За кілька днів у Львові Енн Епплбом не зустріла нікого, хто вірив би, що путін хоче завершити війну або що він буде вести переговори про це в Стамбулі. Українська логіка проста: путін ніколи не казав, що хоче завершити війну, пише вона в колонці у The Atlantic. Авторка нагадує, що пропагандисти на російському держТБ ніколи не заявляли, що хочуть завершити війну. російська переговорна команда в Стамбулі не казала, що хоче завершити війну. Навпаки, керівник російської делегації Владімір Мєдінскій сказав українцям: "Ми воювали зі Швецією 21 рік. Як довго ви готові воювати?" Епплбом зазначає, що Велика Північна війна, на яку, ймовірно, посилався Мєдінскій, завершилася 1721 року, та уточнює, що Мєдінскій відомий не бойовими подвигами, а переписуванням шкільних підручників.
Авторка також нагадує, що на тій самій зустрічі росіяни вимагали, щоб Україна відступила з території, яку контролює; погрожували анексувати ще кілька областей, що вони безуспішно намагаються зробити вже три роки; і образили члена української делегації, який втратив племінника в боях. "Можливо, дехто з присутніх за цим столом втратить ще більше близьких", – глузував Мєдінскій.
Втім, як зауважує Енн Епплбом, українців це не дивує, оскільки вони слухають таку риторику вже три роки. Але їх дивує терпимість американського президента до того, що для них виглядає як відверте знущання. Дональд Трамп заявляє, що хоче мирних переговорів. Володимир Зеленський готувався до мирних переговорів. путін перетворив це на фарс і, ймовірно, продовжить його, водячи Трампа за ніс якомога довше і погоджуючись на нові телефонні розмови та зустрічі, щоб уникнути нових санкцій, відвернути увагу від триваючих військових злочинів росії та змусити США виглядати слабкими.
Експертка не збирається давати повне пояснення, чому Трамп не розуміє гру, яку веде путін, і яка абсолютно очевидна для всіх інших. Вона лише наголошує, що Трамп постійно неправильно розуміє путіна, переоцінює свою удавану дружбу з ним і часто приписує путіну мотиви, які насправді є його власними. "путін втомився від усього цього, – сказав Трамп на Fox News. – Він не виглядає добре. Але він хоче виглядати добре". Насправді, вважає авторка, саме Трамп втомився від "усього цього", саме Трамп не виглядає добре, і саме Трамп хоче виглядати добре.
Тим часом путін переорієнтував усю свою економіку на військове виробництво за зразком Радянського Союзу чи нацистської Німеччини. Він створив режим настільки репресивний, що люди бояться вживати слово "війна" публічно. Він регулярно жертвує сотнями або навіть тисячами людей, щоб отримати 100 метрів території. Те, як це виглядає для інших, навряд чи може його сильно цікавити.
З усіх цих причин українці вважають, що війна триватиме, і ця перспектива їх більше не лякає, наголошує Енн Епплбом. Частково це тому, що у них немає іншого вибору. На відміну від росіян, які можуть будь-коли залишити поле бою і повернутися додому, українці не мають права відступити з поля битви. Якщо вони це зроблять, то втратять свою ідентичність, мову та свободу.
Як зазначає публіцистка, українці впевнені, що здатні продовжувати боротьбу, навіть без такого ж рівня американської підтримки. Українська армія не повертає території, як це було восени 2022 року, і не має планів щодо нового масштабного контрнаступу. Але вона й не відступає. Танки та важке озброєння, яке Україна потребувала від інших, не мають такого значення, як два роки тому. Українцям все ще потрібна американська розвідка та ППО для захисту цивільного населення. Вони все ще отримують зброю та боєприпаси з Європи. Але на передовій цей конфлікт перетворився на війну дронів, і Україна як виробляє дрони – понад 2 мільйони торік і, ймовірно, вдвічі більше цього року – так і створює програмне забезпечення та системи для керування ними.
У лютому український підрозділ розгорнув перші кілька сотень наземних бойових роботів. Минулого місяця український морський дрон збив російський літак. Одна бригада розробила дрон, який може надійно знищувати "Шахеди", перераховує авторка.
Втім, зауважує Енн Епплбом, росіяни також нарощують виробництво дронів, і в цьому сенсі ця війна дійсно є гонкою озброєнь. Але українці, наразі, компенсують свої обмеженіші ресурси більшою точністю. У квітні українські бригади дронів повідомили про ураження 83 000 російських цілей – транспортних засобів, людей, артилерії, радарів та інших об'єктів, що на 5% більше, ніж кількість, про яку вони повідомляли в березні. Армія тепер проводить змагання, вимірюючи, які бригади вражають найбільше цілей із найбільшою точністю. Переможці отримують більше ресурсів, що створює більше стимулів для інновацій.
Результати помітні на місцях. Авторка радить згадати паніку, яка супроводжувала новини з України в ЗМІ дев'ять місяців тому: місто Покровськ от-от мало впасти. Катастрофа, яка, на думку багатьох, могла спричинити колапс усієї лінії фронту. Але Покровськ не впав. росіяни продовжують атакувати цей регіон: лише 15 травня українські військові, розташовані на Покровському напрямку, відбили 74 окремі атаки та наступальні дії. За останні місяці лінія фронту майже не змінилася.
На думку експертки, все це допомагає пояснити невимушеність, навіть гумор, з якими багато українців зараз говорять про війну, а також їхнє припущення, що вони продовжуватимуть боротьбу, незалежно від того, що станеться.
Авторка порівнює шлях з Варшави в Україну нині й три роки тому, навесні 2022 року. Тоді подорож потягом із Варшави до Києва була тривалою і напруженою. Потяг зупинявся і починав рух, ідучи обхідним маршрутом, щоб уникнути розбомблених колій. Митники на кордоні розмовляли стисло, напружено, задаючи питання про паспорти та мету поїздки, розповідає публіцистка. Натомість, за її словами, минулого тижня, коли вона вже їхала автівкою, перетин кордону був швидкий, прикордонники жартували, посміхалися. "Ніхто не був напружений, бо ніхто не тривожиться і не боїться. На зворотному шляху не було ні біженців, ні волонтерів. І ніхто не пропонував нам бутерброди, як навесні 2022 року", – завершує свою колонку Енн Епплбом.
Джерело: The Atlantіc
