Трохи дивна ситуація: кількість і запеклість панічних повідомлень у російських соцмережах про ситуацію в районі Бахмута досягає таких же масштабів, як і під час їхнього "гуманітарного відходу" зі східної Харківщини у вересні минулого року. У цих повідомленнях йдеться про "прориви", "падіння лінії фронту", бої за 5 км за лінією фронту тощо.
Поклавши руку на серце: я не маю жодного уявлення чому. Буду радий, якщо хтось мене поправить, але, наскільки мені відомо, станом на ранок 12 травня, все, що я можу сказати, це те, що кілька бригад ЗСУ насправді проводять локальні контратаки з метою послабити тиск росіян на українські дороги, що ведуть до міста. Найглибше просування за останні два дні відбулося максимум на 500-600 метрів. Можливо, так, росіяни втекли з багатьох місць, кинули багато озброєння, боєприпасів і припасів (в тому числі багато протитанкових керованих ракет, на які вони скаржаться, що їх немає у них) - і/або зазнали кілька сотень втрат, коли це не так, але в цілому, станом на зараз, я можу назвати це лише "формуванням поля бою".
Кадр з відео, на якому російські військові (праворуч) тікають від танка Т-64 або Т-72 (ліворуч) 3-ї штурмової бригади, ще 9 або 10 травня.
Тим не менш, станом на вечір 11 травня ситуація дійшла до того, що "московські командири" відреагували попередженням для (російської) громадськості про те, що "певні Telegram-канали", по суті, поширюють брехню. Прикметно, що в цій заяві Бахмут не згадується жодною літерою. Але, агов: всрф "не там", а Ваґнер там, тож не дивно.
За іронією долі, цього разу я не можу не стати на бік "московських командирів". Станом на ранок 12 травня немає жодних доказів того, що ЗСУ навіть намагалися досягти чогось на кшталт "глибокого" (принаймні, не глибше 500-700 м) прориву будь-якої з російських ліній.
Але давайте подивимося на "деталі"…
1. Багато росіян стверджують, що ЗСУ атакують "фланги", "обходять" Бахмут, "оточують Ваґнер". Наперед: дорога 0506 в районі Громового та дорога 0504 в районі Іванівського не є "флангами" російських позицій в районі Бахмута. Вони занадто близько до Schwerpunkt ("фокусу") нещодавніх боїв для серйозного контрнаступу з метою оточення росіян у Бахмуті. Щонайбільше, це "фланги" українських позицій у західній частині міста. Ба більше: вони є "лініями життя" для підрозділів ЗСУ, які там знаходяться. Вони мають вирішальне значення для забезпечення українських підрозділів у Бахмуті. Таким чином, логічно, що ЗСУ - після місяців боротьби з росіянами через брак артилерійських боєприпасів і важкого піхотного озброєння зараз, коли у них достатньо боєприпасів, контратакують, щоб послабити тиск росіян.
2. Іншим типовим прикладом є згадка про "прорив" у напрямку або навіть у район Берхівки та Ягідного: мало того, що обидва населених пункти – "все ще" – занадто близько до Бахмута; вони занадто щільно забудовані, щоб їх можна було використати для швидкого просування вглиб ворожого тилу. Фактично, 92-га ОМБр та Білоруський добровольчий корпус відтіснили росіян на "два поля" від дороги 0506, що на північ від Громового: Берхівка та Ягідне є "наступними селами" за російськими позиціями на цій ділянці фронту.
3. Третім типовим твердженням є згадка про "прорив" у напрямку Кліщіївки. Наскільки мені відомо, це дуже запізніла реакція на те, що сталося з 72-ю мотострілецькою бригадою на південь від Іванвіського два-три дні тому (див. мій попередній звіт). 3-тя штурмова і 80-та повітряно-десантна атакували там, щоб витіснити росіян з прямої видимості на дорозі 0504: знищили щось на зразок двох рот 72-ї бригади. Станом на вчора обидві все ще були зайняті зачисткою та збором "намародереного", яке залишили по собі втікачі росіяни... І навіть якщо: Кліщіївка розташована глибоко між двома пагорбами. Безглуздо було б намагатися взяти її, не забезпечивши собі "той пагорб над Кліщіївкою" (на захід від села) або не проїхавши через село чи то на Веселу Долину, чи то на Зайцеве, а ще краще – на Клинове. Чого не сталося.
4. ...з яким я підходжу до, можливо, найбільш важливого питання. Будь-який (серйозний) контрнаступ з метою оточення Бахмута буде надмірно залежати від швидкості: від швидкого прориву ЗСУ через російську лінію фронту і подальшого просування на 10-15 (або більше) кілометрів углиб, щоб "завалити" росіян у Бахмуті до того, як вони – або їхні резерви далі в тилу – зможуть відреагувати і контратакувати. Два дні, щоб, наприклад, просунутися на 5 км від каналу Сіверський Донець-Донбас до Кліщіївки, було б занадто повільно для цього.
У підсумку, єдина російська заява про український контрнаступ, яка має сенс для мене, - це заява з району Курдюмівки: це 20 км на південь від Бахмута, і, таким чином, "має сенс" для операції з "оточення російського угруповання військ в районі Бахмута на оперативному рівні" (тобто "більше, ніж просто тактична операція"). Навіть тоді не було жодних підстав для того, щоб у когось хоч трохи прискорився пульс через цю заяву – хіба що можна було почути, що ЗСУ вийшли в район, скажімо, Вершини чи Клинового. Цього не було (насправді: немає жодних доказів того, що українці відвоювали хоча б Курдюмівку): отже, не треба фантазувати.
... якщо взагалі починати це робити, то лише після того, як почуєте російські заклики про близьку авіапідтримку.
Я, звісно, можу абсолютно помилятися (а мої контакти надто зайняті, щоб повідомити мені, що відбувається), але зараз напрошується висновок, що ЗСУ проводять "локальні контратаки", "формують поле бою", щоб утримати контроль над західним Бахмутом. І росіяни – особливо Пригожин – вже панікують з цього приводу, що "приємно", але матиме користь лише в "довгостроковій перспективі".
***
На світлій стороні... Що ж, я збираюся відлучитися з мого "офісу" на кілька днів. І ви знаєте, що сталося останні два рази, коли мене не було (Україна потопила крейсер з керованими ракетами "Москва", а через кілька місяців звільнила Херсон). Так що ніколи не можна знати напевно... :).
