RSS
CУСПІЛЬСТВО МЕДІА.ГОЛОВНЕ

Учасник боїв за Іловайськ Тарас Костанчук розповів про те, як армія опинилася в котлі

Якби військам вчасно надіслали підкріплення, росіяни самі б потрапили в котел і ситуація би розгорнулась зовсім інакше
24 серпня Хомчак доповів міністру оборони Гелетею, що в Донбас зайшла російська армія, що ми потрапляємо в кільце і запросив дозволу на відхід. Однак Гелетей наказав нам не панікувати і залишатися на позиціях.
Учасник боїв за Іловайськ Тарас Костанчук розповів про те, як армія опинилася в котлі Тарас Костанчук Фото: unn.com.ua

18 січня кілька десятків учасників боїв під Іловайськом, в основному з батальйону теріторіальної самооборони "Донбас", на чолі з командиром роти Тарасом Костанчуком, провели акцію протесту під будівлею Адміністрації Президента. Бійці Вимагають провести розслідування та покарати вінуватців Іловайської трагедії, називаючі среди них екс-міністра оборони Гелетея, а також голову генштабу Муженка та генерала Литвина.

Після закінчення протестної акції журналісти "Четвертої влади" поговорили з Тарасом Костанчуком, який брав участь у битві за Іловайськ, щоб дізнатися точку зору безпосереднього учасника тих подій.
- На момент початку Іловайскої операції я був у статусі командира штурмової групи. У Курахово нас зібрав командир батальйону Семен Семенченко і сказав, що перед нами ставиться завдання взяти Іловайськ. 6-7 серпня ми висунулися туди. Через Старобешеве ми попрямували в ставку Хомчака, яка знаходилася фактично в 7 кілометрах від Іловайська. З добровольців підтяглися ми, "Шахтарськ" і "Азов".

"Донбас" прибув першим, поговорили з Хомчаком про подальші дії. Він розповів, що відправив кілька разведгруп, щоб дізнатися, яка кількість людей обороняє укріпрайон. Але розвідгрупи повернулися ні з чим. На підході до Іловайська їх обстріляли, і вони повернули назад, не виконавши завдання. Хомчак сказав нам, що у нього є тільки неперевірені дані про те, що в Іловайську знаходиться близько 100 ополченців. Він запропонував нам відправити свою розвідку, щоб уточнити цю інформацію.

Тоді ми вирішили піти і влаштувати розвідку боєм, як ми вже робили раніше в Попасній і Лисичанську. Пересуваючись під прикриттям броні і одночасно з тим прикриваючи бронетехніку, ми вирішили потихеньку рухатися до першого вогневого контакту, помацати ворога, подивитися, наскільки щільним буде вогонь у відповідь, щоб мати уявлення щодо сил протівнріка. 10 серпня вранці ми висунулися колоною на Іловайськ. "Донбас" йшов по центру, ззаду по флангах пішли "Шахтарськ" і "Азов". Ми дійшли до віадуку, де стояв "секрет" з декількох ополченців зі стрілецькою зброєю і АГС. Вони стали обстрілювати нас, але ми їх перебили і стали просуватися далі. Як трофей нам дістався броньований мінівен "Фольксваген" "Ощадбанку", на якому вони пересувалися.

Далі дорога повертала під гострим кутом. За ним уже було видно будівлі, що знаходяться в межах Іловайська і бетонний блокпост на в'їзді в місто. До нього я відправив развідгруппу, виявилося, що блокпост порожній. Незабаром розвідгрупа повернулася назад в паніці. Вони розповіли, що лісосмуга перед в'їздом в Іловайськ буквально кишить від кількості людей. При підході вони зробили туди постріл з підствольного гранатомета, після чого почався рух і стало видно, що в "зеленці" вириті окопи, заховані під маскувальними сітками.

У відповідь по нас відкрили шквальний вогонь. Після цього стало зрозуміло, що там не 50 і навіть не 100 чоловік. Батальйон "Шахтарськ" розвернувся і втік відразу, нікого не попередивши. Ми зрозуміли, що не можемо рухатися вперед і теж повернули назад.

Паралельно трапився і інший епізод. У БМП, який нас супроводжував, закінчився боєкомплект, і я відправив групу назад за боєприпасами. Однак по дорозі біля віадуку, де ми вже вступали в бій, вони наткнулися на ворожу ДРГ і потрапили під вогонь. У цьому бою ми втратили трьох людей убитими (в той же день під Іловайськ загинув чоловік нардепа Тетяни Чорновол - Микола Березовий - ред.). Бойовики відступили, кинувши біля мосту 50 кілограмів вибухівки. Стало ясно, що вони планували підірвати віадук, але не встигли цього зробити.

Я зрозумів, що вони, бачили яка колона зайшла, вирішили знищити міст, щоб не дати техніці відійти. А потім шквальним вогнем знищити колону. Якби план вдався, нам би довелося кинути всю техніку і пішим порядком відходити через поля і лісосмуги. Стало зрозуміло, що у них там зібрано достатньо сил, і є чітке розуміння того, що вони роблять. Вони розуміли, що відрізавши шлях кільком сотням бійців, зможуть знищити їх, отже я зробив висновок, що у них були в місті дуже серйозні сили.


Сюжет про невдалу спробу штурму Іловайська. Наприкінці ролика коментар Тараса Костанчука

До цього ми не стикалися з подібним. Раніше всі ополченці, з якими ми вступали у вогневий контакт, діяли однаково. Спочатку вони довго стріляли з усього, що у них було. Потім кидали всю зброю і тікали. Так було, наприклад, у Луганській області. Справжнього бою, так щоб вони вперто продовжували битися під нашим натиском, до Іловайська не відбувалося.

Під Іловайськом ми потрапили на росіян, які прийняли бій і билися зовсім інакше. Як пізніше з'ясувалося, це були кадирівці. Пізніше ми зіткнулися з ними у вуличних боях. Чули, як вони кричать "Аллах Акбар". По тому, як вони вели бій, відразу було зрозуміло, що це професійні вояки, а не обшарпанці і козаки, з якими ми стикалися в Лисичанську та Попасній. Вони знали міський бій, виставляли снайперські гнізда, ховалися в каналізаційних люках, звідки вистрибували і вели по нас вогонь.



Ми повернулися назад і доповіли про те, що сталося, Хомчаку. Ми зрозуміли, що в лоб Іловайськ взяти не вийде, що вони укріплені. Наступні кілька днів ми обмірковували, що робити далі. Після цього до нас підійшли додаткові сили ЗСУ, зокрема танки і артилерія. 15 серпня Хомчак повідомив нам, що ВСУ оточують Іловайськ, і тепер не тільки із заходу від міста, але й зі сходу є наші опорні пункти з бронетехнікою, які готові відрізати дорогу на Харцизьк та перешкоджати підходу підкріплення з півночі.

Після цього ми пішли на захоплення Іловайська. З бронетехніки у нас було чотири БМП, ми пустили їх вперед, щоб вони нас прикривали, і стали наступати на Іловайськ з заходу. На підступах до міста зіткнулися з вогневими "секретами", але швидко їх погасили. Потім увійшли в західну частину міста, яка складалася в основному з приватного сектора. Там зустріли опір, але погасили його, втративши одну людину вбитим. Ця частина Іловайська була нами зачищена без проблем. Ми дійшли до будівлі школи і закріпилися там. Своє завдання батальйон "Донбас" виконав на 100%, ні в кого не було до нас претензій.

19 числа було поставлено нове завдання. Я узяв групу з 86 чоловік, і ми перейшли через рейки в центральну частину міста. Там ми дійшли до комендатури. По дорозі захопили в полон автобус з "ополченцями", а також нарвалися на засідку - кулеметне гніздо і АГСника. По нас відкрили вогонь, Семен Семенченко і ще четверо бійців отримали поранення. Вогнем у відповідь ми знищили противника, але далі зав'язалися важкі вуличні бої. Ми зіткнулися з чеченцями, з даху нас стали обстрілювати снайпери. У бою ми зазнали втрат. Було зрозуміло, що цього разу нам протистоять досвідчені і безстрашні військові.

В цей же час з боку Харцизька в Іловайськ прорвалося підкріплення бойовиків - БМП і вантажівка з особовим складом. Тоді ми зрозуміли, що прикриття з півночі більше немає, і наші цей напрямок більше не контролюють. У нас почав закінчуватися боєкомплект, крім того, стало заклинювати зброю від інтенсивного бою. Я віддав наказ відходити. Вся група вийшла назад до школи, але по дорозі я отримав поранення в голову і залишився в центрі міста разом із ще одним пораненим бійцем, у якого була прострілена нога. Мене врятувала каска. Куля пробила її, але втратила швидкість, змінила траекторію і потрапила в голову плазом. Але не пробила череп.

Залишившись в Іловайську, ми сховалися в одному з будинків. Нас переховував один з жителів міста, що підтримує Україну, поки ми приходили до тями після поранень. Я залишився в Іловайську, перечекав там всі бої, і виїхав з міста через кілька тижнів після того, як все закінчилося, через Донецьк, переодягнувшись в цивільний одяг.

Наші відійшли до школи і тримали оборону в західній частині міста кілька днів - 21, 22, 23 серпня. А потім хлопці з інших підрозділів передали нам, що до Іловайська від кордону пройшла російська колона, і ми ось-ось потрапимо в оточення.

24 серпня Хомчак доповів міністру оборони Гелетею, що в Донбас зайшла російська армія, що ми потрапляємо в кільце і запросив дозволу на відхід. Однак Гелетей наказав нам не панікувати і залишатися на позиціях. У цей час у Києві якраз проходив військовий парад. У наступні два дні, поки ми сиділи там і чекали наказів, росіяни зміцнилися, пристреляли артилерію, і Іловайськ виявився в надійній пастці.

Сьогодні ми говоримо: дайте нам точну картину того, що сталося. Якою інформацією ви володіли? Чим керувалися? Але вони відповідають: цілком таємно. Ми просили: нанесіть удар! Якби нам вчасно надіслали підкріплення, росіяни самі б потрапили в котел, опинившись між нами і силами, що прибули. І тоді ситуація розгорнулася б по-іншому. Ми б просто закріпилися і не давали їм відходити.


Тарас Костанчук розповідає про бої за Іловайськ

Але ніхто цього не зробив. Стали домовлятися. Нам повідомили, що президент домовляється з президентом, щоб нам дали можливість вийти. А військові нічого не робили! Нам сказали, що не було резервів. Що коли росіяни увійшли, почалася паніка. Але ж є конкретні люди, відповідальні за це, які допустили цю ситуацію.
Є й інша проблема. Всі ми були в Іловайську, як резервісти. Через це багато хто тепер не може отримувати військові пенсії. Якщо військовослужбовець, який був відправлений туди хоча б на один день, і був там поранений, до кінця життя буде отримувати військову пенсію, то резервіст нічого не отримає. Нонсенс в тому, що резервіста взагалі не можна за законом відправляти в зону бойових дій. А нас відправили, і тоді ніхто не став ставити запитань. Всього туди було відправлено 1475 резервістів Національної гвардії. Це три батальйони.

Ми добиваємося відповідей на наші запитання, добиваємося справедливого розслідування, добиваємося виплат ветеранам бойових дій, але досі жодних результатів немає. Очевидно нагорі чекають, коли ті події остаточно забудуться.

Першоджерело: "Четверта влада"
Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

21 01 2016 15:40
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ