Завтра в ритмі ONUKA: там, де етніка переливається в електроніку
Якщо хтось досі не вірить, що українські народні музичні інструменти такі, як бандура, сопілка чи навіть трембіта, можна надзвичайно гармонійно поєднати з сучасною електронною музикою, достатньо послухати декілька пісень з дебютного альбому проекту ONUKA.
Вокалістка гурту Ната Жижченко зізналась, що до концерту у Львові вони з командою готувались дуже ретельно, бо знали про норов тутешньої публіки. Тим не менше перед самим виступом колектив майже годину підігрівав апетити аудиторії, спраглої до нової якісної української музики.
Вже з перших акордів стало зрозуміло, що чекання було того варте.
До Львова ONUKA приїхала у повному складі. Окрім, дівчат на бек-вокалі та ударних, вони взяли з собою бандуриста і трьох духовиків, які грали на валторні, трубі і навіть давали собі раду з трембітою.
Вони на сцені не грали – вони чарували, поєднуючи непоєднуване - все: від тендітної сопілки до різких електронних семплів. Недарма, вийшовши на сцену, вокалістка привітала глядачів у "казковому місці".
Гурт ONUKA демонструє, що сучасна українська музика може бути сучасною і водночас залишатись не менш українською. Вона може бути такою, що нею не соромно хвалитись за кордоном і всюди вона знайде свого слухача: від максималістичних підлітків до людей поважного віку.
ONUKA у Львові була небагатослівною, за неї говорила її музика.
Коли зазвучала пісня "Місто", за спиною у музикантів почали з'являтись світлини міста Прип'ять до та після аварії на Чорнобильській АЕС. Хоча раніше Ната Жижченко розповідала, що писала цю пісню про Київ. Проте навіть із зображеннями привида Прип'яті вона звучала настільки органічно, що мурашки бігали по спині.
Іншу україномовну пісню "Завтра" ONUKA написала під впливом подій, що зараз відбуваються в Україні. Кожен почує в ній те, що захоче почути: є там і про війну, і про сни спокою, і про завтра.
Саме ці дві пісні музиканти виконали "на біс", коли вибаглива львівська публіка забула про свій гонор, розтанула під мелодійні акорди нової якісної української музики і хотіла ще, бо "завтра не буде так".