Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Необхідно делегувати владу людям, - Головня

Необхідно делегувати владу людям, - Головня
Роман Головня. Фото: прес-служба Громадянської Позиції
Якщо взяти нашу державу, її теперішній уклад , то, на мою думку, важко розмежувати політичні еліти, бізнес-еліти чи культурні еліти.

Відомо, що в давні часи еліта визначалась переважно приналежністю до знатного роду і великим капіталом. Як Ви визначаєте для себе поняття еліти в контексті сучасності? Чи можете Ви зарахувати себе до нової еліти України?

Якщо взяти нашу державу, її теперішній уклад , то, на мою думку, важко розмежувати політичні еліти, бізнес-еліти чи культурні еліти. На сьогоднішній день це все перемішано і являє собою єдиний конгломерат, який взяв на себе певні функції: найперше владну функцію, представницьку функцію, хоча, як така, вона відсутня. Тому такого чіткого розуміння політичних еліт на сьогодні немає. Еліта в Україні – це люди, які мають механізми впливу на суспільство. Що стосується нового підростаючого  покоління, то, по-перше, ми повинні застосовувати для її визначення кількісно-якісні показники. По-друге, ми маємо розуміти, що, на жаль, еліта обмежилась виключно статусними показниками, а не дійсними морально-вольовими досягненнями, тобто фактично не йдеться про якесь морально-духовне зростання особистості,  досягнення певного етапу мудрості, що дозволяло б не маніпулювати людьми, а бути для них  дороговказом, допомогти суспільству приймати більш усвідомлені рішення. Еліта має бути тим арбітром, провідником, що може повести за собою. І чим ця еліта мудріша, духовніша – тим більш якісною буде взаємодія еліти і решти суспільства. Чи сучасна нова еліта така, про яку говорив – я не впевнений; більш того, я впевнений, що вона не така. Сучасна еліта, на жаль, часом подає поганий приклад, виправдовуючи стару приказку: риба гниє з голови.

Виходячи з тих критеріїв, які я назвав, не можу зарахувати себе до еліти. Можу себе визначити як кандидата в еліту, як і кожна людина в нашому суспільстві може стати кандидатом в еліту. У кожної людини є шанс на особистісне зростання і можливість передбачена самим демократичним суспільством, в якому ми всі маємо рівні права та можливості закріплені в конституції.

 

Про появу нової еліти в України вже досить давно говорять і покладають на неї багато сподівань. З її приходом пов’язані очікування довгожданих змін. Як Ви вважаєте, чи вже настав час нової еліти? Наскільки коректно буде сказати, що нова еліта вже сформувалась і готова брати на себе всю відповідальності за долю країни? Чи можливо це лише перехідний період і ще варто почекати?

Нова еліта повинна бути з новим мисленням. Саме у зрощенні нової еліти: з новим мисленням, новими підходами я бачу вихід з тієї патової ситуації, яка склалась у державі. Моє покоління народжене у 80-х, 90-х, воно вже заражене цим вірусом сучасної управлінської системи; але це покоління може стати тим підґрунтям, на якому буде зростати вже нове покоління народжене у 2000-х, 2010-х. Задача нашого покоління – створити умови, щоб виросла справжня еліта в майбутньому. Це складний шлях, що починається з виховання. Виховання починається з дрібниць, коли батьки, наприклад, свідомо занижують вік своєї дитини, щоб провести її безкоштовно в зоопарк чи проїхати в громадському транспорті, вони вже цим формують в дитини установку на обман: що обманювати – це нормально і вигідно. Дитина це засвоює, і в майбутньому обманювати для неї буде просто. А от щоб сформувалось нове покоління з новим мисленням повинно бути й інше виховання, яке зрощувало би у дитині нове мислення і фундаментальні етичні принципи. Саме виховання є тим першим ключем до народження в майбутньому справжньої державної еліти.

Теперішня еліта має дати суспільству сигнал, що треба вирощувати дітей на нових принципах, законах, заповідях. Не цілеспрямовано виховувати ці принципи, а почати жити за ними, почати із себе,  а діти автоматично будуть переймати новий позитивний досвід своїх батьків. Ми можемо приймати закони, проводити реформи, ходити на протести та демонстрації, однак вирішення проблеми лежить глибше. Знову ж таки, ми повинні не заставити суспільство жити за якимось правилами  чи принципами, а допомогти усвідомити, що так краще і вигідніше для кожного. Наприклад, просте усвідомлення людьми, що дотримання правил дорожнього руху – це зменшення смертності на дорогах,  допоможе уникнути багатьох дорожніх корок, зменшить загазованість, тоді слідування правилам буде мати не примусовий, а заохочувальний характер. Відтак саме нова еліта має дати цей перший сигнал: не примушувати людей слідувати принципам просто насаджуючи їх згори, а допомогти усвідомити їх правильність і корисність для кожного.

 

24 роки тому перед тогочасною української елітою постала велика місія вибороти і утвердити незалежність України. Очевидно, зараз ми живемо в часи нового загострення боротьби за незалежність. В чому відтак відмінність нової еліти від попередньої? Які нові завдання і виклики стоять перед української елітою зараз?

Попередня еліта була поставлена перед фактом. Не кажу, що вся вона на той час була однорідною,  там теж все було доволі строкато. Але події відбулись. Те, яких змін нам очікувати, залежить від якості еліти. Кожен має усвідомити свою особисту відповідальність за долю держави. Називаючи чи не називаючи себе елітою, але перебуваючи в цьому прошарку, людина має усвідомлювати свої велику відповідальність.

Якщо говорити про суто практичні завдання, то це, по-перше, зберегти державу. Я вірю, що вона буде збереженою, залишається проблема територій, але не можна володіти територіями не володіючи серцями людей, що проживають на тій чи іншій території. Ми повинні завойовувати серця і якщо б з перших днів незалежності еліта боролась за серця, а не за гаманці, активи тощо, то я переконаний, що зараз не стояло би питання Донбасу та Криму. Ресурс держави – людський ресурс. Сьогоднішній стан я називаю "одужання через загострення", коли ми маємо шанс на одужання через переусвідомлення.

Коли зараз нові політики говорять, що треба ламати систему, то спершу ми маємо розуміти, що без усвідомлення, яку систему ми хочемо збудувати, нічого не вийде. Ми будемо схожі на донкіхотів, які ведуть боротьбу з вітряками. Перш ніж щось ламати, еліта має поставити перед собою ряд питань: чому система не працює, чому вона продукує негативні посили, де криються її переваги і недоліки; і вже після глибинного аналізу щось робити.

 

Якщо ми говоримо про оновлення України. Які на Вашу думку нові цінності мають прийти на заміну старим, зокрема в політиці?

Питання якості еліти – це не лише питання розвитку української держави, а, на жаль, питання її виживання та існування. Ми маємо зробити все для того, щоб унеможливити або звести до мінімуму зловживання владою, відкрити найкращим представникам суспільства шлях у велику політику, сформувати нову еліту, яка й започаткує та пропагуватиме інші цінності – відкритість, професіоналізм, патріотизм, духовність та моральність.

 

За часи незалежної України, на жаль, ми частіше чули про ті моменти, які роз’єднують країну. І політики часто спекулювали на цих проблемах в особистих електоральних інтересах. Відтак постає питання, які існують об’єднуючі ідеї та цінності? Ви би могли їх назвати?

Вже майже чверть століття біля керма держави ми бачимо політиків, а не державних мужів. Саме тому ми мали спекулювання на роз`єднавчих моментах та штучне загострення вторинних проблем, які вилилися в анексацію Криму та окупований Донбас. Сьогодні чистота та проукраїнськість медійного простору виходять на перший план, оскільки Україна веде не лише фактичну, а й інформаційну війну. І важливо не програти в обох. Нашою найбільшою об’єднавчою ідеєю має стати встановлення миру, всебічний розвиток української держави, здобуття нею реальної незалежності, формування нової еліти та спільне бажання поступу.  Основне завдання делегувати владу людям, які будуть реальними провідниками системних змін, гарантами розвитку та генерацією нових постатей, які стануть новими "мудрими", "хмельницькими", "орликами"…

 

В чому Ви вбачаєте свою особисту відповідальність за Україну? Яка Ваша особиста місія?

Перше – це не нашкодити. Друге, як би це пафосно не звучало, служити іншим:  не в якості прислуги, а в бажанні бути корисним. Ну і, по-третє, бути позитивним прикладом для інших, або навіть точніше, просто своїми діями сіяти позитивні проростання, а не зрощувати негатив.

 

Чи потрібна Україні національна ідея? Якщо так, то як би Ви її сформулювали?

Національна ідея потрібна як об’єднуючий фактор, і від цієї ідеї має формуватись конкретні програмні плани дій для тієї чи іншої галузі. Це те світло в кінці тунелю чи той Олімп на який ми маємо зійти. Це та ідея, до якої всі повинні прагнути, в яку всі повинні повірити. Вона потрібна, щоб незалежно від того, хто опиниться на вершині еліти, ця ідея була дороговказом, куди має йти держава. Зараз в будь-якій галузі ми спостерігаємо управлінський хаос. Чому? Тому що немає чітких цілісних системних програм бачення розвитку тієї чи іншої галузі. Маючи цю масштабну ціль у вигляді національної ідеї, ми вже можемо писати конкретні програмні документи до кожної окремої галузі на 20-30 років, вносячи лише технічні корегуючі поправки. Це та велика ціль, місія, яка повинна бути близька та зрозуміла кожному.

 

Що для Вас особисто означає бути патріотом? Хто справжній патріот: людина що активно всюди заявляє про свій патріотизм, виявляє свою любов до батьківщини в зовнішніх атрибутах, чи той хто тихо робить свою корисну роботу?

Патріотизм має свої певні критерії і показники. Якщо ми хочемо говорити про патріотизм в загально-суспільному контексті, тоді маємо сказати, що патріотизм – це… Визначити: один, два, три… Проте є патріотизм, а є псевдопатріотизм, і потрібно це розрізняти. З Революцією гідності ми підняли поняття патріотизму на дуже високий рівень. Стався великий державний синергетичний вибух, який сколихнув великий пласт суспільства в прагненні до змін, до оновлення, який мав резонанс навіть за межами країни. Причасність до цього процесу спонукала людей до відродження чи зародження патріотизму в собі. Патріотизм - це те, що знаходиться глибоко в душі. Патріотом треба бути, а не використовувати це в якості піару. Патріотом бути – це знову ж таки робити певні дії, які доводитимуть, що ця людина патріот і вона причасна до цього великого соціального процесу. Патріотизм, яким ти живеш, це не голосніше співати Гімн, голосніше кричати Слава Україні, не вишиванку кращу носити, - це те що глибоко в душі, це те, чим ти займаєшся щодня: поступаєшся місцем в транспорті, відповідально виховуєш дітей і так далі. Патріотом потрібно бути щодня, патріотом потрібно бути в своїй сім’ї, коли правильно виховуєш своїх дітей, відповідально ставишся до своєї роботи.

 

Назвіть п’ять особистих  пріоритетних цінностей.

Я би волів говорити не про цінності, а про принципи. Цінності – це те що цінує кожна окрема людина, а принципи є базовими для всіх. Тому якщо говорити про принципи це: чесність, щирість, відповідальність, самовдосконалення і мабуть компетентність.

 

 Чи здатна нова еліта сформувати нову політичну культуру в Україні?

Це якраз перше і основне завдання нової еліти. Наше  завдання –  створити всі умови, щоб ця еліта, по-перше, прийшла до влади, а, по-друге, стала, нарешті, реальним представником громади, її провідником та захисником.

 

Яка роль сучасних інформаційних технологій і вільного доступу до глобального інформаційного поля для становлення нової еліти?

Визначальна. Ми не мали б анексованого Криму та окупованого Донбасу, якби свого часу не дозволили цьому самому інформаційному простору стати окупованим. Сьогодні осиротіє не одна сім’я, в першу чергу, через те, що політики, зайнятті зміцненням власних позицій та самозбагаченням, не пропагували любов до власної землі і народу, усвідомлення цінності вже того факту, що ти живеш в незалежній та вільній державі, не займалися просвітницькою роботою. В українському Криму практично не було проукраїнських газет та журналів

Зросійщене, обдурюване  роками населення втратило віру у власну країну, не було об’єднане національною ідеєю та піддалося відверто пропагандистським та ворожим настроям.

 

Чим на Вашу думку відрізняється стиль життя успішної людини? Чи існує взагалі "елітарний стиль життя"? Опишіть Ваш особистий стиль життя.

Я би описав свій стиль життя дуже просто: я знаходжусь в тому перехідному віці  від юнацького завзяття та бажання перемог до усвідомленого компетентного стилю життя, що дає можливість більш виважено та прагматично приймати рішення. Мій стиль життя на сьогодні – це стиль пошуку можливостей, які дають шанс змінити себе, своє оточення, ну і якщо увійду до елітарного прошарку, - то і державу.

 

 Як Ви визначаєте для себе питання відкритості? Наскільки Ви особисто готові бути відкритим як людина, і як політик зокрема?

Щодо питання відкритості, то для політика, який пішов представляти інтереси громади, відкритість має бути аксіомою. Це одна з тих вимог, що має безумовно виконуватись в першу чергу для політичного діяча, представника певної громади. Люди своїми податками оплачують зарплату держслужбовцям і наймаючи їх мають бути впевненими в їхній прозорості. Сьогодні в багатьох депутатів усіх рівнів немає усвідомлення того, що вони є представниками громади і мають забезпечити раціональне управління спільним ресурсом, яким володіє певна громада чи держава загалом. Тому поняття відкритості має бути таким же безумовним, як і питання компетентності, адже чим більш відкрита і компетентна людина представляє інтереси громади, тим більш якісною буде система управління цим спільним ресурсом. 

 

 Ви себе вважаєте політичним ідеалістом чи прагматиком? І чи взагалі потрібні ідеалісти-романтики в політиці, чи політика розуміє лише прагматичний підхід?

Я визначив би себе як ідеалістичного прагматика. Я намагаюсь прагматично діяти і приймати рішення, але часом споглядаючи себе зі сторони, розумію, що в багатьох питаннях я ідеаліст.

 

 Перемога та поразка. Наскільки принципово для Вас перемагати? Якщо трапляється програвати: як переживаєте поразку? І чи був у Вашому досвіді приклад, коли тимчасова поразка врешті приводила до омріяного успіху?

Нас з дитинства всіх заряджають на перемогу, на змагальний принцип життя. У цьому криється теж суспільна проблема, що замість того, щоб співпрацювати і взаємодіяти, ми постійно змагаємось. Конкуренція теж, безумовно, важлива і необхідна, але коли вона чесна. Ми всі прагнемо перемагати, ми запрограмовані на перемогу, однак часом в поразках потенційно криється набагато більше користі, ніж у перемогах, тому що можливість оговтатись від поразки виводить нас на вищий рівень усвідомлення  і вже конкурувати на вищому рівні, ніж на тому, де була отримана поразка. Саме в усвідомлені причин поразки криється суть прогресу. Мало яких перемог вдається досягти без ґрунтовного аналізу всіх попередніх дій.  Якщо це перемога після поразки – це важливий пройдений етап, закріплення на морально-духовному рівні, яке стає підґрунтям для подальшого росту.

 

 Яке Ваше хобі? Улюблені книжки? Фільми? Музика?

Щодо літератури для індивідуального росту, то це книжка Стівена Кові "Сім навичок високоефективних людей", яку часто перечитую. Більше люблю читати біографічні книги, автобіографічні книги видатних людей, зокрема політичних діячів, що здаються мені корисними для набуття якогось особистісного досвіду, індивідуального зростання, самоусвідомлення. Одна з останніх книжок, яку я прочитав, це Мирослав Дочинець "Вічник": біографічна книжка про нашого карпатського мудреця-довгожителя, який прожив цікаве і складне життя Андрія Ворони.

У музиці окремих таких вподобань немає, слухаю рідко, але подобається жива інструментальна музика. Щодо фільмів, то люблю фільми на основі реальних подій. Також фільми мотивуючого характеру, для духовного розвитку. Останній фільм, який дивився: "Дивовижний" про італійського політичного діяча Джуліо Андреотті, неодноразового Прем’єр-міністра Італії.

Люблю туризм в горах. Почав практикувати одиночні нетривалі походи. Нещодавно почав займатися бігом більш серйозно: пробіг півмарафон, є в планах і подолання марафонської дистанції,але це потребує більш системної підготовки. Безперечно, сім’я! Хоч не завжди вистачає часу, але намагаюсь більше присвячувати себе родині і дітям.

Розмовляв Олександ Дмитренко

Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Роль ризиків у війні. Захід повинен переконливо показати, що він не боїться конфронтації з росією – Фабіян Гоффманн
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
ТОП ЧИТАЮТЬ КОМЕНТУЮТЬ
No articles
СТАТТІ
Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер

Це дальність, дурню. Українські F-16 поки не зможуть протистояти російським Су-35 з ракетами Р-37. Частина 3 – Том Купер