В 2012 Євросоюз скотиться в рецесію, так і не встигши оправитись після спаду 2009 року. Криза показує, що Європа не є монолітною, і в ній є регіони, які суттєво виділяються в економічному та культурному плані. Зараз увага прикута до країн Південної Європи, яких у фінансовому світі за марнотратство зневажливо назвали PIGS (Португалія, Італія, Греція, Іспанія). Уряди PIGS порушили спільно погоджені правила фінансової дисципліни Маастрихт.
Вони приховали зростання власного державного боргу та дефіцит бюджету за фінансовими махінаціями. Країни Південної Європи відмінні високим рівнем тіньової економіки, є мало конкурентними і тому імпортують значно більше товарів ніж експортують. Якби інші члени Єврозони та МВФ не надали сотні мільярдів євро допомоги, то ці країни вже були б у дефолті та покинули Єврозону.
В Європі тривають гострі дискусії на тему, чи потрібно дотувати південні країни, якщо вони так явно виділяються в ЄС та не поважають загальні правила. Криза додала євроскептиків, яких і до цього часу не бракувало. Особливо багато скептиків на Півночі, найбагатшій частині Європи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європа потребує сміливих рішень для того, щоб пережити цьогорічну літню кризу
Окрім Фінляндії жодна з країн Північної Європи так і не прийняла євро за свою національну валюту. Роль балансування між північчю та півднем несе на собі Німеччина, яка також намагається знайти місце країнам Центральної Європи.
В 2008-09 роках Центральна Європа займала головне місце в дискусіях євроскептиків. Подібно південним країнам значна частина країн Центрального регіону тоді теж була змушена отримувати допомогу від МВФ (зокрема Угорщина, Україна, Румунія, Сербія, Латвія).
Ейфорія єдиної Європи завершилась і в багатьох центральноєвропейських країнах. В жовтні 2011 парламент Словаччини заблокував розширення фонду фінансової допомоги країнам Єврозони. Президент Чехії Вацлав Клаус назвав євровалюту катастрофічним та помилковим проектом. Чехія та Британія стали єдиними країнами, які не підписали пакт про фіскальну відповідальність, затверджений ЄС в грудні 2011 року. Загальноєвропейська криза змушує задуматись уряди країн про більшу економічну інтеграцію в рамках регіонів, особливо в тих які мають тривалу спільну історію.
Доля тіньової економіки, % від ВВП, 2006
Джерело: МВФ
Напевно найбільше причин думати про регіональну інтеграцію є у країн Центральної Європи, оскільки вони мають найбільший потенціал економічного росту. Згідно з прогнозом МВФ, щорічний ріст реального ВВП регіону між 2012-2017рр. прогнозується на рівні 3,5%. Для порівняння ріст ВВП Західних країн Європи не перевищуватиме 1,5%. За умови більш швидкого економічного розвитку Центральної Європи постає питання про більш інтенсивну регіональну співпрацю та побудову спільного ринку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим розвал Єрозони стане дорогим для українців
Регіональна інтеграція країн Центральної Європи була першим імпульсом з початком розвалу СРСР. На початку 1990-х років на території Центральної Європи виникло три регіональних утворення: Вишеградська група, Договір про вільну торгівлю у Центральній Європі та Центральноєвропейська ініціатива. Проте регіональні інтеграційні плани поступово відмерли через вступ до ЄС. Із кризою, що зараз спіткає Євросоюз, відновлення регіональної інтеграції знову може стати актуальним.
Прогноз середньорічного росту реального ВВП, 2012-2017
Джерело: МВФ
Країни Центральної Європи об’єднує не тільки їхній значний потенціал економічного росту, але й давні історичні зв’язки. Більшість країн регіону були частиною Австро-Угорської імперії, яка проіснувала до 1916 року.
Пам'ять про колишні часи процвітання та багатокультурне середовище ще й досі жива у компаніях та фінансових установах, які почали свою історію за Габсбургів. Австрійська Ощадна Каса (більше відома тепер під брендом Ерсте Банку) була єдиним банком, який виявив бажання купити у 2000 році в чеського уряду тоді нікому не потрібний Ощадний Банк Чехії.
Згодом австрійський банк скупив також найбільші банки Словаччини та Румунії та заснував дочірні банки в усіх країнах колишньої Австро-Угорщини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Економічна інтеграція Європи суперечить національним почуттям європейців
Саме австрійські банки є найбільшим кредитором центральноєвропейських країн. Це попри явну більшу фінансову могутність німецьких, італійських та французьких банків. Майже половину всіх прямих іноземних інвестицій, а саме 58 млрд. євро, австрійські компанії вклали в економіки Центральної та Східної Європи.
Важливим поштовхом для регіональної інтеграції може стати співпраця в енергетиці. Росія поводить себе дуже агресивно в нафтогазовій сфері. Німеччина та Італія прийняли плани будівництва Північного та Південного Потоку попри явну шкоду інтересам своїх східних сусідів. Країни Центральної Європи можуть зосередитись на видобутку шельфового газу.
Найбільші поклади шельфового газу є в Польщі, Україні та країнах Прибалтики. Значні нерозвідані поклади є в Румунії, Словаччині, Угорщині.
В нагоді можуть стати транзитні потужності, які так активно намагається вивільнити Росія. Разом з видобутком газу може відновитись ідея нафтопроводу Одеса-Броди. Будівництво нафтопроводу тривало з 1996 до 2001 року і було націлене на забезпечення каспійською нафтою Центральної Європи.
Поклади шельфового газу
Джерело: Управління енергетичної інформації США (eia.gov)
Проте будь-які нові регіональні утворення в Центрі Європи неможливі без врахування позиції Німеччини. Центральноєвропейські країни дуже залежать від експорту в Німеччину. Хоча варто відзначити, що великі обсяги експорту до Німеччини вдалось втримати в значній мірі завдяки суттєвій девальвації валют країн ЦЄ в 2008 році відносно євро. Інтеграція в Єврозону явно стала б на заваді економічному розвитку регіону.
Експорт, % всього експорту, 2011
Джерело: МВФ
На фоні позитиву варто також згадати, що Центральна Європа має історію соціальної нестабільності. Країни Центральної Європи витрачають найбільшу в світі частку ВВП на соціальне забезпечення. Перерозподіл доходів на користь бідних, дотації з бюджету на розвиток економіки є основними темами передвиборних кампаній політиків.
Дохід 10% найбагатших/дохід 10% найбідніших, 2009 р.
Джерело: ООН
Тенденція населення "переживати" за багатство інших породили в країнах Центральної Європи комуністичні експерименти. Цю ментальність напевно принесли з собою фіно-угорські народи. В Угорщині та Фінляндії спостерігається найменша різниця в доходах населення, різниця зростає поступово при віддаленні від цих країн.
Угорщина і є найбільш слабкою ланкою регіону через суміш соціалістичних поглядів з сильним націоналізмом. Угорські меншини в сусідніх країнах традиційно голосують за партії згідно з національною ознакою, а партії у свою чергу грають на спогадах людей про колись велику імперію.
В 1946 році Угорщина відзначилась найбільшою гіперінфляцією в світовій історії.В 2008 році отримала найбільший до того часу пакет допомоги від МВФ та ЄС. Теперішній уряд вже встиг відзначитись вандалізмом над конституцією, обмеживши свободу слова і записавши в неї навіть частину податкового законодавства. Для наповнення бюджету уряд підвищив ПДВ до найбільшого в світі рівня - 27%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика рецесія перетворюється на довічний термін
Більшою тенденцією до централізації влади також відзначилась Словаччина. На виборах у парламент у 2012 році в Словаччині переважну більшість здобули ліві сили на чолі з Робертом Фіцо. Фіцо - відомий своїм популізмом, наприклад, впровадженням тринадцятої пенсії. Політична партія Фіцо також сумнозвісно відома своєю афіляцією з правими екстремістськими партіями.
Через низьку підтримку на Заході, Фіцо обрав шлях зближення із Сербією та Росією. Теперішній прем’єр Словаччини є опонентом визнання Косова, купує російське озброєння та опонує американській системі ПРО в Європі. Подальше погіршення економічної ситуації в Європі може підштовхнути бажання більшої регіональної інтеграції, проте також може збільшити підтримку націоналістичних та популістських партій.
В довгостроковій перспективі значним стримуючим фактором розвитку є демографічна проблема. Частина країн Центральної Європи втрачає молодих та працьовитих людей через еміграцію в більш багаті західні та північні країни. Очікується, що в найближчі 20 років населення Центральної Європи продовжить знижуватись.
Очікувана зміна населення, 2010-2030 рр.
Джерело: Berlin Institut, 2010
Проте, попри майбутні проблеми, Україні легше та більш вигідно знайти собі нішу саме в Центральній Європі. Вихід на ринки більш багатих країн Заходу є проблематичним через високу конкуренцію. Традиційні ринки збуту, такі як Росія та Близький Схід можуть зменшити попит у разі падіння ціни на нафту.
Але навіть регіональна інтеграція навряд чи може рухатись вперед без тіснішої співпраці з ЄС. Країни регіону вже пов’язує велика кількість міжнародних договорів в рамках Євросоюзу. Тому необхідним є приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу асоційованого члена.
Окрім скасування значної кількості мит, Україна може отримати значний притік інвестицій. В Україні найнижчий рівень середньої зарплати в Європі, виробництво товарів в Україні для європейського ринку є потенційно дуже вигідним. Окрім цього, Україна із 45 млн. населенням потенційно є одним із найбільших ринків збуту.
В її участі у спільному ринку зацікавлені сусідні країни. Не менш значним є і роль, яку Україна може відіграти у плані поставки Центральній Європі енергоносіїв. Країни Центральної Європи (окрім Німеччини) не обтяжені особливими стосунками з Росією, тому будуть більш активно сприяти регіональній інтеграції України.
Найбільшим ворогом на шляху до більш тісної співпраці виступатимуть традиційні «хвороби» країн, такі як соціальний популізм, який в деяких країн змішується ще з націоналізмом. Популістські уряди історично характеризуються створенням фінансової нестабільності та протекціонізму в зовнішній торгівлі, що завадить регіональній інтеграції.
