"Розмова про ескалацію – це мова виправдовування", – цитує Корі Шейк на сторінках The Atlantic міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу, який відкидає побоювання Заходу, що допомога Україні може спровокувати росію або поширити війну на країни НАТО, або перетнути ядерну межу. І найбільше занепокоєна розширенням агресії росії за межі України країна, яка найменш ймовірно може стати її жертвою – США.
Попри декларації і заяви адміністрації Байдена, що США надаватимуть Україні "все, що потрібно, і так довго, як це буде потрібно", її політика занадто нерішуча, на противагу сміливим заявам. Під час нещодавньої поїздки Корі Шейк до Києва, українці в уряді та поза ним, з якими вона зустрічалася, підтверджували, що Україна покладається на американську зброю, американську фінансову допомогу та американське лідерство в об'єднанні міжнародної підтримки, і вони висловлювали вдячність за все, що роблять Сполучені Штати.
Корі Шейк зазначає, що українці добре розуміють, що Україна програла б війну без підтримки з боку США, якщо б вони не дали розвалитися її економіці, не озброїли солдатів і не надали необхідну розвідувальну інформацію для захисту її лідерів і нейтралізації російських атак. Проте, міністри закордонних справ і оборони України зізнаються, що "перша відповідь, яку США дають на будь-який запит – слово ні". Такою була відповідь Америки протягом останніх трьох президентських адміністрацій, пише авторка: "ні" ракетам "Джавелін", "ні" ракетам "Стінгер", "ні" членству в НАТО, "ні" F-16, "ні" зброї, яка може досягти російської території, "ні" танкам, "ні" системам ППО "Патріот", "ні" HIMARS, "ні" ATACMS, і – до цього тижня – знову "ні" F-16, навіть якщо це не американські винищувачі.
Адміністрація Байдена висунула три аргументи проти українських запитів. Перший і найбільш поблажливий, за словами президента, полягав у тому, що "Україні зараз не потрібні винищувачі F-16". Це прозвучало у той час, коли стратегія росії перейшла до ракетних ударів на великі відстані по цивільному населенню та інфраструктурі, яким домінування в повітрі може краще протистояти. Київ, може і добре захищений, але Харків та інші великі міста продовжують наражатися на більший ризик.
Пентагон також наполягав на тому, що оволодіння необхідними системами озброєнь буде надто складним і тривалим процесом. Цей аргумент ослабнув, коли українці в умовах воєнного часу виконали навчальні програми за коротший час, необхідний для підготовки американських солдатів. Українці успішно підтримують боєздатність на полі бою широкого спектру систем озброєнь, наданих міжнародною спільнотою.
Але більшу вагу має, на думку Корі Шейк, інший аргумент: незважаючи на заяви американського президента про необмежену допомогу так довго, як це буде потрібно, ця допомога не є безкінечною, і Україна просить про дорогі речі, які в дефіциті. Наприклад, надавши Україні 20 установок HIMARS, у США залишилися лише 410 одиниць останніх і 220 РСЗВ M270 (гусеничний варіант). І попри те, що ця кількість може здатися великою, для американських військ це замало, якщо Китай розпочне війну проти Тайваню. Авторка зазначає, що витрати є великими, навіть для Сполучених Штатах: один F-16 тієї моделі, яку прагне отримати Київ, коштує близько 15 мільйонів доларів, а Україна хоче мати 120 винищувачів для захисту свого повітряного простору. Однією з причин, чому Україна обирає саме F-16, є те, що він є у великій кількості в арсеналах союзників, а не лише в арсеналах США.
Тож Корі Шейк вважає заяви адміністрації Байдена про те, що Вашингтон надаватиме Україні те, що їй потрібно, стільки, скільки їй буде потрібно, частиною моделі президентської риторичної щедрості. Вони схожі і на зобов'язання американських військ воювати за Тайвань без визначення військового бюджету для підготовки армії для цієї війни. Або розробку стратегії національної безпеки, яка зобов'язує до союзницької солідарності, але водночас проводить виключну економічну політику, що викликає обурення союзників.
Найбільше занепокоєння в адміністрації Байдена щодо ескалації в Україні, зрозуміло, викликає можливе застосування росією ядерної зброї. Українці залишаються напрочуд стійкими щодо цієї перспективи і вважають, що ядерний удар на полі бою не відповідає російським цілям. Тож Корі Шейк наголошує, що боятися застосування ядерної зброї більше, аніж сама ймовірна жертва чи підштовхувати Україну до неприйнятних результатів в ім'я уникнення цього ризику, означає фактично заохочувати ядерні загрози росії.
Замість цього, на думку експертки, Сполучені Штати можуть посилити стримування, публічно пообіцявши, що якщо вони побачать будь-які ознаки того, що росія готується застосувати ядерну зброю, вони широко розповсюдять розвіддані і нададуть Україні зброю, щоб запобігти нападу. "Ми можемо попередити росію, що якщо вона застосує ядерну зброю в Україні, ми надішлемо туди радіологічні команди НАТО – сили НАТО – для допомоги Україні, і ми гарантуємо, що будь-який росіянин, причетний до прийняття цього рішення або його виконання, буде мертвим або опиниться в Гаазі", – пише Корі Шейк.
Справжньою ціною зациклення адміністрації Байдена на ескалації може стати затягування війни. Колишній міністр оборони Роберт Гейтс вважає, що F-16 – це "рішення, яке можна було прийняти ще півроку тому. Правда полягає в тому, що якби вони почали тренувати пілотів на F-16 півроку тому, то ці пілоти змогли б сісти в ці літаки вже цієї весни". Нерішучість США – це сигнал для росії, що, продовжуючи нападати на Україну, вона може перечекати – урок, який відповідає курсу виведення військ США з Іраку та Афганістану.
"Для лідера вільного світу бути більш стурбованим щодо ескалації, ніж лідери Польщі, Данії, Франції, Швеції, Нідерландів та Великої Британії – не комільфо. Ці країни вже розглядають можливість надання Україні винищувачів або тренувань – і вони піддаються більшому ризику відплати з боку росії, ніж Сполучені Штати", – завершує матеріал Корі Шейк.
Джерело: The Atlantic
