За три місяці до вторгнення росії в Україну у 2022 році директор ЦРУ Вільям Бернс і посол США в росії Джон Салліван зустрілися в москві з ніколаєм патрушевим, ультраяструбом і радником президента росії владіміра путіна, переповідає у своїй статті Дара Массіко. За її словами, Бернс і Салліван повідомили патрушеву, що їм відомо про плани росії щодо вторгнення в Україну і що Захід відповість серйозними наслідками, якщо росія піде на це. Як стверджує Бернс, патрушев і словом не обмовився про вторгнення. Натомість він подивився їм у вічі й сказав, що російські військові можуть досягти того, чого вони хочуть. Бернс сприйняв це як послання.
Після повернення до США обидва учасники зустрічі запевнили президента Джо Байдена у тому, що москва прийняла рішення про вторгнення. Невдовзі після цього, зазначає Массіко, Вашингтон почав публічно попереджати світ, що росія нападе на Україну.
За три місяці до вторгнення кремль знав, що Сполучені Штати розкрили його військові плани і що світ буде підготовлений до нападу, але путін, як переконує Массіко, вирішив заперечувати свої наміри перед власними військами і більшістю вищого керівництва росії. Вони дізналися про вторгнення лише за кілька днів або навіть годин до його початку. На думку авторки, секретність була помилкою. Вона переконана, що організувавши напад із невеликою групою радників, путін втратив багато переваг, які могла мати росія.
Це були суттєві переваги, стверджує Дара Массіко. До вторгнення російська армія була більшою і краще оснащеною, ніж українська. Її війська мали більше бойового досвіду. Тому більшість західних аналітиків (помилково – iPress) припускали: якщо російські війська розумно використають свої переваги – українці не зможуть довго протистояти нападнику.
Згодом, питання про те, чому росія зазнала поразки, була відкинута з-під великих міст і змушена була перейти до оборони, стали одними з найважливіших питань як зовнішньої політики США, так і міжнародної безпеки в широкому сенсі. За словами Массіко, відповідь на ці питання має багато складових. Надмірна секретність, переконана аналітикиня, дала військам і командирам мало часу на підготовку, що призвело до помилок і великих втрат. російський план вторгнення був пронизаний хибними припущеннями, довільними політичними вказівками та помилками планування.
Як стверджує авторка, кремль помилково вважав, що Україна не чинитиме значного опору, а підтримка Заходу буде недостатньою, аби змінити ситуацію. В результаті росія була шокована, коли її війська зіткнулися з рішучою обороною України, підтриманою західною розвідкою та зброєю. І російські загарбники були неодноразово розбиті.
Втім, як зазначає Массіко, у той час, коли ми наближаємося до першої річниці повномасштабної війни, аналітикам слід зосереджуватись не на помилках росії, а на її можливостях. Експертка переконує, що російська армія все ж не є повністю некомпетентною чи нездатною до навчання. Вона може виконувати деякі види складних операцій – наприклад, масовані удари, що виводять з ладу критично важливу інфраструктуру України. На її думку, російські військові зробили висновки зі своїх помилок і внесли значні корективи: скорочення цілей, мобілізація нового особового складу. Також росіяни вдаються і до тактичних кроків, на кшталт використання засобів радіоелектронної боротьби, з метою заглушити українські військові комунікації (як вчасно їм у цьому допоміг Ілон Маск, обмеживши використання Starlink для управління дронами; виявляється, застосовувати будь-що для захисту своєї країни від окупанта – це наступальні дії – iPress).
За словами аналітикині, російські війська також можуть витримувати вищу інтенсивність бойових дій, ніж більшість інших армій (ми добре бачимо, як вони хвиля за хвилею йдуть на забій мов зомбі – iPress). Вони діють послідовніше та стабільніше після того, як перейшли до оборони наприкінці 2022 року, що ускладнює просування українських військ уперед.
Тож Дара Массіко застерігає, що хоч росія не змогла зламати волю України до боротьби або перешкодити матеріальній та розвідувальній підтримці Заходу, і навряд чи досягне своєї початкової мети перетворити Україну на маріонеткову державу, вона ще може вирвати певний скоригований варіант перемоги з пащі поразки, закріпившись на захоплених територіях.
Занадто багато, але недостатньо. Аналіз проблем російської армії
До початку війни в Україні, пише Дара Массіко, російська армія мала кілька відомих структурних проблем, кожна з яких підривала її здатність здійснити масштабне вторгнення. Понад десять років тому москва цілеспрямовано демонтувала своє військо, перетворивши його на менші сили, призначені для операцій швидкого реагування. Мета полягала в тому, щоб створити меншу за чисельністю, але більш професійну і маневрену армію, готову до швидкого придушення спалахів на периферії росії.
У 2008 році російські військові оголосили про комплексну програму реформ під назвою "Новий погляд", яка мала на меті реструктуризацію збройних сил: росія замінила великі радянські дивізії, призначені для ведення великих сухопутних війн, на менш громіздкі бригади і батальйонні тактичні групи (БТГ). москва також працювала над тим, щоб зменшити свою залежність від призовників.
На 2020 рік здавалося, що військові досягли багатьох контрольних показників. Міністр оборони росії сєргєй шойгу заявив, що 70 відсотків озброєння його країни є новим або модернізованим. росія накопичувала арсенал звичайних високоточних боєприпасів, а в армії було більше професійних кадрових військовослужбовців, ніж призовників. рф провела дві успішні операції: одну в Сирії для підтримки режиму Башара Асада, а іншу – для захоплення територій на сході України.
Проте масштабне вторгнення в Україну у 2022 році показало, пише Массіко, що ці реформи були недостатніми. Модернізаційні зусилля залишили поза увагою, наприклад, систему мобілізації. Спроби росії створити краще озброєння і покращити підготовку не призвели до підвищення майстерності на полі бою. Нібито нове обладнання російського виробництва має серйозні недоліки. Рівень відмов російських ракет є високим, а багато російських танків не мають належного обладнання для самозахисту, що робить їх дуже вразливими до протитанкової зброї. Поза тим, стверджує аналітикиня, доволі мало доказів, що росія змінила свої навчальні програми напередодні вторгнення в лютому 2022 року, аби підготувати війська до завдань, з якими вони згодом зіткнулися в Україні. Розгорнувши багато підрозділів поблизу українського кордону майже за рік до війни і тримаючи техніку в польових умовах, російські військові позбавили своїх солдатів можливості відпрацьовувати відповідні навички і проводити необхідне профілактичне обслуговування техніки.
Модернізаційні зусилля росії також не змогли викорінити корупцію, яка все ще впливає на різні аспекти російського військового життя. Збройні сили країни часто завищували чисельність довоєнного особового складу в окремих підрозділах, що дозволяло деяким командирам розкрадати надлишкові кошти. російська армія страждає від нестачі постачання, має ненадійну і непрозору звітність на всіх рівнях командної вертикалі. Це, як припускає Дара Массіко, змусило російське керівництво повірити, що їхні сили дійсно були кращими, кількісно і якісно, ніж це виявилося насправді.
Модернізація, можливо, допомогла росії під час менш масштабного вторгнення в Україну в 2014 році і повітряних кампаній в Сирії. Але не схоже, що вона зробила висновки зі свого оперативного досвіду в обох конфліктах. Наприклад, і там, і там росія мала багато наземних груп спеціального призначення для управління ударами, чого їй бракує в нинішній війні. рф тоді також мала єдине оперативне командування, яке для цього повномасштабного вторгнення створила лише через кілька місяців після його початку.
Ще один аспект, до якого вдалося російське керівництво явно був несумісний з веденням війни високої інтенсивності. Оскільки командування нібито заборонило використовувати для вторгнення строковиків, то воно було змушене зібрати всіх професіних вояків з усіх регіонів для формування БТГ з метою вторгнення. Як виявилося, багато таких підрозділів були недоукомплектовані, що мало негативний вплив на їхню ефективність, зокрема й ефективність застосування нової техніки.
Як наслідок, невдачі росії могли здивувати більшу частину світу, але не експертів, які спостерігають за російськими збройними силами. Вони добре знали можливості російської армії, і були здивовані, коли кремль наказав військовим зробити масоване вторгнення за кількома напрямками.
Надвеликі очікування. Чому росія не дотримувалася власної військової доктрини
Для розуміння того, як погане планування росії підірвало ефективність її арміїі і переваги, на думку Дари Массіко, варто змоделювати, яким чином почалося б вторгнення в Україну, якби москва дотримувалася своєї військової стратегії. Згідно з російською доктриною, міждержавна війна, подібна до цієї, має починатися з тижневих повітряних і ракетних атак на військові об'єкти та критично важливу інфраструктуру супротивника протягом "початкового періоду війни". російські стратеги вважають цей період вирішальним у збройному конфлікті, коли операції ВПС і ракетні удари тривають від чотирьох до шести тижнів і покликані підірвати військовий потенціал країни-супротивника та його здатність до опору. Згідно з російською теорією, сухопутні війська, як правило, розгортаються лише після того, як повітряні сили і ракетні атаки досягли більшості своїх цілей.
Повітряно-космічні сили росії завдавали ударів по українських позиціях на початку війни. Але вони не завдавали систематичних ударів по об'єктах критичної інфраструктури, можливо тому, що росіяни вважали, що вони швидко захоплять Україну, і хотіли зберегти недоторканими об'єкти управління, енергосистему, а українське населення – апатичним. Проте, російські військові ввели свої наземні війська в перший же день, не дочекавшись, поки їм вдасться розчистити дороги і придушити українські підрозділи. Результат був катастрофічним. російські війська, прагнучи поспіхом виконати наказ прибути в певні райони, перевантажили свою логістику і опинилися затиснутими на певних маршрутах українськими підрозділами. В результаті їх безперервно обстрілювали з артилерії та протитанкової зброї.
москва також вирішила задіяти майже всі свої професійні сухопутні і повітряно-десантні війська в одній багатоосьовій атаці, всупереч традиції російських військових тримати сили із Сибіру та Далекого Сходу в якості другого ешелону або стратегічного резерву. Намагаючись захопити кілька частин України одночасно, росія розтягнула свої системи логістики і підтримки до межі. Якби вона завдала повітряних і ракетних ударів за кілька днів або тижнів до введення наземних військ, атакувала на меншій ділянці фронту і зберегла великі резервні сили, її вторгнення могло б виглядати інакше. У цьому випадку росія мала б простішу логістику, концентрований вогонь і меншу вразливість для своїх наступаючих підрозділів. Вона могла б навіть придушити місцеві угрупування української протиповітряної оборони.
Як відзначає Дара Массіко, важко зрозуміти, чому рф відхилилася від своєї військової доктрини і від здорового глузду (можливо, таким чином військово-політичне керівництво росії сподівалося скористатися моментом несподіванки і перехитрити український Генштаб – iPress). Але одна причина пані Массіко здається очевидною: політичне втручання кремля. Згідно з інформацією, отриманою журналістами The Washington Post, війна планувалася лише президентом росії владіміром путіним і його найближчими довіреними особами в розвідувальних службах, збройних силах і кремлі. Виходячи із цих свідчень, ця команда виступала за швидке вторгнення на кількох фронтах, миттєвий похід на Київ, щоб нейтралізувати президента України Володимира Зеленського шляхом вбивства або викрадення, і створення мережі колабораціоністів, які б керували новим урядом – кроки, котрі, як пояснили би більш досвідчені планувальники, не спрацювали б.
Очевидно, що ідеї кремля були неефективними. Проте він відкладав важливі корективи курсу, ймовірно, вважаючи, що вони будуть політично непопулярними всередині країни. Наприклад, на початку літа кремль намагався залучити добровольців ad hoc, щоб залатати дірки, утворені важкими втратами на полі бою, але ці зусилля привернули надто мало людей. Тільки після вересневого краху військового фронту на Харківщині москва віддала наказ про мобілізацію. Пізніше кремль не дозволив відступити з Херсона, а зробив це лише через кілька місяців після того, як їхні позиції стали непридатними, ризикуючи життями тисяч солдатів.
Джерело: Foreign Affairs
