Ахтем Сеітаблаєв
Фото з соцмережі Facebook
Мабуть, не знайдеться жодного українця, який не знав би цього красеня, українського кримського татарина, актора та режисера. Нагадаємо, що його першою роллю був образ середнього брата Умая в драматичній стрічці Олеся Саніна "Мамай", що вийшла в прокат 2003-го, а вже через чотири роки він дебютував в якості режисера. Кар’єра Ахтема Сеітаблаєва невпинно і стабільно рухалася вгору до 24 лютого 2022 року. 25-го він записався до лав територіальної оборони міста Києва.
"Роби те, що в змозі робити, там, де ти є, і з тим, що ти маєш!" - сказав собі Ахтем, і поруч з автоматом з’явились фотоапарат і відеокамера.
В Іnstagram він опублікував відео жахіття, яке залишили після себе рашисти у зруйнованій Бородянці під Києвом.
"Красномовніше за зруйновані будинки цього міста очі людей, яких ми зустрічали… Біль, сум, злість, але разом з тим Життя. Вірю, що Бородянка, як і інші українські міста та селища, відродиться та буде жити. Амінь", - написав тоді режисер.
Його призначили пресофіцером 206 батальйону ТрО. Кілька знімальних груп на сьогодні вже зняли близько 16 терабайт матеріалу.
"Я гордий тим, що через десять днів після того, як мене призначили пресофіцером батальйону, фотографії наших бійців з'явилися на сторінках The New York Times, Guardian, Reuters", - розповідав режисер в інтерв’ю ЗМІ.
У середині серпня Сеітаблаєва призначили начальником служби зі зв'язків із громадськістю 241 ОБТрО ЗСУ.
Фото з Facebook Служби зв‘язків з громадськістю 241 ОБТРО ЗСУ
Він продовжує працювати над проєктом – "Ми з України. Портрети" - короткими документальними історіями про війну і простих героїв, які захищають батьківщину. А ще сподівається, що все ж таки відбудеться прем’єра воєнної драми "Мирний-21". Вона мала відбутися 30 квітня, на День українського прикордонника: стрічка заснована на реальних подіях червня 2014 року і розповідає про луганський прикордонний загін, бійців якого бойовики терористичної ЛНР та російські спецслужбісти марно намагалися змусити зрадити свою країну.
Режисер розраховує, що днем прем’єри стане 14 жовтня - День захисників і захисниць, День українського козацтва, День створення УПА та Покрови.
Олексій Тритенко
Фото з Facebook Олексія Тритенка
З перших днів повномасштабного вторгнення захищає Україну в лавах ТрО зірка серіалів "Гвардія" та "Коли ми вдома".
До 24 лютого його сторінка у Facebook рясніла яскравими світлинами, на яких Олексій знятий в образі того чи іншого героя. Потім усе змінилося.
Світлини з українських містечок, що були символами нашої європейськості, актору, певно, навіть не вистачило сил прокоментувати. Лише два слова: "Ірпінь.. Буча.."
Олексій зіграв у згаданій нами воєнній драмі Ахтема Сеітаблаєва "Мирний-21" і з ним же служить в територіальній обороні. Певно, їх пов’язує міцна дружба.
"Ще одна ніч позаду. Неспокійно, але ми тримаємось. Руский карабль- иди на х**! Все буде Україна", – написав він під одним зі спільних фото.
А коли не вийшло презентувати новий фільм на День прикордонника, актори зробили їм інший подарунок - станцювали під дуже популярну цього року "Стефанію" від Kalush Orchestra.
Разом з побратимами Олексій долучився збору коштів ГО "Справа Громад" та Фонду Петра Порошенка на придбання нової бронетехніки НАТО для Збройних Сил України – броньовиків MLS SHIELD.
Андрій Федінчик
Цьому актору кіно, дубляжу і театру у травні Володимир Зеленський присвоїв звання заслуженого артиста України. Тоді його дружина Наталка Денисенко написала в соцмережах: "Ця нагорода вже півтора року чекала вручення. Андрій не зміг сам отримати, тому що несе службу і вже офіційно військовий".
Андрій Федінчик відомий українському глядачу по картинам "Крути 1918", "Клан Ювелірів", "Папаньки", "Найгірша подруга" тощо. Але, як і інші колеги, після 24 лютого актор вдягнув форму. І, звісно, змінив імідж – відростив бороду.
Після 24 лютого він звернувся із закликом до росіян: "Если вам до сих пор рассказывают о том, что здесь русские спасают русских от нацистов и фашистов, то я как главный нацист и фашист Украины, наполовину русский и всю жизнь проговоривший на русском языке и не слышавший ни слова упрека, скажу, что главный нацист и фашист в этой ситуации – это ваш руководитель. Он болен. Я обращаюсь к вам и прошу не поддерживать его в этой болезни. Если ваших сыновей, мужей, братьев обязуют ехать сюда – не едьте. Отказывайтесь под любым предлогом, выходите на марши протестов. Потому что это касается не только нас, но и вас напрямую. Потому что везти вас сюда будут с одной целью – убивать или умирать".
А через три тижні актор написав:
"Село Мощун в Бучанському районі Київської обл. На першому фото село окуповане "бандерівцями і фашистами". На другому нарешті прийшов руській мір і всіх врятував. Не забудемо. Не пробачимо ніколи. Буду вчити сина, що найголовніший ворог усіх часів для України- це расея".
А потім це: "Маріуполь. Просто знищили місто. Раніше я писав про те, що росія почала повномасштабну війну проти України. Може на початку так і було. Проте тепер чітко зрозуміло, що це винищення нації, геноцид. путлер не може змиритися з тим, що ми дали таку відсіч. Але якою ціною.. і скільки це ще триватиме, хто зна. Та серед наших всі готові йти до кінця. Сподіваюсь, що всі інші теж. Перемога за нами. Все буде Україна"
Проте актор завжди залишається актором. Послухайте, як проникливо читає Андрій уривок з вірша Богдана-Ігора Антонича "На шляху".
Павло Алдошин
В інтерв’ю українськім ЗМІ Павло зізнався, що для нього не було ніяких сумнівів – необхідність захищати країну було абсолютно зрозумілим, необхідним і єдино важливим рішенням.
До 24 лютого Павло знявся у головній ролі у фільмі "Снайпер. Білий ворон". Після 24-го війна стала частиною його життя. Причому ті навички, які він отримав як актор - виживання, поведінки під час бою, надання першої медичної допомоги і зокрема навички снайпера – знадобилися йому на фронті як воїну.
У своєму відношенні до росіян взагалі і колишніх колег зокрема Алдошин дуже принциповий – усі зв’язки розірвав через недоречність їхнього існування: "Ні людей, ні зв’язків. Вони - росіяни, і вони повинні горіти в пеклі".
Фото: instagram.com/paldoshyn
"Ваш співвітчизник, великий письменник, з яким ви сьогоденні росіяни маєте ДУЖЕ МАЛО спільного написав колись "Прєступлєніє і наказаніє"
Судячи з усього, більшість превелика з вас його навіть в школі не читала. А там є чітка інструкція і постійно працюючий алгоритм. І кара - вона вже на вашому порозі", - написав актор в своєму Іnstagram, звертаючись до росіян.
У 31-й День Незалежності стрічка "Снайпер. Білий ворон" вийшла на екрани, Павло продовжує захищати Україну в лавах ЗСУ, а навички, отримані під час зйомок, рятують йому життя. Як зізнався актор, то була "така собі невеличка підготовка перед великою повномасштабною війною".
Звісно, кіно і реальність речі різні. Тим більш, коли йдеться про війну. Вона змінює і робить сильних – сильнішими. Та головне, що в них лише міцніє впевненість в нашій перемозі.
"Якисьцятий день війни. Нашого протистояння. Ми цілі. Ми силі. Ми неймовірні. Я глибоко болію кожну смерть нашого громадянина. В контексті цього неймовірного пекла це не просто душі, це ікони протистояння ворогу. Шануємо.
Цей біль нестерпний. Немає емоцій. Є тільки прийняття і робота. Без сну. Без сумнівів "хто є хто". Все видно. Всі наповерхні. Ми зараз максимально переконливі як нація. Тримаємося. Прагнемо. Можемо і переможемо"
Павло відвертий у своїх почуттях та вчинках. Для нього найбільша особиста мотивація прийти в рідне село переможцем та подивитися людям в очі: тим, хто їздить на машинах з літерами Z і хто каже нехай би Росія, аби не стріляли, аби не бомбили. Він не розуміє, як вони продовжуватимуть жити на цій святій для нього землі. І він хоче їх спитати, як вони можуть зраджувати землю, яка дала їм усе.
Олег Іваниця
Відомий учасник "Дизель Шоу" та зірка серіалу "Жіночий лікар" Олег Іваниця ні секунди не вагався з приводу того, що робити з початку повномасштабної війни - вступати до лав територіальної оборони столиці. Ще в січні він хотів записатися в тероборону – було відчуття, що ось-ось насунеться біда. Затримка вийшла через поновлення військового квитка. Поновив його, не повірите, 23 лютого, 24 вже вступив до лав ТрО та невдовзі прийняв присягу.
Фото АрміяInform
В одному з інтерв’ю він зізнався, що раніше думав, як один з літературних персонажів, який, опинившись на війні, завжди стріляв поверх голів противника, щоб не брати гріх на душу. Але реальність інша: "Зараз - хєр. Гріх - залишати виродків живими. Тому все, як вчать на стрільбах. Працюєш трохи нижче центру корпусу. І це вже не злість, це сухе бажання, щоб всі кацапи, які прийшли на нашу землю зі зброєю - здохли. Кацапи в широкому розумінні, разом з бурятами, кадирівцями і іншою звіриною".
Актор-воїн переконаний, що відповідальність за виникнення рашизму несе не тільки путін, а усі росіяни своєю пасивністю та рабською ментальністю.
Попри війну Олег не втрачає свого чудового відчуття гумору:
Що ж до результатів війни, то Іваниця впевнений: "Ми переможемо, тому що ми разом. Армія рабів завжди програє армії вільних людей".
Як воюють актори? Однозначно творчо. Хочеться процитувати Олега: "Військове середовище зі своїми статутними правилами й укладом життя дещо нагадує знімальний майданчик. — І тут, і там має господарювати залізна дисципліна. Тут єдиноначальник — командир нашого підрозділу, на майданчику — всі підпорядковані режисеру. При тому в обох випадках вітається розумна ініціатива".
Тож до Дня кіно переглядаємо старі фільми із нашими захисниками і чекаємо на їхні нові роботи. І вони обов'язково будуть
