Янукович: вихід за межі традиційного поля гри
Журналіст Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер звертає увагу на те, що президенту України Віктору Януковичу в умовах ізоляції доводиться виходити за межі традиційного поля гри і шукати нових стратегічних партнерів. Одним з таких партнерів стає Китай.
На думку Шуллера, арешт лідера опозиції Юлії Тимошенко і присуджений їй вирок ізолювали Україну, завдали шкоди її економіці та зовнішній політиці. Європа та США вважають Януковича особисто відповідальним за зловживання судовою системою. Угода про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС, переговори про укладення якої велися роками, і від якої могла б виграти українська економіка, була заморожена.
Тож Київ шукає нових партнерів. З Росією він хоче зберегти відносини, але через її очевидні імперські амбіції доводиться зберігати щодо неї дистанцію. Натомість, на арені з’явився новий гравець – Китай, як "лицар у сяючих обладунках".
Китай міг би принаймні частково компенсувати Україні втрачену підтримку Заходу, - Шуллер
Німецький журналіст акцентує на тому тиску, який чинить Москва на Київ: "Відносини з Москвою є вже традиційно напруженими. Українські дипломати повідомляють про дедалі сильніший тиск Москви. Вони кажуть, що Путін використовує монополію "Газпрому" на постачання газу в Україну, постійно підвищуючи ціни, для того, щоб затягнути її у Євразійський чи Митний Союз. Особисті відносини між Януковичем та Путіним погані".
Перспектива процвітання внаслідок створення глибокої та всеохопної зони вільної торгівлі з ЄС допомагала витримувати високу ціну на російський газ, не поступаючись тиску Москви. Кредити МВФ, отримані після початку фінансової кризи, обіцяли додатковий захист від шантажу. Але тепер МВФ заморозив платежі – з одного боку, оскільки Янукович перед парламентськими виборами 28 жовтня відмовляється проводити болісні реформи, з іншого боку, оскільки Вашингтону важко прийняти рішення про фінансування режиму, який систематично відправляє опозиціонерів у виправні колонії.
Особисті відносини між Януковичем та Путіним погані. Фото: president.gov.ua
Тепер вже стає очевидним, що економічні труднощі можуть змусити Україну поступитися тиску Росії та вступити до структур, які просуває Путін. Наприкінці липня парламент ратифікував угоду про вільну торгівлю з СНД. Що за це отримає Україна, можна лише здогадуватися.
Водночас Янукович шукає партнерів, які могли б допомогти йому уникнути міцніших обіймів Росії. Він нещодавно знайшов такого партнера у неочікуваному місці – у Китаї. Пекін, схоже, готовий допомогти Києву. Дві кредитні угоди на суму 6,6 млрд доларів були нещодавно схвалені українським парламентом, і Янукович поставив підпис під ними минулого тижня. Кредити, отримані з Китаю, є для нього успіхом не лише через велику суму, але й низьку відсоткову ставку – близько 6%.
Китай міг би принаймні частково компенсувати Україні втрачену підтримку Заходу. Легко можна зрозуміти, хто втрачає внаслідок зміни традиційного поля гри: китайські кредити допоможуть Україні стати незалежною від російського газу завдяки використанню сучасних технологій і власного вугілля.
Опозиція обурена, а Янукович посилює позиції російської мови в Україні
Мовний козир Янукович навряд чи поверне йому голоси виборців. Фото: polemika.com.ua
Той самий Конрад Шуллер у своїй наступній статті у Frankfurter Allgemeine Zeitung дотримується думки, що на населення України мають слабкий вплив засудження Заходом зловживань судовою системою та порушень прав людини режимом Януковича:
"У недавніх опитуваннях лише 19% населення закликало покласти край репресіям проти опозиції. Обурення опозиції через виключення з "політичного процесу" Юлії Тимошенко та колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка призведе таким чином лише до слабкого підвищення гніву серед населення, хоча й представники партії Тимошенко заявили, що це "ганебне" рішення порушує права мільйонів виборців".
Президент України Віктор Янукович розпочав виборчу кампанію в Україні, підписавши закон, який дозволить російськомовним регіонам на Сході України використовувати російську мову нарівні з державною, українською. Це була його відповідь на значне погіршення підтримки його партії у його базових регіонах, відколи він прийшов до влади у 2010 році.
Водночас, на думку Шулера, мовний закон, підписаний президентом Віктором Януковичем, навряд чи допоможе повернути Партії Регіонів голоси російськомовних, втрачених нею за останні 2 роки: навряд чи мовне питання в населення на Сході України викликає сильні емоції.
Україна-ЄС: наступний розділ
Ставки на осінніх виборах до парламенту дуже високі. Фото: AFP
Аналітик Аманда Пол з Європейського центру політики у Брюсселі вважає у статті для EUObserver, що ЄС не знає, як йому будувати відносини зі Східною Європою, зокрема Україною, і акцентує на ризику замороження угоди про асоціацію, що буде серйозною втратою для відносин ЄС з Україною.
В Україні стартувала виборча кампанія до парламентських виборів 28 жовтня. Ставки у цій боротьбі дуже високі. Ці вибори можуть виявитися одними з найбільш важливих в історії України.
На думку Аманди Пол, вони стануть не лише лакмусовим папірцем для української демократії, але й визначальним моментом для відносин між ЄС та Україною.
Нині відносини України і ЄС переживають важкий період. Протягом довгого часу Україна була "зіркою" у середовищі східних сусідів ЄС. Всі інші країни Східного партнерства отримують вигоди від зусиль України. Київ наполягав на укладення угод про асоціацію, угод про вільну торгівлю і лібералізації візового режиму. На жаль, нині "зірка" втратила частково свій блиск.
Хоча й рішення нинішніх проблем залежать, справедливо це чи ні - переважно від Києва, водночас історія показує, що відносини України з ЄС ніколи не були справді задовільними. Україна завжди хотіла більшого, ніж ЄС був готовий дати. Протягом останніх п'ятнадцяти років ЄС і Україна провадять щось на кшталт "діалогу глухих".
ЄС був доволі задоволений тим, що Україна залишалася у своєрідній сірій зоні, - Аманда Пол
Поки Україна невпинно говорила про отримання перспективи членства в ЄС, ЄС витратив більшу частину цього часу, намагаючись уникнути цієї можливості.
Як вважає аналітик з Брюсселю, на жаль, більшу частину часу Україну обтяжували некомпетентні лідери, більше зацікавлені у просуванні своїх інтересів, ніж інтересів країни. Перетворення у країні були більше бажаннями, ніж реальними діями. Це призвело до "застою у розвитку" і, на жаль, для країни з таким потенціалом, нинішня Україна навряд чи відрізняється тої, що була десять років тому. Тим часом, ЄС так і не погодився прийняти Україну, будучи неспроможним розробити політику, яка могла б стимулювати і заохочувати реформи, даючи серйозну підтримку реформаторам у цій країні. ЄС, мабуть, був доволі задоволений тим, що Україна залишалася у своєрідній сірій зоні.
Як пише Аманда Пол, хоча Україна і є складною країною, обтяженою радянським минулим, і постійно бореться з проблемами ідентичності, це безсумнівно європейська країна. Проте, час від часу деякі держави-члени, наприклад, Німеччина, опиралися визнанню цього факту. Як і у випадку з Туреччиною, ЄС завжди був поділений щодо відносин з Україною, хоча з різних причин. Великі країни, які колись матимуть значну частку впливу, не є особливо бажаними, навіть якщо у них є потенціал зробити ЄС сильнішим та конкурентоспроможнішим на світовій арені.
Як і у випадку з Туреччиною, ЄС завжди був поділений щодо відносин з Україною, - Аманда Пол
Становище України ускладнюється ще й через Росію, а також цікаві відносини, які деякі держави-члени мають з Москвою. Тому нині Україна перетворилася на поле битви, оскільки Москва намагається переконати Київ відмовитися від поглиблення зв'язків з ЄС, і натомість вступити до Євразійського Союзу.
Якщо Україна не зможе досягти ратифікації угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі (а це можливо лише за умови звільнення Тимошенко та інших політичних в'язнів, визнання виборів вільними та чесними, а також проведення реформ), то її буде заморожено. Враховуючи, скільки зусиль пішло на переговори щодо її укладення, це було б великою втратою.
Переговори щодо лібералізації візового режиму, ймовірно, продовжаться, оскільки їх блокування матиме негативний вплив на простих українців, серйозно зашкодивши іміджу ЄС.
Проте, самі відносини не будуть заморожені. Україна - це не Білорусь: зв'язки ЄС та України є надто тісними у багатьох різних секторах, включаючи енергетику, транспорт, біотехнології, повітряний простір, безпеку та оборони.
Проте, навіть якщо Україна виконає усі умови, малоймовірно, що Київ отримає таку бажану для нього перспективу членства, особливо у нинішніх умовах економічного спаду і депресії у Європі.
