Напевне, важко уявити свого життя без цукру – навіть якщо ви п'єте лише чорну каву та відмовилися від тістечок, повністю сказати "ні" цукру дуже важко. Адже його дія на кору головного мозку дещо схожа з дією наркотиків, тож його вживання викликає звикання і залежність. Не вірите – спробуйте прожити день-другий, виключивши з раціону усе солодке, і не намагатися знищити людство.
Колумб відкрив Європі не лише Америку, але і цукор. Втім спочатку ним лікували
Наші далекі предки також цінували солодощі, от лише доступні вони були лише в одному вигляді – як мед спершу диких, а потім і одомашнених бджіл. Інша справа жителі тропічного поясу, котрі ще три тисячі років тому виявили рослину, котра цілком могла замінити бджіл – цукрову тростину. Її солодкий сік можна було загустити і навіть висушити, створивши таким чином цукор. Проте батьківщина цукрової тростини – Нова Гвінея, знаходиться на іншому боці планети і європейці познайомилися з цим екзотичним продуктом лише у середньовіччі, коли хрестові походи дозволили зіткнутися в одному місці цивілізаціям Сходу і Заходу.
Фото з відкритих джерел
Довгий час цукор вважався ліками і через захмарну дороговизну був доступний лише дійсно заможним людям. Спроби акліматизувати цукрову тростину в помірних широтах успіху не мали, а справжньому буму тростинного цукровиробництва ми завдячуємо Колумбу. Відкритий ним Новий Світ та його кліматичні умови (особливо у Південній Америці) якнайкраще підходили для вирощування цукрової тростини, крім того швидко знайшлися і підприємливі ентузіасти цієї справи. От тільки робочої сили не вистачало. Втім, робочу силу знайшли в Африці, звідки потяглися ганебні каравани суден з «чорним золотом» - рабами на тростині плантації та будівництво цукрових заводів. До слова – Бразилія і досі є світовим лідером з виробництва тростинного цукру.
З того часу цукор почав стрімко дешевшати, опустившись від елітарних ласощів до товару широкого вжитку. Дійшло аж до того, що його почали переганяти на алкоголь, і так виник романтизований у пригодницькій літературі ром. До Європи цукор надходив переважно морським шляхом через країни, що володіли американськими колоніями.
Винайти буряковий цукор французів змусили санкції. Але росії такі прориви не світять і точка
І тут європейську частину людства врятував Наполеон Бонапарт. Вірніше Велика французька революція. Республіканську Францію як розсадника смути на континенті не вдалося подолати військовим шляхом, тому вирішено було перейти до економічного удушення. Інші країни – в першу чергу Великобританія - запровадили континентальну блокаду, повністю позбавивши французів привозних товарів, у тому числі і вже звичного для них тростинного цукру. Нічого не нагадує? Зараз мова піде про санкції та імпортозаміщення. Але на відміну від російських орків, які не можуть замістити імпортні чипи чи навіть кока-колу (не говорячи вже про Ikea чи McDonald`s), тростиновий цукор вдалося замінити місцевою сировиною – цукровими буряками. Кажуть, саме Наполеон дав "зелене світло" виробництва цукру з місцевої сировини - цукрових буряків. Звідки ж вони взялися?
Найстаріший сорт буряка – Мангольд – був «приручений» близько чотирьох тисяч років тому і з успіхом вирощувався греками й римлянами. Корнеплод спочатку використовувався у медицині, а його густе листя застосовувалося в якості кухонних трав так само, як приміром шпинат і його навіть називали римською капустою. З диких форм буряка поступово були створені сорти кормового, столового та білого буряка. Ну а вже з білих сортів столового буряка були виведені перші сорти буряка цукрового.
Фото з відкритих джерел
Після закінчення наполеонівських війн у Європі продовжилися війни цукрові – між Францією та Німеччиною, котра до 1880 року змогла перевершити Францію, ставши найбільшим виробником цукру в світі. А от Великобританія буряковій галузі багато уваги не приділяла, покладаючись на поставки з колоній – і навіть імпортувала цукор з України, і лише після Першої Світової там почали виробляти власний буряковий цукор у невеликих обсягах.
Україна історично підсолоджувала життя світові. Незважаючи на війну, окупацію, обстріли, будемо експортувати цукор і цьогоріч
Звісно, Україна це Європа, щоб там не марилося путіноїдам. Тож і на українських теренах вирощування цукрових буряків почалося тоді ж, коли і в решті європейських країн, а першу цукроварню було побудовано у Бучаку біля Канева 1822 року. Розвиток цукрової промисловості дозволив створити цілі сімейні династії цукроварів - Терещенків, Бродських чи Ханенків. Згодом сприятливий клімат та родючість українських чорноземів дав можливість зосередити в Україні понад 60% цукровиробництва тодішньої російської імперії та навіть монополізувати ринки Османської імперії та Ірану. В радянські часи Україна також була не лише житницею, але й лідером з виробництва цукру, виробляючи 12-15% від усього загальносвітового обсягу, десь порядку 7 млн тон.
Черкаський цукрово-рафінадний завод
Нині цукор входить у п’ятірку продовольчих товарів повсякденного вжитку, от лише ціна на солодкий товар має виражене сезонне коливання. Пов’язане це з двома чинниками. По-перше, оскільки цукор у нас виробляється з цукрових буряків, пік його виробництва припадає на осінь -сезон цукроваріння розпочинається з 1 вересня. А от пік споживання цукру населенням припадає на липень-серпень, коли минулорічні запаси добігають кінця. Ажіотажний попит – адже порядні господині у період консервації закуповують цукор мішками – і викликає підвищення роздрібної ціни, яким намагаються компенсувати прогалини у логістиці.
От і у нинішньому серпні він знову подорожчав майже на гривню. Втім, карколомне зростання ціни цукру розпочалося ще відносно благополучного 2021 року, коли цінники в магазинах зросли удвічі. Причиною цього аналітики називають… дешевизну цукру. Через низькі світові ціни на цукор економічна привабливість вирощування цукрових буряків знизилася, і фермери переключилися на більш вигідні культури. До скорочення площ вирощування буряків додалася посуха, яка суттєво знизила урожайність – от вам і дефіцит сировини.
Проте це не вся правда. Справа ще і в тому, що значну частину собівартості цукру складає природний газ, який для промислових споживачів суттєво подорожчав. Тому, коли 2021 року виробництво цукру вийшло на прийнятні показники у понад 1,3 млн тон, його ціна в магазинах не знизилася. Звісно, війна, проблеми з логістикою і нестача пального цьогоріч не сприяли покращенню ситуації.
Попри все, і цього року, незважаючи на тимчасову окупацію частини країни, ми будемо з цукром. Фахівці прогнозують його виробництво в межах 1 млн тон, що, з урахуванням залишків минулого року, цілком вистачить для внутрішнього споживання. Та ще й європейським партнерам можемо трохи підсолодити життя – десь порядку сто тисяч тонн є додатковий запас солодкої міцності.
