1 червня Україна заскочила росію зненацька, здійснивши сміливу серію ударів безпілотників по п'яти авіабазах на території росії. Через кілька тижнів Ізраїль розпочав свою повітряну кампанію проти ядерної програми Ірану не менш хитромудрою атакою на іранській землі. Ці операції "троянського коня", насичені прихованою зброєю, розміщеною в глибині території противника, привернули увагу всього світу.
Сподіваємось, що Тайбей теж звернув на них увагу. Тайвань має бути готовим до цілої низки потенційних непередбачуваних ситуацій. Від вторгнення в сіру зону до морської блокади, від ударів з великої відстані і захоплення офшорних островів до повномасштабного вторгнення: у китайських оборонних планувальників є варіанти. Тайванським лідерам потрібно буде розглянути ще один потенційний сценарій: рішучий перший удар зсередини. І вони повинні зробити це, маючи громадян, які залишаються амбівалентними як щодо нагальності виклику, так і щодо необхідності підготовки до війни, а також покровителя, який знаходиться далеко, розпорошений і щойно розпочав бойові дії мало не з усім світом.
Вдихнути нове життя у стару загрозу
Тайвань завжди був вразливим до внутрішніх атак. Проте досі очікувалося, що таємні китайські агенти, які працюють на Тайвані, будуть частиною більш масштабної кампанії, а не самостійним нокаутуючим ударом. Зрештою, інші нещодавні спроби повалити режим з першого удару, включаючи вторгнення США в Ірак у 2003 році й повторне вторгнення росії в Україну в 2022 році, не принесли швидкої перемоги.
Це було до операцій "Павутина" і "Повсталий лев". Вони свідчать про те, що Китай може мати спосіб поєднати старі інструменти, такі як шпигуни, п'яті колони і диверсанти, з новими можливостями, заздалегідь підготовленими до початку бойових дій – такими як БПЛА і шкідливе програмне забезпечення – для того, щоб розгромити і паралізувати країну. Стримування може похитнутися настільки, наскільки Пекін (на його думку) зможе досягти цих цілей до того, як Тайбей зможе мобілізувати свою оборону або Вашингтон зможе розгорнути американські війська у вирішальній кількості.
На щастя, є способи пом'якшити цей виклик. Існують заходи здорового глузду, в тому числі ретельна перевірка безперервності роботи уряду, особливо в умовах погіршеного зв'язку. Інші варіанти включають кроки, які Тайбей мав би зробити у будь-якому випадку. Зокрема, прискорення асиметричної оборонної трансформації і створення сил тероборони забезпечать значний захист від несподіваного нападу, оскільки Пекіну буде складніше швидко скористатися успішним першим ударом. Нарешті, Тайваню слід інвестувати в "червону команду" для стрес-тестування свого лідерства й оборонних планів проти низки ймовірних несподіваних нападів зсередини. Тайвань наражається на набагато більший ризик бути захопленим зненацька, ніж росія чи Іран, не в останню чергу тому, що немає сумнівів, що Китай вже проник на Тайвань.
Після обох операцій є підстави вважати, що Пекін замислиться над тим, чи може він також використовувати дешеву, мобільну, смертоносну і потенційно автономну зброю для несподіваної атаки на стратегічні об'єкти.
Шпигунство
Тайвань має добре задокументовану проблему шпигунства. Кількість нещодавніх резонансних справ вражає. Троє військових охоронців президента Лай Чин-Те були спіймані на продажі секретної інформації до Китаю, зокрема конфіденційних даних служби безпеки Лай. Хо Дженчі, помічник нинішнього генерального секретаря Ради національної безпеки Тайваню і колишнього міністра закордонних справ Джозефа Ву, був затриманий за звинуваченням у шпигунстві на користь КНР. Тайванська прокуратура висунула звинувачення Као Ан-Куо, генерал-лейтенанту армії у відставці й організатору так званого військового уряду Китайської Республіки Тайвань, а також п'ятьом іншим особам за отримання грошей від Компартії Китаю на створення збройної організації на Тайвані, підготовку операцій з повалення уряду та обіцянку діяти у ролі внутрішнього агента на підтримку вторгнення з материка. Список можна продовжувати. Діючий офіцер розвідки з надсекретного тайванського розвідувального підрозділу сигналів був спійманий на продажі секретної інформації високого рівня китайським військовим.
Відставний офіцер ВПС Тайваню, який служив в Управлінні розвитку зв'язку та підрозділі J2 (розвідка), допомагав розвивати таємні мережі всередині Тайваню. Китайські агенти завербували відставного полковника військової розвідки, який називав себе "шпигуном номер 1 Тайваню". Він продовжив вербувати інших відставних офіцерів. Інший офіцер ВПС Тайваню, який служив у Командуванні бази "Сонгшань", що обслуговує й експлуатує літаки, якими користується президент і вище військове керівництво, злив секретну інформацію. А колишнього охоронця президентів Чан Чінг-Куо і Лі Тенг-хуї звинуватили в тому, що він переконав свого племінника, армійського офіцера Ван Вень-єна, який тоді служив у Центрі безпеки президента, зібрати секретні дані про таємні зустрічі президента Цай Інвень з американськими та японськими законодавцями і чиновниками, які приїжджали до Тайваню з візитами.
Немає сумнівів, що Китай вже проник до найбільш чутливих установ Тайваню, зокрема до офісу президента, МЗС, Законодавчих зборів юанів, надсекретних розвідувальних підрозділів і, звісно ж, до армії. Військові та відставники є особливо привабливою мішенню. Лише у 2024 році за звинуваченнями у шпигунстві на користь Пекіна було звинувачено 15 відставних військовослужбовців, що становить 23% від усіх випадків шпигунства, і 28 діючих військовослужбовців – 43% від усіх випадків шпигунства.
Ці справи можуть бути лише верхівкою айсберга. За останні два роки кількість порушених справ про китайське шпигунство подвоїлася. За оцінками колишнього директора Бюро військової розвідки Лю Деляна, на Тайвані зараз проживає понад 5 000 китайських агентів під прикриттям. Він описує цю загрозу як таку, що "не піддається уяві". Особливе занепокоєння викликає той факт, що заступник директора Бюро національної безпеки Хуан Мін-чао вважає, що ця цифра включає приблизно 1300 громадян Китаю, які зникли безвісти після незаконного в'їзду на Тайвань.
Банди
Пекін також активно використовує тайванські злочинні угруповання. Оперативники китайської розвідки вже давно працюють над встановленням і використанням зв'язків як з національними злочинними мережами, зокрема з "Бамбуковим союзом", "Альянсом небесного шляху" і "Бандою чотирьох морів", так і з меншими місцевими угрупованнями, як-от "Банда Ніупу" в Тайбеї, "Банда Кривавого орла" в Таоюані, "Банда Саньхуань" у Синьчу тощо. Китайські розвідники склали детальну "Карту озброєних бандитських угруповань Тайваню", що складається з 30 000 слів. Цей звіт описує зони впливу банд і надає Пекіну вичерпну інформацію про основні бандитські угруповання Тайваню, в тому числі деталі про їхні філії та суборганізації. Доповідь містить детальну розвідувальну інформацію про мережу храмів, вогневу міць, фінансові потоки, політичні зв'язки і навіть такі оцінки, як "висока мобільність і агресивність", "не пов'язані між собою, потребують моніторингу" і "політично нестабільні". У звіті окреслюються пропоновані бюджети на хабарі та оцінюється вразливість до інфільтрації. Звіт також показує, що китайська влада особливо зацікавлена в релігійних об'єктах по всьому Тайваню, зокрема у великих релігійних центрах, таких як храм Дацзя Дженн Ланн, храм Бейган Чаотянь і храм Байшатун Гунтянь.
Контрабанда
Залежна від торгівлі економіка Тайваню відкриває двері для контрабанди. Майже 40 000 вантажних суден відвідують тайванські порти щороку. А до деяких з тайванських офшорних островів можна дістатися вплав з китайського узбережжя. Нескладно зрозуміти, як Пекін може використати ці вразливості, використовуючи свої зв'язки з кримінальним світом Тайваню і його військовими для того, щоб таємно та заздалегідь завезти на Тайвань дрони, вибухівку, припаси й оперативних співробітників.
Пекіну навіть не потрібно покладатися на незаконні канали для перекидання активів. Китайські логістичні компанії вже відкрито працюють на Тайвані. S.F. Express працює з 2007 року, а гонконгська Lalamove – з 2015-го. Їхні вантажівки – звичне видовище по всьому острову, пропонуючи Пекіну непомітну, готову дистриб'юторську мережу. І, як і у випадку із зухвалою атакою України, цим водіям навіть не потрібно бути кмітливими чи свідомими учасниками афери.
Китай контрабандою ввозить деталі до тайванської військової техніки. У січні викривач стверджував, що два дрони тайванської розробки – Chien Feng I і Rui Yuan II – містили мікросхеми і карти пам'яті китайського виробництва. Колишній співробітник також розповів, що, незважаючи на заборону 2018 року на китайські комплектуючі, деталі для цих дронів все ще надходили з "червоного ланцюга поставок" і проходили через сінгапурську компанію ACE6 Technologies. ACE6 не має власних виробничих потужностей і фінансується гонконгською фірмою, пов'язаною з адресою у Шеньчжені. Ба більше, флагманський тайванський БПЛА Teng Yun також використовує бездротовий модуль RS-2W-1015 китайського виробництва. А коли новообраний президент Лай торік відвідав Тайванський центр інновацій і досліджень у сфері штучного інтелекту БПЛА в місті Чіаї, журналісти помітили на виставці дрон, оснащений двигуном з маркуванням "Зроблено в Китаї".
Централізація
Військове керівництво Тайваню є важким, жорстким, склеротичним і ієрархічним. Навчання проходять за сценарієм. Підлеглі надмірно переймаються тим, що можуть припуститися помилок. Молодші командири не мають ані повноважень, ані підготовки, щоб перехоплювати ініціативу.
За інших рівних умов, система військового керівництва, побудована так, вже більш схильна до обезголовлення і паралічу, ніж та, що децентралізована і наділена повноваженнями знизу догори. Той, хто провів багато часу серед тайванських військових, знає, що якщо Китаю вдасться вивести з-під контролю значну частину системи командування і управління Тайваню, існує дуже реальний ризик того, що навіть його вищі оперативні командири або нічого не робитимуть, доки не надійдуть вказівки, або наполягатимуть на виконанні заздалегідь розробленого плану (який, можливо, вже є у Китаю). Не допомагає і те, що штаб-квартира Міністерства національної оборони знаходиться всього в декількох тисячах футів від траєкторії польоту літаків, що приземляються в тайбейському аеропорту Сонгшань.
Поєднати точки
Кожна з цих вразливостей є проблемою сама по собі. Якщо розглядати їх разом, особливо після нещодавніх несподіваних атак на росію та Іран – вони вказують на те, що Тайваню і США слід набагато серйозніше ставитися до ризику рішучої несподіваної атаки зсередини.
Як може виглядати така операція?
Уявімо собі недалеке майбутнє, в якому в Тайванській протоці назріває чергова криза. Пекін вкотре використовує нібито порушення свого "принципу одного Китаю" як привід для початку масштабних спільних навчань. Оскільки Вашингтон і Тайбей пережили багато подібних штормів за останні роки, вони повертаються до своєї добре відпрацьованої схеми. Сполучені Штати перекидають авіаносну ударну групу ближче до Тайваню. Береговий полк морської піхоти США в останню хвилину проводить ротаційні навчання в Північному Лусоні, покликані стримувати і, в разі потреби, вступає в бій. Тайванські батареї берегової оборони встановлюються на найбільш ймовірних пляжах вторгнення, тоді як підрозділи проводять навчання з реагування, щоб продемонструвати свою готовність. Проте, оскільки Народно-визвольна армія Китаю, схоже, не готує десантні сили або логістику, необхідну для масованого амфібійного вторгнення, американське і тайванське військове командування погоджується з тим, що вони мають все необхідне для того, щоб впоратися з будь-якими непередбачуваними обставинами.
На жаль, штурмові загони вже на Тайвані. Пекін витратив роки на підкуп тайванських банд, портових чиновників і ключових військових лідерів. Він використовує як ці ретельно розроблені мережі, так і "цивільні" судна для контрабанди зброї, припасів, груп спеціального призначення, і так, БПЛА, на Тайвань через його численні порти. Отже, навіть коли літаки ВПС Тайваню і військово-морські кораблі патрулюють острів у пошуках удару з-за протоки, шторм вирує всередині країни.
Агенти китайської розвідки під виглядом поліцейських та охоронців вбивають ключових тайванських лідерів. Диверсанти знищують критично важливу інфраструктуру та помітні символи політичної влади. Тайванські банди, що перебувають на утриманні Об'єднаного фронту, виходять на вулиці. Кібероперації, здійснені завдяки добре підготовленим шпигунам, виводять з ладу енергосистему та систему зв'язку. Деякі скомпрометовані тайванські офіцери вирішують не з'являтися на службу. Інші виводять з ладу критично важливі командні й контрольні ланки. Гірше того, китайські офіцери захоплюють скомпрометовані системи зв'язку, щоб віддавати безглузді накази тайванським підрозділам. Саме тоді тисячі дронів, схованих на Тайвані протягом попередніх місяців, дістаються з непримітних контейнерів, щоб знешкодити радари ППО, пошкодити винищувачі на злітно-посадковій смузі й знищити ракетні батареї берегової оборони, щойно вони вийдуть зі своїх бункерів.
За лічені години ключові політичні та військові лідери Тайваню гинуть, стають недієздатними або ховаються у безпечних кімнатах відрізані від свого народу та армії. Поліція та підрозділи цивільної оборони намагаються відновити контроль над Тайванем від тайванських банд. Цивільне населення перебуває в темряві, у переносному і буквальному сенсі. Сусіди починають задаватися питанням, кому вони можуть довіряти. Резервісти залишаються вдома, бо наказ про мобілізацію так і не надійшов. Багато діючих підрозділів сидять у своїх казармах в очікуванні інструкцій. Після того, як протиповітряна і берегова оборона Тайваню була ефективно нейтралізована, двері для ракетних і повітряних ударів тепер широко відчинені. Американські війська безпорадно спостерігають, як китайські літаки, ракети і безпілотники перетинають протоку. Змітаючи вцілілі тайванські кораблі й літаки, вони безкарно полюють на наземні цілі, навіть коли перші повітряно-десантні та десантно-штурмові війська ступають на землю. Тайванський народ у шоці. Давно обіцяючи, що навіть якщо вторгнення (дуже малоймовірне) станеться, воно буде розгромлене на пляжах, тепер вони мусять змиритися з реальністю, що тисячі китайських військ вже скупчуються в їхніх великих містах і навколо них.
Зменшення ризику
Невідомо, чи справді Пекін думає про таке. Проте, схоже, що китайські планувальники приділяють пильну увагу війні в Україні та усвідомлюють витрати і ризики, пов'язані із затяжним конфліктом. У будь-якому разі, Тайвань надзвичайно вразливий до несподіваного першого удару зсередини. На щастя, існують способи зменшити цей ризик.
По-перше, адміністрація Лая повинна серйозно поставитися до планування безперервності роботи уряду. Наскільки нам відомо, хоча Тайвань має список наступників, не існує жодних протоколів, які б визначали, хто є головним, якщо кілька лідерів будуть недієздатними або з інших причин не зможуть виходити на зв'язок; або як такі рішення прийматимуться, якщо урядова інфраструктура командування і контролю буде серйозно пошкоджена. Лай і його співробітники з національної безпеки повинні розробити та ретельно протестувати сценарії, в яких різні й численні ключові фігури будуть нейтралізовані.
По-друге, Тайваню слід прискорити асиметричну трансформацію оборони. Невелика кількість дорогого озброєння є особливо привабливою мішенню. На противагу цьому, військові сили, оснащені, дислоковані та навчені вести гнучку оборону в глибині Тайванської протоки і самого Тайваню, є найкращим (і найдоступнішим) страховим полісом на випадок превентивного нападу, навіть зсередини країни.
Варто повторити, що такий перехід вимагає від Тайваню більше, ніж просто купити "правильну" зброю. Міністерство нацоборони має сформулювати послідовну доктрину, опублікувати оперативні концепції та почати реформувати свою жорстку культуру, щоб зробити асиметрію життєздатною і такою, що заслуговує на довіру, реальністю. Час для здійснення цих кроків спливає. Не тому, що війна неминуча, а тому, що зміни, особливо культурні, відбуваються повільно. Не завадило б також прорідити лави понад 300-тисячного генеральського і флагманського офіцерського корпусу, хоча б тому, що це зменшить кількість ключових лідерів, яких Пекін може спробувати схилити на свій бік.
По-третє, Тайваню необхідно створити сили тероборони, що складаються з добровольців, навчених і екіпірованих для ведення повстанських дій. Існуючі зусилля адміністрації Лая щодо посилення стійкості і цивільної оборони гідні захоплення, але їх недостатньо. Сі Цзіньпіна не зупинить від руйнівної внутрішньої атаки те, що тайванці запаслися припасами (чого більшість ще не зробила) або знають, як надавати першу медичну допомогу.
Нарешті, Тайваню слід провести стрес-тестування своїх вразливостей до багатовимірного раптового нападу, не останньою чергою тому, що Тайвань, ймовірно, набагато більше ризикує бути заскоченим зненацька і пригніченим, ніж росія чи Іран. Поширеною помилкою в оборонному плануванні є підготовка до загальної загрози, а не передбачення того, як ворог бачить ситуацію і як він, найімовірніше, вирішуватиме оперативні виклики. Один із нас, фахівець із кібербезпеки, неодноразово був свідком того, як таке мислення проявляється в цифровій сфері Тайваню, де організації покладаються на широкі контрольні списки, замість того, щоб аналізувати поведінку супротивника і розробляти індивідуальні заходи протидії. Найкращий спосіб усунути цей недолік – залучити незалежні "червоні команди", уповноважені творчо досліджувати і виявляти вразливості, які внутрішній персонал може не помітити. Ці "червоні команди" також можуть допомогти виявити і перевірити реальність потенційних операцій з протидії обману та контррозвідки, спрямованих на виявлення і викриття внутрішніх загроз.
Безумовно, пил ще не влягся ні під "Павутиною", ні над "Повсталим левом". Тому фахівці з оборонного планування у Вашингтоні і Тайбеї повинні остерігатися надмірного засвоєння уроків з подій, які ще тільки розгортаються. Тим не менш, вкрай важливо, щоб США і Тайвань почали серйозно думати про унікальну вразливість останнього перед несподіваною внутрішньою атакою. Хоча Тайвань лише зараз починає серйозно вивчати асиметричну війну, щоб протистояти звичайній військовій перевазі Китаю, сумна реальність полягає в тому, що зараз він також повинен готуватися до китайської асиметричної кампанії проти нього.
Про авторів:
Майкл А. Ханзекер (@MichaelHunzeker) – доцент Школи політики і управління ім. Шара Університету Джорджа Мейсона, де він також очолює Моніториг Тайванської безпеки. Він служив у морській піхоті у 2000-2006 роках.
Юстер Ю – старший виконавчий радник Octon International і старший радник iScann Group. Відставний офіцер ВМС Тайваню, він працював у Раді національної безпеки Тайваню та військово-морським аташе у США. Він закінчив Військовий інститут Вірджинії, офіцерські курси протичовнової боротьби Тихоокеанського флоту США та Школу вищих міжнародних досліджень імені Джона Гопкінса.
Джерело: War on the Rocks
