Андрій Пивоваров: Нам, як нації, треба визначитись: хто ми? Впевнений, що Україна - це IT-країна
Андрію, як починався проект GoIT? Що для тебе було основною мотивацією?
Ідея народилась на фоні Майдану, з великим бажанням щось змінювати в Україні. Прийшов один із партнерів і запропонував готувати IT-спеціалістів. Ідея сподобалась, так як ще на першому курсі у мене була своя Web-студія, тому, хоч і побіжно, але я був в темі. Але найбільше концепція такого проекту зачепила, бо вважаю, що в України є один шлях – розвивати IT-експертизу. Нам, як нації, варто визначитись: хто ми? Мені здається, що українці – це IT-спеціалісти і Україна – це IT-країна. Тому що ми і промисловість, ми і сільське господарство, красиві дівчата, ліси, чорноземи, – ми все разом і нічого конкретного. Варто визначитися. От все якраз і почалось з ідеї, що Україна – це IT країна і я переконаний, це єдиний найперспективніший варіант розвитку для країни. Вже зараз IT-галузь посідає третє місце в Україні, а до 2020 року матиме друге місце і наближатиметься до першого. А ще цікавіше рішення розглядати IT у взаємозв'язку із сільським господарством.
Андрій Пивоваров
Чому саме такий взаємозв’язок?
Бо в України є і одне й інше. І сільське господарство, і IT дуже органічні напрямки для України: є мізки і є земля, тому якщо це поєднати, може вийти щось цікаве.
А як вважаєш, в чому секрет феномену такої кількості талантів в IT і технологіях загалом?
Якогось глибинного аналізу нашого генофонду не проводив, але на жаль чи на щастя, це все йде від традиції радянської системи інженерної освіти.
В чому інноваційність твого проекту? Які є унікальні фішки?
Спершу, коли ми тільки починали, особливої фішки не було… Були приміщення для оффлайн груп з презентаціями, з начиткою матеріалу, опрацюванням практичної частини… Та чим далі ми цим займались, тим більше розуміли, що маємо чимось якісно виділятись. Тому почали тестувати формат blended learning, – ще його називають flipped classroom – суть якого в тому, що теорія виноситься на самостійне навчання в рамках LMS ( Learning Management System), де студент може самостійно, в зручному для нього ритмі йти по освітньому контенту. А вже практична складова, домашні завдання, практичні кейси опрацьовуються безпосередньо з викладачем в рамках живого вебінару чи в оффлайн аудиторіях. Цим ми кидаємо виклик освітній системі в Україні в тому контексті, що краще один раз супер-якісно записати матеріал у свій кращий день, у своєму кращому светрі (посміхається); з найкращим оператором і спеціалістом по ораторському мистецтву, ніж, як практикується у нас, коли лектор в сотий раз повторює одне й те ж, при чому, кожного разу ти залежиш від його настрою. А от практика… Ось тут виникають всі складнощі навчання і саме тут потрібен експерт. Ми були першими хто почав практикувати цю модель освіти в такому масштабі, тому отримали всі "шишки", але і всі переваги першопрохідців.
Випускники GoIT презентують свої проекти
Друга інновація – практикуючий ментор, чого, знову ж таки, бракує освітній системі України. Зараз у нас одночасно можуть навчатися 200 людей і на кожні 10-15 чоловік припадає один ментор. Якщо викладач у нас практикуючий senior експерт з топової IT-компанії, то ментори у нас фахівці рівня middle, теж класні практики, з крупних IT-компаній, яких ми залучаємо на волонтерських засадах, щоб вони брали групу і підтримували її протягом освітнього процесу. Крім нас цього ніхто не робить, бо це складно. Але такий ментор життєво важливий там де викладач не може кожному приділити належної уваги.
Третє – комплексний підхід. Ми розуміємо, що недостатньо лише технічних навиків щоб отримати роботу в IT галузі. Тому крім технічних навиків ми даємо англійську, soft skills і career skills. Англійська, зрозуміло, це must have в IT індустрії.
Soft skills - все що пов’язане з тайм менеджментом, постановкою цілі, комунікативними навиками, роботою в групі, що для багатьох виявляється таким радикально новим досвідом: десь 85% ніколи не чули про, наприклад, "матрицю Ейзенхауера" чи "діаграму Ганта".
І, мабуть, найскладніше в цій конструкції, це career skills (кар’єрні навички), тому що в Україні взагалі немає толкових експертів по кар’єрним навикам. Тут ми даємо все по CV, Linkedin й інших соцмережах, оптимізації своїх профайлів, - щоб не тільки ти шукав, але й тебе шукали – моделювання співбесіди… Відповідно, такий комплекс дає змогу різнобічно підготуватися до співбесіди, бо часто людина приходить на співбесіду з сильними технічними навиками, але не знає як себе презентувати, і весь технічний background сходить нанівець.
І четверте, чого взагалі немає в українській освіті – це кар’єрний сервіс. Кар’єрний сервіс дає блок по кар’єрним навикам і вибудовує відносини з рекрутерами, team lead'ами, власниками IT-компаній, тобто з тими, хто приймає рішення по найму. Вони ведуть детальну базу наших партнерів, підписують з ними меморандум про те, що готові розглядати наших фахівців для працевлаштування. Тому більшість наших партнерів IT-компаній не публікують позиції junior спеціалістів на сайтах пошуку роботи. Вони йдуть в кар’єрний сервіс, де наші фахівці готують публікації відповідно до вимог вакансії; наші студенти подаються свої резюме, з них вибираються ті, хто найбільше відповідає вимогам. І в компанію приходять 3-4 спеціаліста, з яких обирають одного, інколи більше, в залежності від конкурсу і кожного окремого кейсу.
Тобто ви в своїй компанії виходите з того, що недостатньо давати лише технічну базу, а потрібно готувати фахівця з широким різнобічним комплексом навиків і особистих якостей?
Ну, просто ринок пропозицій зараз перевищує ринок попиту якраз що стосується junior фахівців, тому якщо хочеш попасти в IT-сферу потрібно із самого початку дуже вирізнятись.
Повертаючись до твоєї тези про Україну як IT-країну, як нам зробити "квантовий стрибок" з позиції аутсорсингового "сировинного IT-придатку" до повноцінного гравця на світовому ринку?
На сьогодні, за різними підрахунками, в Україні близько 100 тисяч IT-фахівців, а якщо взяти й суміжні з IT-галузі, – то всі 150 тисяч. За цим кількісним показником ми перші у Європі і приблизно 10-ті в світі. Але наразі, Україна – аутсорсингова країна. Це один шлях на якому ми можемо бути успішними: класно що до нас заходять гроші, передові знання і західний менеджмент. В будь-якому разі, це краще ніж нічого… З іншого боку шлях досить хиткий, адже, за аналогією з вирубкою лісів, ми отримуємо "вирубку мізків". Ми працюємо на іноземного замовника, не створюємо власного кінцевого продукту; і як дерево приходить до нас оброблене у вигляді меблів, так і кінцеві IT рішення приходять з високою додатковою вартістю.
Є шлях Індії і є шлях Ізраїлю… Хотілося б щоб ми принаймні спробували рухатися в бік власних продуктових рішень для глобального ринку. Очевидно, що в Україні немає внутрішнього ринку, але у свій час в Ізраїлі це усвідомили і з успіхом реалізували політику "51 штату USA" з акцентом на глобальний ринок. Є таке чудове слово "хуцпа", це така властива євреям риса характеру, яку більш-менш дослівно можна перекласти як "зухвалість", "чіпкість". Якраз нам не вистачає такої "української хуцпи", бо безумовно є потенціал готувати 200-300 тис ITшників для аутсорсингу, але можна меншими зусиллями впроваджувати більш масштабні й ефективні моделі заточені на виробництво свого IT-продукту з виходом на глобальний ринок.
У мене немає експертизи щоб сказати як це зробити… Я не маю нічого спільного з політикою, але очевидно, що для цього має бути воля державних інститутів, щоб не Андрій Пивоваров говорив про це в переговорці на Коновальця 36д, а на Банковій, на Грушевського було розуміння потреби позиціонування України як IT-країни на всіх міжнародних майданчиках.
Яким чином можна призупинити цей "відтік мізків"? Чи є рецепт як нам тут втримати покоління класних IT фахівців?
Ну, відтік призупинився…Портал ДОУ щороку проводить дослідження: якщо порівнювати 2014, 2015 і 2016 роки, то він знизився з 80% до плюс-мінус 40%. Якщо порівняти рівень net salary українського і польського IT-фахівця, то в принципі, одне й те ж; в Німеччині плюс трішки більше… Але якщо взяти що можна придбати за ці гроші, то в Україні можна дозволити собі значно більше. Тим більше, якщо в Україні ти прямо "вау" ITшник, то там ти просто рядовий фахівець, в Штатах взагалі не небагато крутіше менеджера McDonald's.
IT FEST - захід GoIT для новачків, що хочуть працювати в ІТ-сфері. Мета фестивалю - залучити нові таланти до роботи в ІТ
В контексті того, що робити щоб їх утримати… Треба змиритись з тим, що IT-шники – космополіти. Утримати їх звісно можна, але більшість з них не бачать себе приналежними до країни. Вони мислять в категоріях приналежності до компанії, до IT-продукту. Сьогодні вони хочуть працювати в Таїланді, Шрі-Ланці, завтра в Україні, а потім в Силіконовій долині. Є, звісно, й такі яких можна утримати, котрі мають якісь прив’язки… Що для цього потрібно зробити? Тут, знову ж таки, відіграють роль фактори на які складно впливати і які стосуються політики. І, в першу чергу, це безумовно інфраструктурні проекти, безумовно система постійного розвитку і освіти. От ми проводили захід по IT в Сіверодонецьку (це моє рідне місто) і я добре розумію, що люди не будуть там затримуватись, бо немає ні офісів, ні хабів, ні нормальних кафе чи ресторанів… А для даної галузі, де люди заробляють хороші гроші (і в доларах), їм хочеться цікаво жити з нестандартними хобі, нестандартними закладами куди хочеться піти, тусовками і т. д.. Тому важливо розвивати інфраструктуру. І чим якраз привабливий Львів - там є що робити.
Питання щодо тебе особисто. Чи вважаєш себе успішним?
У цьому питанні я занадто самокритичний. Моя улюблена фраза: "Все що вчора для тебе було стелею, сьогодні стає лише підлогою". Відносно того яким я був два роки тому, я суттєво просунувся в своєму розвитку, відносно того що можна було і ще можна зробити, – то враження, що стою на місці. В своєму оточенні бачу людей, котрі розвиваються значно швидше, не тільки в контексті заробітку, а в плані масштабу думки, цілей, впливу на інших і на країну. Тому, щодо успіху, мені ще є куди рости…
А чи співвідносиш власний успіх з успіхом країни?
Взагалі, місія GoIT – допомогти кожному створити свою історію успіху. Це те чим живе наша команда. За успіхом країни завжди стоїть історія успіху кожної окремої людини. Сприяючи формуванню середнього класу, ми точно впливаємо на економіку, на потенціал країни. Бо коли людина закриває для себе базові потреби, вона може дозволити собі думати про інші речі: про соціальну відповідальність, екологію, розвиток економіки, і так далі, і так далі.
Які проекти плануються найближчим часом? Що чекати від компанії GoIT і Андрія Пивоварова зокрема?
У нас якраз була перед Новим Роком загальнокомандна зустріч, де ми 2016 рік назвали "роком пошуку". Ми протестували багато нового. Щось виходило, але нас дуже сильно хитало, тому що для нас важливий швидкий агресивний ріст, а він завжди містить в собі великі ризики. 2017 визначили для себе як "рік досягнень" і тому зараз хочемо зробити свої ключові продукти супер системними і масштабованими, можливо вийти з ними за межі України.
Крім того є паралельні проекти, котрі ми активно розвиваємо. Це GoITeens – абсолютно видатний проект по підлітковому програмуванню і не тільки, так як включає в себе програму підліткового підприємництва, розвиток підліткового емоційного інтелекту.
Запустили проект "Соль" – BootCamp для власників малого бізнесу. Це моя давня мрія в контексті зміни нашої культури підприємництва. Український підприємець він ремісник, який продає свій час за гроші. Навіть якщо за великі гроші, все одно це примітивна модель і мало хто виривається на рівень системно масштабованого бізнесу. Саме в рамках цього проекту ми міняємо мислення українського підприємця, занурюючи його в контекст інструментів і підходів американського підприємця.
В Україні це, до речі, перший BootCamp.
Вже провели з групою 13 чоловік успішний пілот, в січні запускається друга група. Сам формат дуже цікавий, навчаються з 10 ранку до 6 вечора шість днів на тиждень; це дуже складно, але ми розуміємо, що за таким форматом майбутнє.
