Уповноважений уряду Польщі зі стратегічної енергетичної інфраструктури Матеуш Бергер 12 жовтня заявив агенції Reuters, що аварія 11 жовтня на польській гілці нафтопроводу "Дружба" навряд чи була диверсією. Ділянка гілки, на якій сталася аварія, розташована між кордоном Білорусі та Плоцьким НПЗ польської корпорації Orlen. "Тут ми можемо говорити про випадкові ушкодження. Ми живемо у неспокійні часи. Можливі різні конотації. Але на даному етапі у нас немає підстав припускати диверсію", – заявив він. І вже 16 жовтня нафтогін запрацював.
Ілюстрація: forbes.ua
"Дружба" має дві гілки, які розгалужуються в білоруському Мозирі на українську південну та польську західну ланки. Українська ланка йде на заводи польської Orlen в Чехії, та виходить в порт "Одеса" та "Південний" через ділянку "Одеса-Броди". Кінцевими точками ушкодженої на сьогодні польської гілки нафтопроводу "Дружба" є з одного боку Самарська база змішування нафти російської корпорації "Транснєфть", а з іншого краю трубопроводу працює НПЗ у німецькому Шведті – PCK Raffinerie Schwedt. Він, до речі, переживає наразі найбурхливіший епізод своєї історії – 16 вересня уряд Німеччини в рамках санкцій за російську агресію проти України ухвалив націоналізацію НПЗ. Це означає неминучу зміну операторів потоків нафти по трубопроводу та підвищує ризик технічних збоїв прокачки, що зараз і відбувається.
НПЗ у Шведті, фото: pxhere.com
Завод-споживач нафти в Шведті розташований на території колишньої московської зони окупації Німеччини, яка до об'єднання країни у 1990 році була відома як "НДР". У наступні після німецького об'єднання 1992-2019 роки, основним оператором поставок нафти цією гілкою були вихідці з російського КДБ, які оперували польською ділянкою "Дружби" через британську офшорну компанію J+S Energy. Її засновниками були польський магнат Гжегож Янкілевич та одесит Славомир Смолоковський. Невдовзі після першої гібридної фази нападу рф на Україну, в 2015-16 роках, бенефіціари-оператори польської гілки "Дружби" змінилися. Зміни з того часу тривають, як і російська війна проти України. І цілком можливо, що нинішня технічна аварія на трубопроводі відображає оновлену конфігурацію постачання нафти у Східну Європу.
Маршрут поставок нафти через Україну, джерело: Укртранснафта
Під час розпаду СРСР, на момент заснування J+S Energy, обидва згадані польські нафтові магнати працювали освітлювачами Одеської кіностудії, що викликало шалену критику європейської преси. Але качати нафту на Схід Європи протягом більше двох десятиріч їм це не завадило. Початок кар'єри головних нафтових олігархів Польщі пов'язувався із іменем іншого одесита – Олександра Жукова (Фрадкіна), колишнього тестя російського олігарха Романа Абрамовича.
Славомир Смолоковський, Гжегож Янкілевич, джерело: forbes.ua
Жуков до 2005 року був орендарем газового та нафтового терміналів українського державного Одеського торгівельного морського порту. Вплив Жукова на різні нафтопроводи системи "Дружба" дозволяли надприбуткові своп-операції, за якими танкери з нафтою в Одеській нафтогавані мінялися бартером на танкери в порту польського Щеціна, нафтобазою якого володіє J+S Energy.
Після продажу права оренди Одеської нафтогавані українському олігарху Ігорю Коломойському, надприбутки польських нафтових магнатів у 2005-12 роках почали скорочуватися. Можливо, це скорочення стало результатом конкуренції, у підсумку якої Янкілевич та Смолоковський були змушені у 2015-16 роках продати J+S Energy. Замість провайдерів інтересів москви, новим власником операційних прав на польську гілку "Дружби" став глобальний швейцарський нафтотрейдер Mercuria з американської фінансово-торгівельної групи Morgan Stanley.
Такий розворот нафтотранспорту Польщі від рф до США обіцяв великі зміни, але вони до певного часу не відчувалися. Причиною було те, що власник Raffinerie Schwedt все ще не міг змінитися. Адже попри те, що американці посунули першозасновників J+S Energy, основним замовником послуг компанії-оператора "Дружби" до вересня 2022 року, все ще залишався колишній власник НПЗ Шведт – російська нафтова компанія "Роснєфть". Вона, зрозуміло, змін не хотіла.
Врешті-решт в ході націоналізації РСК Raffinerie Schwedt, німці щиро поглумилися за впертість над цінностями цієї російської компанії. Уряд Німеччини заявив, що міняє джерела постачання нафти з російських на казахські НПЗ.
"Щоб забезпечити поставки нафти, трубопровід "Росток-Шведт" (є альтернативним "Дружбі" – авт.) буде модернізовано федеральним урядом, який виділив на цю мету 400 млн євро", – містилося в заяві уряду Німеччини від 16 вересня.
Було заявлено, що уряд Німеччини паралельно з модернізацією трубопроводу "Росток-Шведт", також продовжить перемовини з урядом Польщі про рамкові умови постачання нафти маршрутом Гданськ-Шведт. "Уряд Німеччини знаходиться в контакті з урядом Казахстану. Задача до кінця 2022 року – поставляти нафту по нафтопроводу "Дружба", – містилося в офіційній заяві. З цієї заяви випливає, що заміна російського ресурсу на нафтовий ресурс Казахстану цілком могла бути тією причиною, яка і призвела до перепадів тиску в трубопроводі та до нинішньої технічної аварії.
Що ж до масштабів змін архітектури постачання нафти на Схід Європи, які почалися ще далекого 2015 року з приходом Mercuria в Польщу, то нині вони відбуваються шаленими темпами. Зокрема, 22 жовтня в Швейцарії посольство Республіки Азербайджан провело форум "Великий Каспійський регіон – коридор для енергетичних логістичних та торговельних потоків між Азією та Європою".
Родзинкою цього форуму стала презентація карти перспективних трубопровідних шляхів. Вони, на думку каспійських держав, у майбутньому пройдуть через тимчасово окуповані території України, поєднуючи Європу та Каспій найкоротшими шляхами. На офіційно презентованих Азербайджаном мапах, зокрема, відображено перспективний підводний газопровід через Крим із Закавказзя в Польщу.
Фото: trend.az
Карта майбутніх потоків також відображає перспективний трубопровідний шлях, який буде проходити з Казахстану в ЄС через Кременчук та тимчасово окупований український Лисичанськ. Всі ці майбутні зміни виходять з факту того, що Казахстан вже багато років виношує плани збільшити експорт нафти на понад 100 млн тон щороку, а Азербайджан – до понад 30 млн тон на рік. Але на заваді цих нових потоків багато років стоїть інвазія рф в Україні, яка переслідує закорковані інтереси російського нафтового лоббі.
