Протягом десятиліть Холодної війни Фінляндія жила в тіні росії, з вимушеним нейтралітетом, самоцензурою та обмеженими економічними можливостями. Але основні інститути фінської держави зберегли свою цілісність і суверенітет країни. Для опису цього життя у сірій зоні був винайдений принизливий термін "фінляндизація". Існувало занепокоєння, що воно пошириться.
Зараз Фінляндія не просто член НАТО, але й провідна сила у прийнятті рішень на Заході. Вона подає приклад не лише у допомозі Україні, але й у демонстрації майстерності оборони і стримування у нетрадиційній війні, яку росія зараз веде проти Заходу. Фінляндизація НАТО навряд чи може бути більш бажаною.
Яскравим прикладом цього стало Різдво, коли танкер з російською нафтою Eagle S зруйнував силовий кабель Estlink 2 між Фінляндією і Естонією. Це була остання з низки диверсійних атак проти інфраструктури морського дна Балтійського моря. Попередні епізоди викликали нерішучість і боязкість, підживлювані побоюваннями ескалації у Вашингтоні та Німеччині.
Цього разу все було інакше. Флагманський корабель фінської прикордонної служби Turva слідував за Eagle S і спіймав це судно на гарячому. Його якір вже перерізав кілька кабелів і наближався до решти силового кабелю Estlink 1 і газопроводу Balticconnector, який був диверсійно пошкоджений торік. Turva наказав Eagle S прямувати до фінських територіальних вод, маючи дозвіл від фінського уряду на його захоплення в міжнародних водах у разі необхідності. Потім він підняв гелікоптер з поліцейськими і прикордонним спецпідрозділом на борт судна, яке зараз перебуває під охороною у фінській гавані.
Військовий блогер Робін Хеггблом зазначає, що операція є прикладом підходу Фінляндії. "Все йде за сценарієм і відбувається в чітких правових рамках, але також зрозуміло, що це сигнал, і, можливо, з трохи більшою демонстрацією сили, ніж це було б потрібно, просто щоб переконатися, що послання донесено до людей", – зазначив він.
Одне з питань полягає в тому, як відреагує росія. Вона засудила фінське "піратство" і припустила, що може надати військово-морський ескорт торговельним суднам, щоб захистити їх від західного втручання. Це перетворює подразник на потенційне геополітичне протистояння і підкреслює важливий момент: як зазначає нова міністерка оборони Литви Довіле Шакаліне, такий вид "гібридної" або "нетрадиційної" атаки більше не є відхиленням від норми. Це мейнстрім.
Інше питання, чи зробить Захід правильні висновки. Диверсія на морському дні – це лише остання ластівка в серії дестабілізуючих провокацій, що дедалі більше посилюються, починаючи від підпалів і вбивств і закінчуючи кібератаками і міграцією зі зброєю в руках. Всі вони, як зазначає Шакаліне, "промацують ґрунт". Мета – підірвати можливості й довіру, залякати й викликати тривогу.
Неправильною реакцією було б стверджувати, що західним країнам потрібно уникати ескалації. Це інстинктивна реакція осіб, які приймають рішення, вихованих на банальностях і самозаспокоєнні епохи після 1991 року. Зараз вона небезпечно застаріла. Правда полягає в тому, що росія роками систематично посилює свої атаки. Проєкція образу слабкості – це найкращий спосіб заохотити більше подібних дій.
НАТО із запізненням посилює свої зусилля у Балтійському морі. Це може покращити обороноздатність. Але найкращою відповіддю на агресію є стримування. Захоплення російського "тіньового флоту" танкерів, що порушують санкції, або застосування вторинних санкцій до тих, хто їх страхує, фінансує, заправляє і постачає, було б хорошою відповіддю. Так само як і конфіскація заморожених коштів російського Центрального банку – загалом близько 300 мільярдів доларів. А надання Україні зброї та грошей, яких вона так потребує, було б найкращою відповіддю з усіх можливих.
Джерело: CEPA
