Для початку дві новини: Су-34 вкс рф, що заявлений як збитий 4 грудня, був Су-24М (РФ-93798), і його збила група з ПЗРК ДПСУ – прикордонної служби Збройних Сил України. Цей літак був одним із декількох, які брали участь у підриві українських позицій в районі Спірне з ОДАБ-500П (це відео, щоправда, було знято в Сирії), і його екіпаж загинув.
Озираючись назад, це, напевно, "цікавий розвиток подій". Це може свідчити про те, що вкс не тільки літають на Су-25, як зазвичай, "насипають і моляться", але й регулярно наносять "прямі удари" на своїх застарілих літаках Су-24. Чи то консервувати виснажений парк Су-34, чи то посилювати ці, поки що не зрозуміло.
4 грудня 2022 року стало вдалим днем і для української 138-ї зенітно-ракетної бригади: вона розгорнула один зі своїх "Буків", щоб підірвати цей Ка-52. росіяни підтвердили загибель екіпажу.
Багато хто задається питанням, що це була за ракета, і "як так вийшло, що ракета підійшла зверху"? Така "атака зверху" не є чимось новим вже близько 40 років: у ЗРК радянського виробництва вона стала доступною ще в 1970-х роках, коли пізні моделі С-75 (відомі на Заході як "SA-2 Guideline") були модифіковані для ураження низьколітаючих цілей у такий спосіб. Це називається можливістю "верхньої атаки". Іншими словами: для ЗРК це вже давно "стандартна процедура".
Війна в Україні, 6 грудня 2022 р.
Повітряна/ракетна війна. Про атаку на авіабази "Енгельс" і "Дягілєво" та обстріли рф мирної інфраструктури України
В ніч з 4 на 5 грудня кілька українських БПЛА – ймовірно, переобладнані та адаптовані безпілотники Ту-141 та/або Ту-143 конструкції Туполєва – завдали ударів по двох (цитата з російських соціальних мереж) "беззахисних і мирних" авіабазах стратегічної авіації вкс. Див: АБ "Енгельс", за межами Саратова (700 км від кордону з Україною), та "Дягілєво" (Рязанська область, 450 км від України) – місця дислокації підрозділів, оснащених бомбардувальниками Ту-22М-3, Ту-95МС та Ту-160.
Удари, нанесені в той час, коли вкс готувалися до чергового ракетного удару по Україні (очікуваного з 28 листопада), застали росіян зненацька, але не були настільки успішними, як могли би бути: російські засоби ППО – ті, що "захищають беззахисні та мирні авіабази в росії" і мають протидіяти F-35, Рафаль, EF-2000 та крилатим ракетам – збили один з українських безпілотників, який вийшов з ладу (через те, що не відокремилася ракета-носій, що, в свою чергу, значно збільшило його радіолокаційне відлуння). Це було в районі Курська, де інший безпілотник зачепив щось і спричинив пожежу.
Незважаючи на це, інші кілька безпілотників, що прорвалися, впали в Енгельсі та Дягілєво, коли наземні екіпажі вкс були в процесі дозаправки та переозброєння своїх бомбардувальників. Найкращий відомий результат показав безпілотник, який впав на землю в 30 метрах від Ту-22М-3, що знаходився в процесі дозаправки на аеродромі "Дягілєво". Внаслідок детонації загорівся автомобіль електроживлення (такі автомобілі використовуються для забезпечення живлення літаків на землі) та сильно пошкоджені крила і оперення бомбардувальника, який, як видно на одній із фотографій, був завантажений щонайменше однією, а можливо і двома ракетами Х-22 класу "повітря-земля". За даними росіян, три людини загинули і п'ять чи шість отримали поранення. Судячи з усього, Х-22 ще не були заправлені, інакше це переросло б у значно більшу пожежу...
Підсумок: щонайменше один Ту-22М-3 був відвернений від нанесення удару по Україні і – за нинішніх обставин – ймовірно, вийшов з ладу до кінця цієї війни.
Крім того, з'явилася непідтверджена інформація про пошкодження двох Ту-95 в Енгельсі. Наразі з'явилося фото, на якому видно, що один з них пошкоджений і оточений протипожежною піною:
Не ідеально, але теж непогано.
Звісно, "московське командування" оголосили це "провокацією", а потім "відповіло", завдавши чергового масованого удару по українській енергосистемі. За даними офіційного Києва, між 14.30 та 15.30 годинами за місцевим часом пкс випустили:
- 38 ракет Х-101 та Х-555 з 8 літаків Ту-95,
- 22 калібру 3М54 з кораблів і підводних човнів у Чорному морі,
- 3 ракети Х-22 з літаків Ту-22М-3,
- 6 Х-59 та одна Х-31П з літаків Су-34 та Су-35, а також
- не менше чотирьох ЗРК С-300 (у "балістичному режимі").
Перша хвиля наблизилася до України близько 15.00 зі Сходу. Чотири ЗРК С-300, випущені з району Бєлгорода в напрямку Харкова (цілі в Лозівському та Вовчанському районах), були заявлені як такі, що були збиті українською ППО. Українські ЗРК у Запоріжжі, схоже, були активовані наступними, у відповідь на кілька ракет, що наближалися з Південного Сходу. Результати невідомі. Потім одна ракета була збита в районі Дніпропетровська, і ще кілька були виявлені на підльоті до Кременчука, Вінниці та Кіровграда (загалом, ОК "Схід" заявив про 15 збитих ракет).
На Півночі аналогічним чином було збито дев'ять з десяти ракет, що підлетіли до Києва, а на Північному Сході – до десяти в районі Полтави (очевидно, включаючи цю, збиту зенітно-ракетним комплексом "Гепард").
Тим часом три ракети були зафіксовані на підльоті до Миколаєва: ППО відкрили вогонь, а над містом пролунав один вибух. Потім "кілька" ракет наблизилися до Одеси: одна з них, як стверджується, була збита.
Загалом, з близько 70 випущених російських ракет українці заявили про збиття понад 60. Як завжди, кілька "Калібрів" пройшли через територію Молдови, а одна з випущених у відповідь українських ракет В5В55 (ЗРК С-300) впала в районі Бричан (дивно, що Трамп цього разу не скаржиться на те, що Україна стріляла "по союзнику"...?). Ті, що долетіли, влучили в об'єкти інфраструктури у Вінниці, Києві, Кіровограді, Запоріжжі, Дніпропетровську та Одесі (підстанція ТЕЦ-2), що призвело до знеструмлення Сумської, Миколаївської, Харківської (частково), Житомирської (частково) та Одеської (частково) областей, а також до проблем з водопостачанням у Сумській, Житомирській, Запорізькій та Одеській областях. Звісно, не обійшлося без серйозних порушень залізничного сполучення ("московське командування" нарахувало загалом 17 збоїв у роботі поїздів).
Більше того, супроводжуючі російські перехоплювачі стверджували, що в районі Юр'ївки був збитий український Су-25, в районі Звєрєво – МіГ-29, а в районі Мар'їнки – два Мі-8. Знову ж таки, жодних доказів жодного з цих тверджень не було оприлюднено (щонайбільше, дехто стверджував, що цей Мі-8, яким керував "вагнер", збитий українцями 31 жовтня, був "українським"...).
Битва за Донбас. Тактика людської хвилі
Ситуація на Південному Сході України, так би мовити, "стандартна" – це означає, що росіяни невпинно, хоча і без особливого успіху, наступають на всьому шляху від Дворічної, що на північ від Куп'янська, до Авдіївки на Півдні.
Куп'янськ. Як і очікувалося, ще 3 і 4 грудня військовослужбовці 423-го мотострілецького полку (1 АК), 9-ї та 18-ї мотострілецьких дивізій (XI АК) здійснили кілька контратак на позиції ЗСУ вздовж траси Р07. Цей удар увінчався певним успіхом у вигляді виходу до Новоселівського 4 грудня: з тих пір обидві сторони ведуть бої в цьому селі. Однак, у свою чергу, українці атакували з Кислівки в північному напрямку, і, схоже, забезпечили собі 4-5 сіл в районі Іванівки.
Сватове. Судячи з усього, росіяни згрупували щось на кшталт:
- 2 БТГр у складі військовослужбовців 59-го танкового полку, 254-го та 488-го мотострілецьких полків,
- 1 БТГр у складі підрозділів 33-ї та 55-ї мотострілецьких бригад,
- 1,5 БТГр з числа військовослужбовців 3-ї та 24-ї дивізій та
- 1 БТГ зі складу 76-ї дивізії ВДВ
для контратаки в напрямку Невеського та Макіївки – в результаті чого зсрф продовжують практику доукомплектування ЗСУ додатковими ББМ (у тому числі й цим неушкодженим Т-90), а також БМП.
У цьому сенсі ті, хто очікує "нейтрального репортажу", можуть, звичайно, показати мені аналогічні відео з українськими БТРами, захопленими під час тих же зіткнень.
Кремінна. Тим часом українці відстежили передислокацію БТГр зі складу 106-ї дивізії ВДВ з Луганська в північному напрямку, і, таким чином, очікували, що росіяни посилять свої зусилля в районі на північ від Кремінної. Тож російська контратака на Чорнопопівку не стала несподіванкою, навіть якщо її результат поки що незрозумілий (принаймні, для мене). Усередині Кремінної: 144-а дивізія, за повідомленнями, була посилена двома слабкими, але "свіжими" танковими ротами (загалом 19 ОБТ).
Бахмут. Так зараз виглядає більша частина міста. Зверніть увагу: понад 2 000 цивільних осіб, у тому числі близько 300 дітей, все ще живуть там (або намагаються вижити).
Ситуація залишається критичною для ЗСУ, оскільки всі можливі підкріплення, які були перекинуті туди, досі не підійшли. росіяни продовжують наступати на Білогорівку (де, схоже, за останні два дні вони дещо втратили позиції: ЗСУ регулярно проводять локальні контратаки), на Берестове, Яковлівку, Соледар та Бахмутське. На східній стороні Бахмута "вагнер" дійшов до вулиці Патріса Лумумби. І це не є доброю новиною – хоча б тому, що це означає, що не тільки росіяни, але й ЗСУ зазнали втрат.
На південь від Бахмута "вагнер" заявив про захоплення села Опитне – вже втретє. Напевно, саме тому там патрулюють українські війська... Схоже, суровікін не звіряється з картами, а просто стягує все нові й нові війська вниз по схилу, щоб ворог міг вільно обстрілювати їх із пагорба з протилежного боку...
...що нагадує мені, що ще в 1980-х роках, під час ірано-іракської війни, всі принижували КВІР і те, що іракці, а потім і Захід називали "тактикою людської хвилі": міф полягав у тому, що іранське командування "масово" виштовхувало десятки тисяч бійців на іракські мінні поля, а потім продовжувало "закачувати" в "бій" все нових і нових людей, поки у іракців не закінчувалися боєприпаси... Не дивно, що це призвело до виникнення міфу, згідно з яким тільки Іран втратив у цій війні понад 1 млн загиблих. Насправді, КВІР навчився проникати, а потім штурмувати іракські позиції вночі, захоплюючи навіть найбільш захищені позиції у відкритій і рівнинній напівпустелі західного Хузестану і південно-східного Іраку. КВІР це засвоїв: росіяни, схоже, взагалі не здатні засвоїти жодних уроків. Ну, окрім "вагнера", який все ще занадто малий і завжди швидко вичерпує себе, а тому не може змінити ситуацію на краще...
Зараз у них з'явилася додаткова проблема: як було оголошено ще в липні-серпні, їхні БПЛА марні в зимову погоду (плюс, за даними чуток розвідки, вони втратили майже всі свої "Орлани-10"). Це означає: російське командування у більшості випадків "сліпе". Вони не знають, де знаходяться українські позиції, а українці – завдяки своїм БПЛА – відстежують кожен їхній крок. Не дивно, що результат (майже) завжди однаковий, скільки б десятків штурмів не наказував суровікін: як і в розпал битви за Рубіжне у квітні-травні, а потім за Сєвєродонецьк у червні-липні, вони спочатку висилають вперед "роту марного гарматного м'яса" (у Рубіжному та Сєвєродонецьку це була сепаратистська піхота): українці не можуть ігнорувати їхнє наближення, тому відкривають вогонь у відповідь. Поки росіяни таким чином несуть великі втрати, українці оголюють свої позиції. Цим і користується "вагнер" для "більш витонченого" штурму – і тим, що в цей час на передових українських позиціях не вистачає боєприпасів через залучення резервістів...
Ось що відбувається на передових позиціях "навколо" Бахмута цілий день, година за годиною. Своєрідним "непрямим" підтвердженням не лише такої тактики, але й її вбивчих результатів є відео, на яке я давав посилання кілька днів тому: на ньому показано полоненого зека, який служив разом з "вагнером". Його історія проста: він був мобілізований близько 6 тижнів тому. За п'ять днів до того, як він потрапив у полон, його БТГ налічувала 500 військовослужбовців. Коли він потрапив у полон, лише двоє з них були ще живі.
В інших місцях у цьому районі: на даний момент зрозуміло, що "вагнер" атакував Курдюмівку та Андріївку з метою прорватися далі на захід і перерізати дорогу Т0504. Українці стверджують, що Курдюмівка "оспорюється", але, судячи з останніх повідомлень, згідно з якими вони "контратакують" це місце, я б вважав її "втраченою".
Авдіївка. Типовий російський "прорив". Цього разу на північ від Авдіївки, в районі Красногорівки та Веселого: під'їжджають до лінії вогневого контакту, наїжджають на міну (чи то українську, чи то російську), високо злітають люди, частини тіл та уламки, і хто ще може – тікає... А коли все закінчується, то по вцілілих росіянах теж б'ють HIMARS. Подібне можна сказати і про російські атаки на Водяне, Первомайське та Невельське. При цьому українська контратака на Первомайське також не була особливо успішною...
Далі на південь. росіяни контролюють половину Мар'їнки (щонайменше), але лінія фронту стабілізувалася, оскільки обидві сторони виснажені. Українці контратакували Новомихайлівку, але ця атака була зупинена вогнем російських бойових вертольотів та артилерії.
Запоріжжя. Що ж, станом на сьогодні виглядає так, що росіяни насправді "просто відвели" деякі необхідні їм підрозділи далі на схід, але ніякого "великого українського наступу", або навіть якогось серйозного просування вперед не було.
Думаю, це все на сьогодні, друзі.
