RSS
СТАТТІ

Колишній морпіх, який зайнявся перманентним макіяжем: Іноді помічаю, що перестаю дихати під час роботи

"Мене завжди захоплювало все, що пов’язане з мілітарі. І я завжди шкодував, що не служив в армії. А тут – гештальт закрив. Та й необхідність була. Я би інакше не зміг. І дітям в очі дивитися не зміг би"
До війни у Сергія Панкова, як і у більшості тих, хто з 2014 року був небайдужий до подій в країні, була абсолютно мирна робота. Він працював у сфері дизайну інтер’єрів. А в 2015 році опинився на війні. Бо так відчував. Після повернення Сергій повністю змінив діяльність. Тепер він займається дуже відповідальною працею, мета якої – підкреслити натуральну красу жіночого обличчя, роблячи риси гармонійнішими і яскравішими.
Колишній морпіх, який зайнявся перманентним макіяжем: Іноді помічаю, що перестаю дихати під час роботи Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

З чогось непримітного зробити досконале – це ж магія

Після школи я не вступив одразу в інститут. Але, щоб не втрачати цілий рік, вступив до 38-го училища. Тепер воно називається Київський ліцей ювелірного мистецтва. Закінчив його за спеціалізацією "Обрамлення ювелірних вставок зі знанням ювелірної справи". Згодом, за співбесідою вступив до КПІ.

Мені дуже подобається працювати з дрібними деталями. Сам процес заворожує – коли береш безформний камінець, на який ніхто не звернув би уваги, і робиш з нього шедевр. Коли він на сонці сяє веселкою. З чогось непримітного зробити досконале – це ж магія


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Я маю ювелірну і художню освіту. До війни працював у сфері дизайну інтер'єрів. Тоді мені подобалася ця робота – творча, цікава, з різними людьми, фабриками, цікавими матеріалами, їх комбінаціями… Але потім перестало подобатися. Зараз складно провести паралелі з тим, що було до війни.

Ти просто знаєш хто ти, де маєш бути
і що робити в цей момент

Якщо чесно, мене завжди захоплювало все, що пов’язане з мілітарі. В мене дід військовий, Герой війни, командував дивізією, приймав участь в параді перемоги 1945 року. Я дідом дуже захоплювався і завжди шкодував, що не служив в армії. А тут – гештальт закрив. Але і необхідність була. Я би інакше не зміг. І дітям в очі дивитися не зміг би. Деякі речі не потрібно пояснювати собі, ти просто знаєш хто ти, де маєш бути і що робити в цей момент. Я б собі не пробачив, якби цього не зробив. І більше нікому цього пояснювати не потрібно.


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Служив я у морській піхоті. Спочатку хотів у ВДВ, у 80-ту бригаду. Але не вийшло. До них поїхала частина наших хлопців. А потім на полігоні з'явилися "чорні берети" (чорний – колишній колір беретів морської піхоти. 28 травня 2018 року Президент змінив колір беретів морпіхів на колір відтінку морської хвилі). Тоді ще як такої морської піхоти в Україні не було, з Криму вийшло два батальйони – 501-ий Керченський і 1-ий Феодосійський. Потрібні були люди. Мені пощастило служити з тими, хто виходив з Криму – це неймовірні хлопці. 


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Під час служби мене постійно тягнуло ближче до "нуля". Спочатку я воював у складі 501-го батальйону, з Широкино пішов у відпустку. Поки відпочивав "від військових буднів" – наш батальйон вивели. Коли повернувся до частини, я написав рапорт на переведення. Добре, що мені пішли на зустріч


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Так я опинився в 1-му батальйоні і знову на передовій. А далі бої, окопи, обстріли, контузія, евакуація, шпиталі... Та що розповідати, багато хто пройшов таке


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

В тих умовах, що на війні,
робити татуювання дуже небезпечно

Коли я повернувся з війни, абсолютно не думав займатися татуюванням. Хоча почав це робити ще на фронті. 

На позиціях ми знайшли машинку. Вона була саморобна, але робоча. Спочатку використовували струну, як голку, якою ми били. Моторчик не знаю звідки в ній був, ексцентрик спеціальний, щоб голка туди-сюди ходила, я зробив сам, з пластикового стаканчика. Я його спаяв, наждачкою випиляв коліщатко спеціальне… Машинка працювала через павербанк. Дріт USB від телефонної зарядки. Була маленька потужність, але вона справлялася. І всім одною голкою били… Закликаю всіх такого не робити. Краще звернутися до професіонала. З дезінфекції в мене був гель для рук, а голку ми просто розжарювали. Зрештою та голка-струна зламалась. Ми зробили з польовки. Я не знав, на яку глибину голку треба в шкіру вбивати… Всіх попереджав, що голка одна, але хлопці дуже просили.


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Я розумію, що татуювання, зроблене на війні побратимом – це пам'ять. Це весело згадувати, але це небезпечно. Не робіть так

В нас до абсурду доходило. Сиділи якось робили тату, почало щось свистіти над головою, в ящик прилетіло. Хлопці зірвалися, щоб дати відповідь, а я контур веду. Кажу: "Сиди, бо ти зараз побіжиш, повоюєш, спітнієш, воно попливе, як я потім це виправлю". Поки не було команди "До бою" - сиділи тихо.

Моє головне завдання – підкреслити природню красу

Через півроку після повернення я пішов до психолога. До цього "крутило" невідомо що – дві години сну, а потім ходив – патрулював по дому. Різне було. Шпиталь, антидепресанти… Чим займатися далі за мене вирішив випадок. Я звернувся в центр AXIOS і там з психологом спілкувалися, шукали можливість, куди мене спрямувати. Якось, уже виходив з кабінету і сказав, що робив хлопцям татухи і хочу спробувати щось в цьому напрямку. Але для цього мені треба було завершити курси, щоб отримати офіційний папір. На курсах вчили саме перманентному макіяжу.

Правильно кажуть, що апетит приходить під час їжі. Психолог, який зі мною працював, говорив - почни, спробуй. У 2017 році я закінчив курси в центрі розвитку салонного бізнесу "Партнер Плюс", отримавши міжнародний сертифікат "майстер татуажу". Професійний шлях почав в Der Igel tatoo studio, яку заснував ветеран – Женя Ярило (служив в аеророзвідці) зі своїм братом, теж Євгеном - неймовірним майстром тату. Женя Ярило, до речі, і вигадав мені позивний "Ювелір".


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Колись говорили "перманентний татуаж", зараз правильно говорити "макіяж", тобто – постійний макіяж. Техніка його виконання така сама, як і тату. Але я працюю на більш поверхневих шарах шкіри, які оновлюються з часом. Такий макіяж з часом зникає. Тримається від одного до двох років. Це залежить від стану шкіри та віку.

Перші згадки про перманентний макіяж були ще в Єгипті. Але колись це робили незаможні люди, а багаті могли собі дозволити щодня змінювати макіяж. А зараз навпаки. Це економить дівчатам час, витрачений на мейк-ап. Я не малюю нове обличчя, а підкреслюю натуральну красу.

Мені подобається те, що моя робота пов'язана з дрібною моторикою. Треба бути акуратним, як і у ювелірній справі, не поспішати. Це дуже заспокоює, стає схожим на медитацію. Я коли тільки починав, отримав кайф з першої ж хвилини. Цікава, але водночас досить відповідальна справа, бо в жодному разі не можна помилитися – це ж обличчя. А якщо з повікою працювати – це ще й око, вії. Іноді помічаю, що перестаю дихати під час роботи.


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

Зараз я не використовую ті методи, які подавали на курсах. І пігменти, і виконання – все інше. Я ходив, підглядав, напрошувався до різних майстрів, вчився.

Терміни і кількість процедур для всіх різні. Всі процеси, пов'язані зі шкірою – дуже індивідуальні. І для мене особливо важливо не нашкодити, зробити все максимально якісно і акуратно. Уважно відстежуючи реакцію шкіри, дотримуючись всіх протипоказань, стерильності і безболісності процедури.


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

При перманентному макіяжі обов'язково робиться анестезія. Такий татуаж робиться за один раз. Але я не радив би набивати за одну процедуру брови, стрілочки на очах і губи – для обличчя це все одно стрес. На кожну процедуру є встановлена ціна. Брови – 1500 грн, повіки – 1300 грн, губи – 1500 грн. Після процедури буде невеличке лущення. Як і звичайне татуювання, потрібно мазати зволожуючим кремом і нічого не буде помітно. На третій день можна користуватися декоративною косметикою.

Ще я роблю лазерне видалення татуажу і тату. У нас є лазерний апарат. Принцип роботи – вплив лазерного імпульсу на пігментовану ділянку шкіри, тобто, ту, де є фарба. Відчуття, як слабенький удар току.

Я би відзначив, що роблю так, як мені подобається. Краще відмовлюся, ніж зроблю погану роботу. І ніколи не робитиму так, щоб кінцевий результат виглядав ненатурально. Навіть якщо клієнт наполягає саме на цьому.

Скарг не було жодного разу. Моє головне завдання – не зіпсувати, не змінити вираз обличчя, не намалювати нове. Моїм завданням є – підкреслити природню красу, за допомогою використання сучасних матеріалів і технік.


Фото: з особистого архіву Сергія Панкова

В нашому бізнесі оцінюється в першу чергу майстер. Як я психолога обирав, так і з майстром потрібно. Важливо знайти взаємодію. Якщо відчуваєш, що це не твоя людина, або виникає легкий сумнів – вставай і йди.

Я можу без кінця розповідати про татуаж, але краще приходьте до мене на безплатну консультацію – поговоримо саме про ваше обличчя. Мене легко знайти у Facebook – Ювелірний Татуаж. Я там такий один.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

20 02 2019 13:32
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ