Живу в молитві за Україну – Богдан Данилишин
6 червня Богдан Данилишин відзначає свій черговий день народження. Цього року, як і минулого, далеко від України. Данилишин – перший політичний біженець – член Уряду України. Академік Національної Академії наук України, доктор економічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Автор більше 300 робіт з проблем економіки. Як в даний час живе і працює всесвітньо відомий вчений і політик редакція "Української газети" поцікавилась під час зустрічі з паном Данилишиним.
УГ: чи важко переживати відставку з поста Міністра?
- Ні, не важко. Треба просто усвідомлювати, що знаходишся на службі в народу. Зразу після відставки з поста Міністра економіки України я повернувся на посаду Голови Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (директора Інституту), на якій я працював до 2007 року. Жодного дня собі відпочинку не дозволяв, як і не дозволяв цього робити на посаді Міністра економіки України. За всі роки незалежності України керівники Уряду і Міністри фінансів старалися знівелювати роль Міністерства економіки і його функції, перетворивши його на допоміжний підрозділ Кабінету Міністрів України. Я був першим – хто розірвав цей вузол. Попередня наукова робота, керівника наукового Інституту НАН України, що займався стратегічним прогнозуванням і плануванням, а також вимоги часу ставили за мету повернути деякі функції колишнього Держплану і відновити систему стратегічного планування. Був розроблений проект закону "Про державне прогнозування і планування", впорядкована система макропоказників. Мінекономіки більше не підлаштовував їх під бюджет. Створений департамент внутрішньої торгівлі і розроблена потужна методична база щодо впорядкування внутрішньої торгівлі. Почав діяти департамент розвитку експорту.
За моєю ініціативою була ліквідована тендерна палата України і створено Департамент державних закупівель у Мінекономіки. Цього не могли мені пробачити батьки – творці Тендерної палати, які і сьогодні активно засідають в Уряді та парламенті. Розпочав роботу з розробки засад рентної політики, реальної оцінки вартості природних ресурсів та плати за них. Це суттєво б ударило по кишенях олігархів, тому ця ініціатива всіляко придушувалась. Мінекономіки координувало роботу Державної цінової інспекції, Держстандарту, Держрезерву, Державної адміністрації з акредитації, торговельно-економічних представництв та багато іншого. У розпорядженні Мінекономіки – ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, державне оборонне замовлення, Резервний Фонд Кабінету Міністрів України та багато ін. Тобто Мінекономіки перетворилося в реальний діючий орган, який став досить потужним урядовим центром. До речі, Андрій Клюєв нічого фактично не ліквідував з того, що створювалося при мені. Помилкою було те, що після моєї відставки торгово-економічні місії передали МЗС. Ніколи не будуть дипломати займатися торгівлею. Були зроблені пропозиції про реорганізацію Торгово-промислової палати, створення організації на кшталт "Бюро делегата німецької економіки", ініційовано прийняття закону "Про фінансову підтримку експорту" тощо. На чолі Мінекономіки має стояти людина з фундаментальними теоретичними знаннями і міжнародною підтримкою.
УГ: Ви, як Міністр економіки, мали змогу впливати на рішення Уряду?
- Звичайно. Без візи Міністра економіки жодне рішення Уряду не приймалося і не випускалося жодного документа. Міністр економіки після Прем’єр-міністра володіє всією інформацією, що стосується внутрішнього і зовнішнього життя країни, а також всіх, хто формує цю політику, бере участь у фінансовому і організаційному забезпеченні. Міністром економіки мені випало бути найдовше за всю історію незалежної України. Це був і найважчий період. Разом з тим, в цей час Україна стала членом Світової організації торгівлі, розпочала переговори про Зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, цілим рядом країн Азійського та африканського простору. Було створено Раду з питань торгівлі та інвестицій "Україна-США", за роботу якої я отримав особисту подяку від Джорджа Буша, рада з питань співробітництва з Японією "Кейданрен" та багато іншого. В 2009 році Ю.Тимошенко дала Міністру економіки України доручення розпочати переговори щодо ЗВТ з рядом країн світу, в тому числі - регіону МАГРІБ Північної Африки. Я мав особисті зустріч з Прем’єр-міністром Марокко, представниками Урядів Алжиру, Тунісу, Єгипту. На кінець 2009 року було опрацьовано питання щодо ЗВТ з країнами Європи, Північної Африки, Південної Америки, Канади, що відкривало значні можливості для України. Такі ж переговори, за дорученням Тимошенко, мною проведено з Туреччиною та країнами Перської затоки за підтримки представників ряду країн. В 2009 році мене особисто прийняв емір Кувейту, що було першим випадком, коли емір мав особисту зустріч з Міністром, а не керівником держави.
УГ: Чи все зробив Уряд, що залежало від нього, для відвернення кризи 2008-2009 років?
- Уряд Тимошенко фактично врятував Україну від кризи 2008-2009 років. Те, що ми мали падіння ВВП, не вина тодішнього Уряду – так була сформована структура економіки, яка повністю залежала від експорту. Не зупинилося жодне підприємство, не "впав" жоден банк, низьким був рівень безробіття. При тій політичній метушні – коли Ющенко накладає "вето" на кожне друге рішення Уряду, Верховна Рада не працює - діяльність нашого Уряду з недопущення руйнування економіки в умовах світової кризи заслуговує найвищої оцінки. Це підтвердили і зарубіжні експерти. Але це також тема окремої розмови про дії відповідних осіб в ці роки.
УГ: Ви знайомі з теперішнім міністром Петром Порошенком?
- Звичайно. Що зможе Петро Порошенко, як теперішній Міністр економіки, побачимо найближчим часом. Я бажаю йому тільки успіхів. Знаю його як талановитого керівника і організатора. Ми працювали разом недовго, але завжди підтримували один-одного. Його теперішню посаду можна розцінювати як великий компроміс великої політики, але не самостійної економічної політики. В сьогоднішньому рівні розподілу влади – Міністр – член команди Президента і є виразником його політики. Якщо такої чіткої політики нема – тоді її треба формувати заново. До речі – немає і Програми діяльності Уряду. А буде що – Програма діяльності Міністерства економіки чи програма діяльності майбутнього Президента (Прем’єра)?
УГ: Вас сприймають як людину здатну до компромісів і конструктивної співпраці? Чи могли б Ви піти на співпрацю з сьогоднішньою владою?
- Трагедією сьогоднішньої влади є і те, що вона не думає про завтрашній день. Сьогодні у владі і навколо неї немає людей, що здатні стратегічно мислити і бачити на 2-3 кроки вперед. Такі люди були навіть в часи Кучми, згадайте А.Гальчинського, В.Горбуліна та ін. Зараз багато говорять про політичних емігрантів. Першим серед них є і я. Це ж треба було довести все до такого абсурду, щоб проти наймолодшого академіка, доктора економічних наук, професора, Лауреата Державної премії України, автора 18 монографій і більше 300 публікацій – порушити кримінальну справу щодо зловживання службовим становищем. Всі чинні сьогодні Державні програми розроблювалися мною або під моїм керівництвом. У тому числі, програми по Донецькій області. Ми фактично зруйнували Тендерну палату, чого мені не змогли пробачити її керівники, разом з Тимошенко не допустили дефолту країни в 2009 році. Якщо відверто говорити, то ситуація сьогодні є набагато критичнішою, ніж у 2009 році. Влада боялася Данилишина і як вченого, і як економіста – тому що я, як ніхто інший, бачив всю непослідовність і прорахунки їх політики, багато знав і знаю. Тому і першим почали мене переслідувати, закрили інститут – Раду з вивчення продуктивних сил України НАН України, який ще в 1919 році створив академік Володимир Вернадський і намагаються всіляко замовчувати його наукове надбання.
З України я виїхав 5 серпня 2010 року на лікування в Німеччину ще задовго до відкриття проти мене справ. Виїхав офіційно, мав звичайний закордонний паспорт, а не дипломатичний, як пізніше говорили представники МЗС. Всі події навколо мене почалися вже під час мого лікування. Я ніколи ні від кого не ховався і не ховаюсь. Всі завжди знали, де я був у Німеччині (неодноразово зустрічався з українськими і зарубіжними журналістами), і весь світ знає, що я знаходжуся в Чехії.
УГ: як Ви розцінюєте сферу закупівель після вашої відставки?
- Всі звинувачення, що пред’являються мені, в порівнянні з тим, що робиться сьогодні - є надуманими та політично вмотивованими. В порівнянні з теперішніми ділками і нашими "попєрєднікамі", які є одними і тими ж – всіх членів колишнього Уряду України сміливо можна віднести до лику "святих".
З самого першого дня свого перебування на посту міністра економіки України я повів жорстку боротьбу проти Тендерної палати, на чолі якої стояли багато впливових осіб Партії регіонів, вільних економічних зон, ввезення лівого обладнання, нібито для цілей модернізації тощо. Починаючи з 2 квітня 2008 року функції уповноваженого органу у сфері державних закупівель було покладено на Міністерство економіки України. Впродовж 2008-2009 років, з часу покладання на Мінекономіки функцій уповноваженого органу, спостерігається тенденція до зниження частки неконкурентних процедур в структурі загального обсягу процедур закупівель за державні кошти як у кількісному, так і вартісному відношенні.
У 2007 році коли при владі був Уряд Партії регіонів, погодження процедур закупівель в одного учасника та торгів з обмеженою участю здійснювалось Антимонопольним комітетом і Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель. З 20.12.2007 по 01.04.2008 погодження процедур закупівлі в одного учасника та торгів з обмеженою участю здійснювалось тільки Міжвідомчою комісією, яка знаходилась у той час у приміщенні комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.
Упродовж 2007 року тодішнім Урядом було видано 7924 листів – погоджень щодо застосування розпорядниками державних коштів процедур закупівлі в одного учасника та торгів з обмеженою участю на загальну суму 133,1 млрд. гривень.
Інформація щодо погоджень, виданих Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель впродовж І кварталу 2008 року відсутня, оскільки за інформацією Антимонопольного комітету, на вимогу голови Комісії Ткаченка О.М. усі документи, що стосуються діяльності Комісії, були передані в комітет Верховної Ради України з питань економічної політики. Проте, за даними Держкомстату, впродовж І кварталу 2008 року замовниками за результатами проведених процедур закупівель в одного учасника та торгів з обмеженою участю було укладено договорів на загальну суму 61,3 млрд. гривень. Тобто ні за 133 млрд грн., ні за 61 млрд. грн., ні за документи, яких ніхто не може знайти – відповідальності не несе ніхто.
Упродовж ІІ-ІV кварталів 2008 року Мінекономіки прийнято рішень щодо застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника. Загальна очікувана вартість погоджених процедур закупівель становила 32,0 млрд. гривень. При цьому найбільшу питому вагу у загальному обсязі погоджень закупівлі в одного учасника, виданих Мінекономіки, становить погодження закупівлі вугледобувними підприємствами України вугілля у 36 шахт та послуг з його збагачення у 14 підприємств (19,4 млн. гривень або 60 відсотків від загальної суми погоджених процедур). Значні обсяги закупівель Мінвуглепромом обумовлені необхідністю державної підтримки стратегічної сфери – вугільної промисловості.
Упродовж 2009 року на розгляд до Мінекономіки надійшло більше 2,8 тис. пакетів документів щодо погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника. За цей період Мінекономіки було видано 1727 листів-погоджень щодо застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника на загальну очікувану вартість предметів закупівлі 49. 5 млрд. гривень. При цьому 66,2 відсотка у загальному обсязі погоджених Мінекономіки неконкурентних процедур, як і в попередньому році, становили погодження закупівлі вугілля (32. 8 млрд. гривень).
Водночас, згідно з даними Держкомстату, замовниками у 2009 році за результатами проведення процедури закупівлі в одного учасника було укладено договорів на загальну суму 29. 9 млрд. гривень. Різниця між очікуваною вартістю погоджених Мінекономіки процедур закупівель в одного учасника та вартістю укладених замовниками договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг за цією процедурою становить 19. 5 млрд. гривень. Це пояснюється тим, що виданий Міністерством лист-погодження на застосування неконкурентної процедури не зобов’язує замовників укладати договори на закупівлю, оскільки рішення Міністерства носить рекомендований характер.
За 2010 рік щодо застосування процедури закупівлі в одного учасника на загальну очікувану вартість предметів закупівлі понад 310 млрд. гривень, в 2011 році ця сума була більшою за 500 млрд грн. А тільки в першому кварталі 2012 року ця сума становить понад 140 млрд. грн! Проте ніхто ніякого покарання не несе.
Виходить, що за час, поки Данилишин був Міністром економіки в Україні, була найменша частка закупівель в одного учасника.
За наслідками перевірки за 2006-2007 роки ГоловКРУ у 2008 році було виявлено порушень бюджетної дисципліни майже на 10 млрд доларів США. Матеріали були передані до Генеральної прокуратури, але висновків не було – та й не могло бути, тому що тодішній Президент Ющенко залишив керувати цим органом представників Партії регіонів. ХТО Ж САМ СЕБЕ БУТИ СУДИТИ?! Так само, як за 8 років роботи Головою експертної ради ВАК України з економічних дисциплін знайомий з багатьма дисертаціями докторів і кандидатів наук багатьох "великих вчених сучасності", і знаю як вони писалися.
В кінці 2011 року МЗС України надіслало всім посольствам листа з проханням надати відомості щодо наявності в законодавстві відповідних статей, аналогічних ст. 364 та 365 КК України.
Як показує аналіз, наразі в кримінальному законодавстві європейських країн, включаючи і Федеративну Республіку Німеччину, статті, аналогічні за змістом до статей 364 та 365 Кримінального Кодексу України, відсутні.
Але є одна цікава деталь! До 15 червня 1943 року в попередній редакції Кримінального Кодексу Німеччини існувала стаття 339, відповідно до якої кримінально карним визнавалося зловживання держслужбовцем своїм посадовим положенням чи створення загрози такого зловживання з боку інших осіб. Такі дії однозначно каралися позбавленням волі, без визначення у законі конкретних термінів. Тобто - статті, аналогічні ст. 364 та 365 КК України існували тільки у Німеччині часів Адольфа Гітлера.
В чинному ж Кримінальному Кодексі країн ЄС закріплена лише заборона посадовим особам своєю діяльністю обмежувати основні конституційні права і свободи громадян, а також незаконне самовільне привласнення сторонньою особою функцій посадової особи.
УГ: Зараз багато розмов ведеться навколо газової проблематики. Як Ви оцінюєте ситуацію в цій сфері?
- Газове питання в Україні занадто політизоване. Якщо сказати відверто – воно штучне. Газ і "труба" - питання влади, хто їх контролює – той тримає всіх і вся. Чому ніхто не задається питанням – навіщо держава має купляти газ для олігархів та їх підприємств, підтримувати їх, навіщо взагалі країні "Нафтогаз" з його 450 підприємствами та організаціями, що паразитують на тілі країни і через які "годуються" і ті, хто від влади, і не тільки. Держава має турбуватися про постачання газу для потреб населення та ЖКГ. Для цього є газ внутрішнього видобутку -19-21 млрд. метрів куб. Парадокс сьогодення полягає в тому, що майже 40% газу власного видобутку йде на експорт, а весь галас навколо газової тематики є нічим іншим, як прагненням прикрити власні помилки в системі управління та прорахунки. Якщо було б велике бажання – газові контракти можна було б розірвати давно. Для цього є всі можливості.
Крім того, вже два роки поспіль точаться постійні спекуляції на газовій тематиці. Говорять про те, що це найгірші газові контракти, порівнюючи з тими, які підписує Газпром з іншими країнами. Але крім теперішньої влади, про їх шкідливість ніхто не говорить. Теперішня ціна, навпаки, стимулює до пошуку нових джерел газозаміщення і скорочення споживання газу. Держава не повинна купляти газ для олігархів і власників великих підприємств. Давно пора диверсифікувати постачання газу і позбутися єдиного постачальника. А про цінову політику судіть самі з таких даних. За повідомленням Федерального відомства економіки та експортного контролю Німеччини, німецький імпорт природного газу у січні 2012 р. склав 359.505 ТДж, що на 9,3% менше ніж у січні 2011 р. (396.225 ТДж). Ціна одного тераджоуля природного газу на кордоні ФРН у січні 2012 р. склала 8.525,54 євро (близько 3,07 євроцентів за 1 кВт/год) або на 1,8% більше ніж у грудні 2011 р. (8.371,66 євро). У порівнянні з січнем 2011 р. (6.693,18 євро) ціна за ТДж газу на кордоні зросла на 27,4%.
Середня ціна газу на кордоні ФРН у січні 2012 р. 3,07 євроцента за кВт/год, що, припускаючи середній показник теплової цінності газу з різних джерел у 10 кВт/год на 1 куб.м, дорівнює 307 євро за 1000 куб.м. - це майже 450$. Вартість імпортних надходжень газу з російських, норвезьких, нідерландських, датських і британських родовищ становила у січні 2012 р. 3,1 млрд. євро у порівнянні з 2,7 млрд. євро у січні 2011 р. За даними з відкритих джерел інформації, вартість транзиту газу магістральними трубопроводами у ФРН становить від 4,2 до 4,8 євро/1000 куб.м/100 км (в ЄС – від 1,5 до 14,6 євро/1000 куб.м/100 км). Зокрема, вартість транспортування газу у ФРН компанією "Wingas" становить від 3,10 дол.США/1000 куб.м/100 км до 7,70 дол.США/1000 куб.м/100км, а компанією "Е.оn Ruhrgas" – від 3,4 до 8,7 дол.США/ 1000 куб.м/100 км.
УГ: Що можна сказати про цінову політику на газовому ринку?
- У ФРН, як і більшості європейських країн, переважають не ф’ючерсні, а довгострокові контракти. Ціни за ними не доступні публічно. Крім того, контракти містять низку умов, які безпосередньо впливають на ціну. Ціни на газ встановлюються ринково, без участі держави, але вони сильно прив’язані до ціни на нафту. При цьому ціни на півночі та півдні країни сильно різняться: відхилення перевищує 30%, попри наявність двох хабів (вузлових розподільчих центрів, до яких стікаються усі потоки з наступним розподілом за напрямками). За повідомленням Міністерства економіки та технологій ФРН і Федерального агентства мереж Німеччини, інформація щодо цін, за якими німецькі фірми-імпортери закупляють природний газ у країн-експортерів, належить до категорії таємної. Така ж картина для більшості європейських країн. Тому сучасні розповіді представників українського Уряду про високу ціну для України і значно менші ціни для європейських споживачів - казочки. Якщо є прямі докази – хай покажуть контракти.
Тарифи на транспортування газу у ФРН не залежать від відстані (тарифи вхід/вихід), але, згідно з Газовою постановою (ст.20), з метою кращого використання потужностей можливе застосування дистанційних тарифів на окремих ділянках мереж. Регулюванням питань щодо газових мереж займається Федеральне мережове агентство з електроенергії, газу, телекомунікацій, пошти та залізниці (Bundesnetzagentur für Elektrizität, Gas, Telekommunikation, Post und Eisenbahnen). Інформація про формування тарифів на транспортування газу надається газовими компаніями до Федерального агентства з відповідними обґрунтуваннями цих тарифів. Агентство розглядає технічні обґрунтування кожної компанії і виносить рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості тарифів. Якщо за рішенням Агентства тариф не є обґрунтованим, компанія змушена його переглядати. Крім того, обґрунтованість тарифів не є середньою величиною для всіх компаній, тарифи кожної окремої компанії розглядаються та схвалюються Агентством окремо. Ставка транзиту, як правило, розраховується з урахуванням, насамперед, замовлених обсягів транзиту, плати за технічний газ та оцінки вартості капіталу. Транзитні тарифи можуть також бути частиною довгострокової угоди з постачання газу.
За повідомленням Федерального статистичного бюро Німеччини, індекс внутрішніх цін на природній газ в 2011 р. зріс у порівнянні до 2010 р. з 119.1 до 124.6 (значення 100 відповідає рівню цін 2005 р.).
УГ: як Вам живеться в Чехії?
- 13 січня 2011 року Чехія офіційно надала мені політичний притулок – міжнародний захист. Цей статус дозволяє займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству Чеської Республіки. В квітні 2011 року разом зі своїми колегами ми створили Міжнародну громадську організацію "Українська Європейська Перспектива", яка вже зараз стала центром інтеграції світового українства. В даний час ми проводимо активну діяльність щодо активізації європейського вектора розвитку України, підтримки різного роду ініціатив громадянського суспільства щодо європейської інтеграції. Найближчим часом готуємо проведення Міжнародного форуму українських економістів, що народилися і працюють за межами України, де буде представлена нова програма економічного розвитку України та сформована Рада сприяння Україні.
Займаюся викладацькою і науковою роботою, активно співпрацюю з Академією наук Чеської Республіки, читаю лекції в університетах Праги і Мюнхена. Найближчим часом побачать світ дві мої нові книги – монографії з проблем економічної теорії та економіки природокористування (остання присвячена проблемам довкілля і розвитку – до 20-річчя Конференції ООН з питань довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро). Підтримую постійні контакти з відомими світовими політиками, представниками парламентів та Урядів європейських країн. Для мене була велика честь познайомитись і деякий час співпрацювати з покійним нині Вацлавом Гавелом, який постійно цікавився ситуацією і питаннями демократії в Україні. Думаю, його книга "Сила безсилих" може бути в даний час дороговказом для наших демократичних сил щодо виходу з сьогоднішньої непростої ситуації.
Живу і працюю в Празі. Багато хто в будинку, де я живу, знають мене, навіть часто люди в Празі вітаються на вулиці. Чеське телебачення майже кожен день показує якийсь матеріал про Україну, в тому числі подає й мій коментар, або якусь розповідь про українців. Чехи гарні і привітні люди. До речі, в Чеській Республіці проживає майже 200 тисяч українців, в тому числі в Празі – біля 50 тис. Є велика громада Української греко-католицької церкви. Один з кращих храмів Праги – Собор Святого Климента - у самому центрі Праги біля Карлового мосту – віддано для її богослужінь. А теперішня влада мене шукає через Інтерпол. Що поробиш – гроші ніде діти, всі бандити знайдені.
Кожний день я думаю про Україну, про цей непростий шлях, який вона сьогодні переживає. Багато людей в еміграції зробили для своїх держав набагато більше, ніж дехто за все своє життя всередині країни. Ми будемо згуртовувати світ навколо недопущення сповзання держави в темряву допомаранчевих часів. Я обов’язково повернусь до своєї рідної і вільної України.
Інтерв’ю записав Анатолій КРАТ,
головний редактор "Української газети", Прага.
Оригінал: "Українська газета"
