Заступник керівника ССО Кривонос: Путінські "ввічливі люди" хочуть використати невдоволення яке є у Києві
У нинішньому вигляді ССО - це елітний рід військ, чия діяльність регламентується Законом про сили спеціальних операцій ЗСУ, прийнятим влітку цього року. Цей Закон визначає правовий статус військового спецназу і засекречує інформацію про особовий склад і громадян, які співпрацюють з ССО. Він дозволяє українським військовим вести бойові дії в тилу ворога, проникати в терористичні організації, виконувати на території гібридного агресора ті ж функції, які брали на себе путінські "ввічливі", відсуваючи жителів Донбасу "за поребрик". Озброєння і чисельність ССО становлять державну таємницю. А ось те, що ця гілка ЗСУ є найбільш сучасною і будується за стандартами НАТО - не секрет. Підписуючи профільний Закон, Президент України зазначав, що наші західні партнери приділяють першочергову увагу військовому спецназу.
Полковник Сергій Кривонос - один з творців ССО. З жовтня 2014 року він обіймав посаду начальника управління спеціальних операцій Генерального штабу, а тепер є першим заступником командувача Сил спеціальних операцій. Інформація, яку можна знайти про Кривоноса, багатогранна. Спецназу під його керівництвом вдалося відстояти стратегічний плацдарм в Краматорському аеропорту. Його називають скандалістом, але він авторитет серед спецназівців. Волонтери з "Повернись живим" розповідають, що Кривонос не бере хабарів і не замішаний в контрабанді, до сих пір не нажив особистого автомобіля і власної квартири, і тільки тому не генерал, що не виносить "паркетних жополизів".
За його плечима успішні операції в "Л-ДНР". В інтерв'ю "ОРД" перший заступник командувача Сил спеціальних операцій Сергій Кривонос розповів про те, як готують професійних диверсантів і чого не вистачає українському спецназу, поділився думками про кремлівський план "Шатун" і можливі зміни на фронті.
- Днями відкривається новий центр підготовки бійців ССО. Як готують українських Рембо?
- Наша відмінність в системній підготовці та алгоритмі виконання завдань. Бійця навчають як роботі у складі команди, так і самостійній. Ключове - думати, приймати нестандартні рішення. Але на Рембо наші бійці не схожі. Вони жилисті, витривалі, цілеспрямовані і холоднокровні.
Принцип підготовки: кожен день в процесі тренування доходиш до межі "не можу", і після цього потрібно переступити через це відчуття і просунутися далі. Число бажаючих велике, але до фіналу доходить кожен 6-ий.
У мене 2 правила: 1 - життя солдата безцінне, і 2 - не можна жаліти солдата, його потрібно нещадно тренувати. Більше поту = менше крові. Ти пошкодуєш солдата, ворог - ні. У будь-яких умовах завдання бійця ССО не тільки виконати завдання, а й повернутися живим.
Можливості людини не безмежні, але, якщо навчитися правильно спати і правильно харчуватися, можна їх збільшити. Використання знань східної медицини Су Джок дозволяє розширити потенціал організму.
- Ці знання ви використовували, захищаючи Краматорський аеропорт в 2014-му? Якими були 47 діб в блокаді?
- Для мене це була перевірка всього, чого навчився сам, і чому навчив людей. Нас було 186, і я в тому числі (тоді нач. штабу ВДВ). Ми витримали, і у нас не було убитих, був 1 поранений і троє контужених - завдяки правильній організації бойових дій в районі аеропорту. 19 днів без води, без електрики 45 днів. Їли суху кашу, і червону рибу, - сміється, - тюльку в томатному соусі ... На третій день вона вже не лізла в горло. Потім хлопці з 25-ї бригади своїми руками зробили тандир і навчилися пекти хлібні коржі на вогні.
Добували воду з того, що не придатне для пиття. Пили з пожежних водойм. Вода там, як тосол - смердюча, з присмаком гасу. Спав я вранці 1,5 години і стільки ж увечері. Цього достатньо. Але бувало і що 4 доби не вдавалося поспати ...
Вибачається, виходить покурити і повертається.
- А без нікотину не можете?
- Коли не на роботі - можу. Але у відпустці не був з 2012 року.
- А як в Краматорську обходилися без тютюну?
- Коли Тютюн закінчився, зібрали всі бички, распотрошили і посушили, потім крутили самокрутки. Декілька разів нам скинули сигарети. Пам'ятаю дату - 26 червня - коли всі запаси мінометних мін вичерпалися, нам скинули вантаж на вантажних парашутах, і він впав на блокпост сепаратистів. Міни та сигарети довелося відбивати з боєм.
Ми не чекали удару, збираючи дані розвідки, наносили удари на випередження, тобто це була активна оборона.
- І в обороні Донецького аеропорту брав участь спецназ, який тепер є частиною ССО. Третій полк кіровоградського армійського спецназу відважно захищав. Була надія у донеччан, що вистоїть ДАП ... Чому Донецький аеропорт упав?
- Успішною оборона ДАП була, поки нею командував Олександр Трепак - Герой України Редут. Йому довелося покинути аеропорт після поранення, 3-й полк спецназу був вибитий потихеньку пораненнями, а потім ...? Я б не хотів говорити про те, де я не був.
- Все-таки - чому вас ненавидять ЗМІ "ЛНР" і "ДНР"?
- Завдання на територіях, контрольованих "Л-ДНР", виконуємо ... Звинуватили в геноциді російського народу (хоча я вдома, як і з вами, говорю російською, а з мамою українською). Головне правило розвідника - бути невидимим, і на тій території це правило працює. Тому єдиний приклад, який я можу озвучити (тільки тому, що про нього вже написав Бутусов) - це знищення 16 бійцями спецназу 26 червня 2014 року 80-ти бойовиків під Первомайськом. Командир групи Дан Колесник ... Це була його група, Дан мій вихованець ... Інші операції - для мемуарів.
- Боєздатність нинішнього противника, як оцінюєте?
- З армійської юності мені говорили, що важливо поважати супротивника і правильно оцінювати його підготовку. І я проти висміювання "ЛНР" і "ДНР" - там досить людей, добре підготовлених, причому - службою в ЗСУ України.
Але за духом ми значно сильніші. Та підтримка, яку отримуємо 2,5 року, не була марною. Невизначене становище на фронті багатьох розчаровує. Є серед українських воїнів люди, готові йти на Москву ... Але поки що актуальніший поганий мир, я вважаю.
- Ми не достатньо накачали м'язи?
- Питання в іншому: якщо ми почнемо наступ, чи не дамо ми козир Росії, чи не розв'яжемо руки Путіну?
Конфлікт вирішиться на нашу користь, коли заберуться російські війська. А вони підуть, коли буде дотримано баланс між політичними і військовими умовами. Поганий мир дозволяє розвивати нашу армію. Ми зараз сильніші, ніж на початку війни, але треба підготувати резерв. Він уже є - люди з бойовим досвідом: побували в 1,2,3-їй хвилях мобілізації, це безцінні кадри. А тепер завдання: підготувати народ до війни.
- А це як?
- Тут для нас цікавий приклад естонського Кайтселійту. Там резервісти - це майже вся країна, 30 хвилин - і кожен на своєму місці. Це те, що може позбавити Росію будь-яких шансів - коли агресор буде розуміти, що в кожному селі є по 30-50 чоловік, які здатні стріляти російським солдатам в спину щодня, і ставити міни. Досвід Афганістану і Іраку показує, що з партизанською війною не спроможна впоратися жодна армія світу.
- На нас чекає новий виток ескалації війни?
- 50 на 50. Залежить від похідних, які складуться в єдине рівняння. А ми в цьому рівнянні знаємо не всі ікси та ігрики. Поведінка Путіна залежить від реакції світової спільноти. І поки не відбулося інавгурації Трампа, є варіанти. РФ проводить активну політику щодо скасування санкцій, величезні кошти кинуті на роботу з лідерами країн-членів НАТО в ЄС.
- Перемога Трампа зруйнувала українські надії. Політологи кажуть, що поки між Путіним і Трампом триватиме банкетно-цукерковий період, нам буде непереливки. Залишать нас наодинці з агресором, як думаєте?
- Дуже добре, що виграв Трамп - ось що я думаю. Так проходять ілюзії і настає протверезіння. Ми не маленька країна, ми країна з величезною історією, і непоганим економічним потенціалом, пора вже приймати рішення, не сподіваючись ні на діда, ні на сусіда. Ми зможемо захистити себе від агресора тільки в тому випадку, якщо будемо розраховувати на себе. Питання в бажанні захищатися, в бажанні протистояти агресії. Путіну потрібна блискавична і безкровна перемога. А "переможний марш" в Україні вже провалився в серпні 2014 (такого опору, який ми зробили, ніхто не очікував).
- Тобто, бліцкриг Путіна в Україні неможливий?
- Він може розраховувати тільки на Піррову перемогу. Тільки на "перемогу" дуже дорогою ціною. А у Путіна вибори в 2018 році. І якщо звідси в Росію підуть тисячі солдатських трун, повториться Чечня ...
Росію поки підтримують ті країни, які впевнені, що конфлікт вирішиться раніше, ніж докотиться до них. А нас підтримують країни, які розуміють, що вони наступні. Якщо лінія фронту посунеться на захід України, тоді й Італія може поміняти позицію.
- Зараз лякають тим, що Путін може зважитися атакувати Маріуполь, або влаштувати провокацію в Придністров'ї. Може?
- Будь-який варіант реалістичний. Питання лише в його політичній і людській ціні. Хоч як би не бравували росіяни, але в економіці у них не все добре, як і в їх армії. Інакше не проводили б шалену політику щодо прискореного переходу строковиків на контрактників і відправці на Донбас. Це те, що зараз у них відбувається. За законодавством вони строковиків не мають права відправляти, а контрактникам небажано заходити в Донбас у 2-й і 3-й раз. Тому що очі є: розчаровуються, не розуміють - для чого це потрібно. Гасел навіть немає, бо офіційно росіян там немає, і загиблих військових ховають не як героїв.
Але в певних моментах я розумію, що всі ці вкидання про плани Путіна і підтримки, яку він має - це частина інформаційно психологічної війни проти нас. Намагаються посіяти нерішучість в наші душі. Чим більше сумнівів в своїх силах у нас, тим сильніші позиції Путіна. А позиція наша повинна бути одна: боротьба за кожен сантиметр української землі.
- Що нам заважає перемагати? Іноді кажуть, що внутрішній ворог. Ви його відчуваєте?
- Два вороги в України всередині - великий прошарок людей, які до сих пір ще при владі, хоча брали участь у розвалі України і розпродажу української армії ... Сотні і тисячі танків і літаків розпродали, а зараз кричать, що патріоти. Розформовані частини, заробляли мільярди, продавали техніку, як на базарі ...
- Ви зараз говорите про генералітет?
- Рішення про розвал української армії приймалися попередніми лідерами. І не тільки Янукович, президенти Ющенко і Кучма теж цим займалися. Під гаслом: "Ми не можемо утримувати армію". При президентові Ющенку і прем'єрі Тимошенко десантники і спецназівці за свої гроші купували форму - тоді я був командиром полку спецназу і прекрасно пам'ятаю, як ми на свої гроші робили стрибки, закуповували паливо. І пам'ятаю, як в роки правління Кучми 14 місяців була заборгованість по зарплаті.
Другий ворог України - байдужість. Як українець з центру України я б теж міг би сказати, що Крим і Донбас мене не хвилюють. Але коли почалася окупація Криму, я сказав собі, що не може одна людина вирішувати долю 45 мільйонного народу.
- Чому ми не проводимо спеціальні операції на території країни агресора? Українські ССО можуть викрасти когось із улюбленців Путіна і змусити їх тремтіти від страху?
- Відповідь під грифом секретності, - сміється, - Якщо я вам зізнаюся в якихось операціях, нас звинуватять у тому, що ми порушуємо Мінські домовленості, намагаємося розв'язати війну на чужій території. А якщо скажу, що ми нічого не робили, звинуватять у бездіяльності.
- Як оцінюєте якість сил спецоперацій РФ?
- Кваліфіковано підготовлені фахівці. Це вони першими прийшли до Слов'янська і в Крим. "Красиво" використовували як свій потенціал, так і внутрішнє невдоволення. І вони можуть піти далі, будуть використовувати потенціал невдоволення в Києві. Такий потенціал є у всіх містах.
- А російські диверсійні групи - працюють в Україні?
- Вони і за часів Майдану працювали. Готувати сценарій знищення України росіяни почали після першого Майдану. Це тривала стратегічна операція, яка передбачала знищення ЗСУ і гру на різних почуттях народу.
- Вони могли і в розстрілах на Майдані брати участь?
- Могли. Але краще ставити це питання ГПУ, яка веде розслідування. А я скажу тільки: можливо.
- Яка актуальна ситуація в АТО і найближчі виклики?
- Є пронюхування слабких місць в українській обороні. А агресія може початися в тому випадку, якщо вони зможуть розхитати ситуацію всередині країни. Слабкість влади і нерішучість у провокаційних ситуаціях стане сигналом до спроби наступу.
- Як ви думаєте, армія могла б брати участь у придушенні народу, який (через незнання, скажімо) буде використовуватися адептами Кремля проти української влади в рамках плану "Шатун"? Або навпаки - виступити проти Президента на стороні бунтуючого народу?
- Армія - це невід'ємна частина народу. І під час колишнього Майдану була спроба використовувати армію для придушення протестів. Але тоді нічого не вийшло, не вийде і зараз. Народ годує і поїть армію, народ - це тисячі волонтерів ... Так що це безглузда ідея: повернути армію проти народу.
- Але багато військових дуже жорстко критикують владу. Відомо, що в інших країнах сили спецоперацій скидали режими. У нас можливий військовий переворот ...?
- Критикувати легко, а спробувати очолити процес і взяти на себе всю відповідальність складно. Об'єктивно всі українські Президенти разом узяті не зробили для української армії стільки, скільки було зроблено Порошенком, і в даній ситуації Президент проводить політику на те, щоб армія ставала потужнішою.
При цьому, є екстремістськи налаштовані угруповання, які будуть провокувати розхитування ситуації, бажаючи досягти політичних і економічних дивідендів. Але я думаю, що люди, які пройшли горнило війни, не допустять нестабільності.
- Ви пройшли горнило, але вас називають різким опонентом Віктора Муженка ...
- Я не вмію лицемірити в очі, і це сприймається як скандальність. Але конфліктів з начальником Генштабу у мене немає. Є робочі моменти. НГШ займається розвитком навчального центру і здорово допомагає у вирішенні проблем, які виникають при будь-якому будівництві.
- А ось ще один слух про вас: ви - друг Юлії Тимошенко, і можете допомогти їй прийти до влади неконституційним шляхом. Що на це скажете?
- Я не граю в політику і можу ще раз повторити, що військовий переворот в Україні вважаю неможливим. Суть не в тому, щоб взяти владу, а в тому, щоб її утримати. Військові не ідіоти - втягуватися в мертвонароджені проекти не будуть. У нас вистачає проблем на фронті.
- Чому нам варто повчитися в американців?
- Не тільки ми вчимося у американців, але і вони у нас вчаться. Досвід ведення війни з РФ для США безцінний, і тому вони зацікавлені у співпраці. Будь-яку інформацію жадібно всмоктують ...
У мене викликає повагу їх системність підготовки - у американців чітка система кування фахівців і патріотів. І система соцзахисту. Країна знає, що солдат віддасть життя за неї, а солдат знає, що країна його витягне з будь-якої ситуації, будь-якими можливими і неможливими витратами. Життя солдата найдорожче. Кожен поранений знає, що він буде оточений турботою і мільйоном соціальних пільг, а сім'ї загиблих не відчувають себе непотрібними державі. Соцпакет викликає захоплення.
Але і ми можемо чимось здивувати американців.
- Чим?
- Вони бувають в ступорі від того, як ми при рівні нашого забезпечення в 2014-2015 роках виконували серйозні завдання за мінімального забезпечення. Американці звикли працювати в умовах технічного домінування і не можуть зрозуміти, як - не маючи технічних можливостей росіян - ми справлялися з ними.
Відео про американців тут:
Якою є роль летальної зброї, яку нам не дав Обама? Наскільки це критично?
- Гвинтівка теж летальна зброя, але переозброєння на нові гвинтівки хід війни не змінить. А протитанкові комплекси "Джавелін", армійська авіація, "Стінгери" - дозволили б нам впевненіше себе почувати. А також інструменти радіотехнічної розвідки і радіоелектронної боротьби. Тому що сучасна війна - це не тільки спецназ, це ППО, РЕП і РЕР.
- Чого ще не вистачає Силам СО?
- Зараз нам не вистачає тільки часу ...
Чітке і правильне рішення про створення сил спецоперацій було прийнято у вересні 2014 - указ Президента, який передбачав об'єднати окремі частини ССО. Комусь може подобатися Петро Порошенко, а комусь ні, але за те, що він лобіює наш розвиток, я знімаю перед ним головний убір. Тільки 3 політика свого часу зрозуміли значення ССО і вклали в цей рід військ значні кошти і своє особисте лоббі - Черчілль, Кеннеді, Рейган. І єдиний з п'яти українських Президентів, хто зрозумів, вклав кошти в наш центр підготовки бійців, особисто курирує розвиток ССО - це Порошенко.
- Якою би ви хотіли бачити армію незалежної України в перспективі найближчих 10 - 20 років? Може, малою, але високопрофесійною?
- Позиція одного з генералів, який цілеспрямовано розвалював нашу армію: "Велика армія не потрібна, достатньо 2-3 десятка батальйонів". Але досвід нинішньої війни показав, що навіть 5-6 суперготових бригад не закриють фронт в 600 км. довжини.
Я бачу нашу армію оснащеною сучасною зброєю і технологіями. В якій служать глибоко мотивовані патріоти, які отримують від держави грошову винагороду, що дозволяє не відчувати себе бідними, як це було попередні 20 років. Армія, службою в якій можна пишатися. Якою гордилися б українські громадяни.
- Зараз популярна ідея відрізати Донбас, є законопроект "Про тимчасово окуповані території", яким передбачається повністю ізолювати, обнести стіною "відкушені" території. Ви як до цієї ідеї ставитеся?
- Мені хотілося б розповісти про ту підтримку, яку нам надають жителі Донецької та Луганської областей на окупованій території ... Це подвиг людського духу. Але ми не можемо підставляти цих людей.
Я категоричний противник "відрізання", тому що ми втратимо не тільки ті території, а й довіру народу до армії і уряду. Ми - українці - одна сім'я, один організм. Будемо вважати, що Донбас - це хвора рука, відрізавши яку, станемо не повноцінними. Лікувати Донбас, а не ампутувати - ось за що я. І Крим, де я п'ять років прослужив, для мене не чужий. А для Путіна це хороша ідея - якщо ми погодимося відрізати, замість того, щоб захищати кожен клаптик української землі.
Відео про Донбас тут:
Крайні форми українського націоналізму я не люблю точно так сам, як і російський шовінізм. Коли мені доводилося чути, що справжня Україна - це та, що до Збруча, я відповідав, що мій двоюрідний дід був учителем композиторів Майбород, співачка Раїса Кириченко - із сусідньої села, байкар Глібов з наших місць, а в 6 км від моїх предків на моїй Полтавщині народився Лисенко ...
- Тобто, це не вина людей на Донбасі, що до них прийшов Путін?
- Це результат тривало проведеної інформаційно-психологічної операції з боку РФ, і результат прорахунків колишніх урядів. На Донбасі загинули мої солдати, там багато людей, які повірили мені, і тому Донбас став моєю другою батьківщиною. Коли я приїжджаю на день звільнення Краматорська, до мене підходять незнайомі люди зі словами "Спасибі". І я розумію, що чиню правильно.
- Ще якусь гібридну "республіку" типу "ЛНР" і "ДНР" на тілі нашої Держави можуть влаштувати?
- Це мрія Путіна. 15% симпатії населення досить для впевненості окупантів. І тому Росія продовжить використовувати слов'янський коефіцієнт та історичне минуле. Але я впевнений, що для України ця війна визвольна. До того ж не ми її почали. Це дає впевненість, що ми повернемо Донбас і Крим у повному обсязі, повернемо в лоно України.
- А коли ви усвідомили себе українським патріотом? Ви ж народилися і виросли в СРСР?
- У 1993 році. Тоді була ситуація, що я їхав в одному поїзді з військовослужбовцями російської армії і їх великоруський шовінізм вихлюпувався з вагона. Настільки стало гидко, що я зловив себе на думці: "Як добре, що я українець, а не москаль".
Відео про присягу і зрадників тут:
Першоджерело: "ОРД"
