Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Українці - сексуально неосвічена нація, - координатори циклу "Біологія сексуальності"

Українці - сексуально неосвічена нація, - координатори циклу
Вадим Черніков та Ярина Вишенська. Фото: Марина Банделюк
У рамках проекту iGeneration ми поспілкувались з Вадимом Черніковим і Яриною Вишенською - людьми, які, спільно зі своєю командою анімаційної студії Necessary education (NEED), змушують поглянути на освіту та науку під цікавішим кутом. Вони розповіли як створюється анімація, наскільки прибутковий соціальний бізнес та навіщо батькам і педагогам лекції про статеве виховання.

Necessary education (NEED) - комерційна анімаційна студія, яка, за рахунок зароблених на замовленнях коштів, створює короткі освітні ролики, здатні зацікавити навіть прокрастинаторів в інтернеті. Нещодавно команда запустила проект "Біологія сексуальності": анімацію для різних вікових категорій, яка пояснюватиме не лише "як?", але й "чому?" і міститиме усі потрібні матеріали із сексуальної освіти, завдяки чому руйнуватиме табуйованість теми.

Вадим Черніков - засновник та керівник студії NEED, ініціатор проекту "Біологія сексуальності" і "Українська література в контексті світової".

Ярина Вишенська - автор циклу, випускниця ННЦ "Інститут біології та медицини" КНУ ім. Тараса Шевченка. Останні 3,5 року вивчає дані досліджень з нейрофізіології та психофізіології, які пояснюють поведінку людини.

-Як ви наважились почати змінювати таке складне явище, як українська освіта?

Вадим Черніков: До того, як почати проект, я працював у сфері освіти доволі довго. Працював в компанії EdEra – це київська студія по розробці онлайн-курсів. Плюс ми співпрацювали з Міносвіти, я їздив іноді на консультаційні сесії. Загалом в сфері освіти я крутився достатньо давно і настав час робити свій проект. Тоді я зрозумів, що є речі, які хотів би змінити, так як онлайн-курси мене не зовсім влаштовують, як інструмент. Є такі моменти, які можна покращити в плані подачі матеріалу.


Фото: Стефанія Амамджян

В сферу освіти я потрапив випадково, звичайно: починав, як помічник оператора, потім став оператором, згодом монтував записи. Потім у нас з’явився проект, який нікому було менеджерити – тут я став вже проектним менеджером. Так вийшло, що проект дуже добре зайшов, цей онлайн-курс ("Лайфхаки з української мови", - ред.) став першим взагалі в Україні , який рекомендований Міністерством освіти і науки. І от далі я вирішив створювати свій проект.

-Як команду зібрали?

В.Ч.: Перший, до кого я звернувся – мій однокласник Ігор. Він працював у волонтерській організації і я знав, що у нього є досвід роботи в мультимедіа, тобто він вміє робити технічні задачі, які я ще тоді не вмів. У мене були ідеї, я знав приблизно як їх реалізовувати, але не вмів робити ролики. Тому запропонував ідею йому, і йому сподобалось.

Далі почали збирати команду поступово в кінці травня. От Ярина десь третя чи четверта до нас приєдналась. Майже одразу ми поїхали на акселератор (соціальний інститут підтримки стартапів, - ред.). Там перемогли на відборі і командою, четверо чоловік, поїхали в Одесу на два місяці жити і працювати.

Коли ми починали – ми не знали всіх нюансів роботи, думали, що просто будемо брати якусь тему, розуміли, що завжди повинен бути експерт, який буде писати текст. І думали, що самі будемо малювати, робити анімацію і монтувати готові ролики. Але вийшло не зовсім так,  бо існує тисяча нюансів. Спочатку ми почали шукати сценариста, так як потрібно прописувати сценарій до кінця, щоб глядач не відволікався, щоб події, які озвучує диктор, співпадали з тим, що на картинці. Потім почались пошуки диктора, це було дуже довго та важко (два місяці вибирали диктора).


Фото: instagram.com/necessary_education

Спочатку ми планували два цикла роликів: це "Біологія сексуальності" і другий (ми думали, що він виходитиме першим) "Українська література в контексті світової", тобто порівняльна характеристика за епохами творів української літератури та світової.

-Які проекти для вас слугують прикладом під час створення свого продукту?

В.Ч.: В плані анімації – TedEd – це просто ікона. Kurzgesagt німецький нам дуже подобається. AsapSCIENCE також, це whiteboarding (коли людина малює на дошці і все це відображається пришвидшено). Але цей проект більш аматорський та творчий, а не анімаційна студія: тексти вони пишуть самі, розбирають проблеми, але теми там не надто експертні, на кшталт "що було першим: яйце чи курка?". Також Научпок, Постнаука хороші.

-Тобто ви себе позиціонуєте, як популяризатори науки, тільки в соціальній сфері?

Ярина Вишенська: Ярина Вишенська: Залежно від теми. Просто зараз ми працюємо з більш гостросоціальними темами. З тим же успіхом ми можемо взяти завтра й пояснити якусь теорію за одну хвилину і продовжити нею займатися. Просто наразі ми вибрали ось такі теми. Які будуть наступними – це залежить від того, кого ми цікавого знайдемо, з ким зможемо працювати.

В.Ч.: Але в будь-якому випадку, ролики – це, по суті, популяризація науки хоча б в тому плані, що, наприклад, квантову фізику, нереально в трихвилинному ролику пояснити, але можна зацікавити в квантовій фізиці за допомогою цих роликів. Такими роликами повноцінні знання дуже рідко можна передати, тільки якісь обривки, інтродакшн (представлення теми) невеличкий зробити, зацікавити глядача.

-Як ви шукаєте замовників роликів, адже NEED - комерційна компанія?

В.Ч.: Під час різних івентів, конференцій і т.д. ми завжди насамперед говоримо про те, що ми анімаційна студія, яка виконує комерційні замовлення, але ті гроші, які ми на них заробляємо, ми не забираємо повністю собі, а робимо їх перерозподіл. Тобто, якщо ви замовляєте у нас – ви автоматично підтримуєте розвиток освіти, так як половину грошей ми задіюємо на підтримку команди і розвиток проекту, а половину на створення нових освітніх роликів.

-Проект передбачає волонтерську діяльність?

Я.В.: Це соціальний бізнес, коли має бути якийсь соціальний імпакт (внесок) твоєї роботи, а решта іде на те, щоб цей бізнес забезпечувати. По суті це типовий приклад соціального підприємництва.

В.Ч.: В нашій бізнес-моделі не передбачене волонтерство. Волонтери поки є, тому що ми тільки починаємо і у нас немає достатньо великого потоку замовлень. Він збільшується з кожним місяцем, але поки він не на тому рівні, щоб ми повністю відмовились від волонтерів. Але ми прагнемо до того, щоб платити всім.

Я.В.: Це просто люди, які вірять, що скоро вся команда буде отримувати зарплати *сміється*.

-А як щодо співпраці з інвесторами?

В.Ч.: Ми не шукаємо спонсорів. Можемо робити цикли в партнерстві, наприклад, з якоюсь освітньою організацією, якій потрібно висвітлити певну тему. І ми разом будемо робити анімацію з задоволенням. Але інвестора ми не шукаємо на даному етапі.

-Як виглядає процес створення роликів?

В.Ч.: Спочатку створюється текст експерта, потім йде вичитка методистами (щоб текст підходив по динаміці до формату анімаційного ролика). Далі текст вичитує літредактор. Сценарист створює сценарій. Потім йде підбір за сценарієм стилю ілюстрацій і кольорової гами, в залежності від бажаної емоції глядача. Процес підготовки ілюстрацій включає ітерацію (повторення, - ред.) правок, розміщення акцентів в озвучці, озвучка диктором в студії. І далі монтаж картинки і звуку, підбір сторонніх звуків/музики, за необхідністю. Робота проходить другу ітерацію правок та відправляється до фокус-групи. Ну і фінальні правки.

-Що найважче в процесі створення?

В.Ч.: Команда каже, що правки. Але так як я їх не виконую, а вношу - для мене найскладнішим виглядає процес створення ілюстрацій та анімування. Ілюстрації - це дуже творчий процес, а анімація - використання великої кількості методів та технологій.


Фото: instagram.com/necessary_education

-Як з’явилась ідея циклу "Біологія сексуальності"? Наскільки мені відомо, Ярина вже давно досліджує дану тему.

Я.В.: Я нею займаюсь уже декілька років. Починалось це все зі звичайних лекцій, коли ти починаєш говорити, люди зацікавлюються, хочуть продовження. Ми з Вадимом були знайомі раніше, він знав чим я займаюсь, тому й звернувся до мене.

В.Ч.: Я прийшов до Ярини на лекцію. Тоді якраз вибирав теми, з яких почати. Українську літературу вибрав, бо автор цієї теми був автором курсу, який менеджерив в EdEra. Ярина працювала в сусідньому офісі, журналісткою у Studway. На лекції ж я відчув, що цей матеріал можна передати в красивому форматі. І вирішили спробувати. Потім вона втягнулась і окрім того, що стала  автором циклу, стала частиною команди (відповідає частково за комунікації та повноцінно за методики подачі інформації).

Я.В.: Я люблю пхати всюди свої руки і носа *сміється*.

-Хто залучений до процесу написання матеріалів? Які спеціалісти?

Я.В.: Початково, в межах своїх знань, я розбиваю курс на теми. Тексти тем, які можна подавати людям з погляду пояснення досліджень, які проводились, можу я самостійно писати. Коли це стосується таких речей, як фармакологія, якими медикаментами потрібно користуватися, що таке контрацепція,що таке аборт та як він впливає на організм, то до цих тем ми залучаємо експертів ззовні. Все це будується на такій собі мережі знайомств.

Коли ми будемо робити ролик по праву, пояснювати що таке згвалтування, за які межі сексуальність має не виходити в рамках закону, я звернусь до знайомої, яка цим декілька років займається і ми будемо співпрацювати. Зараз я сама проробляю теми, які висвітлюємо, далі будемо звертатись до людей.

В.Ч.: Ну і фокус група велика.

Я.В.: Так, звісно ці теми проходять через фокус групу: це зібрана ліга чоловіків і жінок, які всюди відстежують на їх погляд дискримінацію, сексизм, еротизації і тому подібне.

Щодо експертів – це будуть різні люди: мій знайомий професор, який працює в Богомольця,  знайома, яка займається правом. Всі ці люди в професійній сфері дуже давно. Також психологи, які працюють з гомосексуальними підлітками, до них звертатимемось, коли будемо говорити про гендерну та сексуальну ідентичність.

В.Ч.: Також організації, з якими у нас домовленість. Ми намагаємось залучати тематичні організації, наприклад, стосовно ВІЛ/СНІДу.

-Ви плануєте співпрацювати з освітніми закладами?

В.Ч.: З цією темою складно, так як по факту вона відсутня в шкільній програмі. У нас хочуть її вводити, міністр (освіти і науки, - ред.) на минулому Едкемпі (EdCamp – конференція для вчителів і усіх, хто працює в галузі освіти, - ред.) в травні наступним зазначила важливість введення освіта сексуальної освіти, але поки немає готової програми. А педагогам матеріал, доки вони не отримають рекомендацій до використання, неможна викладати.

Ми створюємо курс, по суті, в сліпу.

Я.В.: Я в цій програмі орієнтуюсь на рекомендації ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), але вони скільки років вже існують, проте у нас не беруть це (тему статевого виховання, - ред) до уваги. І ми не можемо точно сказати, що весь перелік тем, які ми подаємо, збігається: в тій рекомендованій програмі є тема гомосексуальності, яка закладає поняття толерантності, я, зі свого боку, подаю "а чому таке виникає?", з моєї точки зору в людини має бути відповідь на запитання "чому?".


Фото: Олександр Супрунець

Навіть дотримуючись рекомендацій, але додаючи своє – ми не можемо дати гарантію, що хтось зверху скаже, що саме таким чином це має бути. Ці ролики повинні пройти ще дуже жорстоку цензуру.

В.Ч.: Тобто, якщо вони не співпадатимуть з програмою (якої поки немає), їх в школі не можна презентувати. Але в будь-якому випадку їх можна використовувати дистанційно, рекомендувати самим педагогам. Також ми хочемо робити, як мінімум, фокус-групи: спочатку з вчителів біології, ОБЖ і тд.

Я.В.: У нас зараз ролики орієнтовані на старшу вікову категорію. По суті, ці лекції, які ми проводимо – це презентація тієї купки роликів. Коли ми будемо робити для молодшої групи, ми спробуємо проїхатися з відкритими саме уроками по сексуальному вихованню, а тут потрібна підтримка школи. Тут іде випробування того чи все правильно побудовано з психологічної точки зору. Можливо от переходячи такі етапи тема буде хоча б знаходити свою аудиторію серед вчителів, батьків, дітей.

Зараз ми доволі легко поводимось, бо говорити зі зрілими людьми це одне, а якщо ти приходиш до дитини – у тебе мають бути чіткі рамки, що якій віковій категорії можна говорити.

-Розробка програми статевого виховання – це компетенція тільки Міносвіти чи інші відомства теж мають бути залучені, такі як МОЗ?

Я.В.: МОЗ у нас займається більш такими фармакологічними питаннями: де що закуповувати. Напевно це все таки прерогатива Міністерства освіти разом із психологами, сексологами, біологами, тією групою людей, яка збереться разом і вирішить, яким воно має бути. От вони зберуться разом, "прокомпостирують" одне одному мізки, посваряться, помиряться і, в результаті, у них вийде якась програма.

В.Ч.: Не потрібно винаходити велосипед, я думаю, в багатьох країнах ця програма вже є, потрібно взяти цей досвід від них, передивитись його з експертами і адаптувати під наші реалії. 

Якщо брати європейські країни – між нами надто сильний відрив. Ми якось посерединці і цієї серединки я ніде навколо не бачу ні в кого

-Досвід якої країни стосовно статевого виховання найбільш оптимальний для України?

Я.В.: Тут складно, бо з тих країн, в яких відбувається приблизно те, що і в нас, у них сексуальна освіта або не введена, або вона натикається на купу перешкод. Випадок в Росії, коли жінка-біолог почала дев’ятикласникам пояснювати про репродуктивне здоров’я і на нормальному рівні – релігійні батьки прийшли до неї і заявили, що вона збочує їхніх дітей. У нас не все настільки погано, хоча як коли. Я навіть на своїх лекціях з дурницями такими зустрічалась.

Якщо брати європейські країни – між нами надто сильний відрив. Ми якось посерединці і цієї серединки я ніде навколо не бачу ні в кого. В Нідерландах все прекрасно, хоча навіть там хтось може обуритись через якусь книжечку. Я би брала те, що на ідеальному рівні, адаптовувала для нас, можливо м’якшими словами для молодшої аудиторії.

-Проблема відсутності сексуальної освіти типова для всіх пострадянських країн?

Я.В.: Так, чомусь у нас найбільший відбиток релігії, відбиток страху про це говорити, табуйованості, що це гріховно і соромно.

-Ярино, Ви часто проводите лекції суто для батьків чи педагогів?

Я.В.: У Києві я проводила для батьків, для дітей це було суто локально, тобто мене запрошували кудись. В основному лекції були на загальні аудиторії.


Фото: Максим Зубенко

Люди цього потребують. Елементарно батьки, коли ти їм пояснюєш про те, що підліток дорослішає і ви не тільки повинні почати про це говорити, щоб ваша донька могла з легкістю запитати про щось у вас, ви ще й маєте стежити за їхнім розвитком. Коли в нас батьки іноді не розуміють, що в цьому віці якраз гормональна система налагоджується, вони за цим не стежать. Виростають дівчатка, в яких може бути щось не так, наприклад, оволосіння за чоловічим типом, ще якісь зрушення. Дівчинка дивиться в дзеркало, у неї виникають комплекси, вона починає себе сприймати якоюсь неправильною і на цьому виростає зріла жінка з купою комплексів і неправильним ставленням до себе.  Навіть такі елементарні речі наші батьки пропускають, бо їх ніхто колись не вчив, що на це потрібно звертати увагу.

-Чи потрібно створювати та популяризувати відповідну літературу?

В.Ч.: Мені здається це вже доволі застарілий інструмент. Зараз у людей кліпове мислення: немає часу пояснювати – дивись ролик на три хвилини. Для книжки потрібно бути дуже вмотивованим. У нас якраз ціль роликів – дати все дуже коротко, максимально швидко, але при цьому передати якісь знання.

Я.В.: Можливо, як випускатимемо ролики для молодшеньких, мама буде вмикати ролик і сідати сама поряд дивитись.

Ми хочемо щоб люди розуміли, що секс – це така ж сама дія, як сісти поїсти, так само необхідна, зі своїм ефектом на психіку, на тіло, на здоров’я.

-Як ви думаєте, чи треба в Україні саме поняття "сексуальності" замінити евфемізмом?

Я.В.: Не можна, тому що люди мають звикати, що це звичайне слово.

В.Ч.: Тут сам принцип.

Я.В.: Ми хочемо щоб люди розуміли, що секс – це така ж сама дія, як сісти поїсти, так само необхідна, зі своїм ефектом на психіку, на тіло, на здоров’я. і ми вчимо, що про це можна говорити, що діти мають знати, що таке член, що таке вульва, піхва, вони мають це розуміти, тому що це просто частини тіла. Іноді через нерозуміння що є що в дитини, вона не розуміє, що з нею роблять щось не те. Ті самі сексуальні домагання: не всі діти усвідомлюють, що з ними це відбувається. Якби вони розуміли яке значення і роль відіграють ці слова в житті – можливо вони б інакше поводились. Якщо дивитись на цю проблему глибше – в локальних моментах воно може великою трагедією виливатись. Потрібно привчати, що ці слова нормальні.

В нас навіть не всі розуміють, де є межа згвалтування, а де її ще немає. Чому ж я і хочу, щоб ми скоріше зробили цей ролик по праву, бо люди не завжди усвідомлюють цю межу.  

-Ярино, виходячи з Вашого лекторського досвіду, де в Україні найбільш відкрито сприймають тему сексуального виховання?

Я.В.: Насправді по різному. Говорять всі, скажи людині назву лекції чи статті, де буде слово "секс" - вона приверне увагу. Якщо говорити взагалі про розуміння теми – найбільш відкрита аудиторія в Києві. Всі рази, коли я була у Львові люди дуже жваво хочуть говорити, але тут дуже великий блок непорозуміння. Я коли тут проводила першу лекцію – це виглядало так: ти говориш речення, а потім абзацом захищаєшся. Для мене це було психологічно складно витримати до кінця.

В.Ч.: У нас перед лекціями до циклу найпопулярніший жарт, на що вистачає наших відвідувачів – це "а чи буде практика?"

Я.В.: Або "чи можливий майстер-клас?".

Я родом з Чернівецької області і ще в підлітковому віці у мене склався стереотип, що люди там не зацікавлені у вищій освіті чи академічності. Але коли я приїхала туди з лекцією, там була аудиторія, яка виявилась найбільш зацікавленою у запитаннях щодо саме сексуальної освіти на державному рівні. Мене це вразило. Тому не вгадаєш, всюди дуже різні люди.

Я люблю робити попередню форму для запитань перед івентом: це тебе орієнтує на те, що хоче почути аудиторія і, можливо, є момент, про який ти не замислювався. Тут постійно ти щось довчаєш, перевіряєш. От Львів завжди був найцікавішим по запитаннях.

Підручники зосереджені на проблемі, розказують, грубо кажучи, "не займайся сексом, бо в тебе буде ВІЛ/СНІД, а потім ще передчасно народиш". Інформація подається неправильно, від цього ми такі й сковані

-На Вашу думку, українців можна назвати сексуально неосвіченою нацією?

Я.В: Можна

В.Ч: Треба! *сміється*

Я.В.: Чим більше читаю, тим голосніше про це говорю. У нас в підручниках ця тема не те, що не висвітлюється, вона висвітлюється викривлено. Підручники зосереджені на проблемі, розказують, грубо кажучи, "не займайся сексом, бо в тебе буде ВІЛ/СНІД, а потім ще передчасно народиш". Інформація подається неправильно, від цього ми такі й сковані. Навіть якщо ця тема подається тільки на Основах здоров’я і біології то давайте йти від позитиву. А коли ви йдете від негативу, цим дитину закриваєте, вона чекає, щоб десь похіхікати над словом "секс", забути про це і ні з ким про це не говорити. Юлія Ярмоленко, яка проводить лекції для батьків та для підлітків, на одному занятті дала дітям приблизно 8-9 років тестові завдання, де було запитання про тривалість статевого акту – всі відповіді сходилися з типовим метражем якогось порнографічного ролика. Цим дітям ще про секс ніхто не говорив (в школі, - ред), але у них є вже до цього живий інтерес, їхній мозок їх до цього спонукає. Тобто у нас мало того, що інформація подається пізно пізно, вона йде від негативу і про це ніхто ні з ким не буде говорити потім. Ми самі табуювали цю тему.

Для мене показником відсутності сексуальної освіти став випадок, коли до мене на лекцію у Львові прийшов чоловік років 70 – я не бачила ще настільки захопленої людини! Він після лекції до мене підійшов і почав розповідати, що "якби я знав про це раніше – то я інакше поводився б, дружина би інакше поводилась і з дітьми у мене стосунки інакше би склались". Люди до цього голодні ще, і може спочатку хтось дуже негативно сприймає тему, все одно потім все переливається в позитив, як тільки людина відчуває, що вона починає вміти про це говорити.м

росіяни просуваються на певну територію, де українські сили їх просто знищують. Триває кампанія стратегічного бомбардування – Дональд Гілл
росіяни просуваються на певну територію, де українські сили їх просто знищують. Триває кампанія стратегічного бомбардування – Дональд Гілл
Допоможіть Україні перемогти. Інакше розпочнеться смуга невдач для США – Atlantic Council
Допоможіть Україні перемогти. Інакше розпочнеться смуга невдач для США – Atlantic Council
Фантазія про диктатора у США. Та диктатура в реальному житті – Тімоті Снайдер
Фантазія про диктатора у США. Та диктатура в реальному житті – Тімоті Снайдер
Веймарський трикутник. Макрон нормалізує ідею про можливість відправки європейських військ в Україну – Філліпс О'Брайен
Веймарський трикутник. Макрон нормалізує ідею про можливість відправки європейських військ в Україну – Філліпс О'Брайен
"Переломний момент: бомба і Холодна війна". Серіал Netflix запитує, чи не відновив путін Холодну війну, або чи закінчувалася вона взагалі – Rolling Stone
Ці
Ці "вибори" не дадуть старт жодним змінам у росії. Але поразка путіна в Україні – може –Тімоті Ґартон Еш
Дональд Трамп є загрозою для національної безпеки США. І проблема не в тім, що він невіглас – Том Ніколс
Дональд Трамп є загрозою для національної безпеки США. І проблема не в тім, що він невіглас – Том Ніколс
Як Чехія допомогла зупинити путіна. В Україні почали закінчуватися боєприпаси, бо саме цього хотів Трамп – Девід Екс
Як Чехія допомогла зупинити путіна. В Україні почали закінчуватися боєприпаси, бо саме цього хотів Трамп – Девід Екс
ТОП ЧИТАЮТЬ КОМЕНТУЮТЬ
No articles
СТАТТІ
Лінія фронту залишалася нерухомою минулого тижня. Інтенсивність боїв під Мар

Лінія фронту залишалася нерухомою минулого тижня. Інтенсивність боїв під Мар'їнкою знизилась, а під Роботиним – ні – Дональд Гілл