Так, це знову ті дні, коли людина, ну, принаймні я, не знає, куди дивитися. Тому що стільки всього відбувається одночасно. Настільки, що я щиро не уявляю, з чого почати відповідати на всі ваші запитання – чи то електронною поштою, чи через функцію приватних повідомлень тут, на Substack, чи на FB...
Звичайна відмова від відповідальності: будь ласка, майте на увазі, що наступні богохульства ви читаєте на власний розсуд. Це ще не було підтверджено клінічними дослідженнями, але звіти вказують на те, що читання цього блогу викликає гарячкові спалахи, сильну ненависть, що супроводжується головним болем, гостру дебільність, випадки расизму, що призводять до безсонних ночей, шовінізм з великими гнійними прищами, гострого троллінгу, що супроводжується сильною діареєю, і деякі інші інфекційні хвороби соціальних мереж.
Оскільки я вас попередив, я не відчуваю відповідальності за все це.
Медична порада: якщо після прочитання "Саркастозавра" у вас запаморочиться в голові або стане погано, одягайте білий капюшон, беріть ліхтарик і мчіть просторами соціальних мереж, щоб посіяти страх і жах серед лівацьких сніжинок!
Тільки, будь ласка, не забудьте попередньо вирізати в капюшоні отвори для очей. Ніколи не можна бути впевненим, але це може мати певну перевагу.
Сирія. Почнемо з цього питання, оскільки кількість запитів, пов'язаних із ним, зростає з кожною хвилиною.
Оскільки КВІР і "Хезболла" були знищені Ізраїлем, минулого тижня відбулася зустріч між генералом КВІР Хусейном Акбаром (колишній командувач КВІР у Сирії і колишній посол Ірану в Сирії), генералом Аміром Алі Хаджизаде (колишній командувач КВІР QF), генералом Асадом (колишній командувач ПС КВІР), члени SAVAK/MININT (іранська розвідувальна служба), генералом Асадом аль-Алі (колишній режим Асада), генералом Мохаммедом Халуфом, бригадним генералом Аделем Сарханом, бригадним генералом Абдуллою Манаф аль-Хассаном і бригадним генералом Мохаммедом Сарміні.
Подробиці про теми цієї зустрічі не відомі, але з'ясувалося, що вони організували асадівське повстання в деяких частинах провінції Латакія, і КВІР (а отже, і "Хезболла") підтримує його.
Відповідно, з 3-4 березня асадівці спочатку захопили дві армійські бази (одну в Астамі, іншу в Кардасі), а потім почали влаштовувати засідки на всі випадкові автомобілі, що проїжджали місцевими дорогами, але особливо на прибережній магістралі. Вони розстріляли з автоматів численні автомобілі,зокрема кілька карет швидкої допомоги. Ці напади супроводжувалися піар-кампанією у соціальних мережах (особливо в Х, де ж іще...), часто з відео, що показували масові вбивства сирійських арабів-сунітів прихильниками Асада в районі Баніас у 2012 році, і твердженнями про те, що Аль-Каїда й ІДІЛ вбивають алавітів... Звісно, "половина соцмереж" відреагувала на це логічним висновком про те, що "в Сирії ніколи не буде довготривалого і стабільного миру"...
Дві машини потрапили в засідку й були розстріляні прихильниками Асада на прибережному шосе біля Тартуса 6 або 7 березня.
Як саркастозавр, я не можу не поцікавитися: що означає стабільний мир у Сирії і чи відбувається повстання по всій країні, чи лише в певному регіоні?
Якщо розібратися, то ніякого тривалого і стабільного миру в Сирії не було відтоді, як британські війська (тобто війська Співдружності) завоювали цю територію наприкінці 1918 року. Перше, що тоді сталося, – це масові арешти й убивства арабських націоналістів, потім повстання алавітів, потім створення Сирійського Арабського Королівства, у відповідь на яке французи вторглися в країну й убили понад 40 000 арабів, євреїв, християн тільки в одному Дамаску, після чого відбулося ще одне алавітське, а потім друзське повстання... і так тривало наступні 100 років, так, також у найкращі часи режиму Асада. Принаймні асадівці та різні контрабандні мережі воювали між собою.
Тому, вибачте, але очікувати, що країна за одну ніч перетвориться на оазис миру... зітхання... це більше, ніж просто наївно.
За наказом уряду в Дамаску, відновлена Сирійська арабська армія завдала удару у відповідь повною мірою – включаючи розгортання сухопутних військ за підтримки повітряних ударів гелікоптерів Мі-8 і Мі-25 (ні, не всі були знищені під час суперуспішної нейтралізації важкого озброєння Ізраїлю в Сирії). Вже 6 березня Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини (SOHR) повідомив про загибель 48 осіб (зокрема 16 військовослужбовців армії і 28 асадівців), а директор служби безпеки провінції Латакія повідомив про жорстокі зіткнення з асадівцями, особливо в районі Джаблех. Наразі операція триває.
Підсумок: це повстання обмежене відносно невеликою територією між Латакією, Джаблех, Масяфом і Баніасом, і, з точки зору учасників – воєнними злочинцями, що підтримують Асада, яких вже розшукує новий уряд в Дамаску. Я не уявляю, що з цього вийде, за винятком наступного: КВІР не переможений і не махнув рукою на Сирію, але збирається зробити все можливе для дестабілізації країни. Так само, як Ізраїль за останні кілька тижнів ще більше розширив, читай: захопив додаткові території всередині Сирії – свою військову присутність в районі Кунейтра-Кфар-Арнабе. І так само, як і Демократичні сили Сирії, місцева гілка курдської РПК з Туреччини не роззброїлася і не відмовилася від контролю над третиною країни навіть після відповідного наказу нікого іншого, як лідера РПК Оджалана (ув'язненого в Туреччині більше десяти років тому)...
Це відбувається тому, що Сирія є надто важливою, але місцева влада робить те саме, що Захід робить з 2015 року, і просто ігнорує її...
Припинення військової допомоги та розвідувальної підтримки Україні з боку США
Багато хто запитує про наслідки припинення військової допомоги США та надання розвідувальної підтримки Україні. Дійсно, багато хто очікує, що Україна розвалиться протягом двох-шести місяців.
По-перше, дозвольте нагадати, що Україна боролася з російським вторгненням без будь-якої серйозної західної підтримки у вигляді зброї та боєприпасів весь час з 2014 по 2022 рік. Можливо, вона почала отримувати західну зброю у 2017 році, і вона виявилася корисною (див. Javelin, наприклад). Однак загалом, і особливо після 24 лютого 2022 року, Україна так і не отримала того, що дійсно потрібно для захисту від вторгнення, не кажучи вже про перемогу над росією, щоб припинити війну. Ані у фінансовій підтримці, ані в плані озброєння. Дійсно, навіть через три роки після російського вторгнення в Україну, Захід (наразі це обмежується Європою) все ще перебуває в процесі серйозного нарощування виробництва зброї та боєприпасів, щоб мати змогу надати Україні те, що потрібно.
Крім того, Конгрес США заблокував усі поставки зброї та боєприпасів в Україну з жовтня 2023 року до травня 2024 року.
Інакше кажучи: Україна вже воювала з росіянами без підтримки США – і не розвалилася.
По-друге... Останнім часом військова допомога США становила близько 35-40% військової допомоги, що надавалася Україні Заходом. Це означає: так, припинення американської військової допомоги призведе до серйозних проблем. Це призведе до втрат для України: втрат для ЗСУ, втрат для її цивільного населення, втрат для її економіки та інфраструктури.
Але це не призведе до краху України. Я вже пояснював чому в одній зі статей, опублікованих на початку минулого тижня. Суть причини полягає в тому, що українці – не їхній уряд, не їхні генерали, а мільйони пересічних українців – не здаються. Тому що вони продовжують боротися.
Тим часом українська економіка забезпечує до 30% зброї та боєприпасів, які використовують ЗСУ. Це займе час, але Європі доведеться втрутитися і збільшити обсяги своєї підтримки: принаймні зараз навіть найгіршим зомбованим ідіотам має стати зрозуміло, що у Європи немає іншого виходу, окрім як зробити це.
Щодо американської розвідки: я не вважаю припинення розвідувальної підтримки США великою проблемою для України. Можливо, на стратегічному рівні (див. попередження про те, що росія збирається вторгнутися, з 2021-2022 рр.) американські розвідувальні служби зробили велику роботу. Проте відтоді – ні (за винятком попереджень ЦРУ та МІ-6 про крах західної підтримки України, починаючи з літа минулого року). Без сумніву: на планеті немає іншої держави, яка б володіла настільки ж розгалуженими технічними засобами збору розвідувальної інформації як США. Лише за кількістю супутників та інших засобів радіоелектронної розвідки, якими володіють Сполучені Штати, вони легко перевершують усіх інших разом узятих.
Проте, якою б потужною не була американська розвідка, вона обмежена технічними засобами збору розвідданих. Після низки випадків, коли десятки (якщо не сотні) американських інформаторів по всьому світу були спіймані місцевою владою через неймовірні помилки в їхньому оснащенні, американські служби серйозно обмежені у використанні так званих людських джерел розвідки. Ба більше, мені довелося чути: те, що американські служби надавали Україні протягом останніх 12-16 місяців, було дедалі гіршої якості. Часто відверто марним. І все було радше навпаки, що українська розвіддані, надані американським службам, були набагато якіснішими, і що співпраця постійно зазнавала невдач через дірявість американських спецслужб. Тому що так багато української інформації було розкрито – або громадськості у США, або навіть росії.
Отже, як своєрідний підсумок: на мою думку, припинення американської розвідувальної підтримки, найімовірніше, змусить українців стати ще більш незалежними та професійними. Саме так, як це зробили іранці після розпаду американо-іранського альянсу 1978-1980 років. Іншого виходу із ситуації, що склалася, немає.
Що, якщо США – тобто Ілон Маск – відключить послугу StarLink для України?
Забігаючи наперед: це було б великою проблемою для ЗСУ. У цьому немає жодних сумнівів.
Річ у тім, що функціональність автоматичних систем тактичного управління (ATMS, також C4ISR), що стоять на озброєнні ЗСУ, таких як "Дельта" (про яку говорив Бенджамін на початку цього тижня), "Кропива", залежать від StarLink.
Однак це буде далеко не таким серйозним ударом, як можна було б подумати. Зрештою, не варто забувати, що всередині росії немає ніякого сервісу StarLink, а отже ЗСУ воюють у Курській області без будь-якого сервісу StarLink вже з літа минулого року.
Однак ще важливішим є чинник жадібності: наразі в Україні працює близько 100 000 терміналів StarLink. Майже 60% з них оплачують українці за пільговими тарифами, решту – іноземні партнери. Зауважте, що Ілон Маск заробляє на цьому бізнесі мільйони. Тоді як він має великі борги, втрачаючи вигідні контракти (наприклад, у Мексиці), він не може сказати щось на кшталт: "Гаразд, Україна мені більше не потрібна".
І останнє, але не менш важливе: хто знає, що Маск робить з усією тією інформацією про Україну, яку він може, принаймні теоретично, зібрати через StarLink...
Поза тим, гадаю, більш ніж очевидно: не лише Україні, а й усій Європі потрібна власна або, що ще краще, спільна служба з (принаймні) аналогічними можливостями. Зараз як ніколи раніше. І це також нагальна потреба.
