Ілон Маск заявив, що піде з посади генерального директора твітеру за умови, що йому знайдуть гідну заміну. Всього за вісім тижнів Маск звільнив значну частину працівників, попросив тих, хто залишився, бути "надзвичайно жорсткими", розблокував раніше призупинені акаунти, змусив рекламодавців покинути платформу, вигнав з неї низку журналістів, а потім відновив їх, а також провів опитування користувачів щодо того, чи повинен він залишатися на посаді генерального директора (більшість проголосувала "ні").
Девід Карпф, професор медіа та зв'язків із громадськістю в Університеті Джорджа Вашингтона і давній користувач твітеру, роками вивчає й розмірковує про взаємодію інтернету та політики. Коли ми розмовляли наприкінці минулого тижня, він передбачив, що драма Маска продовжиться: "Кожного разу, коли він на пару днів починає трохи хвилюватися, що людям стає нудно, йому доводиться робити щось безглузде".
Коли я вчора знову ненадовго зустрівся з Карпфом, йому було цікаво, як Маск очолить тижневе опитування в твітері – але він був упевнений, що так чи інакше це станеться. "Я просто відчуваю, що досяг межі своєї уяви про те, що це може бути", – сказав він.
Якщо твітер стане притчею во язицех сучасного інтернету, яким, на Вашу думку, буде моральний висновок з цього? "Не дозволяйте мільярдерам скуповувати гігантські соціальні мережі"?
Девід Карпф: Існує глибоко вкорінена ідеологія інтернету, яка сягає корінням у 90-ті роки, свого роду ідеал Західного узбережжя, що інженери та підприємці, особливо у Силіконовій долині, є сучасними героями суспільства. Вони впроваджують інновації і будують кращий світ. Вони – хороші хлопці. Погані хлопці – це старі індустрії та регулятори, які стоять на заваді.
І саме ці герої-новатори-винахідники прокладають шлях до нового та кращого світу, тому що вони такі неймовірні генії. Але герою доводиться долати опір, і що ми повинні робити, так це вболівати за нього через його геніальність і винятковість. І 10 років тому Ілон Маск був архетипом цієї історії. До нього дійсно ставилися як до хлопця, який збирається типу врятувати світ, поміж його електромобілями і ракетами.
З цією історією є багато проблем. Але найголовніша полягає в тому, що це повна нісенітниця. І я сподіваюся, що з цього епізоду вийде повчальна історія про те, що ці люди не є геніями-героями. Виявляється, що Ілон Маск дуже погано керує твітером, тому що він не такий вже й особливий.
Я сподіваюся, що повчальна історія цієї платформи полягає в тому, щоб перестати вірити у міфологію геніїв-засновників, тому що вони не такі вже й особливі. Це не те, що врятує світ.
Яке, на Вашу думку, майбутнє твіттера зараз?
Карпф: Однією з речей, про яку слід пам'ятати, є те, як швидко відбувається його еволюція. Це, можливо, сьомий тиждень володіння твітером Ілона?
Я думав, що за один-три місяці мало що зміниться. А потім він зайшов і одразу ж розгромив його у спосіб, який видався напрочуд недбалим.
Якби це було розтягнуто на рік, то люди встигли б переметнутися до конкурентів і розібратися, що до чого. І я все ще думаю, що це станеться. Але зараз ми перебуваємо у такому моменті, коли ми думаємо: "Боже мій, як твітер не розвалився повністю, як технічно, так і на рівні спільноти?". Я майже впевнений, що саме так і виглядає розпад; просто це відбувається так швидко, що люди не мають куди мігрувати.
Зараз люди озираються і думають: "Мабуть, я почну з акаунта Mastodon?". Конкурентам потрібно більше часу, ніж їм дають, тому що ніхто не очікував, що Маск так швидко підпалить зал, як він це зробив.
Чи вважаєте ви, що порожнеча, створена всіма цими збоями в роботі твітеру, буде самовідновлюватися у довгостроковій перспективі?
Карпф: У короткостроковій перспективі буде розрив. У довгостроковій перспективі є два шляхи, і я не впевнений, який з них ми оберемо.
Я думаю, що, безумовно, можливо, що всі в кінцевому підсумку зупиняться на подібній штуці, яка робить все, що робить для нас твітер, і колишні його користувачі опиняться на ній. Це не означає, що існує якась технічна архітектура, яку неможливо відтворити. Але досить важко вирішити питання координації. Я у твітері вже 14 років. Це 14 років, протягом яких я збираю людей, які слідкують за мною, а також вдосконалюю набір людей, за якими слідкую я. Для мене це була дійсно хороша кураторська стрічка новин, тому що я мав так багато часу, щоб її створити. І хоча ви можете перенести тих, за ким ви стежите, на Mastodon, це працює тільки у тому випадку, якщо всі переїжджають в одне місце.
Один атлантичний письменник, Ян Богост, написав про інший напрямок, в якому це може піти, що це кінець епохи соціальних медіа. Арівідерчі.
Ви згодні з цим?
Карпф: Насправді я не впевнений. Читав цю статтю двічі. Я думаю, що він робить багато дійсно хороших зауважень. Ми можемо відтворити те, для чого корисний твітер, або ж, можливо, ми є свідками занепаду і кінця епохи. Я вважаю, що варто відзначити, що і твітер, і фейсбук занепадають, хоча й не з тих самих причин. У нас було десятиліття стабільності, коли твітер, фейсбук, ютуб та інстаграм в основному робили те, що вони завжди робили. Тікток дещо перебрав на себе, але тікток – це короткочасне відео, яке відрізняється від коротких письмових коментарів із посиланнями.
Не думаю, що варто вважати, що ми досягли остаточної форми інтернету. Може бути щось ще. Тоді я розгублено намагаюся зрозуміти, що ж це буде.
Як ви вважаєте, чи зробив Ілон щось правильне на посаді генерального директора твітеру?
Карпф: В основному, ні. Але є одна річ, яку він зробив, і яка, мабуть, заслуговує на невеликий захист. Я думаю, що навіть якби він не купив твітер, пристойну частину людей, які працюють у компанії, звільнили б цього року. Багато з цих звільнень сталися б просто тому, що 2022-й – це рік, коли такі компанії, як твітер, усвідомлюють, що ми більше не перебуваємо в моменті "побудови тонн нових речей". Те, як він впорався зі звільненнями, огидно і безкласово. Але сам факт звільнень – це єдине, про що я б сказав: "Гаразд, це огидно, але багато з них сталося б у будь-якому випадку".
Ви все ще у твітері. Що потрібно зробити, щоб ви покинули платформу, повністю припинили користуватися нею і більше ніколи не торкалися свого акаунту?
Карпф: Я припускаю, що в якийсь момент мене забанять. В іншому випадку ставитимуся до цього так, ніби це 2006 рік. Я був на Friendster, поки Friendster не помер. Я був на Myspace, поки Myspace не помер. Але я перестав користуватися цими акаунтами. Забув пароль до свого облікового запису Myspace, а не закрив там свій обліковий запис.
Здається, що це свого роду історія кінця кожної соціальної мережі, в певному сенсі. Не велике драматичне "ми всі збираємося вимкнути її одного дня", але кілька першопрохідців переходять в іншу мережу, ця мережа доводить свою цінність, інша перестає бути корисною, і ви повільно забуваєте свій пароль.
Карпф: Найдефіцитніша річ – це наша увага. Тому справа не в тому, хто видаляє свій обліковий запис, а в тому, де вони проводять свій час. І зараз я створюю акаунти в інших місцях, але все одно проводжу час переважно у твіттері. Але я отримую від цього менше задоволення. Коли щось інше зачеше цю сверблячку і виявиться більш приємним, саме туди підуть мої хвилини уваги. І тоді я просто забуду про твітер.
Чи є ще щось, що, на Вашу думку, люди повинні знати про цю історію?
Карпф: Особисто я намагався уникати порівнянь між Ілоном і Трампом, тому що вважаю, що це трохи кричуще. Дональд Трамп був авторитаристом, який керував урядом протягом чотирьох років, завдав шкоди і хоче керувати ним знову. Ілон – неприємний мільярдер. Вони різні. Але те, що для мене виділяється, це те, що протягом всієї епохи Трампа, в чому я був впевнений як професор політичних комунікацій, що якщо Дональд Трамп був поза новинним циклом протягом двох днів, він збирався зробити щось, щоб змусити нас знову зосередитися на ньому. Це було виснажливо, але також дуже передбачувано, тому що в цьому є певний ритм: він вимагав цієї уваги. Це була частина його стратегії, частина його моделі.
І це дуже подібне і в Ілона. Кожного разу, коли він на пару днів починає трохи хвилюватися, що людям стає нудно, йому доводиться робити щось безглузде, і це закінчується ще більш безглуздим, ніж минулого разу. Отже, це означає, що цей раз не останній. Він збирається перевершити це десь наступного тижня.
Джерело: The Atlantic
