Бомбардування Ірану Сполученими Штатами рік тому було б нерозумним. Зараз це варто серйозно обдумати, пише Макс Бут у колонці для Washington Post. За його словами, протягом місяців президент Дональд Трамп закликав Ізраїль не нападати на Іран і дати шанс його дипломатичним зусиллям спрацювати. Коли пізно ввечері в четвер Ізраїль розпочав кампанію бомбардувань, негайною реакцією адміністрації стала заява держсекретаря Марко Рубіо, яка не передбачала жодних зобов'язань. Рубіо не висловив жодної підтримки ізраїльським діям і підкреслив: "Ми не беремо участі в ударах по Ірану".
Всього за кілька днів, наголошує автор, адміністрація перейшла до войовничих дописів Трампа в соцмережах у вівторок. Перший: "Ми тепер маємо повний і тотальний контроль над небом над Іраном". (Хто це "ми"? Немає жодних доказів присутності американських військових літаків над Іраном – поки що). Далі: "Ми точно знаємо, де переховується так званий "Верховний лідер". Він є легкою мішенню, але там він у безпеці – ми не збираємося його діставати (вбивати!), принаймні, поки що". (Так, це погроза вбити іранського диктатора) І, нарешті, вимога: "Беззастережна капітуляція!"
New York Times припустила, що це сталося тому, що Трамп був вражений висвітленням на Fox News початкового успіху Ізраїлю в обезголовленні іранських військових і захопленні контролю над повітряним простором Ірану. "Трамп не зміг втриматися від того, щоб не приписати собі частину заслуг", – пише газета.
Тому зараз президент серйозно розглядає можливість зміни стратегії: від значною мірою політики осторонь, діючи лише для захисту Ізраїлю від іранських ракетних ударів, до активної участі в конфлікті, відправивши бомбардувальники B-2, озброєні 30 000-фунтовими бомбами, для знищення глибоко захованого іранського ядерного комплексу у Фордо.
Макс Бут наголошує, що така перспектива створює цікаву напругу між різними частинами бази MAGA, зіштовхуючи затятих ізоляціоністів (Такер Карлсон) проти проізраїльських яструбів (Марк Левін). Цей конфлікт серед прихильників Трампа навряд чи є дивним, оскільки конфлікт має існувати і в голові самого Трампа. Відтоді, як він почав балотуватися в президенти у 2015 році, він обіцяв: "Я зупиню отримання ядерної зброї Іраном". Саме ці слова він виголосив у своїй промові в Трамп-тауер. Але він також критикував глобалістів-розпалювачів війни й обіцяв утримати Америку від війни. У своїй другій інавгураційній промові Трамп навіть пообіцяв "вимірювати наш успіх" "війнами, в які ми ніколи не потрапляємо".
Експерт зазначає, що не може знати, як Трамп примирить ці конкуруючі імпульси; як сказав Трамп у середу, "ніхто не знає, що я збираюся робити", можливо, навіть він сам. Втім колумніст WP наголошує, що це непростий вибір. На його думку, бомбити Фордо чи ні – це дуже близьке рішення, набагато ближче, ніж рік тому. Макс Бут каже, що не виступав за те, щоб Ізраїль напав на Іран, вважаючи за краще подивитися, чи можливо знайти дипломатичне рішення замість ядерної угоди, з якої Трамп нерозумно вийшов у 2018 році. Інстинкти Трампа також були на боці "давайте укладемо угоду". Але тепер, коли Ізраїль пішов і зробив те, що погрожував зробити протягом десятиліть, стратегічний розрахунок змінився.
Як зауважує автор, занадто пізно запобігати війні – регіон вже перебуває в її епіцентрі. Станом на зараз в інтересах Америки, як і Ізраїлю, переконатися, що коли б війна не закінчилася, Ірану буде якомога важче відновити свою ядерну програму. Останнє, що хтось хоче бачити, це те, що Іран у відповідь на ізраїльську атаку поспішає озброїти те, що залишилося від його ядерної програми – рішення, яке, як наполягає американська розвідка, Іран поки не прийняв до ізраїльської атаки (розвідка Ізраїлю з цим не погоджується).
Цей стратегічний імператив є аргументом на користь бомбардування Фордо, перлини іранської ядерної програми. Це об'єкт, прихований під 300 футами гори і бетону, де Іран має майже 3000 центрифуг, здатних виробляти уран збройового класу. За повідомленнями, Ізраїль завдав значної шкоди іншому великому іранському ядерному об'єкту в Натанзі. Але поки Фордо працює, Іран може за короткий час виробити достатньо урану для створення бомби. А Ізраїль просто не має боєприпасів, необхідних для знищення Фордо з повітря. Лише США можуть це зробити за допомогою 30 000-фунтових бункерних бомб, які несуть бомбардувальники B-2 Стелс.
Але, зазначає автор, атака на об'єкт Фордо може призвести до ризику іранської відплати. Аятола Алі Хаменеї, верховний лідер Ірану, попереджає, що військові дії США завдадуть непоправної шкоди. За повідомленнями, його збройні сили готують ракети для атак на американські бази, розташовані поблизу Ірану, набагато ближче, ніж цілі, які Іран намагається вразити в Ізраїлі.
Іран також може спробувати перекрити судноплавство у двох глобальних морських вузьких місцях – Ормузькій протоці і протоці Баб-ель-Мандаб. Останній загрожують хусити в Ємені, а першій – власні військово-морські сили Ірану. Лише через Ормузьку протоку проходить близько 20% світової нафти, й Іран може спробувати перешкодити торговельному потоку за допомогою дронів, мін і ракет. Нафтові об'єкти арабських країн Перської затоки також потенційно перебувають під прицілом Тегерану. Згадаймо напад на нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії у 2019 році, відповідальність за який взяли на себе хусити, що тимчасово знизило видобуток нафти у Саудівській Аравії на 50%. Звісно, якби Іран здійснив таку атаку, США або Ізраїль могли б завдати удару у відповідь, бомбардуючи власну нафтову промисловість Ірану. Але це зробило б нафтовий шок для світової економіки ще більш серйозним.
Тому, вважає Макс Бут, до будь-якого кроку щодо бомбардування Ірану, навіть у його нинішньому, ослабленому стані, не слід ставитися легковажно. На його думку, Трампу варто було б ризикнути, якби не було іншого способу вивести з ладу Фордо, але ізраїльські чиновники натякнули, що вони мають на увазі альтернативний метод. Ймовірно, мається на увазі рейд спецназу, який може бути здійсненний завдяки перевазі Ізраїлю в повітрі над Іраном.
Розглядаючи свої варіанти, Трамп повинен зрозуміти, чи можна укласти угоду з Іраном або Ізраїлем. Чи погодиться Іран, щоб запобігти американському удару, повністю ліквідувати свою ядерну програму, за якою стежитимуть міжнародні інспекції? Ймовірно, ні, але питання варто поставити. (Можливо, саме на це натякав Трамп, коли сказав у середу, що висунув Ірану "остаточний ультиматум"). Якщо не вдасться укласти угоду з Іраном, що Трамп може отримати від Ізраїлю в обмін на згоду на бомбардування Фордо? Він міг би вимагати від прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху згорнути війну в Газі і надати Палестинській автономії роль в управлінні територією за допомогою міжнародних партнерів.
"Відправлення найсучасніших у світі бомбардувальників із найважчими у світі звичайними бомбами, а отже, втягнення США у нову війну – ризикований, але потенційно виправданий крок. Але якщо Трамп збирається це зробити, він повинен отримати щось натомість. Це і є мистецтво угоди у близькосхідному стилі", – завершує колонку Макс Бут.
Джерело: Washington Post
