росія, у її теперішньому стані агонізуючої імперії, не залишатиме спроб поширити свій культурний та мовний вплив на світ, намагаючись підлаштувати його під свої хижацькі потреби. На тлі військових невдач росіяни не припиняють спроб наступу на культурно-ментальних фронтах. Минулого тижня путін підписав указ про затвердження "Концепції гуманітарної політики за кордоном". Тож саме час долучатися до мовного фронту, якщо ви ще спілкуєтеся та думаєте російською.
У концепції російського загарбництва гуманітарних надбань інших держав йдеться, що "історичний досвід, багата культурна спадщина та духовний потенціал росії дозволили їй зайняти особливе місце у світовому культурному просторі та створили можливості для успішного просування за кордоном традиційних російських духовно-моральних цінностей". Які саме традиційні духовно-моральні цінності несе "рускій мір", котрий чи не вперше згадується у офіційному документі, ми мали змогу побачити на звільнених від окупантах українських землях. Це іноді боляче усвідомлювати наших російськомовним громадянам, але відтепер будь-що російське – мова, культура, мистецтво, філософія – є уособленням руського міра, його інструментом, його зброєю для "успішного просування".
Такий стан справ не зміниться і після падіння теперішнього російського режиму. Морок шовіністичної пропаганди, культивування штучної вищості російського над будь чим неросійським не припиниться автоматично, після зміни влади у кремлі. Єдиний захист від цих міазмів імперіалізму та зверхності – відмежуватися. Українською мовою ідеї російського світу звучать недолуго і смішно.
Фото: vgolos.com.ua
Люди, які народилися та жили у Радянському Союзі, змалку відчували на собі вплив російської культури та російської мови, усе навкруги було по-російськи, починаючи від казок та колискових і закінчуючи науковою літературою. Звісно, найбільший вплив російської мови та культури відчувався в Україні та Білорусі. Всіляко втокмачувалася ідея про те, що російська культура є вищою від "братніх", а російська мова – це єдино можливе джерело, через яке можна випити цілющої води світової культури та науки. І якщо нове покоління українців над такими закидами вже сміється, то старі руські досі вірять, що української мови не існує.
Незалежність України наочно продемонструвала, що, фізику та хімію цілком можливо викладати та сприймати українською, що медична та філософська термінологія чудово і різнобічно розроблена, і дозволяє вільно і успішно лікувати хвороби або долучатися до вершин філософської світової думки. Російська поступово почала займати те місце, яке і належить мові національної меншини незалежної держави.
Нав’язливе намагання росії закріпити статус російської мови в Україні у якості другої державної у поєднанні з російською експансіоністською політикою, з анексією значної частини наших територій викликали протидію у 2014 році, коли на українську мову спілкування почали принципово переходити чималі групи українських громадян, таким чином демонструючи свою політичну та патріотичну позицію. З початком війни такий перехід став масовим, а дії держави щодо зменшення простору для російської мови і культури перестали викликати незадоволення. Бомби та ракети, що виявилися невід’ємними супутниками російського світу – "руського міра" - перевернули свідомість багатьох наших співгромадян.
Довоєнне небажання багатьох російськомовних українців переходити на українську була неготовність докладати зусиль, небажання напружитися. Перехід України на українську відбувається боляче, але ще більш болючим є усвідомлення того, що останні слова, які чули українці перед вистрілами у потилицю у Бучі або Маріуполі, були слова російською.
У тиловому житті ми подекуди не усвідомлюємо, що українська мова, володіння нею та звичка спілкуватися нею, як основною мовою публічного простору, є рятівною звичкою. Військові медики у зоні бойових дій спілкуються з пораненими виключно українською, це не категоричний наказ командування, а питання безпеки. Поранений боєць, у стані запаморочення або шоку, почувши російську, може вирішити, що потрапив у полон. І підірвати себе та медиків, аби не піддаватися знущанням окупантів. Бійці на фронті розмовляють українською при пересуванні за межами своїх позицій або при оклику вартових. Російська мова є ознакою російської армії, ворогів, відповідь нею може вартувати життя.
У більш безпечних ситуаціях іноді трапляються трагікомічні випадки, коли українці за кордоном, почувши російську, вступають у конфлікт, навіть не здогадуючись, що інша сторона конфлікту – такі самі українці. Саме такий випадок стався у Франції, де декілька днів тому колишній український військовослужбовець напав на двох українок, прийнявши їх за росіянок.
Звісно, твердження, що напад росії на Україну стався через те, що чимала кількість українців використовує російську мову як розмовну – це перебільшення. Проте те, що значна кількість наших співгромадян користується російською мовою, дає російський владі можливість обґрунтовувати та виправдовувати свою агресію аргументами, що вони таким чином захищають етнічних росіян від тиску "націоналістів". Давній жарт про те, що небезпечно саджати берізку будь-де за межами росії, оскільки прийде руський і скаже, що це споконвічна російська земля, перестав бути жартом ще навесні 2014 року.
Чи означатиме перехід на українську мову наших російськомовних громадян, що таким чином вони піддаються тискові держави? За теперішніх умов – це тиск обставин. Від 24 лютого 2022 року російська збройна навала на Україну змушує тих, хто вважає себе українцем, визначитися, чи можлива подвійна лояльність – і своїй український державі, і водночас культурі та мові агресора? У лавах ЗСУ воють з росіянами чимало російськомовних українців та українців російського походження. Вони виконують команди українською, співають українські пісні, читають інструкції з використання зброї та приготування їжі у похідних умовах. До переходу на українську у повсякденному спілкуванні – лише крок, навіть півкроку, і вони його обов’язково зроблять, після перемоги. Що заважає це зробити вже зараз тим, хто знаходиться в тилу?
Російська культура – ті її зразки, що увійшли до світової культури – повинна сприйматися і споживатися через фільтр доцільності, прийнятності і з огляду на той сумний досвід, який ми отримали від безпосереднього зіткнення з її тубільними носіями. Одним з таких фільтрів, чи не найважливішим, і є перехід на українську – зовсім нескладну мову для тих, хто чує її з дитинства, отримує на ній освіту, використовує в роботі й у побуті. Варто лише захотіти. А рецепт швидкого переходу на українську дуже простий і всім відомий – треба лише почати говорити, а краще – думати українською. І коли вам почнуть снитися українською сни, можна вітати себе з перемогою.
