путін прагне, щоб Грузія – цей колись вірний союзник США та Європи міцно увійшов до клубу авторитарних держав, вважає колумністка Bloomberg Тереза Рафаель.
Вона зазначає, що після двох ночей жорстоких сутичок зі спецназом у Тбілісі грузинські протестувальники здобули сьогодні перемогу, коли правляча партія оголосила, що відкликає законопроєкт, який фактично був спрямований проти громадянського суспільства та ЗМІ й спричинив демонстрації. Втім, Тереза Рафаель наголошує, що влада Грузії, хоч і відкликала законопроєкт, але не відмовилася від нього. Багато протестувальників було ув'язнено, а опозиційні партії справедливо побоюються, що це лише початок наступу на демократичні свободи.
Авторка порівнює ситуацію в Тбілісі з подіями під час Майдану 2014 року, коли українці в Києві протестували проти рішення президента Віктора Януковича відмовитися від Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом заради тісніших зв'язків з росією. Крихка демократія Грузії і, як відзначає колумністка, донедавна одного з небагатьох вірних союзників США і Європи в регіоні – зараз стоїть перед таким самим викликом. Рух Грузії на Захід, як і України, путін сповнений рішучості зупинити.
Іронія сьогоднішнього становища Грузії полягає в тому, що кампанія путіна в Україні розпочалася тоді, нагадує Тереза Рафаель, коли він знайшов привід для вторгнення у 2008 році на боці сепаратистів у самопроголошеній республіці Південна Осетія, а також в Абхазії. Війна призвела до жорстоких етнічних чисток грузинів у цих регіонах і стала стратегічною перемогою кремлівського диктатора, чиї війська наразі окупували близько 20% території країни. Авторка переконана, що Грузія 2008-го – це шаблон для анексії Криму в 2014 році, що передувала вторгненню на український Донбас і повномасштабному вторгненню в Україну минулоріч.
Тереза Рафаель наголошує, що останнім часом США та Європа мало приділяли уваги стратегічному Південнокавказькому регіону, не мали чіткої стратегії і через це втрачали вплив. Це дозволило путіну відкрити нові фронти у своїй гібридній війні для консолідації російської влади в регіоні. Невдовзі після його вторгнення до Грузії, відзначає колумністка, до влади прийшов Барак Обама, який пообіцяв росіянам "перезавантаження", що посилило відчуття геостратегічної невизначеності в Грузії, яке збереглося і в роки правління Трампа.
Невеликий розмір Південного Кавказу протилежний його стратегічній важливості. Він розташований на перехресті Європи, Азії та Близького Сходу, є мостом між Чорним і Каспійським морями, ключовим транзитним маршрутом для природного газу та нафти. Сильна демократія може стати оплотом проти ісламського радикалізму, а також проти російського реваншизму. На даний момент народ, якому Захід повинен найбільше бажати перемоги, перебуває в біді.
Тереза Рафаель нагадує, що грузини не раз виходили на вулиці, щоб захистити свою демократію та західний напрямок країни в пострадянський період. Вони робили це і після вторгнення росії в Україну. Останні протести були викликані пропозицією закону, який вимагає від неурядових організацій та ЗМІ, що мають понад 20% іноземного фінансування, зареєструватися як "іноземні агенти", а для тих, хто відмовиться, передбачені суворі покарання. Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі погрожувала накласти вето на законопроєкт, який підтримала правляча партія "Грузинська мрія".
Колумністка Bloomberg порівнює грузинський законопроєкт із законом, який був ухвалений у 2012 році в росії і який жорстко обмежує права людини, ЗМІ та організації громадянського суспільства. Тереза Рафаель переконана, що у Грузії цей закон демонструє справжнє обличчя уряду, який часто заявляв про свою нібито прозахідну позицію, але водночас загравав із путіним.
За її словами, такий крок грузинського уряду мав би викликати тривогу на Заході. Пострадянська траєкторія Грузії іноді була зигзагоподібною, але в цілому вона визначалася прозахідним напрямком, започаткованим на початку 1990-х років за часів покійного президента Едуарда Шеварднадзе.
Тереза Рафаель нагадує, що під час дев'ятирічного президентства Міхеїла Саакашвілі з 2004 року Грузія почала зміцнювати зв'язки із Заходом. США уклали угоду про "Стратегічне партнерство", а ЄС – угоду про асоціацію 2014-го та угоду про вільну торгівлю. Грузія прийняла конституційну поправку, яка вимагає від неї рухатися до "повної інтеграції" в ЄС і НАТО.
Як наголошує авторка, переважна більшість грузинських громадян налаштовані рішуче прозахідно, а уряд під керівництвом мільярдера-відлюдника, засновника правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі дедалі більше орієнтується на москву. Іванішвілі, який обіймав посаду прем'єр-міністра близько року з 2012-го, наразі не відіграє жодної формальної ролі й неодноразово заперечував, що неформально керує Грузією. Але мало хто на Заході сумнівається в його фактичному контролі над ключовими державними установами, судовою системою та службами безпеки. Тереза Рафаель нагадує, що у 2020 році група конгресменів США прямо оголосила його "близьким союзником путіна, який бере участь у дестабілізації Грузії від імені росії".
Колумністка Bloomberg небезпідставно вважає, що Грузія – не єдина частина стратегічного Південного Кавказу, яка дестабілізується за допомогою або зі згоди росії. Інша демократія і західний союзник – Вірменія – опинилася в майже екзистенціальному стані вразливості через ситуацію в Нагірному Карабасі. росія, яка є союзником Вірменії, фактично відмовила їй у допомозі в протистоянні з Азербайджаном.
Тереза Рафаель переконана, що останні дві ночі протестів продемонстрували, що у грузинів розвинуті потяг до демократії та смак до вільного вираження поглядів, які не будуть знищені без бою. Але, на її думку, закон став потужним сигналом про справжні наміри правлячої партії й свідчить про те, що попереду багато викликів. путін захоче переконатися, пише колумністка, що грузинський Майдан не закінчиться так само, як український – капітуляцією промосковського уряду.
Джерело: Bloomberg
