перевищила 10 тисяч осіб, а миротворчі місії ООН Кофі Аннана продовжують зазнавати невдач, Росія продовжує підтримку позицій режиму, покладаючи на терористів і релігійних екстремістів відповідальність за провокування насильства. Тепер, погодившись із позиціями США і Великобританії, що Асад є порушником міжнародного права через своє "надмірне застосування сили", Москва здійснила як конкретний, так і символічний кроки на шляху до підтримки позиції повалення режиму сирійського лідера.
Кофі Аннан на зустрічі з міністром закордонних справ Сирії. Фото: EPA.
Росія перебувала під сильним дипломатичним тиском змінити свої позиції, тиском, який почав шкодити її більш широким інтересам на Близькому Сході - у відносинах із Саудівською Аравією та країнами Перської затоки (всі проти Асада), і у двосторонніх відносинах із провідними європейськими державами і США . Але це само по собі не пояснює, чому Москва прийшла до консенсусу.
Більш вірогідним поясненням є повернення Путіна до керування зовнішньою політикою після інавгурації на пост президента. Путін - не голуб, не приємний миротворець, як він продемонстрував це кілька разів у конфліктних зонах від Чечні до Грузії. Його підхід є більше схожим на тверезе, несентиментальне прораховування національних інтересів.
Найбільш важливим пунктом міжнародного порядку денного для Путіна вже не є Сирія чи будь-яке з інших арабських повстань. Тепер це зустріч із Бараком Обамою наступного місяця. Путін навмисно не поїхав на саміт G8 на запрошення президента США минулого тижня в штаті Меріленд. Він змусив Обаму почекати кілька днів, перш ніж погодитися прийняти по телефону його привітання із поверненням на пост президента.
Все це надто вже знайома поведінка Путіна. Теоретично це дає йому психологічну перевагу при зустрічі двох президентів. Отже, чого ж хоче Путін?
Путін хоче гарантій щодо очолюваних США ракетних планів ПРО в Європі та Азії, які Росія характеризує як такі, що глибоко загрожують її безпеці. Путін хоче визнання статусу-кво на Кавказі після підтриманих Росією відокремлень грузинських територій в 2008 році.
Найважливіше для Путіна зараз - зустріч з Обамою. Фото:realclearworld.com
Путін хоче вступу Росії до Світової організації торгівлі на власних умовах. Путін хоче покласти край американській критиці "керованої демократії" у Росії і недоліків у сфері громадянських прав. Цей список можна продовжувати.
Крім того, важливим для Росії є мирне врегулювання кризи, що насувається навколо ядерної програми Ірану. Коли Путін зустрічатиметься із Обамою, він шукатиме гарантій США блокування будь-яких військових дій Ізраїлю проти іранських ядерних об'єктів, і запевнень, що США теж не братимуть участь у будь-яких подібних акціях.
Для Кремля війна на його південному центральноазіатському фланзі буде мати набагато більш дестабілізуючі, політичні та економічні наслідки, ніж будь-яка кількість повстань в Сирії.
Обама також хоче багато від Путіна, - в тому числі співпраці із проведення успішних переговорів і покладення кінця іранській кризі, а також допомоги в боротьбі із проблемами, що постійно завдають головного болю, такими як Північна Корея. Таким чином, існує багато непрямих стимулів для обох сторін добиватися врегулювання питання по Сирії.
За даними New York Times, при підготовці двостороннього саміту Томас Донільон, радник Обами з питань національної безпеки обговорював проблему Сирії з Путіним у Москві три тижні тому. Коли Обама підняв питання майбутнього для Асада у розмові з прем'єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим на зустрічі G8 – Медведєв, здається, сприйняв це, стверджують американські чиновники.
У майбутній угоді Росія погодиться на усунення Асада та його заміну на менш спірну фігуру із уряду, як це було зроблено в Ємені. Режим залишиться в основному без змін. Так само непорушною залишиться сфера російських інтересів у Сирії, у тому числі комерційні відносини та військово-морська база.
Дмитро Медвєдєв на саміті G8. Фото: ЕРА
Зі свого боку, при такому сценарії, Обама міг би стверджувати, що сирійська проблема була вирішена, не вдаючись до військової інтервенції (проти якої рішуче виступає Росія).
Будь-який такий результат буде важко проковтнути демократичній сирійській опозиції, що вимагає повної зміни політичного режиму. Це також означає амністію для Асада і його поплічників, а також залишає відкритим питання, куди подінеться сирійський президент, якщо він буде змушений покинути країну.
Отже, все залишається дуже умовним, якщо не сказати більше. В даний час єдиною угодою, яка залишається на столі, є підтриманий ООН, але глибоко пошарпаний план Аннана,- це підтвердив у понеділок в Москві Вільям Хейг, британський секретар міжнародного відомства, який назвав його "останньою надією" для Сирії.
План врегулювання із шести пунктів передбачає припинення вогню, виведення важких озброєнь і військ з населених пунктів, гуманітарну допомогу, звільнення ув'язнених і свободу пересування та доступ для журналістів.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, що супроводжував Хейга, не відкинув усунення від влади Асада, але сказав, що зміна режиму в Дамаску - "не найголовніша справа". Лідери Ліги арабських держав відмовилися від попередньої вимоги відставки Асада.
Але така вимога, як і раніше, сильно відстоюється урядами США і країн ЄС - і, незважаючи на зустріч Аннана з Асадом в Дамаску у вівторок, важко уявити собі кінцевий сценарій врегулювання сирійської кризи, при якому Асад залишиться при владі.
Якщо Асад в кінцевому підсумку буде змушений піти в результаті своєрідної американо-російської закулісної угоди, така угода виглядатиме типовою для стилю Обами. На відміну від Джорджа Буша, Обама не влаштовує звичайних воєн в інших країнах. Він організовує рейди спецназу, виліти безпілотних літальних об’єктів, кодові операції, хабарі і вбивства. І угоди. Якщо він зможе здійснити це в Сирії, це виглядатиме як знаменитий американський переворот.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
